Гіпотези походження Землі

Дата ___/___/______  Клас _____     _________________________

Тема: Гіпотези та сучасні уявлення про виникнення Землі

Мета уроку: ознайомити учнів із гіпотезами та сучасними уявленнями про виникнення Землі, учити висловлювати думку;

 розвивати критичне мислення учнів, відпрацьовувати навички пошукової діяльності; формувати науковий світогляд, виховувати дбайливе ставлення до планети.

Очікувані результати: учні називають учених, які пояснювали походження Землі (Ж. Бюффон, І. Кант, Д. Джинс, О. Шмідт), та відмінності між їхніми гіпотезами; знають про сучасні погляди на виникнення Землі; використовують вивчену природничо-наукову лексику в самостійних усних повідомленнях.

Хід уроку:

Базові поняття та терміни: Земля, планети, Сонячна система.

Обладнання:

Тип уроку: засвоєння нових знань.

• I.              Організаційний момент
• II.              Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

1. Відгадування загадок. Повідомлення теми уроку.

(Тема на дошці закрита. Учитель пропонує учням відгадати загадку й разом із цим тему уроку.)

Мене б’ють, колотять, ріжуть —
я все терплю, усім добром плачу.
Ані початку, ані кінця,
Ані потилиці, ані лиця.
Знають усі — і старий, і маля,
Кулею є величезною я! (Земля.)

2. Оголошення теми уроку.

Учитель повідомлює мету уроку, пропонує їм визначити завдання, які вони мають розв’язати на уроці (завдання записуються на зворотному боці дошки або записуються на дошку після їх визначення).

3. Створення «асоціативного куща».

Учитель прикріплює до дошки малюнок планети Земля й про­понує учням назвати ті асоціації, які виникають у них щодо цього малюнку. Усі відповіді записуються вчителем на дошці навколо предметної картинки.

4. Дидактична гра «Я пам’ятаю».

Учитель пропонує учням пояснити ті слова, які вони назвали. Звертає увагу, що кожну відповідь вони мають починати словами «я пам’ятаю, що».

Я пам’ятаю, що Земля має форму кулі.

Я пам’ятаю, що Земля — це планета Сонячної системи.

Я пам’ятаю, що Земля — це частина космосу.

Я пам’ятаю, що основним джерелом енергії на Землі є Сонце.

Я пам’ятаю, що на Землі живуть люди, тварини, рослини.

Я пам’ятаю, що на Землі є вода і ґрунт.

Я пам’ятаю, що на Землі живуть завдяки повітрю.

Я пам’ятаю, що Земля — це третя планета від Сонця.

Я пам’ятаю, що на Землю вночі світить Місяць.

Я пам’ятаю, що Земля — це наш дім.

Я пам’ятаю, що тільки на Землі існує життя.

5. Обговорення міфу давньої Греції.

Текст міфу про походження Землі

Гея (Земля) — мати-земля, прадавнє божество, яке уособлювало землю. Вона була створена сумісними зусиллями Ефіру (бога повітря), Гемери (богині денного світла) та Ероса (бога кохання). Від початку вона була пустелею. Ерос пустив свої стріли в груди Геї — і на землі з’явились трава, листя, квіти, луки, ліси, птахи та звірі. Дякуючи за це, Гея створила Урана (небо) …

— Так уявляли собі походження Землі давні греки. А яким ви його собі уявляєте?

• III. Засвоєння нових знань

Отже, Земля — це третя планета від Сонця або третя планета Сонячної системи. Вона являє собою величезну кам’янисту кулю, яка постійно обертається навколо своєї осі, хоча ми цього майже не помічаємо. Земля рухається по своїй орбіті зі швидкістю приблизно 3000 м/с.

Чи є вона найбільшою планетою? (Ні.)

Можливо вона є найменшою? (Ні.) Вона п’ята за розмірами.

Земля належить до земної групи планет. До цієї ж групи належать Меркурій, Венера та Марс. Також ці планети інколи називають внутрішніми планетами на відміну від планет-гігантів (Юпітера, Сатурна, Урана та Нептуна). Планети земної групи мають високу щільність і складаються переважно з мінеральних речових та металічного заліза. Земля — найбільша планета земної групи.

Земля має один супутник, який ми бачимо майже щовечора,— це Місяць.

Дуже часто Землю називають блакитною планетою. Пригадайте чому. (Тому що більша частина поверхні Землі вкрита водою.) Приблизно дві третини земної поверхні вкриті водою (річками, морями та океанами). Саме вода на нашій планеті дає змогу існувати всьому живому. Тому Земля — це єдина планета Сонячної системи, на якій існує життя. Ділянки земної поверхні, які позбавлені води, називають сушею. Зовні Земля оповита атмосферою — повітряною оболонкою.

2) Гіпотези та сучасні уявлення про виникнення Землі.

а) Робота з підручником;

б) слово вчителя.

Учитель розповідає про основні гіпотези походження Землі, частково розповідь підхоплюють учні, які підготували повідомлення, частково — пропонується самостійно прочитати про історичні події, що описані в тексті підручника. Під час розповідей учнів учитель демонструє портрети вчених, які пояснювали походження Землі. Спочатку розповідає учням старі українські легенди.

Легенда 1

«Здавна, коли землі ще не було, всюди була вода. Ще не було і нас. А чорт жив десь у хатах, хтозна-де жив. Бог прийшов до чорта та й повів чорта до Дніпра, щоб пірнув та виніс піску в руці. Він пірнув, у руках не винесе: вода вимиє. Бог повів його до другого, до мільшого, дак він відтіля виніс піску. Бог тим сіяв тут усюди по тих водах, і стало вже сухо і світ став… Кажуть старі люди, що так було».

Легенда 2

«Старі люди розказують, що колись у повітрі колихалося щось таке, ніби шар-м’яч. Хтось його штовхнув, і він розірвався; полетіли шматки цього шару в різні боки й утворилися Земля, Сонце, Місяць, зорі. З одного шматка утворилася Земля, що ми на ній живемо. Завдяки китові, який підмостив свого хвоста, затрималася наша Земля, а то була б полетіла в бездну. Цьому китові довго лежать обридло і почав він ковиляти хвостом, а земля заворушилась».

Із давніх-давен людині було цікаво дізнатись про форму нашої планети, її місце у Всесвіті. Наші предки вважали, що Земля має форму диска або чогось подібного і нерухомо стоїть у просторі. Ще цікавіше людству було дізнатись про походження Землі. Як могла утворитись така величезна планета? Невже це могло статись само собою, а якщо ні, тоді чиїх це рук справа?

У 1749 році у своїй першій геологічній роботі «Теорія Землі» французький натураліст XVIII століття, біолог, математик, геолог, письменник і перекладач Жорж-Луї Бюффон висунув гіпотезу утворення земної кулі як уламка, відірваного від Сонця внаслідок падіння на нього комети. Він вважав, що Земля, є часткою Сонця, поступово вона вистигала до самого центру. Бюффон перебільшував значення геологічної діяльності моря і недооцінював вулканічні явища й тектонічні рухи в історії Землі. Йому належить гіпотеза розвитку земної кулі та її поверхні. Частина праці Бюффона присвячена мінералогії.

У 1754 році німецький філософ Іммануїл Кант у статті «Дослідження питання, чи зазнала Земля у своєму обертанні навколо осі, завдяки якому відбувається зміна дня і ночі, деякі зміни з часу свого виникнення» розглянув систему Земля—Місяць і зробив висновок про те, що приливне тертя повинно уповільнити обертання Землі навколо осі. У 1755 році у праці «Загальна природна історія та теорія неба» він виклав космогонічну гіпотезу, відповідно до якої планети і Сонце виникли з хмари розсіяної матерії, що займала колись увесь простір Сонячної системи. Частинки цієї хмари стикалися одна з одною, що врешті-решт призвело до ущільнення і впорядкованого обертального руху навколо центрального згущення, з якого згодом утворилося Сонце. Потім матерія, що оберталася навколо Сонця, розпалася на окремі згустки, з яких утворилися планети.

 Через 50 років після Канта аналогічна гіпотеза була висловлена П. Лапласом, який залучив для її обґрунтування нові дані фізики та механіки. Погляди обох учених часто викладаються як єдина гіпотеза Канта—Лапласа. Ця гіпотеза зробила великий вплив на весь подальший розвиток природознавства, вона стала перехідним етапом від метафізичного світогляду до еволюційного. Сучасні космогонічні гіпотези в загальних рисах використовують ідеї Канта і Лапласа, докладніше описуючи процеси зіткнення частинок з урахуванням переходу механічної енергії в теплову і впливу електромагнітних полів у міжзоряному середовищі. Канту належать здогади (котрі згодом підтвердилися) про існування Великої системи галактик («Молочних Шляхів»), а також про роль відштовхувальних сил у космосі поряд із силами тяжіння.

Ще один важливий внесок в історію вивчення утворення Землі зробив британський фізик-теоретик, астроном та математик Джеймс Джинс. У 1920-х роках він спростував теорію Лапласа і висунув свою теорію створення Сонячної системи, згідно з якою планети було сформовано з речовини, що викинуло Сонце в результаті катастрофічної близькості зорі, що проходила повз. У 1930-х роках цю теорію було спростовано.

У 1930–1940-х роках радянський учений, математик, географ, геофізик та астроном Отто Юлійович Шмідт розробляв космогонічну гіпотезу утворення тіл Сонячної системи в результаті згущення навколосонцевої газово-пилової хмари. До середини 1950-х років положення теорії Шмідта про те, що планети, і Земля в тому числі, утворились із холодного газового-пилового середовища, стало загальноприйнятим.

За сучасними уявленнями, Земля утворилась приблизно 4,7 млрд років тому з розсіяної газово-пилової речовини, яка снувала в космічному просторі. Поряд із цією хмарою вибухнула одна із зірок, і це призвело до розкручування хмари. Поступово під час обертання у центрі хмари накопичувались гази, які із часом утворили Сонце. Мінеральні речовини кружляли навколо Сонця, збирались у грудки, поступово утворювали кам’яні брили і, врешті-решт, планети. Так само утворилась і наша планета Земля.

IV. Закріплення вивченого матеріалу

1.   Вправа «П’ятий зайвий».

— Згадаймо, як називається наука, що вивчає Землю? (Географія.)

— Як із грецької мови перекладається слово гео? (Земля.)

— Що являє собою Земля? (Планету.)

— Які ще планети Сонячної системи нам відомі? (Меркурій, Венера, Марс, Юпітер, Сатурн Уран, Нептун, Плутон.)

2.        Вправа «Лови помилку».

Лист учня з іншої школи

«Земля належить до земної групи планет. Усього в цій групі шість планет. Це — Венера, Земля, Сатурн, Юпітер, Марс та Меркурій. Вони розташовані в такій послідовності від Сонця: Меркурій, Венера, Марс, Земля, Юпітер, Сатурн».

Відповідь: 1-ша помилка — у земній групі чотири планети, а не шість.

2-га помилка — до земної групи планет не належать Сатурн і Юпітер.

3-тя помилка — Марс і Земля записані в неправильній послідовності, їх слід поміняти місцями, тому що Земля — це третя планета від Сонця, а Марс — четверта.

3. Інтерактивна гра «Вірю — не вірю».

Учням пропонується виконати завдання, у якому вони мають погоджуватись із твердженням або не погоджуватись. Гру можна проводити усно фронтально (за браком часу), але краще письмово у вигляді самостійної роботи.

Відповіді:

1. Земля — третя планета від Сонця. (+)

2. Земля утворилась із газів. (–)

3. Місяць — супутник Землі. (+)

4. Земля — це небесне тіло. (+)

5. Центральне тіло Сонячної системи — це Земля. (–)

6. Земля — це зоря. (–)

7. Землю називають блакитною планетою. (+)

8. Першу навколосвітню подорож здійснив Ф. Магеллан. (+)

9. Люди здавна вважали, що Земля має форму кулі. (–)

10. Перша гіпотеза походження Землі належить Ж. Бюффону. (+)

11. Земля є найбільшою планетою. (–)

12. В основі сучасних уявлень про походження Землі лежить гіпотеза О. Шмідта. (+)

• V.              Домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання

1. Завдання для всього класу.

Опрацювати у підручнику § _______

2. Індивідуальне завдання.

Підготувати малюнки Землі, якою її бачили давні люди різних народів світу та якою вона є насправді.

• VI. Підбиття підсумків уроку

1. Фронтальне опитування.

— Що являє собою Земля? (Це планета Сонячної системи, небесне тіло.)

— Які вчені пояснювали походження Землі? (Ж. Бюффон, І. Кант, Д. Джинс, О. Шмідт.)

— Як виникла Земля? (За сучасними уявленнями Земля утворилась приблизно 4,7 млрд років тому з розсіяної газово-пилової речовини, яка існувала в космічному просторі.)