Година спілкування "Всі добрі справи починаються з сім*ї"

Про матеріал

Година спілкування з учнями про багатозначність поняття «сім'я»; про любов до своєї родини, повагу до рідних, близьких, друзів, про повагу до історичного минулого нашої країни та народу.

Перегляд файлу

ВСІ ДОБРІ СПРАВИ ПОЧИНАЮТЬСЯ З СІМ'Ї

Година спілкування

 

Мета: звернута увагу-учнів на багатозначність поняття «сім'я»; визна­чити, що є основою сім'ї та які необхідні умови, щоб сім'я була щасливою, виховувати любов до своєї родини, повагу до рідних, близьких, друзів, фор­мувати розуміння того, що сім'я це запорука міцності держави; вихову­вати повагу до історичного минулого нашої країни та народу.

Обладнання. Клас оформлено, як зал театру. Афіша: «Моя сім'я», пла­кат: «Міцна сім'я — міцна держава», дитячі малюнки із зображенням ро­дини та генеалогічного дерева роду та класу, фотомонтаж, класний журнал «Для всіх», державна символіка, буклети, плакат «Моя Батьківщина — Україна».

 

Хід заняття

(На дошці великими літерами написано (з тлумачного словника): Сім'я - (пряме значення)група проживаючих разом близькій родичів (багатодітна сім 'я, члени сім "і, в сім 'ї троє дітей);

- (переносне значення) об'єднання людей за спільними інтересами
(дружна шкільна сім 'я);

 - (переносне значення) народ, країна (велика сім 'я).
Звучить пісня «Моя сім 'я» у запису.

 

Учитель. Добрий день, шановні гості, діти. Прозвучала пісня «Моя сім'я». Тема нашого заняття звучить так само «Моя сім'я».

Мета нашого уроку дізнатися, що складає основу сім'ї та які умови необхідні для того, щоб сім'я була щасливою та міцною, бо міцна сім'я це міцна держава.

Ми обрали дещо незвичну форму проведення години спілкуванняпостановка п’єси у трьох діях з прологом та епілогом, а які саме будуть дії, ми визначимо під час години спілкування, адже і режисери, й актори це ми з вами.

Те, що в театрі багато умовностей, усім відомо. І в вас їх теж буде бага­то. І ще дещо буде тут, як у найсправжнісінькому театрі це присутність критиків, якими будуть наші гості. Оскільки критики помічають і те, що вдалося, і те, що не вдалося, то давайте докладемо максимум старання, щоб вдалого було більше.

Шекспір сказав: «Увесь світ театр, і кожен з нас грає в ньому свою роль...». А інколи й грати не доводиться.

Вивчаючи в літературі життєвий та творчий шлях письменника, з чого ми завжди починаємо?

 

Учні. Ми починаємо з вивчення його сім'ї, країни, з того, яку отримав освіту.

Учитель. Свого часу в багатьох освічених сім'ях вистави ставили вдо­ма, у домашньому театрі. Пригадайте, у кого з великих митців був домаш­ній театр?

Учні. У сім'ях М. Гоголя, МЛисенка, О. Пушкіна...

Учитель. То й ми сьогодні запрошуємо наших гостей до свого сімейно­го шкільного театру. Слово театральним зазивайкам.

 

Дівчинка. Ой, я так хвилююся! Так хвилююся! (Тримає в руках заспо­кійливі краплі.)

Хлопчик. Що це в тебе? Заспокійливе? Ти занадто багато реклами дивишся! І чого ти так розхвилювалася?

Дівчинка. Та справді ж багато критиків, поглянь!

Хлопчик. Ха-ха! Знайшла чого хвилюватися. Ти Шевченка у школі ви­вчала? Знаєш, хто це?

Дівчинка. Звичайно! Це гордість нашого народу! Відомий поет, художник.

Хлопчик. Так аг на одного Шевченка припало майже 1 000 000 крити­ків, а ти хоч одного з них на портреті бачила?

Дівчинка. Ні, щось не пригадую!

Хлопчик. І не пригадаєш, а Шевченка всі бачили, знали, знають і бу­дуть знати. І взагалі, нема чого хвилюватися. Всі наші критики теж колись у школі вчилися, а шкільні роки — це й удачі, і невдачі, але згадувати їх усе одно приємно. Я правду кажу, шановні гості?

Дівчинка. Ох, ти ж, мудрець єгипетський, умієш заспокоїти, завжди знайти потрібні слова. І як це тобі вдається?

 

Хлопчик. Усе просто: я ж собі голову як ти, «іксами» та «ігреками» не забиваю, отож для розуму місця видимо-невидимо.

Дівчинка. Справді невидимо! Забалакалися ми з тобою. Треба починати дію, а точніше, пролог: у народі кажуть, що краще один раз побачи­ти, ніж сто разів почути.

Хлопчик. А ще краще і побачити, і почути. Отож, дивіться і не кажіть, що не бачили.

Дівчинка. Слухайте і не кажіть, що не чули. А якщо нам щось не вдасть­ся, то пригадайте, що ми не актори, а тільки вчимося!

Хлопчик та дівчинка (разом). Отже, дія перша.

 

Учитель. Основний закон нашої держави Конституція. Сім'я охо­роняється нашою Конституцією. Давайте розглянемо перше значення сло­ва «сім'я». Є така думка: «Кожна щаслива сім'я схожа на іншу щасливу, а кожна нещаслива нещаслива по-своєму»... Або ще така думка: «Друж­ба в сім'ї необхідна умова щастя». Усі хочуть бачити свої сім'ї щасливи­ми. А що таке щастя?

Учні.  Це радість, посмішки, успіх, взаєморозуміння.

Учитель. А яку відповідь на це запитання дадуть ваші батьки?

(Відповіді батьків.)

Учитель. Хтось колись висловив таку думку, що щастя це коли тебе розуміють.

Учені порахували, що в світі є близько 3 500 тисяч різних мов. Ще в далеку давнину люди поряд із досягненнями мистецтва перекладу шука­ли якісь спільні мови, щоб розуміти один одного. Але буває таке, що люди говорять однією мовою, довго знайомі, навіть рідні, а не розуміють один одного. Трапляється таке в житті? Як ви гадаєте, чому таке буває? Що може бути причиною непорозуміння?

Учні. Небажання зрозуміти іншого, невміння вислухати, співпережива­ти, нетерплячість.

Учитель, А щоб не траплялися непорозуміння, що для цього потрібно? Які якості людини?

Учні Бажання зрозуміти один одного, повага до особистих думок кож­ного, поважне ставлення людей один до одного, терпіння, вміння вислухати, робити висновки, прислухатися до порад старших, уміння не нав'язувати свої думки, гідно сприймати критику і багато інших якостей.

Учитель. Отже, всі ці якості потрібні людям, щоб зрозуміти один од­ного, тобто бути щасливими (бо пам'ятаєте: щастя це коли тебе ро­зуміють?). А що потрібно, щоб зрозуміти людину? Тобто, що передує розумінню?

Учні. Потрібно добре її знати.

Учитель. А щоб знати, треба добре вивчити (ну все, як у школі!). Діти, а давно ви знаєте своїх батьків?

Учні.  Так, завжди знали.

Вчитель. Зараз перевіримо, чи ви з батьками добре вивчили один одно­го. Запрошуємо на конкурс.

 

Завдання для конкурсу

  • Мама (тато, бабуся, дідусь) пишуть на аркуші, а діти відповідають
    усно: яким ласкавим ім'ям називає їх мама (тато, бабуся, дідусь)?
  • Назвати улюблену страву мами (тата, бабусі, дідуся).
  • Назвати, чим люблять займатися ваші діти у вільний час. (Діти пишуть, а мама (тато, бабуся, дідусь) усно.)
  • Назвати героя чи образ, на якого хотіли б бути схожі ваші діти.
  • Де ваші діти хотіли б провести канікули?

 

Учитель. Конкурс засвідчив, що ви добре знаєте один одного, але ще трішки треба довчити, а, можливо, і повторити вивчене. А не­вичерпна народна мудрість нам підказує: щоб пізнати іншу людину, треба з нею пуд солі з'їсти. Ось ми вам і даруємо по пудику солі, щоб ви краще пізнали один одного. Чи збігалися ваші відповіді, чи ні, але вони були дуже щирими. А щирість — необхідна умова добрих взаємин у сім'ї. Щирість сліз, чи щирість сміху, але обов'язково — щирість.

А зараз давайте заглянемо зі щирою посмішкою в сім'ю (але пам'ятаємо, що ми в театрі і це лише одна з умовностей) та пригадаємо приказку, що в южному жарті є доля серйозного. Отож, судіть самі.

(Учні виконують жартівливу пісеньку.)

Ах, мои коллеги — дети,

Очень трудно жить на свете!

Всюду папы или мамы

Непослушны и упрямы.

Вот моя, к примеру, мама.

Боже, как она упряма!

Не убедить ее никак,

Что пара двоечек — пустяк,

Что плохое поведение —

Все же не землетрясение.

Словом, нет, мои друзья,

Больше так терпеть нельзя!

Вот из школы я вернусь,

Воспитанием займусь!

 

Учитель. І ще про серйозне жартома.

Сценка «Леша и мама»

Леша (одевается с собачкой на поводке).

Мама. Леша, ты куда это собираешься?

Леша. Я иду с Чарликом гулять.

Мама. И я, подожди! Я сейчас быстро оденусь!

Леша. Стоп, стоп! Куда это мы так торопимся? А ты уроки, мамулечка, сделала?

Мама. Да мне совсем немножко осталось, я потом.

Леша. Никаких потом! Ну-ка, дай-ка мне учебную программу, что у нас там завтра? Ага, вот 7-Б, к примеру, у них тема: «Деепричастный оборот». Ну, и что мы на это скажем?

Мама. Вот, тетради проверила, планы уроков написала.

Леша. А наглядные пособия в виде схем и таблиц сделала?

Мама. Но...

Леша. Никаких «но»! Садись и черти! Я вернусь с прогулки и все про­верю! И чтобы стрелочки были ровные, а слова чтоб буковка к буковке! Да, и еще... Таблицу про типы речи не забудь.

Мама. Вот так всегда...

Леша (подмигивая залу). Главное в воспитании родителей — это сис­тема!

 

Учитель. Так, щоб краще зрозуміти один одного, треба поставити себе на місце іншого. Але сім'я це не тільки мами й тата, а ще бабусі й дідусі. Коли ви малювали генеалогічне дерево, то пригадували й інших родичів. Хто вони?

Учні Прабабусі, прадідусі, тьоті, дяді...

Учитель. Молодці, що пам'ятаєте всіх. Є такі слова в поезії: «Лиш той майбутнє вивершить прекрасне, хто знає, береже минуле і вміє шанувать сучасне!».

 

А зараз звернемося до дідусів та бабусь. Коли ми були маленькими, то нам вони здавалися найдобрішими в світі чарівниками.

Дівчинка. Тож присвячуємо цей віршик нашим дідусям.

Хлопчик. Есть у нас дедулюшка

Мастер — вот такой!

А сколько интересного у деда в мастерской!

Вот очки дед надевает, ключики берет,

Мастерскую открывает и меня зовет.

Я за дедом по ступенькам прыг, прыг, прыг.

Молоточком тук-тук-тук, пилочкой жиг-жиг.

 

Учитель. А оскільки дідусь без бабусі неможливий, як щоденник без

учня, то наступна сценка про бабусю. Сценка, звісно, теж умовна, але бабуся справжня.

(Виходять учениця та її бабуся.)

Учениця. Целый день не мытая посуда,

Не готов ни завтрак, ни обед,

Потому что очень-очень

Голова у бабушки болит.

Заболела бабушка — вот беда!

А куда без бабушки — никуда!

В нашем доме держится все на ней,

В нашем доме бабушка — всех важней!

Не болей, бабуленька, я буду помогать.

А ты лишь на диванчике будешь отдыхать.

 

Учитель. Ось на такій оптимістичній ноті хочеться завершити першу дію. Але пригадаємо ще раз важливі слова:

Семья — негасимый очаг доброты.

И если любим ее и я, и ты,

Значит — добрыми и счастливыми она стать помогла,

Значит — от семьи берут начало

Все наши добрые дела.

І справді, щаслива родина всіх захоплювала, захоплює і буде захоплю-вати. На нашій афіші картина Ван Дейка «Сімейний портрет» (XVII ст.). Така проста назва, але непросто бути щасливою сім'єю. Треба кожному докладати зусиль.

 

(Лунає дзвінок.)

Хлопчик. Антракт. У нас реклама!

Дівчинка. Звичайно, такі журнали рекламувати не потрібно, їх потрібно читати. Але не буде зайвим нагадати, що читати потрібно разом: з мамою, татом, бабусею, дідусем. Тут так і написано: для всієї сім'ї. Тоді ви будете краще знати один одного.

Хлопчик. Це була ще не реклама. Ось я пропоную рекламу нашого клас­ного журналу, який ми започаткували минулого року. У ньому ще зовсім мало сторінок, але кожна афіша стане сторінкою нашого журналу. А до 11-го класу, гадаю, він стане справжньою товстою класною енциклопедією.

Дівчинка та хлопчик (разом). Ми зацікавилися, цікавтеся і ви!

 

(Лунає дзвінок.)

Дівчинка та хлопчик (разам). Дія друга!

Учитель. Перша дія завершилася словами, що від сім'ї беруть початок добрі справи. А де може людина продовжувати свої добрі справи? Давай розглянемо ті два (переносних) значенні слова «сім'я». Отже, класний класний керівник та тридцять допитливих «я» — ось моя шкільна сім'я, мій любий 7—А... А чи справді ми сім'я? Давайте поміркуємо разом. Якщо це так, то доведемо. У першій дії ми з'ясували, що у справжній сім'ї панують: взаєморозуміння, доброзичливість, дружба, повага. Усе це правильно. Але повернемося до словника. Тут має бути щось спільне інтереси і, мабуть, не тільки. Що спільного у кожного в родині (тобто сім'ї)?

Учні Майже все: дім, речі.

Учитель. А що ж спільного в нашій класній сім'ї?

Учні. Клас, школа, вчителі.

Учитель. Спільного є багато. А чи можемо ми сказати, що в нашій клас­ній сім'ї панує дружба?

Учні.  Так. Якби не було в нас дружби, ми не підготували б цей урок. Більше того, ми навіть сім'ями дружимо. У нас тут присутня сім'я з нашого класу. Це стало традицією ходити сім'ями один до одного в гості, тобто відвідувати відкриті виховні заходи.

Учитель. Добре. А чи завжди в нас є взаєморозуміння?

Учні Ні, не завжди. Інколи ми сваримося, але потім миримося, і все гаразд.

 

Сценка-танець

(Дві дівчинки сперечаються.)

Дівчинка 1. Я кажу, треба коротку спідницю.

Дівчинка 2. А я кажу довгу.

Дівчинка 1. А я кажу коротку.

Дівчинка 2. Ні, довгу.

Хлопчик. Одягніть штани. Достойний одяг, і проблеми не буде.

Дівчинка 1. Я кажу, треба ось так танець починати.

Дівчинка 2. А я кажу ось так.

Хлопчик. А я вам скажу так: танець треба починати з музики.

(Разом виконують танець.)

Учитель. Ось бачите, якщо є взаєморозуміння, то немає невирішуваних проблем. Але інколи проблеми ми створюємо самі, а ось вирішити їх само­стійно не в змозі. Зустрічайте, Маска відвертості.

(З 'являється Маска і розповідає свою історію, просить поради. Діти радять, як вирішити проблему.)

Учитель. То довели ми те, що ми сім'я? Ми казали в першій дії, що права сім'ї захищає Конституція. А права нашої шкільної сім'ї захищає Конституція?

Учні Так.

Учитель. А яким головним правом, що забезпечує Конституція, корис­тується кожен із вас, тобто южен учень?

Учні Правом на безкоштовне навчання.

Учитель. Добре, а які права дітей ще вам відомі і в якому документі вони зазначені?

(Діти відповідають: «У Конвенції ООН», називають права.)

Учитель. Це права дітей. А ви діти чи вже дорослі? Як ви вважаєте? І як вважають ваші батьки?

(Відповіді дітей, батьків.)

Учитель. Так, для батьків та вчителів ви завжди будете дітьми. Самі себе ви вважаєте дорослими, а дорослі вміють оцінювати свої вчинки, знають не тільки свої права, а й обов'язки. І ви сьогодні найдоросліші в школі, тому що першими почуєте правила для учнів, які нещодавно були затверджені шкільною радою. Давайте ознайомимося з ними.

(Діти читають правила.)

Учитель. Ознайомились? А тепер ось що треба з ними зробити: поклас­ти у щоденник і... Забувати їх разом зі щоденником удома? Чи щось інше?

Учні Ні, виконувати їх!

Учитель. Правильно! А вдома обов'язково прочитати їх батькам. То як, багато є в нас спільного? Але всі ми різні за характером, вдачею, горо­скопом. Зараз ми спробуємо скласти генеалогічне дерево нашого класу. За гороскопом друїдів усі ми різні дерева. Хто яке?

(Учні складають за листям дерево класу. Співають пісню «Жизнь это я, это мы с тобой».)

Учитель. Колись обов'язково напишуть книги про нас, або ж ми самі їх напишемо. Але для всіх і читачів, і письменників усе починається з Батьківщини. Але про це у третій дії.

 

(Антракт. Звучить пісня про рідне місто (село.).)

Дівчинка та хлопчик (разом). Дія третя!

Учитель. Є таке правило: якщо на сцені під час вистави висить рушни­ця, то вона має обов'язково вистрілити. Отже, якщо звучала пісня про наше місто, значить, це пов'язано з третьою дією, яка називається «Батьківщи­на починається з твого маленького міста». Розглянемо третє (переносне) значення слова «сім'я»: «Народ, держава велика сім'я». А що таке Бать­ківщина, що таке держава, про це ви будете докладно вивчати з історії, права. А зараз як ви собі їх уявляєте?

(Учні відповідають.)

Учитель. Якщо наш народ сім'я, то в нього теж повинно бути багато спільного. Чи є спільне?

Учні. Дім — країна, що має кордони, спільна мова.

Учитель. Чи є в нашій країні інші мови? Як ми до них ставимося? Оце і є дружба, взаєморозуміння і взаємоповага. Скажіть, хто керує нашою дер­жавою? Що є символами нашої держави?

(Учні відповідають.)

Учитель. А хто захищає мир та спокій нашої великої державної сім'ї?

Учні. Військові.

Учитель. Правильно. Це найпоширеніша професія у нашому містеч­ку. І серед представників цієї професії є ваші тата. У нас сьогодні присутній такий тато, і він розповість про свою сім'ю військових. Слово гостю.

(Виступ гостя.)

Учитель. Дехто з наших хлопчиків мріє стати військовим. Отож пам'ятайте, що це не лише почесно, а й дуже нелегко.

 

Ми сьогодні багато говорили про сім'ю. Це святе, яким завжди бу­дуть жити люди.

Хлопчик. «Заваляться плани, мільйони й палати, та сяйвом рятунку в життєвому морі завжди для нас будуть родина і мати». Бережімо сім'ї та дбаймо про них. Якщо будуть щасливими сім'ї, то це мільйони щастя, а значить, щаслива державна сім'я.

(Звучить пісня «Родина, родина...».)

Дівчинка. Нашу п'єсу завершено. Але є ще епілог висновки, думки, побажання. Наші кореспонденти взяли інтерв'ю у наших гостей. Отже, сло­во кореспондентам.

(Виступи учнів.)

 

Учитель. Наближаються свята: святого Миколая, Новий рік, Різдво, а потім і День св. Валентина. З наступними вас всіх святами та всього найкращого вашим сім'ям. А на згадку вручаємо нашим гостям сердечка. І... кінець справі вінець.

(Учні вручають подарунки гостям.)

 

doc
Додано
6 серпня 2018
Переглядів
453
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку