28 серпня о 18:00Вебінар: Методи і прийоми корекційної педагогіки, які можна використати на будь-якому уроці

Година спілкування " Тих полум'яних днів не згасне слава"

Про матеріал

Тема: "Тих полум'яних днів не згасне слава!"

Мета: Створити умови для проведення години спілкування на тему: «Визволення Малинщини від фашистських загарбників, викликавши у дітей високе почуття патріотизму, дати відчути їм, що герої живуть поряд, що мирним днем вони зобов'язані тим, хто захищав Батьківщину від фашистів, що найбільш священна пам'ять - це пам'ять серця.

Хід виховного заходу:

1 -ша випускниця:

Це був звичайний червневий день. Хіба що тільки сонце світило яскраво-яскраво. І небо було голубе-голубе. А ще... (в цей час до неї навшпиньки наближається юнак. Спочатку бере її за плечі, а потім вони беруться за руки)

1-ший випускник: А ще у нас був випускний.

Разом: Пам'ятаєте?

Друга пара (виходить): Пам'ятаєте?

Друга пара. Вона: Мені страшенно намуляли мої нові черевички.

Він(дивлячись на неї): Ти сьогодні така гарна!!!

Вона: А ти такий смішний.

Третя пара. Він: Я написав тобі вірші....

Вона: І цілий вечір вагався мені їх показати?

Перша пара: Друзі, а давайте потанцюємо вальс!

(Музика звучить гучніше. Випускники збираються танцювати. Аж тут десь далеко чути звук грому.)

Друга пара. Вона: Ой, мамо, я так грому боюсь! (З'являється жінка в чорному).

Жінка: Це не грім. Це - війна! (Пари розбігаються, з вигуками: "Це війна!")

Учень:

Все починалося з грому небесного,

Такого жорстокого, такого нечесного.

Із ненависного, злісного грому,

Який на світанку вигнав із дому...

А небо світле закрили чорні хрести!

Господи! Боже! Якщо ти є, захисти!..

Крізь руки у двір гусенята малі...

І кров на травичці...І кров на землі...

І шипить у ставку гаряче залізо,

І полум'я дике шугає понад лісом...

І мама мовчазно-бліді, мов стіна...

І тато поволеньки кажуть "Війна..."

Ведучий №1:

Минули роки. Вже виповнюється 65 років з тієї ночі, коли замовкли останні постріли гармат, розриви снарядів, прийшов довгоочікуваний мир, оплачений ціною крові і сліз.

Ведучий №2:

Чим далі віддаляє нас невблаганний час подій Великої Вітчизняної війни, тим вагомішим постає перед сучасниками безсмертний подвиг покоління, яке розгромило фашизм і врятувало нас від рабства.

У всі часи, на всі покоління запам'ятається людям війна. Війна завжди прокляття, завжди біль людський. Цей чорний смерч спопелив 27 мільйонів жителів. В битві за свободу Україна втратила кожного шостого свого жителя. Не оминуло це нещастя і Малинщину. (музика...)

Ведучий №3:

22 червня 1941р. У тиші недільного ранку над містом, над плесом Ірші, пролунав гудок з паперової фабрики. Він нагадував про кінець нічної зміни. Ожили фабричні прохідні, із шостої години зазвучало радіо. Наповнилися людським гомоном всі вулички. Починався звичайний день маленького міста, день наповнений мирними клопотами під мирним небом. І цей день став першим днем біди і суворих випробувань для нашого народу.

Ведучий №4:

Вже о 12 годині дня із жахом в очах і тривогою в душі жителі міста слухали виступ по радіо В. Молотова про напад гітлерівської Німеччини. Нікому не вірилося, що таке могло трапитися. Відчуття гніву, бажання зупинити ворога наповнювало серця.

Учень:

Народи грізні, мучині й войовничі

Виймають до бою, подвигу і січі,

І в спільний клич звелись мільйонні кличі:

Трощи фашизм залізом і вогнем!

На пошті написав листівку:

"Прощайте, друзі, рідний дім.

Бери товаришу гвинтівку -

Вітчизна в бій зове. Ходім!"

Ведучий №5:

Із перших годин війни місто піднялось на боротьбу з ворогом. Лозунг: "Усе для фронту, усе для перемоги!", - народжував чудеса. Малинчани кували зброю перемоги навіть у ті дні непомірно важкі дні, коли фронт наближався до міста, і над ним нависала смертельна загроза. Чоловіки йшли на фронт, а на їхнє місце ставили жінки, діти.

Ведучий №6:

У1941р. Малин мужньо боровся з ворогом, який підійшов до його стін. Командир танка Єгоров зі своїм екіпажем підбив 8 фашистських танків і 3 автомашини з піхотою ворога. Командир батареї Лихачов артилерійським вогнем знищив 11 німецьких танків. Молодий сержант 135-ої стрілецької дивізії Крючков під зливою куль зумів винести із поля бою свого пораненого командира полковника Степаненка. А льотчики 92-го винищувального авіаполку за декілька днів збили на підступах до Малина 24 ворожі літаки.

Учень:

-Вогонь!

-Вогонь!

-Вогонь!

Слова гостріші за багнет.

Вони вкривали сивиною,

Вели на танк і кулемет.

Вони із диму і металу,

Із реву, скреготу машин,

Вони двуяться з п'єдесталу

До матерів і до дружин.

Ведучий №1:

На початку осені фашистські загарбники встановили на Малинщині жорстокий окупаційний режим. Вони намагалися перетворити людей на покірних рабів, знищували їх, глумилися над їхньою честю, принижували людську гідність. Навіть важко уявити, що красивими вулицями нашого міста ступали ворожі чоботи фашистів.

Ведучий №2:

Вже в перші місяці свого перебування в Малині вони заарештували понад 120 жителів, у тому числі 30 жінок і дітей. Кілька днів тримали їх просто неба на дворі меблевої фабрики. Потім розстріляли всіх дорослих, а дітей закопали живими. У лютому 1942р. Гітлерівці розправилися із групою інтелігенції, серед яких були директор Малинської середньої школи №1 А. Л. Шевченко, вчитель цієї школи О. Ф. Корнійчук та інші. Разом з ними було розстріляно робітницю паперової фабрики М. І. Єнько.

Всього в роки окупації, за офіційними даними, було розстріляно, закатовано 1250 малинчан та 187 чоловік вивезено до Німеччини.

Учень:

Перед трагічною хвилиною мовчання

Словами говорити не можливо.

Оця хвилина більше нам розкаже,

Ніж тисячі, а чи Мільйони слів.

Солдатів подвиг, про який сьогодні

Дізнались ми, не вимовить словами,

А тільки серцем можна це сказати,

Але воно, на жаль, не має мови,

Лиш має біль. Тому я прошу

Цю пам'ять вшанувать мовчанням.

(Хвилина мовчання)

Ведучий №3:

Восени 1941р. У Малині створюється підпільна організація на чолі з П. А. Тараскіним. Поява самого П. А. Тараскіна в місті під час окупації інтерпретується по-різному. Найімовірнішою думкою є та, що він, вирвався з німецького полону, прибув у Малин, оскільки до війни служив у нашому місті і мав тут чимало знайомих. Ядром організації стали П. А. Тараскін, В. М. Афанасьєв, В. В. Дідківський, А. П. Мелещенко, В. Л. Бутмарчук.

Ведучий №4:

Щоб знати плани фашистів, ряд підпільників влаштувалися працювати в окупаційні установи. Так П. А. Тараскін став механіком у районному радіовузлі, Г.С.Бондарик - інженером в Малинському лісництві, В. Мельниченко та М. Ісшинов поступили на службу в поліцію.

Підпільники збирали зброю, медикаменти, готували людей до відправки в партизанські загони.

Ведучий №5:

Але не дивлячись на добре сплановану конспірацію 16 січня 1943р. Було заарештовано П. А. Тараскіна та його товаришів. А 22 лютого вони були страчені.

Ведучий №6:

Після загибелі П. Тараскіна підпільну організацію очолила Ніна Іванівна Сосніна. "Красива, струнка дівчина з чудовими русими косима, з карими очима, - згадувала про Н. Сосніну Оля Єнько. Хто бачив хоч раз її, запам'ятав назавжди. Ніхто спочатку не підозрював, що Ніна здатна на великі діла. Якось не укладалось у голові, що ця безтурботна дівчина здатна пройти за ніч 30 кілометрів, стріляти без промаху, щоденно ходити по лезу бритви."

Ведучий №1:

Чимало вдалих операцій було проведено підпільниками під керівництвом цієї молодої дівчини. А на осінь 1943р. Планувалось спільними зусиллями партизанів та підпільників здійснити напад на німецький гарнізон у м. Малині. Проте події 31 серпня не дозволили здійснити цей символічний план. Цього останнього літнього дня в будинку вчительки Є. Дорошок по вул. Суворова 14, лікар І. Соснін разом із Є. Дорошок та Н. Сосніною проводили операцію пораненому на ім'я Федір. Через певний час будинок був оточений німцями. На ультиматум здатися месники відповіли вогнем. Будинок був підпалений... Живим ніхто не вийшов... Смертю хоробрих загинули Н. І. Сосніна, І. І. Соснін, Є. Ф. Дорошок та три невідомих партизани.

Учень:

Дівчина в сірій шинелі,

В куцих, простих чобітках

Йшла, де зривались шрапнелі,

Йшла з автоматом в руках.

Дівчата в бої йшли крізь ночі,

З калюж умивалися дощем,

їм бачились коси дівочі

Під грізним гарматним вогнем.

Недобрії очі лякали, І танків боялись в бою,

Але, як мужчини, вмирали,

Землю обнявши свою.

Ведучий №2:

А 12 листопада 1943р. Малин був звільнений. І ми повинні пам'ятати визволителів нашого району поіменно: М. Я. Романенко, Ц. А. Небрат, І. Т. Буряк, М. М. Вербовський, Є. П. Білоус, М. Г. Онищенко, Д. Л. Недобора, А. П. Ставицький, А. Г. Сісевич, М. А. Драган, та багато інших.

Ці імена вписані в Книгу Пам'яті. Хай вони будуть вічно з нами. Хай вони вчать нас добру і любові до свого народу, до своєї землі...

Ведучий №3:

Мільйони людей забрала Велика Вітчизняна війна. Це важко усвідомити. Смерть однієї людини - це трагедія. А коли мільйони... Загиблим не болить... А у живих продовжують кровоточити рани: у ветеранів, які втратили своїх друзів-однополчан, рідних і близьких, душі, які постріляні похоронками, у рано посивілих дітей війни, які не побачили своїх батьків і пережили пекло окупації. Сьогодні вони серед нас: (прізвища ветеранів, які ще живі)

Ведучий №4:

Вони все витримали і перемогли. Перемогли тому, що вели війну Вітчизняну. Перемогли тому, що відстоювали право на життя. Дорогою ціною дісталася їм перемога. Та хіба тоді вони думали про цю ціну, коли на карту була поставлена доля Батьківщини. Як же дорого коштувала нам ця Перемога!!! Це свято зі сльозами на очах. У нього три кольори. Перший колір - червоний. Колір крові гарячої, якою полито кожен клаптик землі. Другий колір - колір вдовиних хусток. Третій колір - розквітлого саду. Білопінний його прибій як, найсвітліші сни солдатські, що ожили!

Ведучий №5:

Сьогодні на нашому урочистому зібранні присутній ветеран Великої Вітчизняної війни - (П.І.П.). Ми раді вас вітати і запрошуємо до слова! (Розповідь ветерана)

Ведучий №1:

Нагадуючи про героїчне минуле, стоять у нашому місті пам'ятники, обеліски. Створений музей, палає вічний вогонь. Камінь і граніт бережуть пам'ять про воїнів, партизанів, підпільників, школярів, студентів, які загинули в роки війни. Імена героїв носять нині мирні вулиці нашого міста.

Учень:

Скільки років щасливої тиші,

Та вривається голос в ефір,

Що благає, нагадує, кличе:

"Захистіть, збережіть, люди, мир!"

Кожен день, кожен час пам'ятайте,

Скільки жертв нам війна принесла.

Все, що можна, для миру віддайте,

Збережіть для нащадків життя

Ведучий №2:

Хай звершене батьками і дідами, усім поколінням, яке пройшло війну, наснагує нас на добрі справи в ім'я зміцнення Української держави, створення всім, хто живе на Україні, щасливого і заможного життя. Здоров'я всім, добра та злагоди!

Перегляд файлу

Тема: "Тих полум'яних днів не згасне слава!"

Мета: Створити умови для проведення години спілкування  на тему: «Визволення Малинщини від фашистських загарбників, викликавши у дітей високе почуття патріотизму, дати відчути їм, що герої живуть поряд, що мирним днем вони зобов'язані тим, хто захищав Батьківщину від фашистів, що найбільш священна пам’ять - це пам’ять серця.

Хід виховного заходу:

1 -ша випускниця:

Це був звичайний червневий день. Хіба що тільки сонце світило яскраво-яскраво. І небо було голубе-голубе. А ще... (в цей час до неї навшпиньки наближається юнак. Спочатку бере її за плечі, а потім вони беруться за руки)

1-ший випускник: А ще у нас був випускний.

Разом: Пам’ятаєте?

Друга пара (виходить): Пам’ятаєте?

Друга пара. Вона: Мені страшенно намуляли мої нові черевички.

Він(дивлячись на неї): Ти сьогодні така гарна!!!

Вона: А ти такий смішний.

Третя пара. Він: Я написав тобі вірші....

Вона: І цілий вечір вагався мені їх показати?

Перша пара: Друзі, а давайте потанцюємо вальс!

(Музика звучить гучніше. Випускники збираються танцювати. Аж тут десь далеко чути звук грому.)

Друга пара. Вона: Ой, мамо, я так грому боюсь! (З’являється жінка в чорному).

Жінка: Це не грім. Це - війна! (Пари розбігаються, з вигуками: "Це війна!")

Учень:

Все починалося з грому небесного,

Такого жорстокого, такого нечесного.

Із ненависного, злісного грому,

Який на світанку вигнав із дому...

А небо світле закрили чорні хрести!

Господи! Боже! Якщо ти є, захисти!..

Крізь руки у двір гусенята малі...

І кров на травичці...І кров на землі...

І шипить у ставку гаряче залізо,

І полум’я дике шугає понад лісом...

І мама мовчазно-бліді, мов стіна...

І тато поволеньки кажуть "Війна..."

Ведучий №1:

Минули роки. Вже виповнюється 65 років з тієї ночі, коли замовкли останні постріли гармат, розриви снарядів, прийшов довгоочікуваний мир, оплачений ціною крові і сліз.

Ведучий №2:

Чим далі віддаляє нас невблаганний час подій Великої Вітчизняної війни, тим вагомішим постає перед сучасниками безсмертний подвиг покоління, яке розгромило фашизм і врятувало нас від рабства.

У всі часи, на всі покоління запам’ятається людям війна. Війна завжди прокляття, завжди біль людський. Цей чорний смерч спопелив 27 мільйонів жителів. В битві за свободу Україна втратила кожного шостого свого жителя. Не оминуло це нещастя і Малинщину. (музика...)

Ведучий №3:

22 червня 1941р. У тиші недільного ранку над містом, над плесом Ірші, пролунав гудок з паперової фабрики. Він нагадував про кінець нічної зміни. Ожили фабричні прохідні, із шостої години зазвучало радіо. Наповнилися людським гомоном всі вулички. Починався звичайний день маленького міста, день наповнений мирними клопотами під мирним небом. І цей день став першим днем біди і суворих випробувань для нашого народу.

Ведучий №4:

Вже о 12 годині дня із жахом в очах і тривогою в душі жителі міста слухали виступ по радіо В. Молотова про напад гітлерівської Німеччини. Нікому не вірилося, що таке могло трапитися. Відчуття гніву, бажання зупинити ворога наповнювало серця.

Учень:

Народи грізні, мучині й войовничі

Виймають до бою, подвигу і січі,

І в спільний клич звелись мільйонні кличі:

Трощи фашизм залізом і вогнем!

На пошті написав листівку:

"Прощайте, друзі, рідний дім.

Бери товаришу гвинтівку -

Вітчизна в бій зове. Ходім!"

Ведучий №5:

Із перших годин війни місто піднялось на боротьбу з ворогом. Лозунг: "Усе для фронту, усе для перемоги!", - народжував чудеса. Малинчани кували зброю перемоги навіть у ті дні непомірно важкі дні, коли фронт наближався до міста, і над ним нависала смертельна загроза. Чоловіки йшли на фронт, а на їхнє місце ставили жінки, діти.

Ведучий№6:

У1941р. Малин мужньо боровся з ворогом, який підійшов до його стін. Командир танка Єгоров зі своїм екіпажем підбив 8 фашистських танків і 3 автомашини з піхотою ворога. Командир батареї Лихачов артилерійським вогнем знищив 11 німецьких танків. Молодий сержант 135-ої стрілецької дивізії Крючков під зливою куль зумів винести із поля бою свого пораненого командира полковника Степаненка. А льотчики 92-го винищувального авіаполку за декілька днів збили на підступах до Малина 24 ворожі літаки.

Учень:

-Вогонь!

-Вогонь!

-Вогонь!

Слова гостріші за багнет.

Вони вкривали сивиною,

Вели на танк і кулемет.

Вони із диму і металу,

Із реву, скреготу машин,

Вони двуяться з п'єдесталу

До матерів і до дружин.

Ведучий №1:

На початку осені фашистські загарбники встановили на Малинщині жорстокий окупаційний режим. Вони намагалися перетворити людей на покірних рабів, знищували їх, глумилися над їхньою честю, принижували людську гідність. Навіть важко уявити, що красивими вулицями нашого міста ступали ворожі чоботи фашистів.

Ведучий №2:

Вже в перші місяці свого перебування в Малині вони заарештували понад 120 жителів, у тому числі 30 жінок і дітей. Кілька днів тримали їх просто неба на дворі меблевої фабрики. Потім розстріляли всіх дорослих, а дітей закопали живими. У лютому 1942р. Гітлерівці розправилися із групою інтелігенції, серед яких були директор Малинської середньої школи №1 А. Л. Шевченко, вчитель цієї школи О. Ф. Корнійчук та інші. Разом з ними було розстріляно робітницю паперової фабрики М. І. Єнько.

Всього в роки окупації, за офіційними даними, було розстріляно, закатовано 1250 малинчан та 187 чоловік вивезено до Німеччини.

Учень:

Перед трагічною хвилиною мовчання

Словами говорити не можливо.

Оця хвилина більше нам розкаже,

Ніж тисячі, а чи Мільйони слів.

Солдатів подвиг, про який сьогодні

Дізнались ми, не вимовить словами,

А тільки серцем можна це сказати,

Але воно, на жаль, не має мови,

Лиш має біль. Тому я прошу

Цю пам’ять вшанувать мовчанням.

(Хвилина мовчання)

Ведучий №3:

Восени 1941р. У Малині створюється підпільна організація на чолі з П. А. Тараскіним. Поява самого П. А. Тараскіна в місті під час окупації інтерпретується по-різному. Найімовірнішою думкою є та, що він, вирвався з німецького полону, прибув у Малин, оскільки до війни служив у нашому місті і мав тут чимало знайомих. Ядром організації стали П. А. Тараскін, В. М. Афанасьєв, В. В. Дідківський, А. П. Мелещенко, В. Л. Бутмарчук.

Ведучий №4:

Щоб знати плани фашистів, ряд підпільників влаштувалися працювати в окупаційні установи. Так П. А. Тараскін став механіком у районному радіовузлі, Г.С.Бондарик - інженером в Малинському лісництві, В. Мельниченко та М. Ісшинов поступили на службу в поліцію.

Підпільники збирали зброю, медикаменти, готували людей до відправки в партизанські загони.

Ведучий№5:

Але не дивлячись на добре сплановану конспірацію 16 січня 1943р. Було заарештовано П. А. Тараскіна та його товаришів. А 22 лютого вони були страчені.

Ведучий №6:

Після загибелі П. Тараскіна підпільну організацію очолила Ніна Іванівна Сосніна. "Красива, струнка дівчина з чудовими русими косима, з карими очима, - згадувала про Н. Сосніну Оля Єнько.  Хто бачив хоч раз її, запам’ятав назавжди. Ніхто спочатку не підозрював, що Ніна здатна на великі діла. Якось не укладалось у голові, що ця безтурботна дівчина здатна пройти за ніч 30 кілометрів, стріляти без промаху, щоденно ходити по лезу бритви."

Ведучий №1:

Чимало вдалих операцій було проведено підпільниками під керівництвом цієї молодої дівчини. А на осінь 1943р. Планувалось спільними зусиллями партизанів та підпільників здійснити напад на німецький гарнізон у м. Малині. Проте події 31 серпня не дозволили здійснити цей символічний план. Цього останнього літнього дня в будинку вчительки Є. Дорошок по вул. Суворова 14, лікар І. Соснін разом із Є. Дорошок та Н. Сосніною проводили операцію пораненому на ім’я Федір. Через певний час будинок був оточений німцями. На ультиматум здатися месники відповіли вогнем. Будинок був підпалений... Живим ніхто не вийшов... Смертю хоробрих загинули Н. І. Сосніна, І. І. Соснін, Є. Ф. Дорошок та три невідомих партизани.

Учень:

Дівчина в сірій шинелі,

В куцих, простих чобітках

Йшла, де зривались шрапнелі,

Йшла з автоматом в руках.

Дівчата в бої йшли крізь ночі,

З калюж умивалися дощем,

їм бачились коси дівочі

Під грізним гарматним вогнем.

Недобрії очі лякали, І танків боялись в бою,

Але, як мужчини, вмирали,

Землю обнявши свою.

Ведучий №2:

А 12 листопада 1943р. Малин був звільнений. І ми повинні пам’ятати визволителів нашого району поіменно: М. Я. Романенко, Ц. А. Небрат, І. Т. Буряк, М. М. Вербовський, Є. П. Білоус, М. Г. Онищенко, Д. Л. Недобора, А. П. Ставицький, А. Г. Сісевич, М. А. Драган, та багато інших.

Ці імена вписані в Книгу Пам’яті. Хай вони будуть вічно з нами. Хай вони вчать нас добру і любові до свого народу, до своєї землі...

Ведучий №3:

Мільйони людей забрала Велика Вітчизняна війна. Це важко усвідомити. Смерть однієї людини - це трагедія. А коли мільйони... Загиблим не болить... А у живих продовжують кровоточити рани: у ветеранів, які втратили своїх друзів-однополчан, рідних і близьких, душі, які постріляні похоронками, у рано посивілих дітей війни, які не побачили своїх батьків і пережили пекло окупації. Сьогодні вони серед нас: (прізвища ветеранів, які ще живі)

Ведучий №4:

Вони все витримали і перемогли. Перемогли тому, що вели війну Вітчизняну. Перемогли тому, що відстоювали право на життя. Дорогою ціною дісталася їм перемога. Та хіба тоді вони думали про цю ціну, коли на карту була поставлена доля Батьківщини. Як же дорого коштувала нам ця Перемога!!! Це свято зі сльозами на очах. У нього три кольори. Перший колір - червоний. Колір крові гарячої, якою полито кожен клаптик землі. Другий колір - колір вдовиних хусток. Третій колір - розквітлого саду. Білопінний його прибій як, найсвітліші сни солдатські, що ожили!

Ведучий №5:

Сьогодні на нашому урочистому зібранні присутній ветеран Великої Вітчизняної війни - (П.І.П.). Ми раді вас вітати і запрошуємо до слова! (Розповідь ветерана)

Ведучий №1:

Нагадуючи про героїчне минуле, стоять у нашому місті пам’ятники, обеліски. Створений музей, палає вічний вогонь. Камінь і граніт бережуть пам’ять про воїнів, партизанів, підпільників, школярів, студентів, які загинули в роки війни. Імена героїв носять нині мирні вулиці нашого міста.

Учень:

Скільки років щасливої тиші,

Та вривається голос в ефір,

Що благає, нагадує, кличе:

"Захистіть, збережіть, люди, мир!"

 

Кожен день, кожен час пам’ятайте,

Скільки жертв нам війна принесла.

Все, що можна, для миру віддайте,

Збережіть для нащадків життя

 

Ведучий №2:

 

Хай звершене батьками і дідами, усім поколінням, яке пройшло війну, наснагує нас на добрі справи в ім’я зміцнення Української держави, створення всім, хто живе на Україні, щасливого і заможного життя. Здоров’я всім, добра та злагоди!

 

 

 

doc
Додано
29 червня 2018
Переглядів
173
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку