Година спілкування на тему: «Твори добро, бо ти Людина»

Година

  спілкування

на тему:

«Твори добро,

бо ти Людина»

 Мета:  продовжувати знайомити учнів із людськими чеснотами; довести до свідомості дітей, що добро й милосердя чиняться безкорисливо; викликати у дітей бажання творити добро, бути милосердними й уникати злих вчинків.

                                             Хід заняття

 Слово вчителя

  Благодійність і милосердя завжди були притаманні нашому народові. Цілком природним і закономірним вважалося допомогти знедоленому, нещасному, поділитися шматком хліба з голодним, дати притулок бездомному, захистити старого й немічного, порятувати хворого чи каліку, захистити скривдженого.

 Творче завдання « Серце доброти».

  Учні розповідають, що вони відчувають, коли стикаються з проявами доброти, і назвати добрі вчинки, які вони можуть здійснити одне для одного, щоб усім жилося краще і цікавіше. Потім учитель малює на дошці «Серце доброти» і записує на ньому відповіді учнів.

Творче завдання «Добрий вчинок».

 Учитель поділяє учнів на групи і записує на дошці низку ситуацій:

• Людина постійно запізнюється;
• Людина не вміє готувати;
• Людина не хоче вчитись;
• Людина обманює близьких;
• Людина не може знайти роботу;
• Людина мріє мати домашню тварину.

  Кожна група обирає  ситуацію і пропонує два способи допомоги людині: перший – справжня допомога, що є дійсно добрим вчинком, другий – удавана допомога, що може спричинити людині шкоду.

 Бесіда.

 Що сталося б зі світом, якби в ньому раптом не стало доброти?

 Чи траплялися у вашому житті випадки, коли вас не справедливо кривдили, хоча ви ставились до оточуючих по доброму й усім допомагали?

Розкажіть про випадки, коди чиясь допомога заподіяла вам шкоду?

 Як ви гадаєте, чи важко бути добрим?

 Як ви гадаєте, чи може доброта зцілити людину? Наведіть приклади.

 Слово вчителя.

                               Не говори про доброту,

                               Коли ти нею сам не сяєш,

                               Коли у радощах витаєш,                   

                               Забувши про чужу біду.

                               Бо доброта, не тільки те,

                               Що обіймає тепле слово.

                               В цім почутті така основа,

                               Яка з глибин душі росте,

                               Коли її не маєш ти,

                               То раниш людяне в людині.

                               Немає вищої святині,

                               Ніж чисте сяйво доброти.

 Милосердя й доброта – як два крила, на яких тримається людство. Чи втратило сьогодні свою цінність милосердя? Чи є поряд із нами люди, які потребують допомоги?

   В Україні мешкає близько двох мільйонів самотніх людей. Майже двісті тисяч із них не здатні подбати про себе. 15000 самотніх живуть у будинках-інтернатах. Усіх цих людей поєднує одне -  немічність.

 Понад мільйон наших земляків живе нині у злиднях. Близько 30000 із них не мають гідного житла. 70000 громадян нашої держави змушені існувати на мізерну пенсію. Ці сумні цифри лякають.  Проте вони - правда життя, яку ми маємо знати і намагатися змінити на краще.

 Мабуть, важко уявити, що люди можуть страждати не лише від хвороб або бідності. Душевний біль може спричинити і холодна байдужість оточуючих, непривітність. І як образливе слово може поранити душу, так привітне слово може зцілити її. 

    1-й учень.   Кажімо більше ніжних слів

                       Знайомим, друзям і коханим.

                       Нехай комусь тепліше стане

                       Від зливи наших почуттів.

                       Нехай тих слів солодкий мед

                       Чиюсь загоїть рану,

                       Чи перший біль, чи то останній,

                        Коли б то знати наперед!

  2-й учень.     Кажімо більше ніжних слів.

                       Комусь всміхаймось ненароком.

                       То не життя людське коротке,

                       Короткі в нас слова черстві!

                        Кажімо більше ніжних слів!

Слово вчителя.

  Лікування добротою потребують не тільки фізично немічні або самотні, але й здорові люди, в яких душа черства й глуха до чужого горя. Лікування милосердям потрібне і тим, хто залишається байдужим до несправедливості та чужого горя.

 3-й учень. Не нарікай на глухість душ людських

                  І не гостри в злобі на них зубів..

                  А ти, що людям доброго зробив,

                  Що вимагаєш доброти від них?

                  Чого мовчиш, подумай і збагни,

                   Але уже з низької висоти.

                   І зваж і переваж, а хто є ти?

                   І зваживши нікого не вини.

                   А сам в своє більмо душі заглянь,

                   Чи там хоч раз добром світила рать

                   І променем світилося святим?

                   І ти збагнеш, що до своїх страждань

                   Не відгукнеться власна глухомань.

                   А ти шукаєш в людях доброти!

  Слово вчителя.

  У  старовину церковні дзвони використовували не лише для сповіщання прихожан про початок чи закінчення богослужінь. Дзвони збирали громаду. У них били на сполох під час пожежі або ворожого нашестя, збирали місцеву громаду для надання спільної допомоги родині вдовиці або сиріт.

 Сьогодні церковні дзвони також б’ють на сполох, закликаючи нас до Милосердя і Доброти. Бо тільки ці вічні цінності роблять нас справжніми людьми. будьмо милосердні. Озернімось навколо. Поряд з нами мешкають люди, які потребують допомоги. Тож не відкладаймо доброчинність на потім. Нині, сьогодні, саме зараз! Бо завтра, можливо, буде пізно!

 Творче завдання « Допоможи Каєві».

 Учні пригадують казку Г.Х. Андерсона «Снігова королева». Потім клас поділяється на групи. Кожна група має записати добрі слова, які б розтопили крижинку, що потрапила в око Каєві. Після того, як представники від кожної групи прочитають добрі слова, учні класу разом із вчителем складають із цими словами «Лист доброти» до Кая і Герди.

  Заключне слово вчителя.

                                    Навчаймося добра, як вчаться мові діти,

                                    Щоб потім все життя його творить святе.

                                    Плекаймо крізь роки троянди ніжні й жито,

                                    Тримаймо у серцях, як сонце золоте.

                                    Даруймо для людей погожі дні весняні,

                                    Щоб щедрим садом вік святився небокрай,

                                    Щоби беріз пісні лунали до нестями

                                    І повнився добром наш дім і рідний край.