Година спілкування на тему "Прийшов Наум- берись за ум"

ПРИЙШОВ НАУМ, БЕРИСЯ ЗА УМ

МЕТА: продовжувати прививати любов до народних звичаїв, обрядів, народних свят та їх значення в житті людей; закріплювати знання про вивчене в школі, виховувати бажання до пізнання нового, цікавого та вміння застосовувати його на практиці, в житті, формувати в учнів інтерес до навчання.

ОБЛАДНАННЯ: оформлення класу, презентація, роздатковий матеріал: малюнки, національний одяг, листівки.

Хід заняття

Вихователь: Доброго дня, першокласники. Сьогодні у нас не просто виховна бесіда, а бесіда про вас, про першокласників. Розпочати нашу бесіду   я хочу із загадки

Великий будинок дітей завжди жде

І часто, як вулик бджолиний гуде.

Як чаша, він повен знаннями.

Ласкавий будинок цей з нами .Що це? (школа)

1 учень: Школа! Вулик ти дитячий,

Ну, а діти, як бджолиний рій.

Вчаться тут і йдуть сюди терпляче

І беруть початок з нього свій.

2 учень: У цьому році в перший раз

Пішов я в школу, в перший клас,

І першим в класі з того дня

Зявлятись став до школи я.

Вихователь. Дякую, вам діти. Школа плекає розум нації. Давні і добрі традиції шанобливого ставлення до навчання живуть на теренах України.

Так, 14 грудня – день Наума, покровителя розуму, знань, доброчинства. І цього дня матері, проводжаючи дітей до школи, бажали: “Хай вам наука піде на ум”.

У давніші часи навчальний процес починався взимку — 1 грудня за старим стилем (14 — за новим), в день святого пророка Наума. То була найзручніша пора для сільських дітей здобувати освіту, адже прийшов час, коли можна перепочити від нагальних хліборобських клопотів.
             На цей день учителі давали завдання вивчити вірш, написати оповідання чи зарисовку про побачене, почуте, про спостереження над якимось природним явищем. За традицією, треба було ставити в церкві свічку святому Наумові на пошану, а дитині на розум.

Йдучи  до школи, і кожний стрічний зупинить вас, побажає: “Рости мудрий, вивчай усі науки, і хай тобі книга буде супутницею в житті”.

Цього дня в гості приходили хрещені матері, приходили з книжечками, і діти разом з ними вчили вірші, повторювали пройдене в школі. А ще багато дітей цього дня брали до рук музичні інструменти.

Протягом двох сторіч (XVI—XVII) освітянським розвоєм займалися церковні   Братства. Вони організовували на свій кошт народні школи, де здобували освіту селянські діти. 
         Згодом, коли Україна потрапила під імперську «опіку» Росії, царизм заборонив викладання та книгодрукування національною мовою. А коли до Петербурга були перекачані наукові кадри, народне освітянство майже зовсім занепало. 
        Найосвіченішою особою в селі вважався дяк, який, власне, і здійснював навчання.
           Напередодні Наума батьки одвідували дячка  і зголошувались про оплату. Вона регулювалася обопільною домовленістю: забезпечити дровами на зиму, обдарувати салом чи ковбасами на різдвяні свята, допомагати вчителеві під час жнив тощо. 
          Ввечері до «кашоїда» мав прийти хрещений батько з букварем. Посеред хати ставили пікну діжку, застеляли її кожушком, і гість, взявши ножиці, підстригав хрещеника, «щоб справно в голову йшла наука». Роблячи перший відстриг, казав:
— Батюшка Наум, виведи сина на ум!
           По завершенні цієї обрядодії обоє сідали за стіл і завчали напам'ять кілька літер. Господиня тим часом готувала пшонянку як ознаку доброго навчання, «бо треба чимало каші з'їсти, щоб опанувати наукою». Перед сном годилося скупатися у ночвах, змити в зіллі голову і підготувати новеньку сорочку.
      Удосвіта на Наума син з батьком йшли до церкви, де панотець мав прочитати над головою Євангелію. 
          Вдома мати подавала на сніданок лише кашу. Після цього школяр ставав навколішки, молився вголос, а мати благословляла іконою. Потім витягувала свячену вербову галузку і віддавала чоловікові, який тричі стьобав нею сина, приказуючи:
— Святою вербицею, якою Христа зустрічали, виряджаємо тебе, щоб тобі, синку, добре наука давалась!
         Дітлах брав у руки обгорнутий новим рушничком горщик з кашею, а батько могорич, і вони вирушали до школи.  Звільнившись, дяк влаштовував іспит, нагадуючи при цьому: якщо хлопець буде слухняним і чемним, то «Наум поставить на ум», а коли ні, то допоможуть різки.
         На цьому й розходилися. Батько йшов до церкви, ставив свічку перед покровителем, нашіптуючи:
— Святому на пошану, а моєму синові на розум.
           Такі чи подібні обряди зустрічались на усьому терені України. Хоч згодом терміни початку навчання були змінені, в ремісничих цехах і братствах майстри продовжували набирати собі учнів на святого Наума.
         Загалом покровителями каліграфії і будь-якої науки вважалися також Іван Богослов, безсрібники Кузьма та Дем'ян.

Згодом у церковно-приходських школах навчальний рік розпочинали з індикту — церковного Нового року, який випадає на 1 вересня. Але старосвітських звичаїв до дня Наума дотримувалися й далі/

З Наумом пов’язано багато прислів’їв та приказок:

“Наум наставляє на ум”, “

Батечко Наум, виведи синка на ум”,

“Прийшов Наум, пора братись за ум”.

Вчися, сину, азбуки — прийде хліб сам в руки.
Не збирай синові худоби, а збирай йому розум.
Гни дерево, поки молоде, учи дітей, поки малі.
Я не знаю ні «аз», ні «буки» — прийде Наум і змусить до науки.
Прийшов Наум — пора братися за ум.

Найдовше "заучування на Наума" протрималося серед ремісників. До початку ХХ ст. цього дня приймали учня в науку до майстра. По закінченні її влаштовували посвяту в професію — давали "визвілка з навчання". Після неї дозволяли працювати самостійно. Відбувалася вона на свято пророка Наума — день вважали сприятливим для початку нового життя й нової роботи. Того, в кого не виходило опанувати ремесла, називали "партачами" і дражнили:

— Партача й Наум не виведе на ум.

        Серед музик побутувало вірування, що освячені в церкві на Наума нові інструменти служитимуть довго.

 Вихователь: Час іде, все йде, все минає, змінюється і ми, нині  йдемо до школи 1 вересня. Цей день  обов’язково настає для кожної людини, але буває один-єдиний раз в житті. Може тому він такий і хвилюючий. То ж я сподіваюсь, що, ті , хто вперше переступив поріг нашої школи, набуватимуть знання на славу нашої неньки- України.

Ви вже за ці  майже чотири місяці в школі багато чого навчилися: в букварі добралися до букви   , вивчили числа першого десятка, любите малювати і співати.

Ось ми зараз з вами і перевіримо чому ви навчилися за ці місяці.

А допоможе нам в цьому квітка-семицвітка, в якій кожний кольоровий пелюсток означає предмет чи заняття.

Книжка вчить як на світі жить.

 На читанні вас навчать читати

, вчення- світ, а невчення-тьма.

З книги легко світ пізнати,

Книга все розкаже вам сама.

Мабуть всі ви любите читати українські народні казки, так? Давайте пограємо з вами в гру «Пізнай героя за портретом». (На картинкам зображення героїв казок і діти повинні відгадати, герої якої вони казки).

         

А тепер до вашої уваги га «Тварину у валізах». Вам за допомогою букв потрібно скласти назви тварин.

Жовтогарячий колі розповість  нам про рідну мову.

Той, хто рідну мову поважає,

Живучи у рідному краю,

Той усі вершини подолає

І не зрадить матінку свою.

До вашої уваги гра «Скажи навпаки»

Вихователь називає слово,а учні повинні дібрати до нього слово антонім.

День – ніч, сонце- місяць, тиша- галас., зима- літо, високий- низький, широкий- вузький, мякий- твердий, солодкий- кислий, холодно- тепло, добре- погано, мокро- сухо, високо- низько. Молодці , всі гарно попрацювали.

Жовтий пелюсток нам розкаже про математику- царицю всіх наук.

«Математика- гімнастика для розуму»

ЇЇ треба наполегливо учить.

І чим далі- тим вона складніша,

Та без неї людям не прожить.

 

Математика нам допоможе при розгадуванні загадок .Готові? Почали.

Ох, було у нас мороки:

Посварилися дві сороки.

На їх шум ще дві примчало

Скільки разом сорок стало?

Три овечки біля гречки.

На лужку ще три овечки.

Полічи овечок цих.

Скільки разом буде їх?

Півень залетів на тин.

 А на тині ще один.

Скільки ж півників усіх

Полічино- швидко їх.

Прислівя та приказки про цифри:

Краще на п’ять хвилин раніше, ніж на годину пізніше.

Пять днів робили, а два відпочиваємо.

Треба, як п’яте колесо до воза.

Ну що , заморилися. Тому може – фізкультхвилинка? – синя пелюстка

 «У здоровому тілі- здоровий дух».

Головне завдання- всім здоровим бути.

Мусиш сам подбати – і не вередуй.

Тож про фізкультуру  як же нам забути?

Дух і волю, тіло вправами гартуй!

Гра «Козачата»- два хлопчики  , хто швидше вдягається в український одяг.

Про природу нас розкаже зелений колір.

«Весна красна квітами, а осінь- плодами».

Земля- це найбільше диво.

Оточує нас дивосвіт.

І довкілля таке красиве

Всіх приваблює з юних літ.

Презентація про різноманітність тварин.

Гра «Де чий листок?»

Всі учні 1-А класу дуже полюбляють… співати!.  Тож давайте заспіваємо українську народну пісню «А мій милий вареничків хоче» Молодці

От у нас залишився останній пелюсток? Що це? Так трудове навчання.

Гра «Склади портфель.

2 учні із зазваними очима підходять до стільця на якому знаходять всі шкільні приладдя. Завдання: хто швидше все збере в портфель та його надягне.

Ну ось наше заняття підійшло до завершення. Я всім вам діти, вдячне, що ви були активними уважними та чемними. Дякую . До наступних зустрічей.