Тема СТЕЖКАМИ ДОБРОТИ
Мета:
- виховувати добре, милосердне ставлення до оточуючих, почуття емпатії;
- навчати аналізувати поведінку та вчинки людей;
- розвивати вміння працювати в групах;
- формувати у дітей загальнолюдських духовних цінностей та орієнтирів, уявлення про зв’язок доброти з іншими моральними якостями;
- збагачувати мову учнів народними прислів’ями.
ХІД УРОКУ
Щорічно 13 листопада, починаючи з 1998 року, у світі відзначається Всесвітній день доброти.
Дата вибрана не випадково. Цього дня у 1998 році в Токіо відкрилася 1-ша конференція Всесвітнього руху доброти, у ній взяли участь представники багатьох країн.
День доброти відмічаються в багатьох країнах, у тому числі в Україні. У свята є свій символ - це відкрите серце.
У чому користь доброти?
За дослідженнями психологів, прояв доброти й турботливості до оточуючих людей – це не лише альтруїзм. Насправді, люди, які роблять добрі справи, почуваються краще, хворіють менше, а живуть довше, ніж ті, хто часто нервує і злиться.
А ще добрі люди набагато легше справляються зі стресами і негативом, рідше страждають від внутрішніх комплексів і заниженої самооцінки, простіше знаходять спільну мову з іншими людьми.
Ці судження мають медичне підтвердження. Коли людина робить щось хороше по відношенню до інших людей, у неї підвищується рівень лімфоцитів, розширюються судини, краще працює серце, а мозок виробляє велику кількість ендорфінів. Ці гормони задоволення надають заспокійливу дію, нейтралізують стрес, позбавляють можливої депресії.
Важливо бути людиною доброю, безкорисливою, чуйною, доброзичливою, щедрою і відкритою для інших взагалі по життю, а не тільки у свято, присвячене доброті. Але якщо ви за свою благодійність чекаєте від людей відповідної доброти і вдячності за свої добрі вчинки – таку поведінку вже складно назвати справжньою добротою.
Доброта-це аж ніяк не слабкість, а людська якість, яка змінює світ в кращу сторону. По суті творити добрі справи неймовірно просто, і ми здійснюємо їх кожен день, просто самі того не помічаємо: посміхнемося або допоможемо незнайомій людині, обіймемо близьку людину або батьків, нагодуємо бездомного цуценя, змайструємо годівницю для птахів. Цей список можна продовжувати довго. З кожним таким вчинком комусь стає краще, адже ми робимо когось трішки щасливішим, а це означає, що трішки щасливішим і добрішим стає весь світ. У наш час можна купити практично все. Шкода, що такої якості, як доброта, на прилавках годі й шукати. Зате його можна розвинути.
Розповідь із життя
Якось старенька мати приїхала до свого сина, який жив у місті, привезла різних гостинців із села. Син попросив матір прогулятися містом. Гуляючи, старенька часто зупинялась, щоб перепочити. Вони сіли в сквері на лавку. Син відійшов і сказав, що скоро повернеться. Довго виглядала мати свого наймилішого сина, але він не повернувся. Коли люди питали, як вона сюди потрапила, старенька відповіла, що заблукала. Адже її син освічений, він не міг залишити її, запевняла себе мати. Вона не могла й подумати, що він її залишив назавжди.
Святковий обід
Ніна живе у великій родині. Бабуся найстарша: їй уже вісімдесят два. Коли сім’я обідає, в бабусі тремтять руки. Несе вона ложку до рота, ложка тремтить, і з неї капає на стіл.
Незабаром у Ніни день народження. Мама сказала, що на іменини приготує святковий обід. На свято Ніна запросить своїх подруг. Ось і гості прийшли. А Ніна думає: «Це ж і бабуся за стіл сяде, а в неї руки тремтять. Подруги сміятимуться».
Ніна тихенько каже:
– Мамо, нехай бабуся з нами за стіл не сідає.
– Чого?- дивується мати.
– У неї руки тремтять. На стіл капає.
Мама зблідла. Вона довго сиділа мовчки. А потім сказала: «Бабуся нездужає. Тому святкового обіду не буде. Вітаю тебе, Ніно, з днем народження. Моє тобі побажання: бути людиною».
– Підбери продовження до поданих прислів’їв, з’єднавши частинки лініями.
Хто добра людям бажає, той і сам |
|
вмирає. |
Добре діло твори |
|
сміло. |
Добро не пропадає, а зло |
|
тихо. |
Добро не лихо, ходить у світі |
|
як дзвони. |
Добрі діла тихо ходять, а злі дзвонять |
|
занеможеш. |
Коли люди до тебе добрі, то ти будь ще |
|
не шукають. |
Добро роби скільки можеш, від того ніколи не |
|
добро має. |
Від добра добра |
|
добрішим.
|
Не всяка стежечка без спориша, не в кожної людини |
|
а добрі діла. |
Робиш добро не кайся, робиш зло |
|
добра душа. |
Не одежа людину красить, |
|
на зло і сподівайся. |
Холодний ранок. Хлопчик, який підробляв продажем газет, щоб мати можливість оплатити проїзд до школи, зовсім знесилів, замерз і дуже зголоднів. Набравшись сміливості, він вирішив попросити їжі в найближчому будинку. Але коли йому відкрили двері, він посоромився і попросив тільки попити. Молода жінка, глянувши на хлопчика, здогадалася, що він голодний і принесла йому велику склянку молока. Повільно хлопчик випив все молоко і запитав:
- Скільки я вам винен?
- Нічого, - посміхнувшись, відповіла жінка, - мама вчила нас не брати плату за добрі справи.
- Тоді, я буду за вас молиться – тихенько сказав хлопчик.
Коли він відійшов від цього будинку, він не тільки відчув себе сильніше фізично, але і зміцнився у вірі. Адам Закір (так його звали) зрозумів, що в найважчий момент Бог допомагає стражденним. Йшли роки. Їх селище дуже змінилося. Та жінка постаріла і серйозно захворіла. Місцеві лікарі не в змозі були допомогти їй. Так вона потрапила в головну міську лікарню. Але і там лікарі сумнівалися в діагнозі. Спеціально для консультації викликали доктора медичних наук. Як тільки доктор почув назву селища, звідки приїхала хвора, очі його засвітилися м'яким світлом. І він, ні секунди не зволікаючи, вирішив поглянути на пацієнтку.
Як ви, напевно, вже здогадалися, звали його Адам Закір. Увійшовши в палату, він відразу впізнав ту жінку. Він вирішив допомогти їй, у що б то не стало!
Багато сил і часу знадобилося на лікування рідкісної і непростої хвороби. Але лікар не здавався і, врешті-решт, хвороба відступила. Доктор Закір розпорядився, щоб рахунок за її лікування був попередньо показаний йому. Отримавши рахунок, він написав щось внизу, і потім віддав, щоб його передали жінці.
Бідолаха розуміла, що враховуючи час, який вона провела в лікарні і все те, лікування яке вона приймала, їй доведеться продати все майно, щоб заплатити. Звернувшись з благанням до Всевишнього, вона глянула на рахунок. Цифри, цифри, цифри і раптом, увагу її привернув рядок дописана вручну внизу «Оплачено повністю однією склянкою молока " і підпис доктора Закіра.
Бідна розчулена жінка відразу згадала того худенького хлопчика і склянку молока… Вона плакала і крізь сльози дякувала Творцю. «Спасибі тобі, о, милостивий Всевишній, воістину ти простягаєш свою милість і доброту без кордонів через людські серця і розум».
Здобувачам освіти пропонуються малюнки, які необхідно розглянути, проаналізувати та відібрати ті, на яких зображені добрі справи. Із відібраних малюнків створити колаж.