Виховна година для 5 класу на тему"Герої не вмирають.(Мамо не плач...)" присвячена памяті героям Небесної Сотні

Герої не вмирають.Мамо, я не вернусь…

 (сценарій виховної години присвяченої пам’яті героям Небесної сотні)

Мета: вшанувати пам'ять героїв Небесної сотні, прищеплювати любов до Батьківщини, виховати патріотичну свідомість,  розвивати бажання стати гідними громадянами України.

Оформленя: Стіна пам’яті Небесної сотні (Прапор України, надписи  «Герої не вмирають», «Сам не знаю, де погину…», список прізвищ героїв  з фото), на підлозі надпис із маленьких свічок «Героям слава», стіл, на столі вишитий рушник, ікона Божої матері, свічка, квіти з чорною стрічкою.

(відео «Молитва за Україну»)

Ведучий Шановні вчителі, учні, запрошені! Сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, які боролися за незалежність та волю України і яких було вбито у мирний час ХХІ століття.

За  3 місяці Україна прожила цілу історичну епоху. 21 листопада 2013р. розпочалася Революція гідності.Народ України виступив за свої права,  поїдав голос, непочути якого вже було неможливо. Так символічно на майдан Незалежності вийшли спочатку десятки, сотні, а потім  тисячі звичайних українців, для того , щоб відстоювати принципи демократизації і свободи незалежної держави.  Після двох місяців митних протестів опір українського народу не слабшав. Майдан не вдалося розігнати. Оскільки не можна розігнати –можна розстріляти.  19-20 лютого 2014р.Майдан Незалежності рясно вкрився людською кровю.
День 20 лютого 2014 року став найчорнішим днем в історії  незалежної України. А сто загиблих назавжди увійшли в історію як Небесна сотня.

Небесна сотня – безневинна жертва…
Бандитам не сховатись за хрестом
Отим хрестом, де їхня совість мертва
Зрікається і серцем і чолом…
У прощену неділю впала долу,
Простіть нас браття, миленькі, простіть…
За Україну - зранену і голу…
За Вас не впала і за Вас стоїть!

 

                                     "Боротьба не за щастя  вже навіть іде —за життя!

                                           Бо його забирають.

                                          Нас Надія веде, нас ідея веде

 За свободу для рідного краю.

 

                                        Українцю, поглянь, там побили жінок!

          Глянь, вже люди ховаються в храмі!

         Де таке ще траплялось, коли це було

   Аж в такому нестерпному стані?..

 

                                         Так чинили лиш варвари, злісні хани,

          Лиш від них люди в церкві ховались.

          А сьогодні це власні привладні пани

         Вже над нами так само знущались!"

.

Ведучий : Постріл, другий, розірвалася тиша і нестерпний біль… Кров, вогонь, стрілянина…Знову смерті, поранені, відірвані руки. Це були страшні події.

    Їх називали Небесною сотнею-українців, які загинули у Києві на Майдані, вул.. Грушевського та Інституцькій. Герої Небесної сотні мають стати прикладом для кожного свідомого українця, що маємо робити все від нас залежне, щоби ті смерті не були марними. Власне заради оновлення країни та нас усіх і відділи свої життя герої, котрих вшановує Україна.

А хто ж був перший із Небесної сотні…

   Борітеся-поборете!

   Вам бог помагає!

   За вас правда , за вас слава

   І воля святая!

Ці слова , які пролунали із вуст молодого хлопця вірменської зовнішності водночас облетіли весь світ. Щира українська мова , палаючий погляд, незвичайна зовнішність викликали ряд запитань.

• Хто він цей хлопець?
• Звідки так добре знає укр.мову?
• Що відстоює на барикадах київського Майдану

Та на жаль, ніхто не отримає відповіді на ці запитання від самого активіста Євромайдану, адже він став першим із Небесної сотні – Сергій Нігоян

 

Мені наснилось, що вони зустрілись:
Убитий в Крутах й вірменин Сергій.
В саду едемськім на травичці всілись:
"За що тебе? " "За Україну, друже мій."
Ти знаєш і мене за неї вбили,
Та це було вже років майже сто.
Тоді померли ми, щоб ви нам жили.
А вас вбивають... Вас тепер за що?"
"Ти пам'ятаєш, друже. Звісно, пам'ятаєш,
Як біло-біло в нас цвітуть сади.
І ти цей запах п'єш. І ти його вдихаєш ...
Я б все віддав, щоб хоч на мить туди."
"А я ще ввечері узяв дівча за руку
Й тихенько так до серця притулив.
Тоді не знав, що Бог уже розлуку
Навіки на землі нам присудив.

Ведучий: На очах у всього світу влада розстрілювала свій народ. Та люди не здавалися. Співали гімн. І тоді ж всі польські телеканали на підтримку  українського народу транслювали відео тих подій під пісню «подай руку Україні»( відео «Подай руку Україні»)

 

 

 

Ведучий : Ті події розкинули українців по обидва боки барикад: з одного –мітингувальники, з іншогспецпідрозділ «беркут», внутрішні війська.

В один день тисячі мирних людей стали солдатами свого народу.

Чи знає мама, чи знає тато, 
Що син нівечить і б'є людей, 
Що він криваву несе зарплату, - 
Вона на гірких сльозах дітей. 

У листопаді під самий ранок, 
Коли і місяць на небі спав, 
Напав на діток чийсь син чи тато 
І, наче, нелюд їх побивав. 

А вдома мати, а вдома мати 
Чекає сина, бо він - герой. 
Від зла він має всіх захищати, 
Не знає мати, що син лл'є кров. 

 

 Моя хата не скраю
Тому і вмираю  я за Україну,
ЇЇ честь та славу.
Пробач мені, мамо, що тебе покидаю,
Бо мушу йти на війну
Проти осатанілої зграї.

 Хто зна, чи вдасться мені тебе ще побачить
Та я сподіваюсь,
Що одного ранку прокинешся
Та й мене пробачиш.

 

Пробачиш та й заплачеш,
Сліз не жаліючи, обмиєш ти ними усю Україну,
Україну нову, сильну,
В якій брат за брата 
Йшов під кулі навпростець,
Не боячись ката.
Ти подивишся навколо- 
Все не так, як було.
Хоч мене й немає поруч
Знай, що я, сумую…

 

Пісня «Тільки  щоб  не даремно»




Ведучий : Тисячі поранених і майже 100 людей було вбито. Серед них – науковці, викладачі, студенти, вчителі, художники, архітектори, театральні режисери, громадські активісти. Ця Небесна Сотня своїм життям викупила свободу для мільйонів українців. Кожен із цієї Небесної сотні, як і ми з вами мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну. Ось вони перед вами, Герої Небесної сотні.(слайди)

Нехай кожен з вас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим , хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості і жертввав собою. Вони повинні жити в нашій памяті!

(Ведучий запалює свічку і передає її по колу.Свічку передають з рук в руки)

 

Ведучий: Безсмертні душі вбитих відійшли у небеса , але вони вічно житимуть в народній памяті, бо «Герої не вмирають»

 

РАЗОМ. Герої не вмирають,

Учениця 1. вони йдуть у небо.

РАЗОМ. Герої не вмирають,

Учень 2.вони стають янголами-охоронцями.

РАЗОМ. Герої не вмирають,

Учень 3.вони залишаються у наших серцях.

РАЗОМ. Герої не вмирають,

Учениця 4.вони є у пам'яті народу.

РАЗОМ. Герої не вмирають,

РАЗОМ. їх подвиг та слава житиме вічно!

 

 

 

Учень                         

Під прапором стояли – під прапором й спочили.
Прийми, о Господи, своїх синів!
За України волю їх убили
В шалений жар тривожних днів.
В той час, як небо димом затягнулось,
Як змерзлі руки прагнули вогню,
Упились кров’ю кат і його свита,
Споївши нею й всю свою сім’ю.
 

Учень                          
Та ми усі від Бога люди.
Живем надіючись, не боючись.
Чи ми запам’ятаєм, чи забудем,

Як наш народ топтали, сміючись?
 

Учень                          

Мамо, я живий, лиш закриті очі....
І серце не б`ється, не вирує кров...
Ти тільки не плач, знай - всі дні і ночі
Я буду поруч - в грудях, де живе любов!
 

Учень                         
Ти пробач мене, мамо, за гіркії сльози,
За ту біль, і той жаль, що я наробив.
Я ж хотів лише миру, добра і свободи...
А мене за це ворог безжалісно вбив.
 

Учень                          
Не жалій, моя нене, що я не вернуся,
Не кляни ворогів! Нехай судить їх Бог!
Я для тебе сьогодні з небес посміхнуся,
Ти лишень свої очі здійми до зірок!
 

Учень

Вгорі прекрасні зорі, що палають…

Будь ласка, наші душі вбережи!

Хай кожну ніч нам янголи співають,

Ти ж своє милосердя  покажи.

 

Ведучий: та в кожного з нас відразу виникає багато запитань про ці події. Чому ж триває війна? Чому досі не існує порозуміння між сходом і заходом?

Учениця 1: Тому, що в Донецьку , коли я прошу в кавярні меню українською, на мене дивляться великими очима.

Учениця 2: тому , що  в більшості міст шукати українську на радіохвилях – нереально.

Учениця 1: тому , що вишиванки ми одягаємо тільки на великі свята.

Учениця 2: тому , що пів країни не знає, що таке Вертеп.

Учениця 1: Тому , що протягом останніх років 70 % ефіру українських каналів займають серіали про бандитів.

Учениця 2: Тому , що ми , Європа. Мусимо бути толерантні.

 

Ведучий 1 Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр.

 

Вірш «Колись приїду до Києва..»

Колись я приїду до Києва з сином
Колись…Як цвістимуть каштани…
Під небом пройдемось високим і синім
Пройдемось ошатним Майданом…
*******
Торкнуся,припавши на мить на коліно
Гладкого новенького бруку…
Він все ще гарячий!Це так неймовірно!
Давай,приклади свою руку…
********
- То сонце нагріло!-і в сина усмішці
Шукатиму трохи розради…
- Ні,сину,не сонце…На цьому ось місці
Горіли колись барикади…
********
Людей,що піднялись на ці барикади,
Ніщо не могло подолати!
Ніякої сили не було у влади
Лиш страх,брудні гроші та грати…
*******


І люди боролись…І найсміливіші
Дивилися снайперу в дуло…
І лилася кров…Але найголовніше,-
Війни в Україні не було!
********
Ось там можна їх імена прочитати…
Я всіх називати не стану…
-А що там? Чому стільки квітів там,тату?
- Це стела героїв Майдану…
********
- Цікаво?... Навіщо туди позносили
Ці шини від автомобілів?
- Це замість вінків…Це тепер,ніби символ.
Це знаки для всіх зрозумілі…
********
Мій син промовчить і спитає останнє:
( Мов вітром холодним подуло!)
-Я все розумію…Одне лиш питання:
Чому тебе з ними не було?

 

Ведучий: в трагічні дні нашої держави під час протистоянь у Києві загинули і наші земляки: арутюнян Георгій, Городнюк Іван, Курач Анатолій, Опанасюк Валерій, Храначенко Олександр.(Показ слайдів герої Небесної сотні з Рівненщини)


 

 

Ведучий

 Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі. Люди висвітлюють свої почуття через картини, пісні, вірші. Не залишилась осторонь і вчителька з нашої школи Боровець Марія Федорівна, яка написала власний вірш «Пам'ять бійців небесної сотні»

 

 

Ведучий :І вже сердець немає молодих , що билися за волю разом з нами , лиш чути материнський плач за них, який блукає довгими ночами

( підходить  в чорній одежі підходить мати, ставить запалену свічку і квіти)

1 Мати:  Синочку, вже тебе нема, закрилися навіки очі твої,

Душа у вічність відійшла,

Ти так хотів добра й свободи

Й за це поклав своє життя.

А ти не гасни, нам весь час світи

Ясним вогнем, на промінь сонця схожим

Я вірю – ти серед святих

Перебуваєш там у Царстві Божім.

 

(Голос сина із-за напівпрозорої ширми)

 1 Син:   Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь Твою.
Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.

 

Відео «Мамо не плач»

 

 

 

 

Ведучий: герої не вмирають.Вони завжди будуть у наших серцях. По країні уже зявляються перші вулиці та площі, названі на честь героїв майдану. Тож нехай вони залишаються у нашій памяті назавжди.

 

Учень

 У нашій пам'яті Ви назавжди лишились,
Історія одна, і Ви - її частина.
Ви тільки знайте, браття, ми за Вас молились,
І молимось: за Вами - ненька Україна! 
Вже не повернеться додому той хлопчина,
Що його вчора тільки мати відпустила,
Поцілувала, тихо мовивши: "Іди, дитино,
За щастя України, бо вона - єдина".
Казала мати берегти себе. Але даремно,
Бо хлопець був готовий йти безстрашно,
Аби лише країна, котру так кохав страшенно,
Не стала на коліна, а боролася відважно.
Учень                          
Хлопчина вірив, що колись, одного ранку,
Відкривши очі, він відчує повну волю.
Але та куля, в день зимовий, на світанку,
Перехопила подих та змінила долю.
Хлопчина вірив, що колись, одного дня,
Розкаже син йому, як любить Батьківщину.
Хіба він знав, що борючись за це щодня, 
Все доведеться відпустити в мить єдину.
Так. Той хлопчина, він не знав тоді,
Що нелюд пострілом прицільним забере життя.
І браття хлопця, українці, у біді,
Заплачуть, відпустивши тіло в небуття.
Учень                          
Але ж душа, душа Героя вічно лине!
До тебе наші сльози, молитви, зізнання!
Повір, хлопчино, наша пам'ять не загине,
Як і омріяні тобою  воля та кохання.
Небесна сотня. Прапор. Чорна стрічка.
І сльози, бо ти, хлопче, словом вже не з нами.
Але в думках  ти поруч, і не згасне свічка,
І линуть буде "Слава Україні!"  над ланами.
 

 

.

Ведучий :низький уклін матерям і батькам, що виховали таких синів і дочок.Вшановуємо хвилиною мовчання всіх, хто поклав життя за долю, за волю, за незалежність і свободу нашої з вами єдиної України!

(Хвилина мовчання)

 

А сотню вже зустріли небеса…

Летіли легко, хоч Майдан ридав.

Із кровю перемішана сльоза …

А батько сина ще не відпускав.

Й заплакав Бог, побачивши загін –

Спереду сотник, молодий, вродливий,

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній – сивий-сивий.

І рани їхні вже їм не болять…

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло …

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла …

Загиблі хлопці віддали свої  життя за всіх нас. Це має пам’ятати кожен! Сьогодні, завтра, завжди! Без цього ми не зможемо відбудувати свою країну!

Навіть на останнім рубежі

Промінь віри в нас ще не погас,

Боже, Україну збережи,

Господи, помилуй нас!

В наших грудях кулі і ножі,

Нас розпято й знищено не раз!

Боже, Україну збережи,

Господи, помилуй нас!

 

 

Ведучий 1 А ми вам бажаємо всім світлих днів, мирного неба  і нехай вам щастить. Дякуємо за увагу!