Година Добра і Милосердя
Ведуча :Доброго дня, сонечко ясне
Доброго дня, земле прекрасна!
Доброго дня, птахи галасливі!
Доброго дня, люди щасливі!
Ведучий Розпочинається година доброти,
Тож прошу Вас серця свої відкрити,
Щоб зрозуміти і запам’ятати,
Лише з добра усе бере початок!
Ведуча Сказав мудрець: живи, добро звершай,
Та нагород за це не вимагай.
Лише в добро й у вищу правду віра
Людина відрізняється від мавпи і від звіра.
Хай оживає істина стара:
Разом:Людина починається з добра!
Ведуча Мудрець сказав « Краса врятує світ!»
Але уже на протязі століть
Панує істина проста
Разом « Наш світ врятує доброта.»
Сценка « Вовк і кіт »
Автор: Біжить дорогою вовк, а назустріч йому кіт
Вовк: Котику – братику, скажи, хто з ваших людей добріший, щоб мене заховав, бо за мною мисливці женуться.
Кіт: Піди до Петра. Він – добрий чоловік.
Вовк: Правда, що добрий, та я в нього вівцю вкрав.
Кіт: Ну, то йди до Дмитра – гарна людина.
Вовк: Та він сердитий на мене – за гуся.
Кіт: Погана справа!.. Ну то йди до Семена.
Вовк: Боронь Боже! Та я ж його теля з’їв.
Кіт: Ну, коли ти такий, що всім шкоди накоїв, то хто ж тебе сховає?
Вчись від людей доброти…
Ведуча Не говори про доброту.
Коли ти нею сам не сяєш,
Коли у радощах витаєш
Забувши про чужу біду.
Ведуча
Правда в світі є дуже проста:
Сонце Землю теплом зігріває.
А людину — її доброта,
І любов у житті прикрашає.
Ведуча
Якось священик зустрів на вулиці жебрачку, котра просила милостиню. Вона розповіла історію свого життя.
Була колись молода, вродлива, багата, жила в своє задоволення, мала все, чого душа забажає. І це все призвело її до такого жалюгідного стану. Чи ми з вами часом не схожі на цю жебрачку?
Ведуча
Так, ми моральні жебраки, бо маючи все, стоїмо на краю прірви. «То те нам спати не дає, то се. Придбав одне – дивись за іншим помчав. Ми рятуємо нині землі і води, бо дійшли до крайньої межі. А чому? Чому довкола стільки зла? Чому діти такі жорстокі? Адже вони мають все: комп’ютери, мобільні телефони, музичні центри, різноманітні ігри. Одним словом – механізми. А душа, що там діється? Де шукати порятунку?
Дідусева скринька
(Сценка)
Беруть участь двоє приятелів: Вася і Коля. З'являється Вася зі скринькою. Ставить її на табуретку.
Вася. Ну що за вперта скринька! Не відчиняється — і все. Я вже всі слова випробував, які знав. Спробую ще. (Звертаючись до скриньки.) Скринько, відчинись одразу!.. Ні, не відчиняється... Скринько, відчинись за моїм наказом!.. Не одчиняється... Покинь жарти, скринько! Ні... Скринько, відчинись хоч на дві хвилини!.. Не допомагає. Що ж мені робити з цією скринькою?
Входить Коля
Коля. Ти чого це, Васю, репетуєш?
Вася. Я не репетую. Я слово добираю.
Коля. Яке слово?
Вася. «Яке», «яке»... Потрібне!
Коля. Навіщо воно тобі?
Вася. «Навіщо», «навіщо»... Щоб скринька відчинилась. Вона без цього слова не відчиняється.
Коля. А чому?
Вася. «Чому», «чому»... Тому що скринька зачарована. Мені її дідусь прислав. Я тобі хіба не казав?
Коля. Нічого ти мені не казав.
Вася. У мене дідусь на Кавказі живе. У нього там великий-превеликий фруктовий сад. І ось він прислав мені скриньку з фруктами. І листа. А в листі написано... Послухай! (Дістав листа, читає.)
Шлю тобі, дитинко,
Дивовижну скриньку.
В ній ти знайдеш
Апельсини,
Яблука
І мандарини.
Та висить на ній замок...
Одімкне його, дружок,
Той, хто зна
Чарівне слово.
Тільки вимовить — Готово!
Коли внучок дорогий
В пам'яті пориється,
Слово це він пригадає,—
Скринька враз одкриється!
Коля. Так ось у чім річ!.. І ти не можеш пригадати одне-однісіньке слово?
Вася. Та я вже їй, напевне, тисячу слів говорив!
Коля. І не відчиняється?
Вася. Аж ніяк!
Коля. А ти спробуй іще.
Вася. Спробую... (До скриньки). Скринько, відчинись швидко! Скринько, відчинись негайно!.. Скринько, відчинись цієї ж миті... Відчинись, а то як дам!.. (Б’є по скриньці кулаком, забиває руку.) Ой-ой-ой! Ах ти, деревинка погана!
Коля. А я, здається, знаю, яке слово тобі слід сказати, щоб вона відчинилась.
Вася. Чого ж ти мовчиш? Кажи!
Коля. Я тобі на вухо скажу. (Шепоче.)
Вася. Не може бути. Невже я цього слова не говорив? Я ж мільйон слів сказав!
Коля. А цього простого слова не сказав. Спробуй!
Вася. Спробувати? Слово для мене якесь незвичне. Я його ніколи нікому не кажу. Ну що ж, спробую... ( До скриньки ввічливо.) Скринечко, відчинись... Будь-ласка!
Віко скриньки піднімається.
Відчинилась!.. Ти диви, яблука!.. (Дістає яблуко, їсть, пригощає товариша.) Смачне?
Коля. Дуже!.. Спасибі тобі... А де ж мандарини й апельсини?
Вася. (заглядаючи в скриньку). Тут самі яблука. Дідусь писав, що в ній і апельсини, і мандарини. В листі було написано... (Знов дістає листа, читає.)
Апельсини,
Яблука
І мандарини.
Чорним по білому написано!
Коля. (бере листа). Та ж ти не до кінця дочитав! Тут ось іще сказано (читає):
Апельсинів нема тому,
Що ти забув сказати...
(До глядачів.) Підкажіть, що він забув сказати?
Глядачі. Спасибі!..
Коля. Апельсинів тому нема,
Що ти забув сказати...
Вася. Спасибі!.. Спасибі, дідусю!.. (Заглядає в скриньку.) Ти глянь, і апельсини, і мандарини з'явились!.. Оце так скринька!..
Коля. А вона, як і люди, любить, щоб до неї ввічливо зверталися. Зрозумів?
Вася. Зрозумів!
Ведуча Добрим бути – зовсім це не просто,
Не залежить доброта від зросту,
Не залежить доброта від віку
Добрим треба бути нам до віку,
Тільки треба, треба добрим бути
І в біді про друга не забути.
Ведуча І крутиться Земля скоріше,
Якщо будем я і ти добріші
Доброта роками не старіє,
Доброта від холоду зігріє,
Якщо доброта, як сонце світить,
То радіють і дорослі, й діти.
Сценка «Твори добро»
Ведуча. Прибіг щодуху син додому й до тата голосно гука:
Син. А я провідав у лікарні свого товариша, дружка.
То ж правда, тату, я чутливий і маю серце золоте?
Ведуча. Замисливсь тато на хвилину і так йому сказав на те:
Тато. Коли тебе в тяжку хвилину людина виручить з біди,
Про це добро, аж поки віку, ти, сину, пам'ятай завжди.
Коли ж людині ненароком ти зробиш сам добро колись,
Про це забудь, аж поки віку, мовчи й ніколи не хвались.
Ведуча Хіба чекати плати за добро?
Нехай в руці зламається перо
Нехай твоя зламається рука
Що за добро добра собі чека.
Добро твориться просто – ні за так,
Так, як цвіте і опадає мак.
Ведуча Коли ти будеш добрим,
Про тебе люди скажуть.
Ніколи не забудуть про ввічливість твою.
У школі і удома усім давно відомо
Що добрих не народжують, а добрими стають.
Інсценізація «Все безкоштовно»
Автор Василько сидів за столом і щось старанно записував у свій зошит.
Мама Що це ти так старанно пишеш?
Василько Це я для Вас, мамцю, рахунок.
Мама О, це вже мене зацікавило.
Василько Побачите, коли закінчу.
Автор Василько писав і думав: «Кожна праця повинна оцінюватись. Чому я повинен робити щось безкоштовно? От напишу рахунок, подам мамі і татові й стану таким чином гроші заробляти. Розбагатію і куплю собі все, що заманеться».
Коли він списав цілий аркуш, то показав мамі. Мама почала вголос читати.
Мама Рахунок сина Василька мамі
З рази приніс молоко — 3грн;
5 разів прибрав кухню — 10 грн;
4 рази повитирав посуд — 4грн;
7 разів почистив взуття — 7грн;
9 разів побавив сестричку — 20 грн;
5разів допоміг бабусі — 10грн;
7 разів всіх порадував п'ятірками — 20 грн;
З рази допоміг татові ремонтувати мій велосипед — 6 грн;
Разом із татом розв'язав аж 5 цікавих задач додатково — 5 грн
Усього разом — 81 грн.
Автор Мама засміялась, коли прочитала цей дивний рахунок. А потім узяла ручку і сказала.
Мама І я тобі напишу свій рахунок.
Василько (здивовано). Ваш, мамцю, рахунок? Ви що, теж для мене щось зробили?
Мама Та так собі, трішки...
Автор Сіла мама за стіл і написала:
Рахунок мами Ганни синові Василькові
9 років для нього варила їсти — 00 коп.;
9 років прала йому майки, трусики, шкарпетки, сорочки, штанці — 00 коп.;
47 штанів, сорочок, курточок зашила й залатала — 00 коп.;
105 ночей просиділа коло нього, коли був хворий — 00 коп.;
зв'язала 5 шарфиків і пар шкарпеток — 00 коп.;
пришила 200 ґудзиків — 00 коп.;
розказала 1000 казок — 00 коп.;
поцілувала 50000 — 00 коп.
Усе разом — 0 грн. 00 коп.
Автор Василько уважно прочитав рахунок.
Василько Але, мамцю, чому Ви скрізь написали 0 коп.?
Мама Тому, що мама для своєї дитини все робить просто так, з любові. Але я можу тобі заплатити ті 4 грн. 60 коп., які ти заробив.
Василько Ні, мамцю, я все зрозумів. Я не хочу жодної копійки, бо Ваш рахунок мав бути в мільйон разів більшим від мого. Дякую вам за науку.
Ведуча Не лінуйтесь робити добра,
Лише зла не бажайте нікому.
Бо воно, як велика гора,
Стане вам на шляхові земному.
Ведуча І заступить навколишній світ.
Зробить серце жорстоким, холодним.
Ви з любов’ю живіть з юних літ,
Будьте чуйним, веселим і добрим.
Ведуча І старайтесь робити добро
День і ніч, і у кожну хвилину.
Щоб серденько, як сонце, цвіло,
Бо це доброю робить людину!
Сценка «Іменинний обід»
Автор У жінки велика сім’я – мати, батько, двоє братів, дві сестрички і бабуся. Віка найменша, їй десятий рік. Бабуся – найстарша. Їй 82 роки. У бабусі руки тремтять. Несе ложку бабуся – ложка дрижить, капельки падають на стіл.
Ніна У мене незабаром день народження.
Мама Так, доню, і на твої іменини у нас буде святковий обід. Ти можеш запросити на свято своїх подруг.
Ніна Добре, матусю.
Автор От і настав цей день. Мама наклала стіл білою скатертиною.
Ніна Ой, ще й бабуся сяде за стіл. Та у неї руки тремтять. Подруги сміятимуться. Розкажуть потім у школі, що у моєї бабуся руки тремтять. Мамо, хай бабуся сьогодні за стіл не сідає.
Мама Чому?
Ніна Бо у неї руки тремтять, капає на стіл.
Автор Мама зблідла. Не сказавши ні слова, вона зняла зі столу білу скатертину і сховала її в шафу. Довго мати сиділа мовчки.
Мама У нас сьогодні бабуся хвора. Тому іменинного обіду не буде. Вітаю, Віко, вітаю тебе з днем народження. Моє тобі побажання. «Будь справжньою людиною».
Ведуча Сьогодні в Україні
Демони панують
Злими люди стали дуже,
Б’ють, вбивають і грабують.
Ведуча Безсердечні матері
Дітей залишають,
А сини –
З дому матір виганяють.
.
Ведуча Сталося з душею щось людини.
Думаєш: ну як це може бути?
Мати підкидає комусь дитину
Син відвозить батька до притулку
Ведуча Схаменімося на хвилину.
Божу заповідь згадаймо,
Любімо ближнього свого,
Й про добро не забуваймо.
Ведуча Поможім бідній людині,
Вибачмо образу,
І на нашому серденьку
Стане легше зразу.
Ведуча Доброта і милосердя – Якості людські.
А чи часто їх стрічаємо
В нашому житті?
Є на світі різні люди – Добрі і лихі.
Є на світі правда – кривда
Й творим ми гріхи.
(Виходить учениця в образі мами)
Учениця
Там десь мати одна
У далекім селі,
На родючій землі
Зачарує природа до млості.
Там десь мати одна виглядала з вікна,
Син писав, що приїде у гості.
Килимки, вишивки, про минуле думки...
Запалила в печі на світанні.
Щемний біль, гіркота, пролетіли літа,
Залишились короткі, останні.
Пахнув теплий пиріг, ось і син на поріг.
Привітавсь, вніс до хати гостинці.
Майже так, як колись, в дім сусіди зійшлись.
Цвіла мама в терновій хустинці.
Він забрав би її у тепліші краї,
Тільки мамі не затишно в місті,
Не поїде вона, не покине села,
Де життя прожила,
Де калина в червонім намисті.
Мить прощання пече, гладив мамі плече,
Витирав із обличчя сльозину,
Пригорнулась вона і спитала сумна
Лиш одне: «Чи побачимось, сину?»
Серцю груди тісні:
«Я примчу навесні, що Ви, мамо,таке запитали?»
У дорогу пора, хата й мама стара
У холоднім тумані розтали.
Інсценування вірша.
Розмова з мамою
Син. Розкажіть мені, мамо, про вишні, їх було так багато в саду.
Мати. Були, сину, морози невтішні, а вони кого хочеш зведуть.
Син. Розкажіть мені, мамо, про зорі, чи такими були і колись?
Мати. А той, сину, хто виріс у горі - не часто на зорі дививсь.
Син. Розкажіть мені, мамо, про долю, чи людині підвладна вона?
Мати. Наша доля, мій синку, як море, той пливе лиш, хто має човна.
Син. Розкажіть мені, мамо, про роки, чи спливають помітно вони?
Мати. Роки, сину, помітні допоки... Матерів
пам'ятають сини.
Пісня про маму
(Виходять усі)
1 учень
Спасіння — у добрі, спасіння — у любові,
І це стосується, напевно, нас усіх.
Чого ж ми носимо у серці та у слові
Отруту заздрості та злості вічний гріх?
Нехай не топче нас неправди битий чобіт…
Зустрівши ближнього, хай відчуття твоє
Душі признається, що у людській подобі
Це сам Господь правицю подає.
2 учень
Не лінуйтесь робити добро
Лише зла не бажайте нікому
Бо воно, як велика гора
Стане вам на шляхові земному.
3 учень
І старайтесь робити добро
День і ніч, і у кожну хвилину,
Щоб серденько, як сонце цвіло,
Це - хорошою робить людину
Учень 4. Правда в світі є дуже проста:
Сонце землю теплом зігріває.
А людину – її доброта
І любов у житті прикрашає.
Учень 5. Не кажіть про любов – докажіть,
що ви любите тих, хто страждає!
Добрі справи нужденним чиніть –
цього вічна любов вимагає!
Учень1 . Не відбирай здобутку ближнього
І не бажай його добра.
Хай чорне зло в пориві хижому
Не б’є, як блискавка страшна.
Нехай веде нас днями й тижнями
Відлуння Божої сурми.
Ні, не бажай ти лиха ближньому,
Бо всі ми звемося Людьми.
Учень4.
Горнімось до земної вроди,
Бо заздрість дика і сліпа.
Хай нами лють не верховодить,
Неправда зла не підсипа.
3 учень
Виростай, дитино, каже мені мати,
І розкриється весь світ тобі
— Зможеш легко труднощі здолати.
Як повік не зрадиш доброті!
Учень 2 Хай в кожному із нас палає свічка милосердя
І зігріває ближнього теплом.
Учень 5 Байдужості хай крига скресне
Й життя-ріка наповниться добром.
Учень 1Не будь сліпцем із соколиним зором,
Не будь глухим, коли ти не глухар.
Віддай краплину – і повіки сором
Не буде гризти душу, мов сухар
Учениця 4 Візьмемось, друзі, разом всі за руки,
Нехай єднає нас тепло сердець.
Розділимо на всіх і щастя й муки,
Й біда міліє поруч хай, не десь.
3 учень
Хай душа буде світлою в нас
Й промениться завжди добротою.
Йдіть робити добро! В добрий час!
І живіть в цьому світі з красою.
6 учень Будем всім допомагати,
Й пам’ятати лиш одне,
Разом:Що добро і милосердя
Цілий світ від бід спасе.
Пісня про побажання добра
про публікацію авторської розробки
Додати розробку