Батьківський клуб «Родинна просвіта»

Перещепинська загалноосвітня

школа І – ІІІ ступеня №1

Батьківський клуб «Родинна просвіта»

Лекція – бесіда

на тему:

«Поведінка і моральна свідомість учнів»

Підгутовула і провела:

вчитель Бєлозьорова Н.В.

лютий 2010 р.

Поведінка  і моральна  свідомість  підлітків

  Мета. Розкрити батькам причини девіантної поведінки підлітків. З'ясувати, яка роль сім' у вихованні навичок І звичок культурної поведінки.

  Обладнання. Виставка літератури на дану таму. Висловлювання видатних людей, буклети – пам’ятки для батьків з порадами щодо виховання дітей – підлітків.

  Ваша власна поведінка—найвирішальніша річ. Ви думаєте, що виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте чи наказуєте їй. Ви виховуєте її кожну мить вашого життя, навіть тоді, коли вас немає вдома.

                                А.С. Макаренко

  Доросла людина повинна бути не «господарем», головою, який все знає і у всьому правий,  а товаришем,   який  разом з  дитиною  пізнає  істину  І відрізняється від дитини тільки тим, що доросліший і досвідченіший.

                                   Г.Пилипчук

  Форма проведення. Бесіда

Вчитель.

     Батьки і діти — це любов і сльози.

     Це вічне щастя і одвічний біль.

     Це — сонце і тепло, сніги й морози.

     Мед на вуста й на вічні рани сіль.

     Як на троянді — колючки і квіти.

     Так і в житті е радість і печаль.

     Високі мрії й дуже різні діти...

     Чомусь таке  трапляється,  на жаль.

     Всім хочеться все мати в Ідеалі,

     Причому водночас і без зусиль.

     Щоб щастя без труда й печалі

     Пливло саме у руки звідусіль.

     Та у житті такого не буває

     Й запам'ятати треба в чому річ:

     Зоря щаслива лиш тоді засяє,

     Якщо трудитись будеш день і ніч.

     А діти — це і щастя, і турбота.

     Відповідальність і тривога  теж.

     Без відпочинку й вихідних робота,

     Любов така, яка не має меж!

  Вчитель. З народженням дитини батьки сповнені найсвітліших сподівань на її майбутнє.  І справді. здається, все буде гаразд, аби тільки в дитини було здоров'я, аби вона народилася повноцінною, аби матеріальні умови, статок відповідали потребам життя сім'ї... Ох ті вже аби... Скільки їх? І все ж молоді й немолоді батьки всіма силами намагалися й намагаються  створити умови,  щоб виростити і виховати своїх синів і доньок. Ви дбаєте насамперед про матеріальний добробут. І все ж, коли  підростають діти. багато хто з гіркотою відзначає для себе, що не задоволений результатом  виховання: діти неслухняні. ліниві, не вміють того і того, не хочуть вчитися, недисципліновані. байдужі до батьків, не поважають старших, не думають про майбутнє, їх  цікавлять тільки розваги, безтурботність шкідливо впливає на мораль, розум, інтереси.

  Для  багатьох з  вас, батьків, дисципліна — це просто слухняність. Поставивши соб» мету зробити дитину слухняною, ви йдете до неї прямолінійно, а іноді навіть у зворотному напрямку. Іншими словами. бажаючи отримати певний результат, ви отримуєте зовсім протилежний.

 Вчитель:  Можна привести декілька прикладів батьківських помилок такого характеру. За 12 років свого життя дитина добре засвоїла, яку реакцію у батьків викликає той чи інший й вчинок, або, правильніше, образ дії. Часто трапляється, що батьки самі підштовхують дитину до поведінки, яка для них небажана.

  Одного  разу звернулась за допомогою мати 12-річного підлітка. Вона жаліється на те, що син кривляється, ламається, хихикає, — словом,  «веде себе, як шут». На це звертають  увагу і  в школі. Спостерігаючи за дитиною, видно,  що  вона справді веде себе по-клоунськи. А як же мати? Якраз в ці моменти вона хоч і сердиться, але не може стримати посмішки. А дитина відчуває: своєю поведінкою вона не тільки дратує, але й розважає. Таким чином, мати, не бажаючи цього, спонукає дитину до неприємної для неї поведінки.

  Але найбільш поширений варіант дитячої неслухняності не той. коли дитина хоче привернути до себе увагу, а той, коли ця неслухняність — зброя у боротьбі з батьками. Дійсно, ви, наприклад, наполягаєте на виконанні своїх  вимог. Головний і єдиний аргумент ваш при цьому. «Я так сказав!» Дитина, в свою чергу, бачить, що ніхто не хоче рахуватись з її власною думкою. Починається боротьба, яка переходить у справжню війну. Хто в ній виграє? Ніхто!  Тому що, вигравши слухняність, ви втратите більш важливу довіру дитини.

Вчитель: Головна проблема дорослих —знайти для себе правильну позицію у стосунках з підлітками. Наша розмова буде неповною, якщо ми не вислухали думку третьої сторони — наших дітей. Пропонуємо, шановні батьки, послухати звернення ваших «чад», яке, за рекомендацією автора, Марка Шварца, корисно вивчити напам'ять, а потім  голосно і регулярно декламувати його папі і мамі, коли вони дивляться телевізор.

  (Діти декламують вірш Марка Шварца),

  І -й учень.                     

          Если вы, родители,  —

          Ласкатели.

          Хвалители,

  2-й учень.

          Если вы, родители,  —

          Прощатели.

          Любители,

  3-й учень.

          Если разрешатели

          Купители,

          Дарители,

  1-й учень.

          Тогда вы не родители,

          А просто

          Восхитители.

  2-й учень.

          Но если вы, родители, —

          Ворчатели, сердители,

  3-й учень.

          Но если вы, родители, —

          Ругатели,

          Стыдители,

  1-й учень.

          Гулять не отпускатели,

          Собакораздиратели.

  2-й учень,

          То, знаете, родители,

          Вы  — просто

  Разом.

          Крокодители!

  Вчитель:  Звичайно, ви зрозуміли, що це —жарт, або, як кажуть,  про серйозне — жартома.

  І тому часто від батьків чути одне і те ж запитання: «Що ми повинні робити? Дайте пораду, як себе краще вести». А тим більше, коли дитина стоїть на порозі підліткового віку   існує ряд правил, які повинні допомогти вам не втратити контакт з дітьми.

  1. Відділіть почуття від дій. Не судіть саму дитину, навіть якщо її дії потребують осуду. Дитина повинна розуміти, що її люблять, але що її дії повинні бути кращими. Адже будь-які дії є результатом почуттів. А щоб змінити вчинки перш за все потрібно зрозуміти почуття і навчитись ними керуватись.

  2. Уважно вивчіть дитину і визначте — нормальна дитина перед вами чи нервова. Дії дитини в стані нервового розладу повинні розглядатись вами як

симптом більш глибоких емоційних ускладнень, викликаних критикою, звинуваченням або покаранням. Покарати дитину в такій ситуації означало б ще більш вибити її з рівноваги,

  3. Відповідайте  на почуття дитини. Створіть такі умови, щоб дитина могла висловлюватись, дати вихід  своїм емоціям, звільнитись  від ворожих почуттів.

  4. Якщо, необхідне покарання, нехай дитина сама його вибере. Практика показує, що діти вибирають більш суворе покарання ніж хотіли запропонувати батьки. Але — що дуже важливо — вони вже не вважають його  жорстоким і несправедливим.

  5. Караючи дитину, переконайтесь, що вона розуміє, за що. Що вона звинувачує в цьому себе, а не тих, хто її карає.

  6. Зробіть так, щоб проблеми поведінки були не вашими,  дорослими проблемами, а спільними з дітьми. Дайте дитині знати, що ви відчуваєте їхні проблеми.

  7. Накладіть обмеження на небезпечні  дії іншим, дозволеним каналом. Це і є основна формула динамічного підходу до поведінки підлітків.   Але ж відомо вам, батькам, що в поведінці учнів спостерігаються такі негативні прояви, як грубість по відношенню до товаришів і вчителів, агресивність,  порушення дисципліни на уроках І навіть правопорушення, Як ви вважаєте, в чому причини  такої поведінки учнів?

  (Виступи батьків).

  Вчитель: Дійсно, причин багато. Й іноді потрібно докласти чимало зусиль, щоб виявити мотиви вчинку.

  А мотиви школярів - підлітків можуть бути нехарактерними,  викликаними певною  ситуацією,  але частіше вони пов'язані із стійкими властивостями особистості і відносинами. Наприклад, прогул учнем уроку може мати декілька мотивів: бажання уникнути отримати погану оцінку, перспективу відвідування цікавого фільму, боязливість виявитися «білою вороною» при прогулюванні уроку всім класом і т. д. Але всі ці ситуативні моменти будуть лише доповнюючими до головного мотиву — несерйозного відношення

до навчання.

   Поширеним мотивом грубості учнів, різноманітних порушень ними дисципліни являється (на їхню думку) протест проти недооцінки їх  особистісних якостей, хоча в даному випадку важливу роль відіграють риси

характеру, наприклад, егоїзм.

  У 8-му класі закінчувалась перерва перед уроком української  літератури. Один  з вчителів школи ввійшов у клас і сів на задню парту. Між дівчатками

йшла жвава розмова. Раптом одна з них, Оля, кинула ручку на підлогу. Піднімаючи її. вона нецензурно висловилась. Декілька секунд тривала в класі тиша. Потім вчитель вийшов з класу.

Питання для обговорення

  1. Як, на вашу думку, чи випадково висловилась так учениця?

  2. Чи є в цьому вина батьків? Якщо так, то в чому вона проявляється?

  [Виступ батьків].

  Розглянемо таку ситуацію.

  Семен В. — учень 7-го класу. Навчається добре, багато читає, займається музикою, спортом, приймає активну участь в житті школи. Тактовний з вчителями  і товаришами, в тому числі з дівчатами. Одягається скромно. Зовнішньо привабливий, але ознак зазнайства не видно.

  Одного разу Семена привів додому чужий чоловік. Він розповів, що Семен бив дівчину у колі своїх приятелів, знущався над  нею. Компанія складалась не із  шкільних друзів. Семен росте в культурній сім'ї. Батьки ним задоволені, вдома він ввічливий і запобігливий. Як ви, батьки, можете пояснити дволикість поведінки підлітка?

  (Думки, виступи батьків}.

Вчитель. Розглянемо наступну ситуацію.

    Того дня  в Галиної мами Марії Петрівни був пречудовий настрій. На роботі в неї все було гаразд, і ось сьогодні її преміювали. Сталося так, що  подруга Мари Петрівни мало не силоміць затягла ЇЇ до магазину й просто таки змусила купити сукню, темно-синя з мереживним  комірцем, сукня була  до  лиця Галиній мамі. І всю свою премію Марія Петрівна витратила на сукню. Тільки й залишилось, що на шоколадку Галі. Того вечора в мене не працював телефон. Побачивши у вікно, як Марія Петрівна йде додому, я помахала ЇЙ  рукою  і  побігла  назустріч.  Потрібно  було терміново зателефонувати  до іншого міста,  і я попросила дозволу у сусідки скористатись її телефоном.  Ми  увійшли до помешкання. За  якусь мить вбрана в нову сукню, жінка вже стояла перед дзеркалом. Я не могла стримати захоплення. Сукня була пречудова!

  І тут увійшла Галя.

  — Що це, мамо? —  Галин голос тремтів.

  — А  мені дали премію, ось я...  — Марія Петрівна побачила зблідле обличчя дочки.

  — Донечко, розумієш...

  Вона простягнула назустріч руки, але та відскочила, крикнувши:

  — Не чіпай мене!

  І пішла до  своєї кімнати. Звичайно, мені слід було б негайно  вибачитись і піти, але міжміська розмова була  вже замовлена, і я, почуваючись дуже ніяково,  змушена була залишитись.

  — Я не хотіла, це мене Надія Степанівна вмовила... — вищи планувалась Галина мама. Тут вона згадала про шоколадку. Побачивши її, Галя зовсім знавісніла: 

— Ти б ще пляшку молока принесла!

  Марія Петрівна гірко розплакалась. Тут  ній терпець урвався, і, хоч справа ця сімейна, я вже розтулила  рота, щоб висловити вихованій  та ввічливій Галюні усе, що я по неї думаю, та цієї миті сталося ось що. Галюня тихенько обняла маму за плечі, притиснулась щічкою до її обличчя й сказала лагідно:

  — Не треба плакати. Я вже не серджуся. А сукню можна віднести назад до магазину. 1 купимо мені, мамочко, гарну імпортну куртку, тут одна дівчина продає.  Ще трохи додаси зі своєї зарплати і купимо!                      

  Галя гладила мамине обличчя, втирала її сльози і промовляла:

  — І буде у твоєї донечки найкраща курточка на

вест клас, а може, й на всю школу!  Я дуже люблю свою рідну матусю—

  І, може, відчуваючи все ж якусь ніяковість сказала, доброзичливо всміхаючись:

  — Я хочу стати артисткою. У них таке вбрання. І ще слова... Правда, мамочко, ми ж з тобою хочемо, щоб я стала артисткою?

  Та я не вірила жодному її слову. А вам  як здається, ким і якою стане  Галюня?

                           (За А.  Потаповою)

  (Думки батьків).

  Вчитель: Дійсно, ми з вами повинні критично ставитись до вчинків школярів, наших дітей, майбутнього покоління. Адже, як  писав В.О. Сухомлинський: «Уся справа в одній дуже важливій закономірності виховання. Якщо людину вчать добре — вчать уміло, розумно, наполегливо, вимогливо, в результаті буде добро. Вчать зла (дуже рідко, але буває й таке), в результаті буде зло. Не вчать ні добра, ні зла — все одно буде зло, бо людина народжується істотою, здатною стати людиною, але не готовою людиною...» І вина наша, мабуть, в тому, що не зуміли ми, давши виховуваній нами людині волю,  одухотворити! благородними прагненнями, вдихнути моральну незламність і непримиренність до зла. Так що давайте будемо разом з дітьми сидіти в одному човні і гребти разом в одному напрямку, інакше наш сімейний човен може перекинутись.

аша власна поведінка—найвирішальніша річ. Ви думаєте, що виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте чи наказуєте їй. Ви виховуєте її кожну мить вашого життя, навіть тоді, коли вас немає вдома.

А.С. Макаренко 

оросла людина повинна бути не «господарем», головою, який все знає і у всьому правий,  а товаришем,   який  разом з  дитиною  пізнає  істину  і відрізняється від дитини тільки тим, що доросліший і досвідченіший.

                                   Г.Пилипчук

  Болоховець :                     

          Если вы, родители,  —

          Ласкатели.

          Хвалители,

  Климова:

          Если вы, родители,  —

          Прощатели.

          Любители,

  Нечипоренко:

          Если разрешатели

          Купители,

          Дарители,

  Черемашенцева:.

          Тогда вы не родители,

          А просто

          Восхитители.

  Ільїн

          Но если вы, родители, —

          Ворчатели, сердители,

Ільїна

          Но если вы, родители, —

          Ругатели,

          Стыдители,

  Іванченко:

          Гулять не отпускатели,

          Собакораздиратели.

Корнієнко:

          То, знаете, родители,

          Вы  — просто

  Разом.

          Крокодители!