Година спілкування "Небесна Сотня - шлях у безсмертя"

                                       Небесній Сотні – шана й молитви

                                       За чисті душі, що злетіли в небо

                                       Їм шлях високий, Боже освяти

                                       І в мирі , Господи, прийми до себе

 Бібліотекар :

            Сьогодні ми з вами зібрались, щоб поговорити про ті трагічні події, які відбувалися в Україні в останні місяці 2013 та на початку 2014 року . Адже 20 лютого Україна буде вшановувати Героїв Небесної Сотні, які загинули під час подій на Майдані 18-20 лютого 2014 року. Це була справжня національна стихія, в якій передавався найтонший подих душі нашого народу. Звичайні люди, мирні громадяни вийшли на майдан, щоб відстояти своє право на краще життя. На очах у всього світу, у центрі Києва – Європейській столиці – цинічно розстрілювали беззбройних людей : студентів, викладачів, художників, журналістів, робочих. Вони вийшли на мирний протест. Майдан став символом боротьби, символом утвердження прагнень до європейських цінностей. І за цю боротьбу, за нашу з вами свободу й оновлення країни заплачено страшну ціну : своє життя віддали найкращі. І більшість із них – молодь. Ті, що тільки почали жити. В історію України вони увійшли як Небесна Сотня. Їх ховали під вигуки українців «Слава героям. Герої не вмирають !». Петро Порошенко, який був на той час президентом України,  підписав указ «Про вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні». Документом встановлено щорічне відзначення 20 лютого Дня Героїв Небесної Сотні – на знак вшанування відваги, сили духу і стійкості громадян, які віддали своє життя.

Ведуча:

     Майдан став символом боротьби, символом утвердження прагнень до європей­ських цінностей   у  нашій  державі. І за цю боротьбу, за нашу з вами сво­боду й оновлення країни заплачено страшну ціну: своє життя віддали найкращі. І більшість із них - молоді, сильні. Ті, що тільки почина­ли жити. І сьогодні ми зібралися для того, щоб пом'янути й вшанувати Небесну Сотню.

Ведучий:

   Вони підняли людей на боротьбу. Сотні проповідей є ніщо порівняно з тим, що вчинили для нас ці люди. Адже їхній вчинок - то велика жертовна любов. І якщо ми збаг­немо це - не буде поміж нами зла .

Головним у світі є любов, і люди, яких ми поминаємо, власне, засвідчили свою любов до Бога й до своєї країни, свого народу.

Читець 1 :

Небесна Сотня – цвіт країни,
Тобі схиляємо уклін.
У наших серцях “Кача плине”,
А Вам в церквах лунає дзвін !

Ви дивитесь на нас з небес,
А ми сумуємо за Вами.
Та Вас не буде поруч з нами.

Не буде тих страждань і мук,
Що Вам судилося прийняти,
А буде сум і біль розлук,
І на порозі – сива мати.

Ви змусили здригнутись світ,
Змінили долю рідної країни.
Небесна Сотня – правди цвіт !
Героям Слава ! Слава Україні!

Ведуча:

     Події останніх місяців 2013 і по­чатку 2014 року перетворилися на справжню національну стихію, в якій передався найтонший подих душі нашого народу. Пробудила­ся приспана роками національна свідомість людей.

Ведучий:

    Українська національна спільнот поза межами українських земель, відчуваючи духовний зв'язок з Україною, висловила нам свою підтримку. В якому б куточку Землі не жив би українець, ніщо не зможе зламати тої дух, ту жагу до свободи,   які генетично закладено у його душі.

Читець 2 :

Небесна Сотня - то в серцях вогонь.
Він гаряче палав за Україну.
Віднині тихим співом заспокой
Ти, земле рідная, свою дитину
Пташиним співом, шелестом трави,
Блакитним небом, золотим колоссям,
Останній раз, як мати пригорне
Чоло високе в обранку волосся.
Небесній Сотні шана й молитви
За чисті душі, що злетіли в небо,
їм шлях високий, Боже, освяти,
І в мирі, Господи, прийми до себе.
 

(Звучить пісня «Небесну Сотню, Господи прийми»

Ведуча :

     Усі герої Небесної Сотні були про­стими людьми - не депутатами, не політика­ми, не начальниками. У вирішальний час не змогли байдуже сидіти біля телевізора просто дивитися на те, що коїться на вулицях сто­лиці.

Ведучий :

     Вони не думали про те, що можуть загинути. Вони лише знали, що так, як є, так далі бути в Україні не може.

Читець 3 :

Не плач і не ридай, родино,
Хоч біль ніколи не пройде.
Пишайся, ненько Україно -
Найкраща Сотня в небо йде.
Борись, Вкраїно, за свободу,
бо кров і сльози пролились.
І пам'ятай своїх героїв,
їх шанувати поклянись.
Залишиться кривавий лютий
в серцях вкраїнських громадян.
Не панувати злу в країні!
Хоч стогне вся земля від ран

Ведучий:

    Одного з волонтерів вразила роз­повідь лікаря, який виносив з-під куль мо­лодого пораненого хлопця. Попри біль він співав Гімн України і помер, не дочекавшись швидкої.

«Ще не вмерла України...» -
Помирав він та співав.
За свободу Батьківщини
Молоде життя віддав.
«Згинуть наші воріженьки,
їм лише до пекла шлях,
А брати до перемоги
На Майдані хай стоять.
Прощавай, моя кохана,
Обійми моїх синів,
Розкажи їм все про тата,
Я прийду до ваших снів.
«Душу й тіло ми положим..
Не плач, матінко моя,
Я пішов з життя героєм
З сотнею таких, як я»

Ведуча:

     Коли ховали хлопців, що загинули у Києві, за ними журилися всі українці, не­залежно від того, де вони живуть. Хто гроші, хто речі, хто ліки - посилають нові емігранти додому, намагаючись хоч чимось допомогти рідному краю у боротьбі. Галичанка Оксана Максимишин посилає в Україну свої вірші. Вже понад 30 народилося їх у далекій Порту­галії, куди закинула її доля з рідного Яворо­ва. Один із цих віршів - «Мамо, не плач» - у скорботні дні почула вся Україна.

Ведучий:

    Біль, помножений на відстань, відчувають українці, що опинилися далеко від рідної землі у найчорніший для неї час. Коли всією Україною ховали хлопців з Не­бесної Сотні, Оксана Максимишин не була на Майдані, але там лунав крик її серця.

(Пісня «Мамо, не плач»)

Ведуча: Герої Небесної Сотні назавжди змінили нашу Україну і самих українців, підняли наш національний і патріотичний дух. Саме завдяки Майдану наша держава довела всьому світові гідність, мужність і тверду волю українців до справедливості. Кожен здійснив особистий подвиг – віддав найцінніше – своє життя заради нової України.

Ведучий:

Страшна кровопролитна війна. Нас намагалися винищити за бажання мати людську гідність і самим обирати своє життя. Настав той час, коли кожен українець мав зробити вибір: або ти станеш рабом, або будеш вільною людиною і житимеш у вільній державі. На очах у всього світу влада розстрілювала свій народ.

 «…Груди! Відкрийте йому Груди…Швидше…Швидше…» Відкрили йому груди, а там рана від кулі. Глибока. Страшна. Господи, ще ж зовсім дитина… Він такий юний. Каска злетіла, волосся русяве розсипалося.Очі голубі, як небо над його головою. Сорочина стала червоною. Ще кликав маму, ще шепотів слова теплі, як кров, що витікала життям з його грудей. Ще питав про весну, чи ж настала вже… А очі, ті голубі очі вже ясніли щасливо – він йшов ангелом до Бога… Не плачте, мамо. Ваш син у Небесній сотні. Йому вже не болять рани. Він прийде, коли Ви спатимете, і розкаже, як любить Вас. Не плачте, мамо. Дайте нам поплакати…. Вже не тече кров із ран Вашого сина. Не пече йому у грудях більше. Вже у сотні своїй небесній стоїть він на варті. По праву руку від Бога. А по ліву – його побратими - Андрійки, Васильки, Іванки, Назари, Сергійки, Максимки.....

(«Заплакало небо»)

Читець 4 :

Грудьми повстали, захищали

нам мирне небо, спів птахів.

І до останнього стояли,

аж поки янгол прилетів.....

Небесна сотня вас навічно

до себе в рай Господь забрав.

Але назавжди залишились

в серцях народу, що повстав.

Борись, Вкраїно, за свободу,

бо кров і сльози пролились.

І пам’ятай своїх героїв,

Їх шанувати поклянись.

Залишиться кривавий лютий

в серцях вкраїнських громадян.

Не панувати злу в країні!

Хоч стогне вся земля від ран.....

Вшануй хвилиною мовчання,

Вкраїнцю,  тих, що полягли.

Вони за тим злетіли в небо,

щоб в мирі й щасті ми жили....

Ведуча:

Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам’ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

( Відео «Герої Небесної Сотні поіменно»)

Ведучий:

Кожен із цієї Небесної сотні, як і ми з вами мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну. Серед загиблих були і зовсім молоді  юнаки,  їх назвали небесними ангелами. А матері й досі ще не вірять, що не зможуть пригорнути до свого серця рідної дитини. Вони чекають...

Ведуча:

Кожен із цієї Небесної сотні, як і ми з вами мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну. Серед загиблих були і зовсім молоді  юнаки,  їх назвали небесними ангелами. А матері й досі ще не вірять, що не зможуть пригорнути до свого серця рідної дитини. Вони чекають...

Ведучий:

Серед Героїв Небесної сотні були і волиняни: Олександр Бадера, Віктор Хом’як, Сергій Байдовський, Едуард Гриневич, Василь Мойсей, Іван Тарасюк, Юрій Сидорчук.

«Нація, яка не готова посилати синів на смерть, не виживе», - процитував Левка Лук’яненка  на своїй сторінці в соціальній мережі перед від’їздом до столиці нововолинський герой Сергій Байдовський. Із таким девізом він неодноразово приїздив на Майдан, щоб наша, країна мала щасливе майбутнє. Мріяв, що його родина нарешті обєднається – мама, сестри повернуться з Італії,  а брат з батьком більше не поїдуть на заробітки в Росію. Та куля снайпера наздогнала. патріота, пробивши легені.
Ведуча : Кавалеру ордена «Золотої зірки» Едуарду Гриневичу із Деревка Любешівського району було 28. На майдані почував себе щасливим, бо знайшов тут однодумців і своє місце. Він мужньо стояв на барикадах, прикривав собою побратимів, навіть коли поруч пролітали снайперські кулі. Після того, як укотре відбили наступ правоохоронців, написав у соцмережі: «Хлопці, дякую за ніч. Це було неперевершено... З любов’ю – Україна...». Мав чітку мету – повалити злочинну владу, і вважав це справою честі та гідності.  Та постріл у скроню обірвав життя.

Ведучий: Герой України Василь Мойсей студент Університету розвитку людини «Україна», який навчався у Луцьку, назавжди залишився 21-річним. На майдан він їхав, усвідомлюючи, що наражає себе на небезпеку. Він вважав «Краще вмерти вовком, ніж жити псом». Куля снайпера пробила бронежилет і застрягла в грудях.  Його ровесник Іван Тарасюк із Залісочого Ківерцівського району був єдиним сином у батьків. На одному з об’єктів Євромайдану піднімав Державний прапор. Саме тоді снайперські кулі й обірвали його життя. А вдома за свою дитину молилася мати...

Бібліотекар:

Сьогодні Україна переживає тяжкі випробування. Здригається українська земля від гарматних пострілів, кулеметних черг, розривів мін. Знову гинуть на злеті молоді і сильні, вірні сини України…  Як боляче стискається серце від того, що наша ненька-Україна знову у вогні і стражданні…

Гідність, відданість та патріотизм сьогодні засяяли новими гранями, стали своєрідним поштовхом для переосмислення глибокої суті людського буття. Ми віримо у світле, щасливе майбутнє України. І кожен з нас бажає одного: щоб над нашою рідною Україною було мирне небо. Таке безмежне і високе! І щоб кожен міг здійснити свій злет у вільній, щасливій, квітучій   країні – Україні, яку щиро любимо і якою безмежно пишаємося! Пам’ять про героїв Небесної Сотні завжди житиме у наших серцях.