Глобальні проблеми сучасності

Глобальні проблеми війни і миру та тероризму

Увесь розвиток земної цивілізації є подоланням великої кількості перепон та негараздів, проте у минулі століття проблеми мали місцевий або локальний характер. Війни, епідемії, голод, екологічні катастрофи стосувалися окремих територій, країн чи регіонів.  У другій половині XX ст. перед людством постали проблеми, які науковці визначають як глобальні (всесвітні). Ці проблеми стосуються не лише однієї окремо взятої держави, а всіх країн світу або великої групи.  Вони призводять до великих економічних та соціальних збитків. Для подолання глобальних проблем необхідна співпраця в планетарному масштабі.  

Фахова спільнота виокремлює від 10 до 40 проблем, які нині набули глобального характеру. Вони стосуються майже всіх сфер життя людства. Умовно всі глобальні проблеми можна  об’єднати у дві групи: ті, що стосуються загострення взаємовідносин всередині людської спільноти  і ті, які є результатом кризи взаємовідносин між суспільством і природою.

До першої групи відносять проблеми війни і збереження миру, тероризму, демографічну, продовольчу, подолання відсталості країн, що розвиваються. Друга група – це передусім екологічна, сировинна та енергетична проблеми.

На сучасному етапі головним завданням є усвідомлення кожною людиною сутності глобальних проблем, необхідності здійснення певних кроків, спрямованих на їх розв’язання.

 ВСЕУКРАЇНСЬКА ШКОЛА  ОНЛАЙН                                                                                                                                

Глобальна проблема війни і збереження миру.

Війна – це дії, спрямовані на захоплення чужих природних та людських ресурсів; розв'язанням суперечностей між державами, народами, національними й соціальними групами. Нині українцям не треба перелічувати характерні ознаки війни. Повномасштабне вторгнення Росії з лютого 2022 року характеризується крайньою колективною агресією, руйнуваннями та високою смертністю.  

Війни на Землі відбувалися постійно, але з часом ставали жорстокішими. У ХХІ ст. ця проблема набула нових форм: гібридна війна, інформаційна війна, психологічна війна, кібервійна. Глобальною проблема війни і миру стає з появою зброї масового ураження: спершу хімічної та бактеріологічної, а наприкінці Другої світової війни − ядерної. Саме застосування останньої унеможливило проведення локальної війни. Аварія на Чорнобильській АЕС у 1986 р. підтвердила, що ядерна катастрофа не може бути місцевою. За науковими розрахунками після кількох ядерних вибухів на всій планеті за кілька тижнів настане «ядерна зима». Внаслідок пожеж попіл та отруйні гази закриють сонце. Циркуляція атмосфери поширить це явище по всій Землі. Настане «ядерна ніч», наслідком якої буде глобальне зниження температури на 15–20°С. За таких умов зникне все живе.

Офіційно в світі існує група країн, які на своїй території мають право утримувати ядерну зброю – це держави так званого Ядерного клубу.  

Арсенал ядерної зброї

До «старих» ядерних держав належать США, Росія, Китай, Франція та Велика Британія. Із часом виникли «молоді» ядерні держави: Індія, Пакистан та Ізраїль, які всупереч міжнародним нормам утримують на своїй території ядерне озброєння. У 2005 р. КНДР проголосила про наявність ядерної зброї на її території.  Низка країн (Німеччина, Італія, Бельгія, Нідерланди, Туреччина) надають свою територію для розміщення ядерної зброї інших держав-членів НАТО. Вважається, що нині найближчим до створення власної ядерної зброї є Іран. Також, на думку фахової спільноти, деякі країни (наприклад, Японія й Німеччина), що не мають ядерної зброї, за своїми науково-виробничими можливостями здатні створити її протягом короткого часу після ухвалення політичного рішення й фінансування.

Після розпаду Радянського Союзу Україна разом з Казахстаном та Білоруссю відмовилася від утримання на своїй території ядерної зброї та проголосила про свій без’ядерний статус. Також від своїх ядерних програм з різних причин відмовились Південна Африка, Бразилія, Аргентина, Лівія. Створення так званих без’ядерних зон є одним із засобів часткового розв’язання проблем ядерної зброї. Однак скорочення ядерних арсеналів у масштабах світу поки що не відбувається. 

Крім прямої загрози людству військова сфера відволікає величезну кількість матеріальних, фізичних та інтелектуальних сил, які можливо було б спрямувати на соціальний прогрес та подолання інших проблем. Так, на військові потреби щорічно витрачається 1 трлн доларів США, − саме стільки, скільки потрібно для подолання інших глобальних проблем. 

Нині джерелом небезпеки для всього світу є Росія, яка розв’язала ряд військових конфліктів у багатьох країнах:

1992–1993 р. – Росія окупувала Придністровʼя (за прямої участі Росії на                  території Молдови було проголошено квазідержаву);

1992–1993 р. – Росія спровокувала Абхазьку війну (війна закінчилася                     відторгненням Абхазії від Грузії);

1994–1996 р. – перша російсько-чеченська війна, 1999–2009 – друга                       російсько-чеченська війна (встановлено проросійський                           чеченський уряд);

2008 р. – російсько-грузинська війна (відтоді існує Південна Осетія –                    невизнана республіка під контролем Росії);

2015–2022 р. – вторгнення Росії в Сирію (російські війська підсилили     диктатуру Асада в Сирії, зруйнували життя мільйонів      

людей);

з 2014 р. –  російсько-українська війна (навесні 2014 р. Росія окупувала                      Крим; ході України перейшла у стан «замороженої»; 24.02.2022 р. Росія  офіційно напала на Україну, назвавши це операцією». 

 Держава-агресор постійно стверджує, що вона – «миротворець», прагне миру і начебто приходить захищати когось від когось. Так відбувалося впродовж десятиліть, і світ цього практично не помічав. Лише відсіч України і героїзм українських військових дали зрозуміти світу, що це – не локальний конфлікт, а вже цілком глобальна війна. Україні допомагають протистояти військовій агресії десятки країн світу.

Основним шляхом подолання проблеми війни і миру є тісне міжнародне співробітництво, спрямоване на співпрацю в межах військовополітичнихблоків, прикладом яких є НАТО. Позаблокові країни змушені утримувати власні збройні сили й активно співпрацювати з арміями країн-сусідів. Війна з Росією переконала, щоб протистояти агресії, потрібно мати боєздатну професійну армію.

Глобальна проблема тероризму

Проблема тероризму виникла давно й інколи ставала причиною початку військових конфліктів. Зокрема, Перша світова війна швидко розгорілася внаслідок терористичного акту. 

Тероризм (від лат. terror – жах) – використання або загроза застосування насильства з політичною, релігійною або ідеологічною метою. Тероризм проявляється у формі окремих терористичних актів: захоплення заручників, організації підпалів, вбивств, тортур, залякуванні населення та органів влади, погроз з метою досягнення злочинних, з погляду чинного уряду, цілей.  Терористи можуть вчиняти злочини із застосуванням зброї масового ураження або шкідливих для здоров’я людей речовин, засобів електромагнітної дії, комп’ютерних систем та комунікаційних мереж, включаючи захоплення, виведення з ладу і руйнування потенційно небезпечних об’єктів. 

 У конфліктних країнах терористичні групи найчастіше вибирають традиційні цілі – поліцію і військових, інфраструктуру – транспорт, водо- і енергопостачання. У неконфліктних країнах інші цілі – туристи, медіа, бізнес.

З метою демонстрації своєї сили терористи зазвичай оголошують про свою відповідальність за здійснений акт насилля. 

Існує також державний тероризм – це насилля з боку держави, яке  може практикуватись силовими структурами як всередині держави (проти її внутрішніх ворогів), так і за її межами, аж до проведення спеціальних операцій проти інших держав.  Різновидом державного тероризму є диверсійний тероризм, організатором акцій якого є секретні служби держав-супротивників. 

Джерело: https://new.osvitanet.com.ua/atlases/atlas_g_9/Maps/60.jpg

Епіцентр терористичної активності у ХХІ ст. перемістився з Америки до Азії, Європи, Африки. Нині найвища терористична активність зосереджена в Іраку, Афганістані, Пакистані, Сирії, Нігерії. Україна опинилася в списку країн з високою загрозою тероризму ще у 2014 році.

Нині значну активність проявляють воєнізовані терористичні організації радикального ісламізму Аль-Каїда, Ісламська держава (ІДІЛ), Боко Харам,   Хамас, Хезболла та ін.   

Наприклад, терористичне угруповання Аль-Каїда, яке Усама бен Ладен створив і очолював, має підпільні осередки в десятках країн.  Один з наймасштабніших терактів – 11 вересня 2001 року в США: у будівлю Всесвітнього торговельного центру у Нью-Йорку та в будівлю Пентагону влетіли 3 літаки, якими керували терористи-смертники угруповання «Аль-Каїда»: загинуло 2977 жителів  і 19 терористів. Через 10 років американські військові ліквідували Усаму бен Ладена, а в 2022 р. – нового лідера «Аль-Каїди» ударом безпілотника.

             У       збройних        силах         економічно          розвинених         країн       є          спеціаль-

ні антитерористичні підрозділи особливого призначення. Через руйнівні наслідки терористичних нападів постала необхідність створити міжнародну систему боротьби з ними. Укладено багато угод на міжнародному рівні.  Важелем впливу на тероризм є Інтерпол, міжнародний кримінальний суд. При Організації Об’єднаних Націй діє спеціальний комітет по боротьбі з тероризмом

Україна в ООН виступила ініціатором об’єднання зусиль країн світу для розроблення сучасних методів захисту від терористів об’єктів інфраструктури.  

Ядерний тероризм держави Росія на Чорнобильській та Запорізькій АЕС – приклад глобальних загроз і необхідності спільних людства.