Година спілкування
Тема. «У кожного своя доля і свій шлях широкий».
Мета: розширити знання учнів про життєвий і творчий шлях Тараса
Григоровича Шевченка як вірного сина України, самовідданого,
справжнього патріота; розвивати естетичні смаки школярів,
здібності в декламуванні віршів; виробляти вміння зв’язно
висловлювати особисті думки; виховувати на прикладі життя і
діяльності Кобзаря патріотичні почуття, любов до рідної землі,
свого народу, його мови і культури.
Обладнання: портрет у вишитому рушнику, фотовиставка «Раз добром налите
серце вік не прохолоне», виставка дитячих малюнків, творів Шевченка,
вернісаж афоризмів великого Кобзаря, презентація «Заповіт», пісні на
вірші Т. Шевченка, Шевченкова вишня (декорація).
Митець потрібен своєму народові
та усьому світові тільки тоді,
коли його творчість зливається
з криком його нації
В. Стус
Звучить фрагмент пісні гурту «Скрябін» «Мені однаково».
Вступне слово вчителя.
Дорогі діти! Щойно ми прослухали фрагмент пісні сучасного гурту «Скрябін» «Мені однаково», а слова цієї пісні належать відомому всім нам Тарасові Григоровичу Шевченку. Саме про нього ми й будемо з вами говорити. « У кожного своя доля і свій шлях широкий», - так сказав колись Кобзар. Це є тема нашої розмови. Поговоримо про відомого всьому світові українця, поета, митця, художника, академіка Тараса Григоровича Шевченка. А головне, звернемо увагу на Кобзаря як на першого подвижника нашого національного відродження. Справжнього патріота своєї Батьківщини. Про цю людину ми вже, здається, знаємо багато. Він, Шевченко, невичерпний, нескінченний. У ньому наша історія – наша реальність. Його доля – це доля України.
Я хочу, щоб після нашої години спілкування ви визначилися і висловили особисту думку з таких питань: Ким для мене є Т. Шевченко? За що я, як українець, повинен(-на) любити і поважати Кобзаря? А чи може засуджувати за щось? Чи є Шевченко прикладом високого патріотизму для сучасної молоді? У кожного з вас на парті є квітка, на пелюстках якої ви напишете свої думки під кінець нашої розмови і причепите на вишню, Тарасову вишню, яка першою зацвіте цього року, і зацвіте вона вашими особистими думками.
А розпочнемо ми з вами з невеличкої розминки у вигляді вікторини. Дізнаємося, що вам запам’яталося про життя і творчість митця.
Вікторина.
Учень.
Благословен той день і час,
Коли прослалась килимами
Земля, яку сходив Тарас
Малими, босими ногами.
Земля, яку скропив Тарас
Дрібними росами – сльозами.
Учень.
Він був сином мужика, а став велетнем у царстві духа. Він був кріпаком, а став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком, а вказав нові, світлі й вільні шляхи професорам і книжним ученим. Своїм особистим прикладом довів як треба любити свій народ, боротися за волю, справедливість і щастя, приносячи в жертву особисте життя. Перед вами інформаційне гроно, яке розкриває нам багатогранну особистість Тараса Шевченка: українець, селянин, кріпак, сирота, художник, поет, солдат, академік, Кобзар, митець, громадянин, патріот.
Учень.
Слова Тараса Шевченка, сказані півтора століття тому, є актуальними й зараз. Його слова цитують, на його вірші пишуть пісні. Афоризми митця можна видати окремою збіркою (зачитати два-три афоризма з вернісажу). Його пам’ять вшановують. Йому поставлено пам’ятники у ста тридцяти країнах світу. Найвища літературна премія України носить його ім’я. Мабуть він заслужив такої шани?
Учень.
Доля переслідувала поета скільки могла. Він рано залишився сиротою. 24 роки пробув у кріпацтві. 10 років відбував заслання за любов до України та боротьбу за її незалежність. І лише 13 літ мав волю. Та хвороби одна за одною переслідували його і перервали дорогоцінне життя у 47 років. Немає вже давно Тараса з нами, але він живе серед нас, залишивши прекрасний поетичний спадок (показати на виставку книг).
Учень.
Найболючішими для Тараса Шевченка були роки заслання. Він був далеко від рідної землі, але ні на мить не забував свій народ, дорогий серцю край. Часто пригадував подорожі Україною. До глибини душі його вражали картини, побачені на батьківщині. З почуттям гострого болю поет розповідає про поневіряння своїх земляків у вірші « І виріс я на чужині…».
Учитель.
А зараз ми послухаємо названу поезію у вашому виконанні.
«Ланцюжок». Учні ланцюжком читають поезію «І виріс я на чужині…»
Учень.
Любив Шевченко не тільки писати про Україну, про лихих людей, які знущалися з його рідної землі, а й малював дорогі серцю краєвиди. Митець був глибоко закоханий у малярство з раннього дитинства. Дослідники визначили, що у спадок нам Тарас Григорович залишив понад тисяча двісті малюнків, акварелей, сепій, офортів, картин. Також художник створив багато ілюстрацій до своїх творів. Його роботи виставлялися на академічних виставках, а за видатні успіхи у гравюрі Шевченкові було присвоєно звання академіка. Ми також не залишилися осторонь і зробили свою невелику виставку «Раз добром налите серце вік не прохолоне»(показати на виставку картин).
Учитель.
А зараз під звуки Шевченкового «Заповіту» прошу зібрати ваші думки докупи і вилити їх на білосніжних вишневих квітах (учні працюють з квітами). А зараз прошу презентувати ваші думки ( учні зачитують висновки і чіпляють квіти на вишню). Ось так швидко і добігла кінця наша година спілкування. Мені приємно, що у кожного з вас склалася особиста думка про Тараса Григоровича Шевченка. Скажіть мені, будь ласка, чи потрібен нашій нації такий митець як Шевченко? (відповіді учнів). Так, молодці. Значить слова Василя Стуса (зачитування епіграфа) актуальні й сьогодні?