ВІДДІЛ ОСВІТИ

СТАВИЩЕНСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Опорний загальноосвітній навчальний заклад «Іванівський навчально-виховний комплекс «загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дитячий садок» Ставищенської районної ради Київської області

 

 

Обласна пошукова акція

«Герої серед нас: «Сучасні захисники України»

 

 

НАЗВА НАПРЯМУ:

«Виховуємо патріотів»

 

 

 

ТЕМА:

«За чисті душі, що злетіли в небо»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Іванівка, 2019

 

 

 

 

 

 

 

Автор проекту:	Коберник Ярослава Вікторівна
Місце роботи:	Опорний загальноосвітній навчальний заклад «Іванівський навчально-виховний комплекс «загальноосвітня школа І – ІІІ степенів – дитячий садок» Ставищенської районної ради Київської області
Посада:	Учитель історії та правознавства
Контактний телефон:	0987077605

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Година спілкування «За чисті душі, що злетіли в небо»

Для учнів 5-11 класів

Мета: сприяти вихованню патріотичних почуттів, національної гідності, ушанувати пам’ять героїв Небесної Сотні.

Наочне оформлення: державна символіка, лампадки, корзина з квітами, фото Героїв Небесної Сотні.

Дидактичні матеріали: відеокліп «Переведіть мене через майдан», «Реквієм Небесна Сотня», «Плакала Україна»

Музичне оформлення: Гімн України у виконанні "Little Blues", мелодію дзвонів, пісня «Тільки щоб не даремно», музика і слова Вікторії Кирилюк, мелодія «Пливе кача», пісня «мамо, не плач» музика Тіани Роз.

Технічні засоби: ноутбук, флешка, фотоапарат, мікрофони, музична аппаратура, екран.

Перебіг години спілкування

Перед початком заходу звучать пісня Тіани Роз «Мамо, не плач»

Ведучий: Доброго дня шановні присутні!

Ведуча: Доброго дня, дорогі діти, вчителі!

Ведучий: Наші вітання всім, хто завітав на наш вечір-реквієм, присвячений пам'яті людей, які розкрили нам очі, які змусили подивитися на життя зовсім по іншому, і які своїм прикладом показали, як треба сьогодні відстоювати незалежність, любити Україну та свій народ.

Ведуча: Герої Небесної Сотні назавжди змінили нашу Україну і самих українців, підняли наш національний і патріотичний дух. Саме завдяки Майдану наша держава довела всьому світові гідність, мужність і тверду волю українців до справедливості. Кожен здійснив особистий подвиг – віддав найцінніше – своє життя заради нової України.

Демонструється  відеокліп «Переведіть мене через майдан»

https://www.youtube.com/watch?v=Ipj4GV1rRik)

Ведучий: Ніхто не в праві забути морозні дні 2013 - 2014 року, коли від напруги закипала в жилах кров, коли в ім’я віри і правди один за одним падали від куль майданівці.

Ведучий:  А почнемо ми наш виховний захід з Державного Гімну України, який є один з головних державних символів України.

Гімн України у виконанні "Little Blues"

https://www.youtube.com/watch?v=oIEDRHEJl5U

Ведучий: За три місяці Україна прожила цілу історичну епоху.

Ведуча: 22 листопада 2013 року заява  влади призупинити підготовку до підписання угоди про Євроінтеграцію сколихнула народ України. По містах почали збиратися студентські протестні акції.

Учень: Спохмурніла земля, коли звістка прийшла.

Як із вибором нас обдурили:

Знахабнілі чини, що свавіллям жили,

Курс в ЄС на «тайожний» змінили.

Ми з протестом пішли, хто ж тоді, як не ми,

Нас в столиці зібралось немало.

І здригнувся Майдан, похитнувся весь клан,

Революція слово сказала.

Ведучий:30 листопада у Києві на Майдан вийшли сотні молодих студентів, які всіляко підкреслювали мирний характер своєї акції. Злочинна влада вчинила замах на мирний протест. Десятки протестувальників були по звірячому побиті спецпідрозділами міліції  і у важкому стані потрапили до лікарень.

Ведуча:  замахом на основоположні права і свободи людини та побиттям мирних студентів, сотні тисяч українців вийшли на Майдан Незалежності, вимагаючи покарання винних у побитті студентів та відставки злочинної влади.

Ведучий: Після двох місяців мирних протестів підтримка мітингувальників зростала. Замість того,  щоб мирно врегулювати ситуацію, 18 лютого тодішня влада на чолі з президентом Януковичем віддала злочинний наказ застосувати зброю і зробити «зачистку» Майдану, застосовуючи водомети, бронетранспортери і вогнепальну зброю.

Ведуча: Проти мирних мітингувальників кинули внутрішні війська, спецпідрозділ «Беркут», на дахах будинків розмістили снайперів, завозили проплачених «тітушок». В один день тисячі мирних людей стали солдатами свого народу.

Ведучий: Вони йшли голіруч проти озброєних, вишколених беркутівців. А у них під ногами зривалися світло-шумові гранати, довкола свистіли кулі. Бійці підрозділу «Беркут» застосовували спецзасоби, декого розстрілювали впритул, захоплювали і добивали поранених.

Ведуча: Мітингувальники ж «відповідали» камінням, бруківкою, яку розбирали прямо з-під ніг, петардами та «коктейлями Молотова». Із засобів оборони у мітингувальників були саморобні дерев’яні щити, дерев’яні палиці, барикади, створені з підручних матеріалів та палаючі автомобільні шини і їдкий дим, що густою хмарою оповив серце України – Київ…

Ведучий: Постріл, другий, розірвалася тиша і нестерпний біль… Кров, вогонь, стрілянина на ураження… Знову смерть, поранені, відірвані руки, проламані голови, вибиті очі, покалічені жінки, поранені священики.

Ведуча: Справжні бої розгорталися в центрі Києва 18-20 лютого на вулицях Інститутській, Грушевського, на Європейській площі, Майдані, у Маріїнському парку! Навколо вибухи, стогін, горе…Так до нас прийшла війна…

 Демонструється відеосюжет «Реквієм Небесна Сотня».

https://www.youtube.com/watch?v=VIFAlHpHhb0

На сцену виходять 5 хлопців, які уособлюють мітингувальників.

Мітингувальник 1: 

Палає Київ у вогні,

Горять сталеві БТРи

Там на межі-передовій,

Народ боронять волонтери.

Мітингувальник 2: 

Палають шини і серця,

Ніхто не хоче помирати,

Перед екраном матері

А там, а там - їхні солдати…

Мітингувальник 3: 

Там у шоломі зі щитом,

Стоїть з Франківщини хлопчина,

З червоним на грудях хрестом,

Поранених несе дівчина.

Мітингувальник 4:

Стоїть із Харкова Андрій,

Сашко тримає оборону,

Він тут вже 48 днів,

Як сам приїхав з Краснодону.

Мітингувальник 5: 

Ось знову хвиля йде атак,

Усе змітають водомети,

Морозно трошки «-2 С»,

Горять позаду вже намети…

Мітингувальник 1: 

Всіх щільно узяли в кільце,

Здається, ось наш дух зламають

Та хтось із права затягнув,

Народний Гімн усі співають.

Мітингувальник 2:

Тримати міцно треба щит,

Бо там позаду наші діти,

Батьки стоять і матері,

Нема куди нам відступити.

Мітингувальник 3:

Коли Герої в передсмертний крок,

Так віддано цю волю здобували,

Свідомо вбивці, тиснучи курок,

У пекло свої душі віддавали

Мітингувальник 4:

Ви й досі кажете, що ми,

Стоїм тут всі за якісь гроші?

А може й в морзі хлопчаки,

Лежать за гроші теж хороші?

Хлопці виходять зі сцени.

Танець «Свіча»

Ведучий: Небесна сотня. Прапор. Чорна стрічка.
І сльози, бо ви, словом вже не з нами.
Але в думках ви поруч, і не згасне свічка,
І линуть буде "Слава Україні!" над ланами.

Ведуча: Тисячі поранених і майже 100 людей було вбито снайперами та бійцями спецпідрозділів міліції. Серед них – науковці, викладачі, студенти, вчителі, художники, архітектори, театральні режисери, громадські активісти. Кров цих людей стала вироком для злочинної диктатури. Ця «Небесна Сотня» своїм життям викупили свободу для мільйонів українців і дає шанс збудувати нову демократичну правову державу.

Ведучий: Безсмертні душі вбитих і закатованих відійшли у небеса, але вони вічно житимуть в народній пам’яті, бо «Герої не вмирають!»

Виходять учні у вишиванках

Учень: Ми дякуєм вам, хлопці, за життя,

Ми  дякуєм вам, хлопці, за свободу.

Пробачте нас. Пішли ви в небуття,

Та більше не повернетесь додому…

 

Учень: Ви йшли за нас, ви йшли на вірну смерть,

Ви не боялися нікого і нічого.

Ви захищали своїх мам, жінок, дітей,

Ви знали що ви робите й для чого.

 

Учень: Хто міг подумати, що трапиться таке,

Хто міг подумати, що в мирную годину

підуть батьки ховать своїх дітей,

Які стояли на Майдані за Вкраїну.

 

Учень: Небесну сотню прошу вшанувати,

Небесній сотні дякувать до скону.

Це те найменше, що ми можемо віддати,

Щоб ви відчули, як склоняємось до долу.

 

Учень:  Вас пам’ятати будемо завжди,

Із вами будемо боротись за країну.

За ту країну, де нема брехні й війни,

За нашу й вашу мирну Україну…

Учні виходять зі сцени

Ведуча: Тож давайте хвилиною мовчання вшануємо невмирущу пам’ять про загиблих воїнів Небесного Війська і згадаємо у своїх молитвах усіх , хто поклав свої голови за наше майбутнє. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

                                  Хвилина мовчання (МЕТРОНОМ).

Інсценізація

Сценка під мелодію дзвонів

виходять два хлопці, один у вишиванці, другий – в минулій військовій формі

Голос за сценою

Мені наснилось, що вони зустрілись:
Убитий в Крутах й вірменин Сергій.
В саду едемськім на травичці всілись:

Хлопець 1. "За що тебе? "

Хлопець 2.  "За Україну, друже мій."

Хлопець 1. Ти знаєш і мене за неї вбили,
Та це було вже років майже сто.
Тоді померли ми, щоб ви нам жили.
А вас вбивають... Вас тепер за що?"

Хлопець 2. "Ти пам'ятаєш, друже. Звісно, пам'ятаєш,
Як біло-біло в нас цвітуть сади.
І ти цей запах п'єш. І ти його вдихаєш ...
Я б все віддав, щоб хоч на мить туди."

Хлопець 1. "А я ще ввечері узяв дівча за руку
Й тихенько так до серця притулив.
Тоді не знав, що Бог уже розлуку
Навіки на землі нам присудив.

Під Крутами стояли ми стіною.
В очах не страх, а злість до ворогів.
Більшовики готовились до бою,
Я йшов на смерть... а жити так хотів."

Хлопець 2. "Мені твій попіл стукав, брате, в груди.
Я вірменин, а теж Вкраїни - син.
Не мав у серці й крапельки облуди,
За те й убив мене проклятий поганин."

Голос за сценою
... Мені наснилось, що вони зустрілись.
Убитий в Крутах й бородач Сергій.
В саду едемськім на травичці всілись:

Хлопці разом:
" За Україну нас вбивають, брате мій."
Ведучий: Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі.
                                                Інсценізація
                                 Вірш «Колись приїду до Києва..»
Батько. Колись я приїду до Києва з сином
Колись…Як цвістимуть каштани…
Під небом пройдемось високим і синім
Пройдемось ошатним Майданом…

Торкнуся, припавши на мить на коліно
Гладкого новенького бруку…
Він все ще гарячий! Це так неймовірно!
Давай, приклади свою руку…

Син :- То сонце нагріло? -
Батько: Я  в сина усмішці
Шукатиму трохи розради…
- Ні, сину, не сонце…На цьому ось місці
Горіли колись барикади…

Людей, що піднялись на ці барикади,
Ніщо не могло подолати!
Ніякої сили не було у влади
Лиш страх, брудні гроші та грати…

І люди боролись…І найсміливіші
Дивилися снайперу в дуло…
І лилася кров…Але найголовніше,-
Війни в Україні не було!

Ось там можна їх імена прочитати…
Я всіх називати не стану…
Син:-А що там? Чому стільки квітів там, тату?
Батько: - Це стела героїв Майдану…

Син:- Цікаво?... Навіщо туди позносили
Ці шини від автомобілів?
Батько: - Це замість вінків…Це тепер, ніби символ.
Це знаки для всіх зрозумілі…

Батько: Мій син промовчить і спитає останнє:
( Мов вітром холодним подуло!)
Син:-Я все розумію…Одне лиш питання:
Чому тебе з ними не було?

Хлопці виходять із сцени

   Пісня «Тільки щоб не даремно»

Ведуча: Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які   поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих   згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.
Ведучий: Не хай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!

Під мелодію  «Пливе кача» ведучий запалює свічку і передає її учням по колу. Свічку передають з рук в руки

Ведуча: Тисячі людей ідуть на Майдан віддати шану Героям Небесної Сотні запалюють свічки і ставлять квіти. Здається, що всі квіти Землі  перенеслись на Майдан. Оживає Майдан – оживає Україна.

Ведучий:  Хай палають свічки пам’яті загиблих героїв «Небесної Сотні» у наших серцях, а розмірений бій хронометра відчеканить час скорботи, душевного болю і жалю…… Тож хвилиною мовчання вшануємо невмирущу пам’ять про загиблих героїв Небесного Війська.

Ведуча: Ми ще не раз згадаємо цю весну
І ці події, і цей кривавий шлях
І закарбуємо у серці "Небесну Сотню"
Яка тепер на небесах!

Ведучий:  І саме тут, сьогодні, скажемо «Люди, бережіть серця свої, щоб не стали каменем! Розбудуйте в душах Божий храм, щоб не повторити великий гріх!»
Ведучий: Дякуємо, що ви були разом з нами, до нових зустрічей!

Відео Плакала Україна

https://www.youtube.com/watch?v=czb1taWxSmc

Вечір – реквієм з нагоди Дня пам’яті Героїв Небесної сотні оголошується закритим!

 

Використані джерела

1. Крутенко О. В. Хай квітне щаслива моя Україна! / О. В. Крутенко, Н. М. Степанова // Позакласний час. – 2013. – № 11-12. – С. 18 – 19.
2. Куч Мирослава. Свою Україну любіть / Мирослава Куч // Збірник сценаріїв виховних заходів. – 2007. – вип. 3. – С. 371 – 381.
3. Вчитель вчителю, учням та батькам [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://teacher/at/ua
4. Євромайдан, Революція Гідності [Електронний ресурс].  – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org.
5. Небесна Сотня [Електронний ресурс].  – Режим доступу: https: www.youtube.com/watch?v=mPULFowi_4.