Мета: сформувати в учнів уявлення, що праця є першоосновою життя; виховувати сумлінне ставлення до праці; прищеплювати трудові навички, працьовитість. (Галявина з квітами, птахами і прислів'ям).
ХІД БЕСІДИ
- То яка ж тема сьогоднішньої години спілкування? Давайте прочитаємо усі разом.
Сьогодні у нас знову виховна година. Про що ми будемо говорити ви дізнаєтеся, коли звернете увагу на найкращу і найбільшу квітку на нашій галявині.
- З давніх-давен у народі існує такий принцип: хто не працює, той не їсть. Як ви розумієте цей принцип?
- Усе у світі здобувається людською працею: зводяться будівлі, будуються мости, заводи, фабрики, вирощується хліб. І все це для людини, щоб вона була сита, здорова, весела та щаслива. Народна мудрість каже: «Без труда нема плода». Та для того щоб усе це було на землі, люди трудилися віками, праця і зробила людину розумною.
- Уявімо собі життя без роботи: і на виробництві, і в школі ніхто нічого не робить. Що трапилося б?
Наприклад, не працює електрик... Немає світла. У квартирі темно, не працюють телевізори, холодильники, праски, пилососи.
Не вийшов на роботу пекар... Усі залишилися без хліба.
Вирішив відпочити кочегар. Буде холодно в школі, вдома, в дитячому садку, в лікарні. Ми не зможемо відвідувати школу, ходити у кіно, до театру, музею.
А якщо всі хлібороби й доярки не вийдуть на роботу? Не буде хліба й молока.
Люди кожної професії повинні добросовісно виконувати свою роботу.
Та людина, яка робить все із задоволенням, - це людина відповідальна, працьовита. Вона береться з охотою за справу. Хочеш жити добре, бути заможним - працюй наполегливо і завзято. Навіть «маленька праця краща за велике безділля», бо вона теж приносить свої плоди й дає хороший результат.
Людина привчається до праці, їй без роботи важко всидіти, весь час хочеться щось робити, мати цікаве заняття. Жодна людина з першого разу не зможе майстерно, гарно виконати якусь роботу, бо для всякого діла потрібна практика, неодноразове повторення, щоб навчити свої руки. І в процесі навчання можуть виникати у декого певні труднощі: щось не вдається і тому, можливо, здається нецікавим. Але одні наполегливо вчаться, щоб вдосконалювати своє вміння, стараються до сьомого поту, а інші кидають, так і не довівши справи до пуття, бо їм не хочеться, здається важким те чи інше заняття. Тому, звичайно, і результати у кожного різні. З одних виходять майстри своєї справи, а з інших – нічого не виходить. Тому кожну справу треба доводити до завершення, щоб виробити хорошу звичку – закінчувати почату роботу. Бо в народі кажуть так: «Не той молодець, що починає, а той, що кінчає».
- А зараз давайте подивимося сценку «Пряник і Колосок»
Година спілкування
«Праця – джерело життя й головна його прикраса»
4 клас
Студент: Рижа Г. О.
Мета: сформувати в учнів уявлення, що праця є першоосновою життя; виховувати сумлінне ставлення до праці; прищеплювати трудові навички, працьовитість. (Галявина з квітами, птахами і прислів’ям).
ХІД БЕСІДИ
- То яка ж тема сьогоднішньої години спілкування? Давайте прочитаємо усі разом.
Сьогодні у нас знову виховна година. Про що ми будемо говорити ви дізнаєтеся, коли звернете увагу на найкращу і найбільшу квітку на нашій галявині.
- З давніх-давен у народі існує такий принцип: хто не працює, той не їсть. Як ви розумієте цей принцип?
- Усе у світі здобувається людською працею: зводяться будівлі, будуються мости, заводи, фабрики, вирощується хліб. І все це для людини, щоб вона була сита, здорова, весела та щаслива. Народна мудрість каже: «Без труда нема плода». Та для того щоб усе це було на землі, люди трудилися віками, праця і зробила людину розумною.
- Уявімо собі життя без роботи: і на виробництві, і в школі ніхто нічого не робить. Що трапилося б?
Наприклад, не працює електрик... Немає світла. У квартирі темно, не працюють телевізори, холодильники, праски, пилососи.
Не вийшов на роботу пекар... Усі залишилися без хліба.
Вирішив відпочити кочегар. Буде холодно в школі, вдома, в дитячому садку, в лікарні. Ми не зможемо відвідувати школу, ходити у кіно, до театру, музею.
А якщо всі хлібороби й доярки не вийдуть на роботу? Не буде хліба й молока.
Люди кожної професії повинні добросовісно виконувати свою роботу.
Та людина, яка робить все із задоволенням, - це людина відповідальна, працьовита. Вона береться з охотою за справу. Хочеш жити добре, бути заможним - працюй наполегливо і завзято. Навіть «маленька праця краща за велике безділля», бо вона теж приносить свої плоди й дає хороший результат.
Людина привчається до праці, їй без роботи важко всидіти, весь час хочеться щось робити, мати цікаве заняття. Жодна людина з першого разу не зможе майстерно, гарно виконати якусь роботу, бо для всякого діла потрібна практика, неодноразове повторення, щоб навчити свої руки. І в процесі навчання можуть виникати у декого певні труднощі: щось не вдається і тому, можливо, здається нецікавим. Але одні наполегливо вчаться, щоб вдосконалювати своє вміння, стараються до сьомого поту, а інші кидають, так і не довівши справи до пуття, бо їм не хочеться, здається важким те чи інше заняття. Тому, звичайно, і результати у кожного різні. З одних виходять майстри своєї справи, а з інших – нічого не виходить. Тому кожну справу треба доводити до завершення, щоб виробити хорошу звичку – закінчувати почату роботу. Бо в народі кажуть так: «Не той молодець, що починає, а той, що кінчає».
- А зараз давайте подивимося сценку «Пряник і Колосок»
Рано вранці, до сходу сонця, взяв Чоловік у кишеню білий Пряник і пішов у поле. У полі він ходив посівами, милувався пшеницею. Зірвав Колосок, вийняв з нього зернинку, попробував на зуб, усміхнувся. Сховав Колосок у кишеню.
Зустрілися Колосок і Пряник:
- Ти хто? - запитав Пряник.
- Я, Колосок.
- Ой, який же ти колючий! А навіщо ти існуєш? Яка від тебе користь?
Посміхнувся колосок, поворухнув вусами остюками і відповідає:
- Без мене не було б ані хліба, ані сухаря, ані тебе, Прянику!
Здивувався пряник, з повагою подивився на Колосок, потіснився, дав йому місце.
- Отже, - каже Пряник, - усе від тебе. Хто ж над тобою старший?
- Праця, - відповів Колосок. – Вона все створює. Але праця в руках Людини. Праця і Людина найголовніше.
В. Сухомлинський
- Чи потрібна людині праця?
- Якою повинна бути праця людини?
Як ви розумієте що таке фізична праця? Розумова праця?
- Яка праця потрібніша: фізична чи розумова? Чому?
- Яка праця найважливіша?
- Яка ціниться дорожче?
- А тепер послухайте «Казку про невмілого горобця»
Як тільки малий горобець навчився літати, мама-горобчиха сказала йому: «А тепер, сину, вчися трудитися - і будуй власне життя».
- Я не для того на світ народився, аби трудитися! Я хочу просто жити! - відповів горобчик чванливо.
- То й живи, - лагідно відповіла мама й полетіла.
Весь день горобець стрибав по подвір'ї, заглядав у всі закутки. Коли звечоріло, він захотів їсти. А ніхто йому не приніс у гніздо ні крихти.
Наступного ранку горобець знову чекав, коли мати його нагодує, та горобчиха більше не повернулася у своє колишнє гніздо. Довелося малому закинути забави й шукати їжу. Він побачив на грядці під купою хмизу декілька зерняток. Так близько, а крізь хмиз не продерешся!
Тут підлетіла ворона, сіла поряд і стала дзьобом розсувати гілочки. Горобчик стрибав збоку і спостерігав, як ворона працює. Стільки зусиль заради якогось зернятка! Він не для праці народився.
Ворона з’їла зернятка й полетіла. А горобчик знову взявся шукати їжу. За день так налітався, що крильця його не тримали. «Чи не простіше було б розгребти ті гілочки?» - подумав він, засинаючи...
А вранці горобчик прокинувся разом із сонечком. Голод зігнав його із м’якого кубельця, і малий пострибунчик вже ні про що не міг думати, тільки про зернятка. Він почув, як двоє горобців по сусідству вихвалялися, що вчора в полі досхочу наїлися з купки розсипаного зерна. Він полетів у поле, та нічого не знайшов. «Мабуть, я запізнився», - подумав горобчик. Стомлений, голодний він полетів світ за очі, й опинився біля людської садиби. Тут він побачив кілька зернят, які завалялись під купкою хмизу. Тепер хмиз його не лякав. Горобчик міцно вчепився дзьобиком за гілочку, тормосив її, розштовхував бадилинки - і нарешті дістався заповітних зернят. Смачно поївши, горобчик весело зацвірінькав. Таких смачних зернят він ще ніколи не їв!
Чому мама не сказала, що праця приносить ще й радість і надає незвичайний смак їжі? Добре, що цього він навчився сам.
- А тепер горобець пропонує і нам попрацювати і відчути радість і насолоду від праці. І перше завдання це дидактична гра «Працьовита Попелюшка»
Кільком дітям затулили очі. Потім перед кожним з них насипати невелику купу горіхів, насіння, квасолі. За сигналом вихователя діти швидко розкладають насіння у різний посуд (за розміром і формою). Хто правильно і швидко виконає завдання?
Збери прислів’я
- Ну, а зараз розумова праця. Працюватимемо в групах. Горобець для кожної групи підготував пакетик із розсипаним прислів’ям. Ваше завдання зібрати виклавши на парті прислів’я і пояснити як ви його розумієте.
У праці коріння гірке та плоди солодкі.
Птиця створена для польоту, а людина для роботи.
Не одежа красить людину, а добрі діла.
На дерево дивись, як родить, а на людину як робить.
Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися.
ІІІ. Заключна частина
- Діти, а яку основну роботу повинні виконувати сьогодні ви, щоб потім добре жити, досягти великих успіхів у майбутньому?
Сьогодні основне завдання школярів - наполегливо та старанно вчитись, щоб мати хороші успіхи та міцні знання, бо вони необхідні кожній людині для того, щоб іти в життя розумним та мудрим. І ні однієї хвилинки не можна лінуватись, бо згаяний день і конем не наздоженеш. А крім того, треба ще багато чого навчитись робити власноруч, щоб не пропасти в цьому світі. Бо, як каже народна мудрість: «Тяжко тому жить, хто не хоче робить». Запам'ятайте це на все життя і трудитись учіться змалку, тільки тоді ви виростите роботящими, мудрими й житимете добре. Бо «без труда нема плода».
Діти за те, що ми з вами так гарно попрацювали фізично і розумово горобець приготував вам гостинці. Отож приймайте гостинець від горобця (горобець роздає по одному гостинцю дітям, а потім і вчителям).
1