Година спілкування "Всі добрі справи починаються з сім*ї"

ВСІ ДОБРІ СПРАВИ ПОЧИНАЮТЬСЯ З СІМ'Ї

Година спілкування

 

Мета: звернута увагу-учнів на багатозначність поняття «сім'я»; визна­чити, що є основою сім'ї та які необхідні умови, щоб сім'я була щасливою, виховувати любов до своєї родини, повагу до рідних, близьких, друзів, фор­мувати розуміння того, що сім'я — це запорука міцності держави; вихову­вати повагу до історичного минулого нашої країни та народу.

Обладнання. Клас оформлено, як зал театру. Афіша: «Моя сім'я», пла­кат: «Міцна сім'я — міцна держава», дитячі малюнки із зображенням ро­дини та генеалогічного дерева роду та класу, фотомонтаж, класний журнал «Для всіх», державна символіка, буклети, плакат «Моя Батьківщина — Україна».

 

Хід заняття

(На дошці великими літерами написано (з тлумачного словника): Сім'я - (пряме значення)—група проживаючих разом близькій родичів (багатодітна сім 'я, члени сім "і, в сім 'ї троє дітей);

- (переносне значення) — об'єднання людей за спільними інтересами
(дружна шкільна сім 'я);

 - (переносне значення) — народ, країна (велика сім 'я).
Звучить пісня «Моя сім 'я» у запису.

 

Учитель. Добрий день, шановні гості, діти. Прозвучала пісня «Моя сім'я». Тема нашого заняття звучить так само — «Моя сім'я».

Мета нашого уроку — дізнатися, що складає основу сім'ї та які умови необхідні для того, щоб сім'я була щасливою та міцною, бо міцна сім'я — це міцна держава.

Ми обрали дещо незвичну форму проведення години спілкування—постановка п’єси у трьох діях з прологом та епілогом, а які саме будуть дії, ми визначимо під час години спілкування, адже і режисери, й актори — це ми з вами.

Те, що в театрі багато умовностей, усім відомо. І в вас їх теж буде бага­то. І ще дещо буде тут, як у найсправжнісінькому театрі — це присутність критиків, якими будуть наші гості. Оскільки критики помічають і те, що вдалося, і те, що не вдалося, то давайте докладемо максимум старання, щоб вдалого було більше.

Шекспір сказав: «Увесь світ — театр, і кожен з нас грає в ньому свою роль...». А інколи й грати не доводиться.

Вивчаючи в літературі життєвий та творчий шлях письменника, з чого ми завжди починаємо?

 

Учні. Ми починаємо з вивчення його сім'ї, країни, з того, яку отримав освіту.

Учитель. Свого часу в багатьох освічених сім'ях вистави ставили вдо­ма, у домашньому театрі. Пригадайте, у кого з великих митців був домаш­ній театр?

Учні. У сім'ях М. Гоголя, МЛисенка, О. Пушкіна...

Учитель. То й ми сьогодні запрошуємо наших гостей до свого сімейно­го шкільного театру. Слово театральним зазивайкам.

 

Дівчинка. Ой, я так хвилююся! Так хвилююся! (Тримає в руках заспо­кійливі краплі.)

Хлопчик. Що це в тебе? Заспокійливе? Ти занадто багато реклами дивишся! І чого ти так розхвилювалася?

Дівчинка. Та справді ж багато критиків, поглянь!

Хлопчик. Ха-ха! Знайшла чого хвилюватися. Ти Шевченка у школі ви­вчала? Знаєш, хто це?

Дівчинка. Звичайно! Це гордість нашого народу! Відомий поет, художник.

Хлопчик. Так аг на одного Шевченка припало майже 1 000 000 крити­ків, а ти хоч одного з них на портреті бачила?

Дівчинка. Ні, щось не пригадую!

Хлопчик. І не пригадаєш, а Шевченка всі бачили, знали, знають і бу­дуть знати. І взагалі, нема чого хвилюватися. Всі наші критики теж колись у школі вчилися, а шкільні роки — це й удачі, і невдачі, але згадувати їх усе одно приємно. Я правду кажу, шановні гості?

Дівчинка. Ох, ти ж, мудрець єгипетський, умієш заспокоїти, завжди знайти потрібні слова. І як це тобі вдається?

 

Хлопчик. Усе просто: я ж собі голову як ти, «іксами» та «ігреками» не забиваю, отож для розуму місця видимо-невидимо.

Дівчинка. Справді невидимо! Забалакалися ми з тобою. Треба починати дію, а точніше, пролог: у народі кажуть, що краще один раз побачи­ти, ніж сто разів почути.

Хлопчик. А ще краще і побачити, і почути. Отож, дивіться і не кажіть, що не бачили.

Дівчинка. Слухайте і не кажіть, що не чули. А якщо нам щось не вдасть­ся, то пригадайте, що ми не актори, а тільки вчимося!

Хлопчик та дівчинка (разом). Отже, дія перша.

 

Учитель. Основний закон нашої держави — Конституція. Сім'я охо­роняється нашою Конституцією. Давайте розглянемо перше значення сло­ва «сім'я». Є така думка: «Кожна щаслива сім'я схожа на іншу щасливу, а кожна нещаслива — нещаслива по-своєму»... Або ще така думка: «Друж­ба в сім'ї — необхідна умова щастя». Усі хочуть бачити свої сім'ї щасливи­ми. А що таке щастя?

Учні.  Це радість, посмішки, успіх, взаєморозуміння.

Учитель. А яку відповідь на це запитання дадуть ваші батьки?

(Відповіді батьків.)

Учитель. Хтось колись висловив таку думку, що щастя — це коли тебе розуміють.

Учені порахували, що в світі є близько 3 500 тисяч різних мов. Ще в далеку давнину люди поряд із досягненнями мистецтва перекладу шука­ли якісь спільні мови, щоб розуміти один одного. Але буває таке, що люди говорять однією мовою, довго знайомі, навіть рідні, а не розуміють один одного. Трапляється таке в житті? Як ви гадаєте, чому таке буває? Що може бути причиною непорозуміння?

Учні. Небажання зрозуміти іншого, невміння вислухати, співпережива­ти, нетерплячість.

Учитель, А щоб не траплялися непорозуміння, що для цього потрібно? Які якості людини?

Учні Бажання зрозуміти один одного, повага до особистих думок кож­ного, поважне ставлення людей один до одного, терпіння, вміння вислухати, робити висновки, прислухатися до порад старших, уміння не нав'язувати свої думки, гідно сприймати критику і багато інших якостей.

Учитель. Отже, всі ці якості потрібні людям, щоб зрозуміти один од­ного, тобто бути щасливими (бо пам'ятаєте: щастя — це коли тебе ро­зуміють?). А що потрібно, щоб зрозуміти людину? Тобто, що передує розумінню?

Учні. Потрібно добре її знати.

Учитель. А щоб знати, треба добре вивчити (ну все, як у школі!). Діти, а давно ви знаєте своїх батьків?

Учні.  Так, завжди знали.

Вчитель. Зараз перевіримо, чи ви з батьками добре вивчили один одно­го. Запрошуємо на конкурс.

 

Завдання для конкурсу

• Мама (тато, бабуся, дідусь) пишуть на аркуші, а діти відповідають
  усно: яким ласкавим ім'ям називає їх мама (тато, бабуся, дідусь)?
• Назвати улюблену страву мами (тата, бабусі, дідуся).
• Назвати, чим люблять займатися ваші діти у вільний час. (Діти пишуть, а мама (тато, бабуся, дідусь) — усно.)
• Назвати героя чи образ, на якого хотіли б бути схожі ваші діти.
• Де ваші діти хотіли б провести канікули?

 

Учитель. Конкурс засвідчив, що ви добре знаєте один одного, але ще трішки треба довчити, а, можливо, і повторити вивчене. А не­вичерпна народна мудрість нам підказує: щоб пізнати іншу людину, треба з нею пуд солі з'їсти. Ось ми вам і даруємо по пудику солі, щоб ви краще пізнали один одного. Чи збігалися ваші відповіді, чи ні, але вони були дуже щирими. А щирість — необхідна умова добрих взаємин у сім'ї. Щирість сліз, чи щирість сміху, але обов'язково — щирість.

А зараз давайте заглянемо зі щирою посмішкою в сім'ю (але пам'ятаємо, що ми в театрі і це — лише одна з умовностей) та пригадаємо приказку, що в южному жарті є доля серйозного. Отож, судіть самі.

(Учні виконують жартівливу пісеньку.)

Ах, мои коллеги — дети,

Очень трудно жить на свете!

Всюду папы или мамы

Непослушны и упрямы.

Вот моя, к примеру, мама.

Боже, как она упряма!

Не убедить ее никак,

Что пара двоечек — пустяк,

Что плохое поведение —

Все же не землетрясение.

Словом, нет, мои друзья,

Больше так терпеть нельзя!

Вот из школы я вернусь,

Воспитанием займусь!

 

Учитель. І ще про серйозне жартома.

Сценка «Леша и мама»

Леша (одевается с собачкой на поводке).

Мама. Леша, ты куда это собираешься?

Леша. Я иду с Чарликом гулять.

Мама. И я, подожди! Я сейчас быстро оденусь!

Леша. Стоп, стоп! Куда это мы так торопимся? А ты уроки, мамулечка, сделала?

Мама. Да мне совсем немножко осталось, я потом.

Леша. Никаких потом! Ну-ка, дай-ка мне учебную программу, что у нас там завтра? Ага, вот 7-Б, к примеру, у них тема: «Деепричастный оборот». Ну, и что мы на это скажем?

Мама. Вот, тетради проверила, планы уроков написала.

Леша. А наглядные пособия в виде схем и таблиц сделала?

Мама. Но...

Леша. Никаких «но»! Садись и черти! Я вернусь с прогулки и все про­верю! И чтобы стрелочки были ровные, а слова чтоб буковка к буковке! Да, и еще... Таблицу про типы речи не забудь.

Мама. Вот так всегда...

Леша (подмигивая залу). Главное в воспитании родителей — это сис­тема!

 

Учитель. Так, щоб краще зрозуміти один одного, треба поставити себе на місце іншого. Але сім'я — це не тільки мами й тата, а ще бабусі й дідусі. Коли ви малювали генеалогічне дерево, то пригадували й інших родичів. Хто вони?

Учні Прабабусі, прадідусі, тьоті, дяді...

Учитель. Молодці, що пам'ятаєте всіх. Є такі слова в поезії: «Лиш той майбутнє вивершить прекрасне, хто знає, береже минуле і вміє шанувать сучасне!».

 

А зараз звернемося до дідусів та бабусь. Коли ми були маленькими, то нам вони здавалися найдобрішими в світі чарівниками.

Дівчинка. Тож присвячуємо цей віршик нашим дідусям.

Хлопчик. Есть у нас дедулюшка —

Мастер — вот такой!

А сколько интересного у деда в мастерской!

Вот очки дед надевает, ключики берет,

Мастерскую открывает и меня зовет.

Я за дедом по ступенькам прыг, прыг, прыг.

Молоточком тук-тук-тук, пилочкой жиг-жиг.

 

Учитель. А оскільки дідусь без бабусі неможливий, як щоденник без

учня, то наступна сценка — про бабусю. Сценка, звісно, теж умовна, але бабуся — справжня.

(Виходять учениця та її бабуся.)

Учениця. Целый день не мытая посуда,

Не готов ни завтрак, ни обед,

Потому что очень-очень

Голова у бабушки болит.

Заболела бабушка — вот беда!

А куда без бабушки — никуда!

В нашем доме держится все на ней,

В нашем доме бабушка — всех важней!

Не болей, бабуленька, я буду помогать.

А ты лишь на диванчике будешь отдыхать.

 

Учитель. Ось на такій оптимістичній ноті хочеться завершити першу дію. Але пригадаємо ще раз важливі слова:

Семья — негасимый очаг доброты.

И если любим ее и я, и ты,

Значит — добрыми и счастливыми она стать помогла,

Значит — от семьи берут начало

Все наши добрые дела.

І справді, щаслива родина всіх захоплювала, захоплює і буде захоплю-вати. На нашій афіші — картина Ван Дейка «Сімейний портрет» (XVII ст.). Така проста назва, але непросто бути щасливою сім'єю. Треба кожному докладати зусиль.

 

(Лунає дзвінок.)

Хлопчик. Антракт. У нас — реклама!

Дівчинка. Звичайно, такі журнали рекламувати не потрібно, їх потрібно читати. Але не буде зайвим нагадати, що читати потрібно разом: з мамою, татом, бабусею, дідусем. Тут так і написано: для всієї сім'ї. Тоді ви будете краще знати один одного.

Хлопчик. Це була ще не реклама. Ось я пропоную рекламу нашого клас­ного журналу, який ми започаткували минулого року. У ньому ще зовсім мало сторінок, але кожна афіша стане сторінкою нашого журналу. А до 11-го класу, гадаю, він стане справжньою товстою класною енциклопедією.

Дівчинка та хлопчик (разом). Ми зацікавилися, цікавтеся і ви!

 

(Лунає дзвінок.)

Дівчинка та хлопчик (разам). Дія друга!

Учитель. Перша дія завершилася словами, що від сім'ї беруть початок добрі справи. А де може людина продовжувати свої добрі справи? Давай розглянемо ті два (переносних) значенні слова «сім'я». Отже, класний класний керівник та тридцять допитливих «я» — ось моя шкільна сім'я, мій любий 7—А... А чи справді ми сім'я? Давайте поміркуємо разом. Якщо це так, то доведемо. У першій дії ми з'ясували, що у справжній сім'ї панують: взаєморозуміння, доброзичливість, дружба, повага. Усе це правильно. Але повернемося до словника. Тут має бути щось спільне — інтереси і, мабуть, не тільки. Що спільного у кожного в родині (тобто сім'ї)?

Учні Майже все: дім, речі.

Учитель. А що ж спільного в нашій класній сім'ї?

Учні. Клас, школа, вчителі.

Учитель. Спільного є багато. А чи можемо ми сказати, що в нашій клас­ній сім'ї панує дружба?

Учні.  Так. Якби не було в нас дружби, ми не підготували б цей урок. Більше того, ми навіть сім'ями дружимо. У нас тут присутня сім'я з нашого класу. Це стало традицією — ходити сім'ями один до одного в гості, тобто відвідувати відкриті виховні заходи.

Учитель. Добре. А чи завжди в нас є взаєморозуміння?

Учні Ні, не завжди. Інколи ми сваримося, але потім миримося, і все гаразд.

 

Сценка-танець

(Дві дівчинки сперечаються.)

Дівчинка 1. Я кажу, треба коротку спідницю.

Дівчинка 2. А я кажу — довгу.

Дівчинка 1. А я кажу — коротку.

Дівчинка 2. Ні, довгу.

Хлопчик. Одягніть штани. Достойний одяг, і проблеми не буде.

Дівчинка 1. Я кажу, треба ось так танець починати.

Дівчинка 2. А я кажу — ось так.

Хлопчик. А я вам скажу так: танець треба починати з музики.

(Разом виконують танець.)

Учитель. Ось бачите, якщо є взаєморозуміння, то немає невирішуваних проблем. Але інколи проблеми ми створюємо самі, а ось вирішити їх само­стійно не в змозі. Зустрічайте, Маска відвертості.

(З 'являється Маска і розповідає свою історію, просить поради. Діти радять, як вирішити проблему.)

Учитель. То довели ми те, що ми — сім'я? Ми казали в першій дії, що права сім'ї захищає Конституція. А права нашої шкільної сім'ї захищає Конституція?

Учні Так.

Учитель. А яким головним правом, що забезпечує Конституція, корис­тується кожен із вас, тобто южен учень?

Учні Правом на безкоштовне навчання.

Учитель. Добре, а які права дітей ще вам відомі і в якому документі вони зазначені?

(Діти відповідають: «У Конвенції ООН», називають права.)

Учитель. Це права дітей. А ви діти чи вже дорослі? Як ви вважаєте? І як вважають ваші батьки?

(Відповіді дітей, батьків.)

Учитель. Так, для батьків та вчителів ви завжди будете дітьми. Самі себе ви вважаєте дорослими, а дорослі вміють оцінювати свої вчинки, знають не тільки свої права, а й обов'язки. І ви сьогодні — найдоросліші в школі, тому що першими почуєте правила для учнів, які нещодавно були затверджені шкільною радою. Давайте ознайомимося з ними.

(Діти читають правила.)

Учитель. Ознайомились? А тепер ось що треба з ними зробити: поклас­ти у щоденник і... Забувати їх разом зі щоденником удома? Чи щось інше?

Учні Ні, виконувати їх!

Учитель. Правильно! А вдома обов'язково прочитати їх батькам. То як, багато є в нас спільного? Але всі ми різні за характером, вдачею, горо­скопом. Зараз ми спробуємо скласти генеалогічне дерево нашого класу. За гороскопом друїдів усі ми — різні дерева. Хто яке?

(Учні складають за листям дерево класу. Співають пісню «Жизнь — это я, это мы с тобой».)

Учитель. Колись обов'язково напишуть книги про нас, або ж ми самі їх напишемо. Але для всіх — і читачів, і письменників — усе починається з Батьківщини. Але про це — у третій дії.

 

(Антракт. Звучить пісня про рідне місто (село.).)

Дівчинка та хлопчик (разом). Дія третя!

Учитель. Є таке правило: якщо на сцені під час вистави висить рушни­ця, то вона має обов'язково вистрілити. Отже, якщо звучала пісня про наше місто, значить, це пов'язано з третьою дією, яка називається «Батьківщи­на починається з твого маленького міста». Розглянемо третє (переносне) значення слова «сім'я»: «Народ, держава — велика сім'я». А що таке Бать­ківщина, що таке держава, — про це ви будете докладно вивчати з історії, права. А зараз як ви собі їх уявляєте?

(Учні відповідають.)

Учитель. Якщо наш народ — сім'я, то в нього теж повинно бути багато спільного. Чи є спільне?

Учні. Дім — країна, що має кордони, спільна мова.

Учитель. Чи є в нашій країні інші мови? Як ми до них ставимося? Оце і є дружба, взаєморозуміння і взаємоповага. Скажіть, хто керує нашою дер­жавою? Що є символами нашої держави?

(Учні відповідають.)

Учитель. А хто захищає мир та спокій нашої великої державної сім'ї?

Учні. Військові.

Учитель. Правильно. Це — найпоширеніша професія у нашому містеч­ку. І серед представників цієї професії є ваші тата. У нас сьогодні присутній такий тато, і він розповість про свою сім'ю військових. Слово гостю.

(Виступ гостя.)

Учитель. Дехто з наших хлопчиків мріє стати військовим. Отож пам'ятайте, що це — не лише почесно, а й дуже нелегко.

 

Ми сьогодні багато говорили про сім'ю. Це — святе, яким завжди бу­дуть жити люди.

Хлопчик. «Заваляться плани, мільйони й палати, та сяйвом рятунку в життєвому морі завжди для нас будуть родина і мати». Бережімо сім'ї та дбаймо про них. Якщо будуть щасливими сім'ї, то це — мільйони щастя, а значить, щаслива державна сім'я.

(Звучить пісня «Родина, родина...».)

Дівчинка. Нашу п'єсу завершено. Але є ще епілог — висновки, думки, побажання. Наші кореспонденти взяли інтерв'ю у наших гостей. Отже, сло­во кореспондентам.

(Виступи учнів.)

 

Учитель. Наближаються свята: святого Миколая, Новий рік, Різдво, а потім і День св. Валентина. З наступними вас всіх святами та всього найкращого вашим сім'ям. А на згадку вручаємо нашим гостям сердечка. І... кінець — справі вінець.

(Учні вручають подарунки гостям.)