ІДЕЇ ВИХОВАННЯ ПІДРОСТАЮЧОГО ПОКОЛІННЯ НА ЗАСАДАХ ПЕДАГОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ АНТОНА СЕМЕНОВИЧА МАКАРЕНКО

Про матеріал

На основі аналізу творчості Антона Макаренко вміти розкрито особливості та засоби виховання дітей, підлітків та можливості їх застосування у сучасних освітніх закладах. У статті розглядається проблема виховання, що висвітлюється в творах А.С. Макаренко, можливостях використання запропонованих педагогом засобів у вихованні сучасного підростаючого покоління.

Перегляд файлу

Людмила Радченко, Анна Фаюра ВП НУБІП України «Боярський коледж екології і природніх ресурсів»

ІДЕЇ ВИХОВАННЯ ПІДРОСТАЮЧОГО ПОКОЛІННЯ НА ЗАСАДАХ ПЕДАГОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ АНТОНА СЕМЕНОВИЧА МАКАРЕНКО

Якщо є турбота про життя і щастя іншого, –

такі відносини будуть завжди прекрасні

А. Макаренко

Анотація. На основі аналізу творчості Антона Макаренко вміти розкрито особливості та засоби виховання дітей, підлітків та можливості їх застосування у сучасних освітніх закладах. У статті розглядається проблема виховання, що висвітлюється в творах А.С. Макаренко, можливостях використання запропонованих педагогом засобів у вихованні сучасного підростаючого покоління.

Ключові слова батьківщина, патріотизм, патріотичне виховання, громадянськість, громадянин, громадянське виховання.

Проблематика відносин між дорослими та підлітками є актуальною протягом усіх часів. Завжди є «прогалина» між поколіннями, різні погляди на одні й ті самі речі, а також важкий пубертатний період, тому спілкування з підлітками є темою важливою і нелегкою, але такою необхідною для дослідження. Вивчивши це питання, можна зменшити кількість конфліктів у сім’ї, проблеми розвитку особистості, замкненість підлітків та навіть знизити рівень самогубств в цей період.

Антон Макаренко вивчав методи, якими можна допомогти дітям, підліткам і юнакам розвиватися в житті. Його стратегічною лінією була педагогіка. Він вірив, що справжня педагогіка живиться самим життям. Тому він і являється видатним педагогом, який зумів збагатити педагогіку нашого світу та внести великий вклад у теорію виховання.

Він писав: «…Людська особистість в моєму уявленні продовжувала залишатися людською особистістю з усією її складністю, багатством і красою, але мені здавалося, що саме тому до неї потрібно підходити з більш точними вимірювачами, з більшою відповідальністю і з більшою наукою, а не в порядку простого темного біснування. Дуже глибока аналогія між виробництвом і вихованням не тільки не ображала мого уявлення про людину, але, навпаки, заражала мене особливою повагою до нього, тому що не можна ставитися без поваги і до гарної складної машини…». [1]

А. Макаренко вважав, що цілі виховання мають знаходитися у вимогах суспільства в наявний час. Він описав особливості розвитку дітей, через взаємозв’язок колективу та самої особистості. Він шукав гармонії у вихованні та гуманізмі. А гуманізм, в свою чергу, це не просто слова, підкреслював педагог, це має бути щоденна праця, умови для здорового зростання духовного та фізичного складу особистості. Гуманізм перевіряється на турботі про дітей, їхньому розвитку та становленні Людиною. Як казав сам Антон Макаренко: «Виховання дітей – це легка справа, коли вона робиться без витрати нервів, на основі здорового, спокійного, нормального, розумного й веселого життя. Я якраз бачив завжди, що там, де виховання йде без напруги, там воно вдається». [2]

Також педагог наголошував на тому, що навчити когось можна і потрібно лише власним прикладом. «Тільки живий приклад виховує дитину, а не слова, навіть найкращі, але не підтверджені ділом.» В цьому підтверджується ідея, що просто словами виховати людину абсурдно й неможливо. «Вихователь має вести себе так, щоб кожен його рух виховував, і завжди має знати, чого він хоче саме зараз, і чого не хоче. Якщо вихователь не знає цього, кого він може виховати?». [3]

Найважливішим принципом педагогіки А.Макаренка являється виховання в колективі. А саме: у діяльності колективу, розвивається як сам колектив в цілому, так і кожна людина індивідуально. Адже під час процесу роботи колективу його члени розвивають свою уважність до інтересів один одного, моральність, виявлення кожного в спільній праці та збагачення морального життя кожного.

Антон Макаренко виокремив такі принципи колективу та його сутності:

спільна мета та праця;
зв’язок з іншими колективами;
у колектива має бути позиція світового єднання людства;
колектив мусить мати певні органи управління для здорової праці.

Оскільки Макаренко завідував колонією «малолітніх злочинців», він мав тісні зв’язки з труднощами, які переживає дитина або підліток, що привело його до теорії дитячого колективу. «Є такі сім'ї, які з хлопцями не вміють впоратися по-справжньому, не вміють виховувати справжніх майбутніх громадян. Таких дітей ми отримуємо зараз в наші колонії, і зізнатися вам, вони важче безпритульних. Вони важче тому, що безпритульних псувала вулиця і деякі педагоги, а цих псують і вулиця, і педагоги, і батьки. Безпритульні, приходячи до нас, бачать в нас і батьків, і матерів. Більше їм нема до кого звертатися.». [4] Він розкрив етапи розвитку, способи утворення та використання можливостей виховання колективу. Завдяки колективному вихованню він прагнув перевиховати тих дітей, які були в колонії. «Насадити» в них правильні принципи та навчити бути справжніми громадянами.

Окрім колективного навчання і розвитку, А.Макаренко вирізняв естетичне виховання. Це було як духовне, так і фізичне формування дитини. Полягав такий розвиток у педагога у читанні, хорі, театрі та кіно, та найобширнішим – образотворчим мистецтвом. «Не може бути виховання, якщо не створена центральне наставлення про цінність людини.» – затверджував педагог. [5]

Антон Макаренко вирізняв, що сім’я також є колективом, тому окрім педагогів, він ще й ставив батьків у вихованні дітей. Він вважав, що батьки та діти не мають потрапляти у ситуації протистояння, натомість, щоб діти відчували піклування. Для виховання дитини зовсім не потрібен якийсь особливий час і не потрібно багато часу. Виховання потребує значно більше душі, уваги, почуття відповідальності, а не часу. І чим дитина старша, тим менше потребує часу, тим напруженіша відповідальність». Педагог також зазначив, що батьки мають виховувати дітей своїм прикладом: «Як ви одягаєтесь, як ви розмовляєте з іншими людьми і як говорите про інших людей, як ви радієте, сумуєте, як ви поводитеся з друзями і з ворогами, як ви смієтеся, читаєте газету – усе це має для дитини велике значення». «Навчити людину бути щасливою не можна, але виховати її так, щоб вона була щасливою, можна». [6]

За думкою А.Макаренка, батьки повинні приймати участь в житті дитини, не покидати дитину на самоті з її проблемами. «…І все-таки в деяких сім'ях буває неблагополучно. Рідко це катастрофа, іноді це відкритий конфлікт, ще частіше це конфлікт таємний: батьки не тільки не бачать його, але не бачать і ніяких провісників». [7] Тому педагог наголошував на важливості мудрого виховання дітей: «Наші діти – це наша старість. Правильне виховання – це наша щаслива старість, погане виховання – це наше майбутнє горе, це – наші сльози, це – наша провина перед іншими людьми, перед усією країною.», «Але і в нашому житті є будні, і в будні народяться складні набори дрібниць. У дрібницях життя втрачається іноді людина. Наші батьки, буває, в цих дрібницях шукають істину, забуваючи, що у них під руками велика філософія революції». [8]

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА:

docx

Завантажити

Зберегти на потім

Додав(-ла)

Радченко Людмила Сергіївна

Пов’язані теми

Історія України, 11 клас, Інші матеріали

Додано

18 травня 2020

Переглядів

709

Оцінка розробки

Відгуки відсутні