Година спілкування "Вишиваний оберіг"

Виховна година на тему «Вишиваний оберіг»

Мета.1. Продовжувати ознайомлювати учнів з українськими народними звичаями; розкрити дітям красу українських рушників, багатство їхніх кольорів, різноманітність орнаментів, видів і форм; збагатити знання про цей давній вид декоративно-ужиткового мистецтва; ознайомити зі звичаями та обрядами, пов’язаними з рушниками; познайомитися з рушниками, які діти принесли з дому; виховувати любов і повагу до звичаїв і традицій українців, любов до Батьківщини, повагу та турботу до захисників нашої країни.

Матеріали та обладнання : вишиті рушники, зображення  зразків вишитих рушників різних регіонів України, презентація, відео презентація «Пісня про рушник» А.Малишка.

Підготовча робота: 1. Знайомство з рушниками учнів. 2. Розучування творів усної народної творчості про рушничок та українську вишивку та пісні про рушничок. 3. Бесіди про символи та обереги нашого дому.

Хід заняття.

І. Організаційний момент.

Виховна година  проходить в класі,  прикрашеному  вишитими рушниками.

ІІ. Мотивація виховної години .

(Звучить аудіо запис пісні А.Малишка «Пісня про рушник»)

• Слова цієї пісні відомі  кожному українцю. Вона стала вже народною і з нею ми повертаємося до джерел народної творчості, до народних традицій. І як приємно усвідомлювати, що вони сьогодні оновлюються, оживають. Мабуть, майже в кожній оселі сучасних українців чи матуся, чи бабуся займаються вишивкою серветок, картин, рушників. Чи не так, діти?
• Діти, для того, щоб дізнатися тему нашої виховної години, попрацюємо в групах та складемо передбачення за допомогою ключових слів:

• вишивка в Україні
• обряд
• дорога
• рушник
• весілля
• немовля
• коровай
• хліб
• квіти
• птахи
• геометричні орнаменти
• чарівна сила
• оберіг
• символ

ІІІ. Повідомлення теми і мети виховної години та актуалізація знань дітей про рушники та мистецтво їх вишивання.

1.Ми запрошуємо вас, гості,

У нашу дзвінку оселю, 

Щоби з нами порадіти 

Рушникам оцим веселим.

    2.Виграють яскраві барви

    Веселковою струною,

    Тут волошки, маки, мальви

            Розцвіли, немов весною.

3.Рушникове обличчя веселе

Обпліта коровай на столі,

Закликає гостей до оселі,

Випромінює щедрість землі.  

 4.То ж і ми вас зустрічаєм

 Круглим житнім короваєм.

 З рушником берем таріль,

  Коровай кладем і сіль.

5.В народі хліб, мов матір, поважають,

І шанобливо хліб підносять

Ця шана з плином часу не зника.

І, вклонившись, щиро просять,

І дорогих гостей завжди стрічають:  

- Любий гостю наш, приймай,

З хлібиною в барвистих рушниках.  

Символ дружби – коровай!

ІV. Інформаційно- пізнавальний матеріал про український рушничок. 

(Доповнююча та узагальнююча розповідь педагога про мистецтво вишивання рушників. Зосередження уваги на красі виробів, їх різнобарвності та різноманітності.)

(Відеопрезентація під пісню А.Малишка «Пісня про рушник»)

1).Вишиваний рушник  – надзвичайно поширений по всій  території України  вид народного мистецтва. Він символ щасливої долі, злагоди і подружньої вірності, чистоти почуттів і найщиріших побажань. Вишити рушник може тільки добра людина і подарувати тільки з добрими намірами...

Рушник - від слова «руки». Бо руки його творять і він передається з рук у руки, його біла основа - це колір святості; його орнаменти - то життєвий зміст побажань, прагнень і помислів.

БІЛЕ ПОЛЕ ПОЛОТНЯНЕ    Т.Коломієць

Біле поле полотняне,   

Рівно ткане, чисто пране,

А по ньому голка ходить,

За собою нитку водить.

А як пройдеться поволі – 

Покрутнеться так і сяк –  

Зацвіте червоний мак.

І волошки зацвітуть.

Застрибає навпрошки –

Зажовтіють колоски.

Зеленіють трави в полі.

Зазирне і там, і тут –

Біле поле полотняне

Рушничком барвистим стане.

Вишивання рушників було одне з основних занять для дівчаток. Особливо у довгі зимові вечори. Ще з 5-6 років дівчаток привчали до ремесла: прясти, шити, вишивати. До 13-15 років дівчина мала своїми руками приготувати посаг до весілля - рушники. Їх у скрині дівчини повинно було бути не менше 20. Кількість приготованих дівчиною рушників була ознакою її працелюбності. Якщо про дівчину казали, що вона «рушників не придбала», то йшлося про ледащицю, а якщо «скриня повна рушників», — це свідчило про хазяйновитість нареченої, її заможність, багатство. Дівчата, співаючи, вишивали. Ось як співається у весільних піснях:

Ой ластівонька купалася,

Край бережка сушилася,

Край бережка сушилася.

Дівка Маруся журилася,

Ой ще рушничків не надбала,

А вже Івана сподобала.

Ой ще рушничків не зробила,

А вже Івана полюбила.

Хата без рушників, - казали в народі, - що родина без дітей. Рушник з давніх-давен символізував не тільки естетичні смаки, він був обличчям оселі, відтак і господині. По тому, скільки  і які були  рушники, створювалася думка про господиню та її дочок.

     З покоління в покоління передавали майстрині своє вміння й секрети рукоділля, особливості візерунка, орнаменту, техніки вишивання. Вишиваний рушник і донині не втратив свого значення в побуті. Вишивання  рушників  популярне і нині. Гарні й оригінальні сучасні вишиті рушники можна побачити в кожній оселі українців. І сьогодні у нашому класі ми також можемо їх побачити .   Ці рушники  надзвичайно різноманітні за добором кольорів та узорами.

2.Перегляд рушників, що принесли діти.

Розглядання оберегів та знаків-символів на стародавніх рушниках. Відповіді на запитання щодо їх використання у сучасному житті.

 

 

 

 

V.Рушники у  звичаях та обрядах українців.

        Узори-символи на рушниках не тільки прикрашають житло, а й охороняють, захищають, оберігають від злих духів, приносять щастя. Тому і називаємо ми рушники оберегами. Існує звичай в Україні дарувати на щастя рушник, цей чарівний оберіг. Без рушника не обходиться жодна подія: ним витирають руки, накривають хліб, прикрашають ікони, портрети, рушники широко використовують у весільних обрядах. З рушником приходили до молодої матері, яка народила дитину; зустрічали і проводжали дорогих гостей; проводжали до війська; проводили в останню путь. Рушник - своєрідна освята початку справи та її кінця.Рушники мають свою назву:

- для витирання посуду і столу - «стирок»;

- для образів , портретів - «покутник»;                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                           

- для весілля - «весільний»;

- для похорон - «поховальний»;

- для сватів - «плечовий»;

- для немовляти - «сповивач».     

 

• Не можна не розказати про рушник для хліба, бо ж саме рушником здавна прикрашали хліб на столі, брали хліб в дорогу чи на поле, загортали його в рушник. На цьому рушнику вишивали польові квіти: мак, щоб сон у землероба був міцний та здоровий, волошка – зір береже, барвінок, що вік довгим був. Щоб хліб був свіжим та смачним, на рушнику вишивали усіма відтінками зеленого кольору – бо це колір сили, здоров’я, міцності. Є на ньому колір бузковий – це колір світанку, достатку й багатства, бо “хто рано встає, тому Бог дає”.
• Дуже дорогим і сильним оберегом є рушник, який для своїх дітей вишила мама. Рушник, вишитий мамою, символізує чистоту почуттів, глибину любові до своїх дітей. Рушник для дівчинки називається рушник-росяничка. На цьому рушникові основною ознакою є грона калини – краса для дівчини, щоб вона гарна та пишна була, як та калина. А ще на цьому рушникові квіти ромашки – символ ніжності та здоров'я. Вона й у вінку, й на рушнику з дівчинкою поруч. Вишивають на росяничці і квітку чорнобривця – маму дівчинки, щоб вона свою доню захищала від усіляких напастей, та квітку барвінку – батька дівчинки, щоб він її обороняв своєю силою, а ще незабудку та віт яблуні і вишні.

Мамин рушник.

В.Багірова

Мамин рушник – малюнок неначе.

Квадратик – то я між стежинами скачу.

Зелені стежки і барвисті нитки –

То я у букетик збираю квітки.

Мамина вишиванка – літо у хаті.

Мамину вишиванку люблю я читати.

Я вже поводитись вмію з нитками,

Вишию скоро пісню для мами.

• А ще вишивають рушник для хлопчика. Він теж має своє ім'я. Це – грайлик. Основна ознака – дубове листя – то сила і міцність, а ще птахи та квіти. Птахи будять хлопчиків на світанку до праці, бо хлопчик – то майбутній господар, а квіти звеселяють душу. Це такі квіти: волошки і синій барвінок, а ще листя любистку та вусики хмелю.

ВИШИВАЛА МАТИ

І.Переломов

Вишивала мати

Рушничок для сина.

Півники нашила

Ще й пучок калини.

Вишила діброву

З диво-солов’ями.

Вишивала стежку

Помежи хлібами,

Вишила для того

Все це тобі, сину,

Аби пам’ятав ти

Рідну Україну.

• А ще вишивали  родинний рушник. Це дуже барвистий рушник. У ньому поєднуються найрізноманітніші кольори: жовті, оранжеві, рожеві, червоно-малинові, зелені, коричневі, чорні, голубі та інші. Візерунок своєрідний – це горщик, з якого наче виростає квіткове деревце. Тут можна побачити маки і троянди, чорнобривці і мальви, любисток, барвінок, виноградне листя. На гілочках сидять пташки – голуби. Птахи означають міцність та вічність роду. Такий рушник – символ сімейної злагоди.

Моя матуся гарно вишиває,

Цвітуть на полонині троянди й виноград.

Розмай калиновий там грає,

І дивні птахи щебетять.

Навік з’єдналось чорне і червоне –

Мойого краю гордість і краса.

Душа народу – малинові дзвони,

Його веселка і його сльоза.

• Весільний рушник. На ньому цвітуть лілеї – символ чистоти, дівочих чар, нової родини, чорнобривці та барвінок. Чорнобривці та барвінок – родина нареченої та нареченого, від них тягнуться пуп’янки – то майбутні чоловік та жінка. Волошки – квіти-діти. Весільний рушник дарують молодим та так приказують:

Скільки тут волошок-квіточок –

Стільки вам, молодим, діточок.

Щоб щасливі були та в мирі жили,

Рідної землі не забували,

Та батьків шанували.

А ще щоб здорові були ,

Щоб воду чисту пили ,

Щоб сонцю раділи ,

Щоб землю рідну любили

А ще щоб рано вставали

Та працювати гуртом починали.

       Рушники дарували старостам, перев'язували через плече, якщо на заручинах доходили згоди. Такі рушники називалися «плечовими».Староста під час заручин брав рушник, накривав ним хліб, клав руки наречених і перев'язував рушником.

      Рушниками зв'язували руки молодим під час вінчання, бажаючи щасливого подружнього життя:

• Під час будівництва хати рушниками підіймали сволоки, потім ці рушники дарували майстрам.
• На рушник  приймали новонароджених, а також хрестили у церкві.
• З рушниками проводжали людину в останню путь.Рушник — дорога життя, початок — народження, кінець — завершення життєвого шляху.

Існував звичай виготовлення похоронних рушників однією майстринею на все село.

• На Поліссі зафіксовано звичай колективного виготовлення рушників за один день. Це пов'язане з поширенням епідемічних хвороб, засухою. Зафіксовано також індивідуальне виготовлення рушників матір'ю в разі хвороби дитини або для дитини, що народилася у сім'ї, в якої до цього діти вмирали. Такі рушники звались «обиденні», або «обітні», й мали обрядово-магічне значення, дарувалися до церкви, для ікон Богородиці Покрови.
• Широко використовувалися рушники в декоративному оздобленні інтер'єру хати. В минулому їх вішали над іконами й називали рушник — «покутний», «божниковий», «божник», «наобразник», «іконний». Довжина божників досягала трьох метрів і більше.
• Рушники вішали на кілок, від чого вони дістали назву «кілкові».
• Крім цього, в Україні поряд з обрядовим застосуванням рушників широко побутували й хусточки. Це чотирикутний шматок полотна розміром 50 х 50 см, вишитий найчастіше червоними (іноді з додаванням синьої) нитками. За технікою шитва — це переважно «рушниковий шов».

     В народному побуті хустка, як і рушник, мала символічне, обрядове значення. Вишита хусточка, як і рушник, була дорогим пам'ятним подарунком, який супроводжував козака в далеких походах, чумака в тяжких мандрах, бідного в чужій стороні на заробітках. Це був символ вірності, пам'яті про рідний дім, про кохану. В українській народній пісні «Їхав козак на війноньку» козак, прощаючись з коханою, просить її:

Дай мені, дівчино, хустину,

Може я в бою загину.

- Нашим воякам, які зараз знаходяться в АТО також потрібні обереги від ворожої кулі. Мені дуже хотілося, щоб ми разом із теплими речами виготовили та передали військовим маленькі обереги, створені власними руками.

VI. Виконання пісні «Рушничок» Н. Май

Рушничок

Вишивала матінка рушничок.

Нежаліла матінка ниточок

Ти дивись дитиночко не забудь,

рушничок узяти у дальню путь.

П-ів-2р

А на тому рушничкові, червона калина

А на тому рушничкові рідна Україна

 

Вишивала матінка рушничок.

Наробила хрестиком квіточок

Рушничок до серденька пригорни,

він тебе зігріє на чужині

П-ів

Бо на тому рушничкові….

 

Вишивала матінка до зорі,

 і співала пісню про журавлі

Рушничок на покуті розстелю,

за Вкраїну Господу помолюсь

П-ів

Щоб не вянула ніколи червона калина,

Щоб жила і не тужила рідна Україна

VII. Усна народна творчість

про значення вишивки на рушниках. Читання оповідання Г.Дацюк «Рушник, що вміє промовляти» із обговоренням тексту.

    Всього в Україні зафіксовано близько 100 видів техніки вишивки і понад 20 видів техніки ткання рушників.

     В одній із народних казок розповідається, що гарні рушники виходили лише у тієї жінки, котра «як плаче – перли сипляться, а як сміється – так усі квіти цвітуть…»

Ой, вишию вишиванку,

Та ще буду шити,

Щоб заздрісно було тому,

Хто не вміє шити.

 

Та я собі молоденька

Рушник вишивала,

Аби я тим рушничечком

Хату прикрашала.

Жартівливий вірш

Ой у лісі на горісі

Сорока скрекоче.

Мамка мусить вишивати,

Бо доня не хоче.

 

Мамка мусить вишивати

І двір замітати,

Бо у доні є робота –

Їстоньки чекати.

 

Коломийки

 

Ой сиджу я біля столу,

Хрестом вишиваю,

Та я своїй матусеньці

Гарно помагаю.

 

Ой солодкі дівчатонька,

Пустіть нас до хати.

Ми вам будем помагати

Рушник вишивати.

 

Ой дівонько-голубонько,

Хочу поклонитись.

То дай мені свій рушник,

Аби  подивитись.

 

Прислів’я та приказки про рушник

 

Хата без рушників  - що родина без дітей.

Хата без рушників, як без вікон.

Тримай хату, як у віночку і рушнички на кілочку.

 

AСОЦІАТИВНИЙ КУЩ  «ВИШИВАНИЙ РУШНИЧОК»

8. Підсумок заняття-

То ж, любі діти, пам’ятайте, шануйте давній звичай нашого народу вишивати рушники, прикрашати ними житло, дарувати іншим людям на щастя. Вишитий рушник – народний символ України.

Список використаних джерел.

1. .Багірова В. «Мамин рушник»
2. Дацюк Г. «Рушник, що вміє промовляти»
3. Коломієць Т. «Біле поле полотняне»
4. Май Н. Пісня «Рушничок»
5. Малишко А. «Пісня про рушник»
6. Переломов І. Вірш «Вишивала мати»
7. Українське народознавство:Навч.посібник/ За ред.С.П.Павлюка, Г.Й.Горинь, Р.Ф.Кирчіва.- Львів:Фенікс 1994.- 608с.
8. Інтернет-ресурси : https://storinka-m.kiev.ua
9. https://amazing-ukraine.com/vyshyvanyi-rushnyk-iak-oberih-ukrainsk/