Година спілкування «З Україною в серці»

Тема години спілкування.  «З Україною в серці»

Мета. Виховання у школярів внутрішньої свободи та поваги до держави, любові до Батьківщини, національної свідомості, гідності, усвідомлення приналежності до рідної землі, українського народу, гармонійне виявлення патріотичних почуттів, надання допомоги воїнам АТО.

Обладнання.  Мультимедійна дошка,відеофрагменти; герб та прапор України, листи від воїнів                       

                                                                Народ мій є! Народ мій завжди буде!

                                                               Ніхто не перекреслить мій народ!

                                                                                  В. Симоненко

 Хід заняття

Учениця.

Є багато країн на землі,

в них - озера, річки і долини…

 Є країни великі й малі,

 Та найкраща завжди - Батьківщина.

 Є багато квіток запашних.

 Кожна квітка красу свою має.

 Та гарніші завжди поміж них

 Ті, що квітнуть у рідному краї.

 Є багато пташок голосних,

 Любі, милі нам співи пташині

 Та завжди наймилішими з них

 Будуть ті, що у рідній країні.

 І тому найдорожчою нам

 Є і буде у кожну хвилину

 Серед інших країн лиш одна -

 Дорога нам усім Україна!

Учитель. Дорогі діти! Шановні присутні! Сьогодні ми проведемо годину спілкування, на тему «З Україною в серці». А епіграф я підібрала з твору В. Симоненка такий:

                                                               Народ мій є! Народ мій завжди буде!

                                                               Ніхто не перекреслить мій народ!

Наша мова піде про рідну нашу землю –Україну, про її нелегке сьогодення і про те, що кожен із нас теж є її часточкою, та про те, що ми можемо зробити для її блага.

Учитель. Виявляється, життя інколи справді ділиться на «до» і «після». І буває це не десь за обрієм чи в далекій країні. Усе це трапилося з нами, на нашій українській землі. Де прапор – кольору осіннього степу та блакитного неба. А ще чорної землі та розмитої багряної крові. Один, як свідчення нашої чистоти і незбагненності. Інший – упертої боротьби за омріяну свободу.

Учень.  Ще у 1916 році Олександр Олесь писав:

Замовкніть  всі:  великий  час  прийшов.

Мовчать  в  сю  мить  громи-гармати,

Схилилась  наша  хоругов,

І  на  коліна  стала  мати.

На  терезах  життя  і  смерті  ми,

І  хтось  один  з  них  переваже...

Коли  життя  -  гриміть,  громи!

За  волю  кожний  з  нас  поляже!

Ведучий 1. Це починалось ще з сивої давнини, з Київської Русі; визвольної війни Богдана Хмельницького 1648-1654 років проти польської шляхти за свою державу. Шукаючи виходу, Богдан Хмельницький довірився московітам і в цьому виявилася його помилка, адже потомки чингизідів ніколи не були європейською толерантною нацією, ці народи ніколи не жили мирно зі своїми сусідами, а тільки завойовували їх, розширювали свої території. Їхні імперії завжди створювалися війнами, підкупами, голодоморами і брехнею.

Учень.

Пригадаймо долю Трої,

Ті віки, що Богом дані.

А були ж колись герої,

Наливайки та Богдани.

 

Не забудуться походи,

Перемога недалечко.

Спом´янімо Жовті води,

Конотоп і Берестечко.

 

Ми себе словами дурим,

Заховавшись за калину.

Хто, скажіть, спалив Батурин,

Хто загарбав Україну?

 

Не дрімає клятий ворог,

Гострить пазурі у герці.

За горою кряче ворон,

Україна в небезпеці!

Анатолій Камінчук

Ведучий 2. 1921 року долю чотирилітньої війни, яку Росія розв´язала проти Української Народної Республіки, було вирішено на користь загарбника. Армія УНР опинилася інтернованою за колючим дротом колишніх польських союзників. Однак збройна боротьба ще роками тривала майже на всіх теренах України. Особливо відчайдушний опір російським окупантам чинили повстанці Холодного Яру. На їхньому чорному бойовому прапорі був напис: «Воля України або смерть».

     Таке ж гасло сьогодні ми бачимо на прапорах добровольчих батальйонів, які відстоюють незалежність України у неоголошеній війні з російськими окупантами.

Ведучий 1. Для України настав тяжкий і відповідальний час. Після Майдану, побачивши, що Україна обрала собі європейський шлях, наш «старший брат», відчувши загрозу, що демократія з України перекинеться на Росію, розпочав проти нас війну. Українці зрозуміли, хто у всі віки нас принижував, забрав у нас історичну правду, нищив нашу мову, а зараз хоче забрати і волю, і європейство. Завдяки агресії путінської Росії в українців пробудилося вічне прагнення до волі та незалежності.

Учениця.

Почорніла на вишеньці крона,

Віє вітер з північних сторін.

Прилетіла московська ворона,

Побиває вкраїнських ворін.

 

І прокинувся воїн із схрона,

Божий дух, божа іскра і дар.

На хресті умостилась ворона:

Чути — кар!

Чути — кар!

Чути – кар!

 

Знов підводиться нечисть червона,

Тож невже Україна помре!

А ворона не знає кордона,

Вона падло смердюче жере.

 

Я не кличу поспільство до зброї,

Кожен скелю, як може, лупа.

Тож за віщо вмирали герої,

Де ви, вої, нащадки УПА?

 

Одягайте московські корони,

Знов луна занепадницький дзвін.

Де не глянеш — московські ворони,

Глупа мова московських ворін.

 

Не замовкнуть дніпровські бандури,

Нас ніякий хижак не зборов.

Але знайте: підвівся Батурин,

Запеклася на попелі кров!

Ведучий 1. 23 роки Україна не знала війни. Наш народ пишався тим, що в буремні 90-і вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу землю тепер. Ще рік тому ми з вами не знали багатьох слів, пов₺язаних з війною
тепер же майже кожну родину обпалило полум₺я військових дій. Сьогодні набули нового змісту слова «Слава Україні!» - «Героям слава!». Наразі вже точно зрозуміло, кому ці слова адресовано, і ні в кого немає сумнівів, що ці герої – хлопці, які зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України, лікарі, які рятують поранених в АТО, волонтери, на плечах яких тримається наша армія…

Ведучий 2. Слова «Слава Україні- Героям слава!» перестали бути просто вітанням, це пошанування найкращих, котрі в найважливіший момент нашої держави не злякалися і пожертвували собою заради Батьківщини.

Коли перед очима постають кадри з новин, фото поранених та загиблих героїв, дивлячись їм у вічі, ми розуміємо, що вислів «Душу й тіло ми положим за нашу свободу» став для сучасної історії української нації не просто рядками з Гімну, а станом душі.

Ведучий 1. У результаті бойових дій в Україні загинуло багато людей, в тому числі й дітей.Багато хто отримав поранення.Вони пожертвували своїм здоровям та життям. Не обійшла біда й Новоукраїнщину…

Ведучий 2. 4липня 2014 року під час мінометного обстрілу позицій АТО та штурму блокпосту на горі Карачун під Словянськом загинув офіцер Володимир Мамадалієв. А 23 жовтня в Новоукраїнці прощалися із загиблим під час проведення антитерористичної операції на Донеччині героєм, сержантом 93-ї окремої механізованої бригади Збройних Сил України Андрієм Ткаченком.

Ведучий 1. Щодня наші воїни земляки проявляють мужність і стійкість, захищаючи нашу Вітчизну. Про героїзм добровольців окремого штурмового батальйону «Айдар» сказано немало. Відтак звитяга тих, хто воює в складі добровольчого формування, яке підпорядковане Міністерству оборони України, не зменшується. Мужність і героїзм добровольців батальйону, що діє на Луганщині в складі підрозділів АТО і який отримав свою назву на честь річки  Айдар, на берегах якої вперше відбувся бій формування, викликає захоплення, слугує справжнім прикладом вірності бійців українському народу та патріотизму.

Ведучий 2. Разом з добровольцями із Закарпаття, Львівщини, Чернігівщини, Луганщини, Волині, Харківщини, Києва та інших місцевостей воюють і наші земляки. Зокрема це колишній воїн-афганець, керівник військово- патріотичного клубу «Відвага» та активний учасник Революції Гідності Валентин Лихоліт, який в «Айдарі» з перших днів його створення; підприємець, член виконкому Новоукраїнської міської ради, активіст і волонтер Микола Сидоренко; депутат міської ради, підприємець, а водночас і волонтер Ігор Ревенко та інші.

Ведучий 1. На даний час Валентин Лихоліт , який є радником заступника міністра оборони України на громадських засадах, займає посаду провідного інженера управління командування 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар». За мужність і героїзм під час проведення АТО та збереження цілісності держави Президент України Петро Порошенко нагородив нашого земляка орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Ведучий 2.Сьогодні завданнями батальйону «Айдар» є патрулювання доріг Луганщини, операції з виводу цивільного населення з окупованих територій, розвідка, коректування вогню, звільнення населених пунктів від бойовиків у взаємодії з підрозділами Збройних Сил України.

Ведучий 1. На рахунку бійців батальйону чимало вдалих бойових операцій. Та поряд з цим є й  багато втрат. «Айдарівці» відбили низку атак ополченців, визволяли від сепаратистів чимало населених пунктів на Сході, зокрема Хрящувате й Новосвітлівку, Сєвєродонецьк, Рубіжне. Саме добровольці батальйону відбили плавучий транспортер ПТС – 2 в сепаратистів так званої «9-ї роти» на мосту через Сіверський Донець біля міста Щастя.Історію діяльності батальйону «Айдар» сьогодні пишуть кров₺ю бійці з різних куточків України.

(Кліп. К. Бужинська. «Ти солдат України»)

Учитель. Останнім часом у ЗМІ зявилося слово «кіборг»

Кі́борг (скорочення від «кібернетичний організм») у медицині — біологічний організм, що містить механічні або електронні компоненти; у науковій фантастиці, зокрема, кіберпанку, — фантастична істота, напівлюдина-напівмашина, андроїд. Звідки ж пішло це слово?

Учень 1. . Один із бойовиків «ДНР» розповів про те, як вони відвойовуювали Донецький аеропорт і ніяк не могли здолати противника. «Новоросіяни» припускали , що аеропорт охороняли кіборги.

Про це розповів Сергій Сергєєв на своїй сторінці у Facebook. Новину передала Преса України.

 

Учень 2. До Сергєєва прибився біженець із Донецька і попросився на роботу. Стали його називати «сепаратистом». Одного дня він вирішив поцікавитися у свого колишнього співробітника, який воює за «ДНР», як у нього йдуть справи. Ось, яку відповідь почув не тільки він один:

«Не знаю, хто захищає Донецький аеропорт, але ми їх три місяці вибити не можемо. Пробували штурмувати - нам таких вломили - ми відійшли. Почали накривати «Градами» - вони пірнають у підземні колектори каналізації. Після обстрілу ми наступати, а вони виринають і знову нам дають прочухана. Вирішили колектора залити стоками каналізації. Забили  «Градами» - вони під землю - ми заливаємо колектори. І робимо вигляд, що захоплюємо територію аеропорту. Вони по колекторах  перебралися аж до Авдіївки - піднялися наверх - повернулися верхом в аеропорт і знову нам наваляли і нас вигнали. При цьому захопили нашу зброю, нашу техніку і взяли у нас кілька десятків полонених, яких загнали в нами ж затоплений колектор і закрили на замок.

Учень 1. Далі у них почалися проблеми з їжею. Вони вночі роблять вилазку в Донецьк - беруть в полон ще пару десятків наших - женуть в аеропорт і звідти вимінюють їх) на три тонни продуктів (переважно тушонка). Я не знаю, хто там сидить, але це не люди - це кіборги!», - поділився сепаратист.

Кіборги – це й наші земляки, кіровоградські бійці із легендарного 3-го окремого полку спецпризначення. Наші воїни стояли до останку в битві за Донецький аеропорт. Багато з них навічно полягло під його руїнами.

(перегляд відео «Гімн кіборгів»)

Ведучий 2. Новоукраїнський райвійськкомат призвав чимало військовозобовязаних, які беруть участь у антитерористичній операції.

      У районі також багато громадян, які добровільно йдуть служити до Збройних Сил України. Нинішній складний час став певною мірою лакмусовим папірцем, випробуванням для всіх, коли суспільство зрозуміло силу єднання, силу патріотизму. Добровольці приходять до військкомату з гаслом «Якщо не ми, то хто?».  Добре, що  в Україні виросла свідома молодь і є достатньо досвідчених військових, які вірять, що спільно ми переможемо тероризм всередині держави і дамо гідну відсіч агресії зовні.

Ведучий 1. Захищають рідну землю і наші земляки – хлопці з нашого села Глодоси : Артеменко Вадим, Цьока Іван, Майоренко Володимир, Хоружий Валерій, Шмаков Віталій, Вовненко Дмитро, Юхименко Сергій та інші. Бериндю Миколу в одному із запеклих боїв тяжко поранено. Усім їм нелегко. Вони переносять холод, голод, жахливі картини обстрілів, заради того, щоб не допустити ворога на нашу територію. Ці звичайні хлопці – уже герої.

Ведучий 2. Без усякого сумніву, мине зовсім небагато часу і про них писатимуть книги, зніматимуть кінофільми, на прикладах беззавітного служіння рідній Батьківщині, беззаперечного виконання священного обов´язку – стати на захист кордонів держави, коли в цьому є гостра потреба, – виховуватиметься не одне покоління українців. Бо вони – справжні герої, які у нерівному двобої із терористами, російськими найманцями протиставили їм свій патріотизм, відповідальність, безмежну любов до країни, яку ототожнюють зі своїм рідним краєм, найдорожчими людьми. І саме за це їм наша людська вдячність і низький уклін. Кожен із нас бажає воїнам знайомим і незнайомим тільки одного: вижити.

(Кліп «Я тобі наказую жити»)

Ведучий  1.Вони чиїсь діти і чиїсь рідні стали дорогими й кожному з нас . Тому кілька машин з продуктами , теплими речами, зібраними жителями Глодос,  було переправлено волонтерами в зону АТО

Ведучий 2. Серед сторінок героїчних буднів українських воїнів є і сторінка волонтерського руху, а в ній імена тих, хто підтримує бійців, купуючи для них військову екіпіровку, техніку, передає продукти харчування, пише для них підбадьорливі листи та малює патріотичні малюнки, створює обереги та молиться  за збереження їх життя і миру в Україні. Зібрані солодощі, фрукти, овочі , теплі речі отримують регулярно наші бійці на блок-постах поблизу Маріуполя, Волновахи, Горлівки, Щастя…

Учитель. Сьогодні ви побачите фрагмент недавньої поїздки волонтерів, побачите усміхнені обличчя воїнів, які отримуючи від нас допомогу, щиро дякують та обіцяють стояти до останнього…

(Відеофрагмент про поїздку волонтерів на Схід)

Учитель. Дивлячись на нинішнє становище нашої країни, впевнені, що немає такого українця, який би не бажав миру і спокою Україні. Весь народ нашої держави об´єднався нині проти російського агресора. Багато чоловіків та жінок мужньо захищають кордони нашої країни. Багато хто із людей працює в тилу для підтримки солдатів. Словом, кожен із нас всіма силами намагається підтримати воїнів своєї держави.

     Наша школа теж не залишилась осторонь тих непростих подій, що відбуваються у нашій державі. На благодійних ярмарках ми зібрали понад 5 тисяч  грн. на потреби воїнів АТО, передавали листи-обереги… За це вам щиро вдячні ті, хто зараз на передовій. Через волонтерів вони передали листи - подяки для вас.Послухайте…

(Зачитується лист)

Такі акції проходили в багатьох школах України. Ось як готували передачу воїнам школярі Новоукраїнської школи №3.

(Відео)

Анатолій Камінчук

Учень.

МИ Ж УКРАЇНЦІ, МИ ОДНА СІМ'Я!

Від крові захлинається земля,

Від болю сльози навертаються на очі…

Ми ж українці, ми одна сім´я!

Й ганьба тому, хто це забути хоче!

 

І голову схилив старий Тарас –

Не вірить він, що брат пішов на брата.

Невже даремно він боровсь за нас?!

Пройшов крізь біль і величезні втрати?

 

Ні! Мова солов´їна оживе!

Нам вороги не будуть докучати,

Бо що людина сіє, те й пожне,

А злих людей давно чекають грати.

 

Ми переможем, хоч ціна – життя

І знов здобудемо оту свободу,

В яку він вірив, і щасливе майбуття,

Яке хотів він для свого народу.

Учень.

 

Народ мій є! Народ мій завжди буде!

Ніхто не перекреслить мій народ!

Пощезнуть всі перевертні й приблуди,

І орди завойовників-заброд!

 

Ви, байстрюки катів осатанілих,

Не забувайте, виродки, ніде:

Народ мій є! В його гарячих жилах

Козацька кров клекоче і гуде!

 

Василь Симоненко

1962

Учитель. Сьогодні нам треба гартуватися, допомагати один одному та нашому війську і державі, не піддаватись провокаціям та чуткам, що розповсюджує пропаганда Кремля, яка сіє злобу, зневіру та брехню про Україну. Будьмо мужніми, збережемо Україну – збережемо себе.             

Кожного дня, щогодини Україна завдяки таким чоловікам-відчайдухам, серед яких і наші славні земляки, виборює право бути суверенною, єдиною державою. Тож молімося за наших мужніх захисників і просімо у Бога одного: аби вони живими і здоровими якнайшвидше повернулися додому, до своїх матерів, дружин, дітей. Живіть з Україною в серці щодня, щогодини, щохвилини!

     За словами В'ячеслава Чорновола, «дай, Боже, нам любити Україну понад усе сьогодні – маючи, щоб не довелось гірко любити – втративши».

 

Підсумок

• Чи цікавим для вас було те, про що йшла мова?
• Які висновки зробите від сьогодні?
•  
• Учень Люблю України коханої небо,
• Що буде, люблю, й що було.
• Живи, моє серце, живи не для себе,
• Для себе ж бо ти й не жило.
• ***
• Щасливії люди, щасливих багато.
• Живуть для живого живі.
• Тому я й повинен про щастя співати,
• Коли навіть серце в крові!..

Учитель. І як би не було складно нам сьогодні, як би не рвалося серце через події на Сході – співаймо, бо ми - українці .і жити маємо з надією, що все буде добре. В День Соборності ми з вами вперше співали нову пісню про Україну. Давайте нею і закінчимо нашу зустріч.

(«Україна» Кліп)