Текст лекції на тему "Полтітична система"

Про матеріал
Матеріал для проведення заняття з предметів "Громадянська освіта", "Людина і світ", "Політологія"
Перегляд файлу

Тема 1.4 Політична система суспільства.

 

План

  1. Поняття політичної системи.
  2. Механізм функціонування політичної системи.
  3. Структура і функції політичної системи.
  4. Ефективність і стабільність політичної системи.
  5. Політична система сучасної України.

 

Поняття політичної системи.

Поняття «політична система» було введено в політологію в 50-х роках ХХ століття американським політологом Д.Істоном, який створив теорію політичної системи. Це поняття було покликане відобразити два моменти:

  • цілісність політики як самостійної сфери суспільства, що представляє сукупність взаємодіючих елементів (держави, партій, лідерів, має рацію тощо);
  • характер зв'язків політики із зовнішнім середовищем (економічною, соціальною, культурною сферами, іншими державами).

Введення поняття «політична система» мало і практичну спрямованість. Воно повинне було допомогти виявленню чинників, які забезпечують стабільність і розвиток суспільства, розкриття механізмів узгодження інтересів різних груп. Поняття «політична система за змістом є дуже об’ємним.

Політична система це цілісна, інтегрована сукупність політичних інститутів, суспільних структур і цінностей, а також їх взаємодій, в яких реалізується політична влада і здійснюється політичний вплив.

В політичну систему включаються не тільки політичні інститути, безпосередньо і що беруть активну участь в політиці (держава, партії, лідери), але і економічні, соціальні, культурні інститути, традиції, цінності, норми, що мають політичне значення і опосередковано впливаючи на політичний процес. Призначення всіх вказаних політичних і суспільних інститутів ( в їх політичному значенні) полягає в тому, щоб розподіляти ресурси (економічні, валютні, матеріальні, технологічні і т.д.) і спонукати населення до ухвалення цього розподілу як обов'язкове для всіх.

В західній політології можна виділити два основні підходи при характеристиці політичної системи суспільства:

  • інституційний підхід, що визначає політичну систему через державні, інституалізовані політичні організації, систему їх зв'язків і взаємодій;
  • системний підхід, при якому політична система визначається не тільки через структуру і функції державних інститутів, але і через правові норми, політичні ролі, реалізовані в політичній поведінці.

Поняття «система» ввів в науковий оборот німецький біолог Л.фон Берталанфі (1901-1972) в 20-х роках ХХ століття для позначення процесів обміну клітини із зовнішнім середовищем. Він розглядав систему як сукупність взаємозалежних елементів, як цілісність, яка складається з «елементів, що знаходяться у взаємодії». Відносини взаємозалежності означають, що, із зміною навіть одного елемента системи змінюється вся цілісність. Система розвивається завдяки тому, що реагує на сигнали ззовні і на вимоги своїх внутрішніх елементів.

Поняття «система» на розгляд суспільства переніс Т.Парсонс, що представив суспільство як взаємодію чотирьох підсистем, які знаходяться у відносинах взаємозалежності і взаємообміну: економічної, політичної, соціальної і духовної. Кожна з підсистем виконує певні функції, реагує на вимоги, які поступають зсередини і ззовні, а разом вони забезпечують життєдіяльність суспільства в цілому.

Ще Арістотель розділив політичні системи на такі типи: монархія, тиранія, аристократія, олігархія, політейя, демократія.

Марксисти, опираючись на класові пріоритети, типологізували політичні системи так: рабовласницька,феодальна, буржуазна, соціалістична.

За характером розподілу влади політичні системи класифікують на авторитарні і плюралістичні. Суть авторитаризму — зосередження влади у єдиному центрі, а плюралістична політична система характеризується дифузією влади, широкими правами та свободами, відкритою конкуренцією у боротьбі за владу.

Німецький політолог та соціолог М.Вебер запропонував поділити політичні системи на традиційні, раціональні, бюрократичні. Американський політолог Г.Алмонд виділив такі типи політичних систем:

  • англо-американський,
  • континентально-європейський,
  • доіндустріальний,
  • тоталітарний.

Характерними рисами англо-американської політичної системи є чіткий розподіл влади, наявність механізму стримувань і противаг, висока організованість, стабільність.

У континентально-європейських політичних системах домінують елементи, притаманні англо-саксонській політичній системі, але тут помітнішим є вплив традицій, структур, які прийшли з доіндустріальної епохи. Доіндустріальний і тоталітарний типи політичної системи характеризуються, як правило, відсталістю, нестабільністю, низьким рівнем політичної культури.

У сучасній західній науці вирізняють такі основні типи політичної системи :

  • військові та громадянські;
  • консервативні та ті, що трансформуються;
  • завершені та незавершені;
  • мікроскопічні, макроскопічні та глобальні;
  • традиційні та модернізовані;
  • демократичні, авторитарні, тоталітарні.

 

Механізм функціонування політичної системи.

Засновником системного підходу в політичній науці прийнято вважати американського політолога Д.Істона, який визначав політику як «вольовий розподіл цінностей». В цьому контексті політична система є механізмом формування і функціонування влади в суспільстві з приводу розподілу ресурсів і цінностей.

Д.Істон розрізняє два типи «входу»: вимоги і підтримка. Вимогу можна визначити як думку з приводу бажаного або небажаного розподілу цінностей і ресурсів в суспільстві. Наприклад, вимоги трудящих про підвищення мінімальної заробітної платні або вимоги вчителів про збільшення асигнувань на освіту і т.д. Оскільки уявлення різних груп населення про справедливий розподіл ресурсів не співпадають, остільки, нагромаджуючись, вимоги мають тенденцію ослабляти політичну систему. Вони є слідством неуваги владних структур до змінних інтересів і потреб соціальних груп.

Підтримка є формою виразу політичної лояльності, тобто зрадженого, доброзичливого відношення до режиму, і означає посилення політичної системи. Формами прояву підтримки можуть вважатися справна виплата податків, виконання військового обов'язку, пошана владних інститутів, відданість правлячому керівництву, проведення демонстрацій на підтримку режиму і т.д. В результаті «входу» відбувається процес дії зовнішнього середовища на політичну систему. Слідством цього впливу служить реакція системи на вимоги або підтримку, тобто «вихід». На «виході» з'являються авторитарні рішення і політичні дії влади з приводу розподілу цінностей і ресурсів. Вони можуть виступати у формі нових законів, асигнувань на конкретні потреби, політичні заяви тощо.

Отже, вважав Д.Істон, «системний аналіз політичного життя заснований на понятті «системи, зануреної в середу» і схильної діям з її сторони. Такий аналіз припускає, що система, щоб вижити, повинна мати здатність реагувати».

 

Структура і функції політичної системи.

Політична система, як вже наголошувалося, складається з підсистем, які взаємозв'язані один з одним і забезпечують функціонування політичної влади. Різні дослідники називають різну кількість таких підсистем. Проте за функціональною ознакою можна виділити певні підсистеми.

  • Інституційна - держава, партії, групи тиску, ЗМІ, церква і т.д.
  • Нормативна - політичні, правові, моральні норми; звичаї, традиції, символи.
  • Комунікативна - форми взаємодії влади, суспільства і індивіда (прес-конференції, зустрічі з населенням, виступи по телебаченню тощо).
  • Культурна - система цінностей, релігія, ментальність (сукупність стійких уявлень про суспільство, характер і спосіб мислення).
  • Функціональна - засоби і способи реалізації влади ( авторитет, згода, примус, насильство тощо).

Основний елемент політичної системи - інституційна підсистема, в якій найважливішим інструментом реалізації загальнозначущих інтересів є держава. Максимально концентруючи в своїх руках владу і ресурси, воно розподіляє цінності і спонукає населення до обов'язкового виконання своїх рішень. Особливе значення мають церкву і засоби масової інформації, що володіють здатністю істотно впливати на процес формування громадської думки.

Нормативна підсистема включає правові, політичні, моральні норми і цінності, традиції, звичаї. Через них політична система надає регулятивну дію на діяльність інститутів, поведінка громадян.

Комунікативна підсистема включає всі форми політичної взаємодії як усередині системи (наприклад, між інститутами держави і політичними партіями), так і з політичними системами інших держав.

Культурна підсистема є сукупністю субкультур, конфесійною (релігійну) системою, визначаючих пріоритетні цінності, переконання, стандарти політичної поведінки, політичну ментальність.

Функціональна підсистема - це методи політичної діяльності, способи здійснення влади. Вона складає основу політичного режиму, діяльність якого направлена на забезпечення функціонування, перетворення і захист механізму здійснення влади в суспільстві.

 

Функції політичної системи.

Функції політичної системи багатоманітні, що викликане складністю політичного життя. Виділимо наступні з них:

визначення мети і задач суспільства;

вироблення програм його життєдіяльності відповідно до інтересів правлячих груп суспільства;

мобілізація ресурсів суспільства відповідно до даних інтересів;

контроль над розподілом цінностей;

інтеграція суспільства навкруги загальної соціально-політичної мети і цінностей.

 

Ефективність і стабільність політичної системи.

Політична система, в якій структурами, що формують панівні інтереси, є політичні партії, більш диференційована, ніж та політична система, де ці інтереси не розчленуються ніякою єдиною політичною структурою.

Система ефективна тоді, коли вона виконує свої функції, політична система є ефективною, коли вона відповідає таким вимогам:

  • стійкість (тривалість існування);
  • адаптивність (адекватність реакції на зовнішні зміни);
  • продуктивність (здатність вирішувати проблеми);
  • легітимність (підтримка громадянами існуючого порядку).

Політичний   простір      сфера   дії   політики,   влади,    політичних інститутів, ідей, лозунгів, теорій, процесів. Політична система існує в політичному просторі суспільства, який має територіальний вимір (окреслений кордонами держави), та функціональний вимір (обумовлений сферою дії політичної системи та її складових частин) на різних рівнях політичної організації суспільства. Розрізняють простори впливу тих чи інших асоціацій, дії політичних інститутів, політичного та економічного управління, сфери політичного життя суспільства та приватного життя людини. Визначення кордонів різного роду функціональних просторів політичної системи — відповідальний та складний політико-правовий і культурний процес. Він формалізується, юридично фіксується, і ця фіксація складає одне з головних завдань демократичного процесу.

 

Політична система сучасної України.

Під політичною системою України розуміють сукупність політичних відносин, правових і політичних норм, інститутів і ідей, пов'язаних з формуванням і здійсненням влади та управлінням суспільством. Україна обрала демократичний тип політичної системи. Сьогодні в нашій державі відбувається активний процес формування нового типу політичної системи, що відображається у формуванні органів влади, запровадженні інституту президентської влади та механізму стримувань і противаг.

В.Якушик вважає, що політична система України є:

  • відносно стабільна, спроможна легко трансформуватись у нестабільну внаслідок поглиблення конфліктів між основними політичними блоками;
  • має відносно низький темп соціальних процесів та недостатньо сприйнятлива до соціальних новацій;
  • молода, самостійна, не має сучасних традицій та досвіду самостійного функціонування;
  • централізована з елементами регіоналізації;
  • здійснює не весь комплекс функцій;
  • перехідна від закритої до відкритої, від неправової до правової;
  • діє в умовах надзвичайної, а не нормальної ситуації;
  • легітимна для більшості населення;
  • миролюбна,неагресивна;
  • позбавлена власної глобальної системи захисту національних інтересів;
  • світська;
  • етатизована;
  • з недостатньо високим інтелектуальним рівнем політики;
  • з домінуванням верств реформованої традиційної номенклатури.

Основними завданнями формування і розвитку політичної системи України на даному етапі є:

  • побудова демократичної соціальної правової держави;
  • утвердження громадянського суспільства;
  • подальший розвиток і вдосконалення політичних відносин, політичних принципів і норм;
  • зростання політичної свідомості та політичної культури суспільства та особи;
  • вдосконалення діяльності засобів масової інформації.

 

ПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДО ТЕМИ:

  1. Яке місце і роль поняття «політична система» в політології?
  2. Які два підходи можна виділити в західній політології при характеристиці політичної системи суспільства?
  3. Який механізм функціонування політичної системи? Чому американський політолог Д.Істон визначає політику як «вольовий розподіл цінностей»?
  4. Які два типи «входу» для політичної системи визначив Д.Істон?
  5. Що відбувається на «виході» політичної системи?
  6. Які підсистеми по функціональній ознаці можна виділити в політичній системі? Яку роль ці підсистеми грають в її функціонуванні?
  7. Що таке функція політичної системи? Розкрийте зміст функцій політичної системи та її значення для життєдіяльності суспільства в цілому.
  8. Що таке політичний простір і як він пов'язаний з політичн7ою системою?
  9. Які основні характеристики політичної системи України і як це відображається на нашому житті?