Година спілкування "ВИХОВУЄМО РАЗОМ"

Ганна ЛІЧЕНКО,

вихователь-методист,

Комунального закладу київської обласної ради

«Київський обласний ліцей-інтернат фізичної культури і спорту»

ГОДИНА СПІЛКУВАННЯ

«ВИХОВУЄМО РАЗОМ»

Мета: сформувати разом з батьками принципи взаємодії дорослих і дітей; спланувати роботу по створенню виховної системи класу, яка буде сприяти розвитку кожного здобувача освіти; виховувати глибокі почуття в родинному колі.

Наочне оформлення: виставка книг для батьків «Людина починається з добра»; вислови видатних педагогів.

Обладнання: мультимедійний пристрій, ноутбук.

Музичне оформлення: спокійна лірична музика.

Підготовка:

І. Готуються бланки тесту «Чи в достатній мірі Ви контактні з дітьми?» для визначення рівня контактності батьків у спілкуванні з дітьми.

Тест «Чи достатньо Ви контактні з дітьми»?

1. Як Ви вважаєте, чи є у Вашій сім’ї взаєморозуміння?

2. Чи радяться з Вами діти з особистих питань, чи спілкуються душа в душу?

3. Чи цікавляться діти Вашою роботою?

4. Чи знаєте Ви друзів Ваших дітей?

5. Чи бувають вони у Вас вдома?

6. Чи беруть участь у господарських справах Ваші діти разом з Вами?

7. Чи перевіряєте Ви, як діти виконують уроки?

8. Чи є у Вас спільні з дітьми захоплення і заняття?

9. Чи беруть діти участь у підготовці до свят?

10. Чи віддаєте Ви перевагу проведенню відпустки разом з дітьми?

Обробка результатів тесту

Стверджувальна відповідь оцінюється двома балами. Відповідь, виражена словами «іноді», «часом» – одним балом, «ніколи» – «0».

А тепер підрахуйте:

Якщо Ви набрали 20 балів. Ваші стосунки з дітьми можна вважати благополучними.

Від 10 до 20 балів – задовільними, проте недостатньо багатогранними. Подумайте, в чому саме вони мають бути доповненими, більш поглибленими.

Якщо менше 10 балів – Ваші контакти з дітьми перебувають у недостатній мірі. Варто подумати, як їх поліпшити.

ІІ. Перед проведенням зборів, заздалегідь, дітям пропонується «намалювати» свою біографію (слова, і фрагменти малюнків виконуються кольоровими  олівцями або фломастерами).

Схема автобіографії

1.  Моє прізвище ______________________

2. Моє ім’я ___________________________

3. Мені _________ років

4. Мій улюблений колір ________________

5. У променях сонечка розташуй свою сім’ю:

6. Якби у тебе залишилась остання пелюстка від квітки-семицвітки, то вона була б ______________ кольору, а останнє бажання загадав, щоб __________

7. Мої улюблені слова:

8. Моє улюблене місце вдома:

9. Мені не подобаються слова:

Хід години спілкування

Виступ вихователя: Шановні батьки, давайте сьогодні поговоримо про ваших дітей, про те, яку роль у їх вихованні відіграють родина та заклад освіти, тому що родина та ліцей — це два соціальні інститути, від злагодженості дій яких залежить ефективність процесу виховання дитини.

     Щоб виростити, повноцінну людину, культурну, моральну, творчу, необхідно, щоб вчителі та батьки діяли як союзники. Взаємовідносини родини і ліцею важливі не тільки на першому курсі перебування дитини в ліцеї, але й у старшому віці, адже саме в тут у дитини з'являється шанс для самовираження, виявлення своїх талантів.

     Ліцей ставить перед собою багато завдань: і спортивні, і виховні, і навчальні, і просвітницькі. Заклад освіти може допомогти батькам при вирішенні багатьох питань виховання, але вона ніколи не зможе конкурувати з родиною. Саме родина є сильним засобом у формуванні особистості дитини. Життя та наука довели, що всі проблеми у дітей, а потім у дорослих пояснюються помилками сімейного виховання, головна з яких — відсутність любові і невміння хвалити і підтримувати своїх дітей. Найголовніше для дитини, щоб її любили такою, яка вона є. Видатний педагог В.О. Сухомлинський казав: «Там, де немає мудрості батьківського виховання, любов матері та батька до дітей спотворює їх». Є багато різновидів цієї потворної любові, головні з яких:

1) Любов-розчулення. Це інстинктивна, нерозумна любов. Дитина, вихована у такій атмосфері, не знає що таке «можна», «не можна», «потрібно». Їй здається, що все можна. Вона не знає свого боргу перед батьками, не вміє і не хоче трудитися. В неї складається враження, що вона приносить радість батькам і іншим людям вже тим, що просто живе на світі.

2) Деспотична любов. Через таку любов у дитини викривляється уявлення про добрий початок в людині, вона перестає вірити у людяність. Дитина розлючується. Це трапляється через те, що батьки не вміють користуватися своєю владою. Батьківська влада має не пригнічувати волю дитини, а надихати її внутрішні сили, її бажання бути доброю.             

3) Любов-відкуп. Батьки розуміють свій борг лише в забезпеченні усіх матеріальних потреб дитини.

Якою ж має бути справжня батьківська любов ?

     Якою виросте дитина, визначає її становище у системі сімейних відносин. Положення буває різне: благополучне, коли батьки виявляють розумну турботу про дитину, коли її виховання будується, з урахуванням вікових особливостей дитини; коли не лише турбуються про неї, а й вона турбується про інших; неблагополучним, коли вона розбещена в родині, а потім, нерідко — і деспот родини або вигнанець, росте як трава, або вона «квартирант», якому нема справи до сімейних проблем.

     Причини помилок людини і її невдач полягають не в тих обставинах, які її оточують, а в ній самій. І головна задача для подолання недоліку — перебудова себе, самовдосконалення. Саме ця ідея береться за основу виховної системи класу. Задача вчителів і батьків — допомогти дитині визнати себе, повірити в самого себе і свої можливості і здібності.

     Зрозуміло, що визначена робота відповідальна і складна, досягти позитивних результатів можна лише при взаємодії сім'ї і школи, співпраці батьків і самих дітей, тому необхідно сформувати принципи взаємодії дорослих і дітей.

     Для того, щоб виховувати, безсумнівно, необхідно дуже добре знати особливості дитини, вміти користуватись різними педагогічними прийомами; та ще важливіше вміти спілкуватися з дітьми, досягати взаєморозуміння у спілкуванні з ними.

Проводиться експрес-діагностика «Чи в достатній мірі Ви контактні з дітьми?», після якого батьки відразу ж можуть визначити рівень своєї контактності у спілкуванні з дітьми

Поради вихователя «Як створити партнерську взаємодію між батьками та дітьми»

     Процес контактування проходить у своєму розвитку певні стадії. Затримка того чи іншого або спроба якийсь із них пропустити, "перескочити" можуть зруйнувати взаємодію.

     Отже, успіх процесу взаємодії значною мірою залежить від послідовності його розвитку та здійснення переходу на іншу стадію тільки за наявності певних ознак контакту. Такими умовними стадіями контактної взаємодії можна вважати:

• виникнення бажання;

• пошук спільних інтересів;

• реалізацію способів індивідуального впливу і взаємної адаптації через погоджену взаємодію.

Забезпечувати спілкування також можна на різних рівнях:

• вербальному;

• безслівному;

• підсвідомому.

     Останній чинник зумовлює особливий вплив не тільки того, про ЩО говорять, а й ЯК говорять. Отож найголовнішою умовою контакту між батьками та дітьми, є щирість і чесність, до яких діти особливо чутливі. Найбільш поширеними засобами - голос (його тембр і сила), погляд, лексика, інтонація мовлення.

Вихователь повідомляє батькам про те, що їхні діти «намалювали» свої біографії, та пропонує їм передбачити, яким є найзаповітніше бажання їхньої дитини. Потім роздає батькам ці автобіографії, і вони порівнюють свої передбачення з відповіддю дитини

Рольова гра «Навпаки»

     Мета гри полягає в тому, щоб дати батькам можливість відчути, наскільки у спілкуванні з дитиною ми забуваємо, що вона – теж особистість.

     Сутність гри полягає в тому, що роль дитини виконує хтось із батьків, а роль суворого батька, в якого у спілкуванні переважає авторитарний стиль, бере на себе вихователь.

     Після гри батьки висловлюють думку, що таке спілкування поглиблює розбіжність між дитиною і дорослим, сприяє накопиченню суперечностей і проблем. Батьки роблять висновок про те, що необхідно змінювати форми і стиль спілкування, щоб досягти позитивного результату.

Підведення підсумків гри.

     Дійсні причини недоліків людини та її невдач зосереджені не в тих обставинах, які її оточують, а в ній самій. І головне завдання позбавлення недоліків – перебудова самого себе, власне самовдосконалення.

     Завдання педагогів, батьків – допомогти дитині усвідомити себе, повірити в самого себе і в свої можливості та здібності, сприяти саморозвитку дитини.

Вихователь: Отже, я пропоную сформувати наступні принципи взаємодії.

1. Взаємна повага і довіра.

2. Розумна система доган і позитивне стимулювання — шлях до успіху.

3. Заперечення правила: погана оцінка — поганий учень. Віра у творчі сили дитини.

4. «Діти повинні робити те, що хочуть, а хотіти вони повинні того, чого хоче педагог.»  Ж.-Ж. Руссо

     Для успішного формування особистості дитини необхідна єдність ліцею і сім'ї. Високі вимоги суспільства до освітнього рівня молодого покоління, підготовки його до життя і праці можуть бути задоволені тільки за умови зростаючої ролі батьків у цій справі.

          У нас у всіх є можливість вибору. Але саме від вас більшою мірою залежить, якою виросте ваше дитина, якою увійде вона до дорослого життя. Ліцей і педагоги допоможуть знайти вихід в складній ситуації. Важливо пригадати, що найбільший вплив на формування особистості дитини надають реальні вчинки та поведінка батьків, а ні слова і мораль.