СЦЕНАРІЙ ЗАХОДУ  “Я  ЛЮБЛЮ УКРАЇНУ”

Захід проводиться в залі, прикрашеній вишитими рушниками, калиною. У центрі сцени розміщено державні символи України, на полотнищі – назва свята.

 

Звучить  музика.

 

Ведуча. Добрий день усім присутнім на нашому святі. Ми сьогодні раді бачити у нашому залі  прекрасних гостей. Для Вас ми підготували  концерт  під назвою « Я люблю Україну».

 

Виходять дівчата, тримають на рушнику коровай і співають

фрагмент з пісні «А ми дівчата з України» сл. та муз. Наталії Май

Дівчина.

За народним звичаєм стрічаєм

Як здавен ведеться на віку.

Ми гостей пшеничним короваєм

На чудовім тканім рушнику.

Хай рясніють квіти малиново.

Пахне хай духмяно хліб.

Щоб і дар земний, і щире слово

Ви відчули завітавши у наш дім!

Дівчата підносять коровай гостям і виходять з залу.

Звучить крик журавлів, виходять хлопець та  дівчина в національному вбранні.

Дівчина

З далекого краю, з далеких світів

Журавлик на крилах додому летів.

Минав ліси, моря й океани,

Вдивлявсь в далечінь крізь тумани:

Хлопець

Чия це земля,

Чиї це долини,

Чиї це луги,

Чию це калину

гойдають вітри?

Дівчина: Впізнав журавлик Батьківщину:

Хлопець: Моя це земля, гніздечко моє, Україна моя!

Дівчина.

Нащо ти летів, старався?

Чим так вабить ця земля?

Хлопець

Тут мене зростила мати, тут навчився я літати

Тут зів’ю гніздо і я… Батьківщина тут моя!

 

Дівчина.

Велика і прекрасна наша земля. Змінюється, вічно оновлюється вона.

Хлопець.

Краю мій коханий, щире твоє слово,

Небо твоє ніжно- голубе,

Рідна Україно, земле колискова,

Обіймаю пісею тебе,

Краю мій зелений, золото вербове,

Стежко моя, роси голубі!

Мати Україно, сонце чорноброве,

Уклоняюсь я тобі.

Звучить пісня «Моя земля» сл. і муз Валерія Костенко

На фоні  повільної мелодії діти зачитують вірші та розгортають кольорові полотна.

Голубий прапор

Моя Україно!

Щедра земля під високим ,волошковим небом,

Омита синіми водами морів, плесами озерами,

Жовтоплинними повноводними ріками.

 

Жовтий прапор

Моя Україно!

Веселе проміння вічного сонця,

Задумливі степи зі своїм високим різнотрав’ям,

Широкі поля пшениці, усміхнені світлом,

Щасливі у своєму світлі ,соняхи.

Мудрі чорнобривці під вікном

в молоці осіннього туману,

запашний й найсмачніший хліб

зі скоринкою садового ранку.

 

Рожевий прапор

Моя Україно!

Ти моя подруга, ровесниця, юність,

Ти ще ,як і я маєш свої рожеві мрії.

 

Зелений прапор

Моя Україно!

Ти велична княгиня,

Що дає народові віру, надію,

Ти маниш зеленими лісами і гірськими вершинами,

Маниш запахом яблук та чебрецю.

 

Червоний прапор

Моя Україно!

Ти боса прочанка на середохресній дорозі життя,

Яка має збиті ноги та горде серце,

Ти століттями боролася, боролася,

Боролася за таку жадану волю,

Ти ламала крила, ти сліпла від горя,

Ти падала з кручі, та все ж таки

Прикрашена калиновим намистом та віковічними зморшками болю на чолі.

Ти знайшла сили встати з колін,

Щоб сповістити на  увесь голос світові своє ім’я.

 

Чорний прапор

Моя Україно!

Країна трагедій і втрат,

Країна гарячої любові до народу і чорної зради,

Твій шлях позначений яскравою  зорею,

Високими ,степовими могилами,

Чорними дощечками – живими свідченнями для тих,

Що  схиляють срібні голови  над втраченим , увіковічнивши волю.

 

Білий прапор

Моя Україно!

Ти знову й знову піднімалася з колін,

Починала все спочатку.

 

Звучить музика. Виходить Дівчина-Україна та дві дівчини в українському вбранні.

Діти прикрашають Україну, кладуть віночок на голову. Буси на шию, браслет на руку, у коси вплітають квіти…

 

Дівчина.

                   Любіть Україну, як сонце любіть,

                   Як вітер , і трави , і води…

                   В годину  щасливу і в радості мить,

                   Любіть у годину негоди

Дівчина.

                Любіть Україну, у сні  й наяву,

                 Вишневу свою Україну,

                 Красу її вічно живу і нову ,

                 І мову її солов’їну

Дівчина -Україна.

                 Любіть Україну , як матір свою,

                 Як рідну кохану дитину.

                 Любіть Україну, благаю, молю,

                 Як першу любов -  і єдину.

 

Звучить тривожна мелодія. Виходять хлопці в чорному, штовхають дівчат у різні сторони, починають тягнути Україну в різні боки, знімають буси. Чіпляють круг з  колом, знімають браслет, зав’язують руки, кидають вінок, а на голову кладуть вінок з дроту і ставлять на коліна.

 

Україна просить допомоги та всі відвертаються від неї. Всі читці стають журавлиним ключем закриваючи Україну.

 

Звучить мелодія. Виходять читці.

1 читець:

Моліться, люди, та не спіть,

Моліться та вставайте.

Невже  з нас мало лихоліть?

Пильнуйте! Пам'ятайте!

 

2 читець: Україно моя обезкровлена!

Занедбали тебе, як чужу,

Запаскудили душу оновлену,

Ледь не звівши її на іржу.

Занехаяли всю, захарастили

Вовкулаками скрізь перешастали,

Відриваючи діло від слів.

 

3 читець:

Оббиває  пороги до відчаю,

Ціпеніє в чеканні чудес

І новим поколінням засвідчує,

Що не падає манна з небес.

Налітались ми поза хмарами,

Насміялись так, аж трясе.

І дедалі затятіше маримо:

Що ж нам завтрашній день принесе?

 

4 читець:

Навмання переснована трубами,

Покалічена вся - ледь жива,

Доки ми одне одного чубимо

Й визначаєм на тебе права.

Україно! Священа обочино,

Попелюшко моя золота...

Ледь стоїть, до коріння підточена,

Невмолима твоя висота.

 

5 читець:

Час розплати настав... Час збирати каміння.

А його поховали за пазухи - страх!

Понад нашу  біду, понад наше  терпіння,

Дай нам Боже, не згинуть в гріхах.

 

6 читець:

Ми паплюжимо край, прикриваючись гаслом,

Що усе для народу...  І топчемо знов

Україну з її небокраєм прекрасним,

Забуваємо  про материнську  любов.

Час розплати настав - за гріхи  і наруги,

За розтринькані сповнені віри роки,

Як не луснули ми, горлопани, з натуги

Славословити! Й досі болять язики.

 

Відео-ролик про майдан. Танець зі свічами.

Дівчата гасять свічки та виходять під музику із залу.

1 читець:

Доборолась Україна,  до самого краю

Гірше ляха свої діти її розпинають!

Обніміте ж брати мої. найменшого брата,

Нехай мати усміхнеться, заплакана мати.

 

2 читець:

І оживе давня слава

Слава України!

І світ ясний невечірній

Тихо засіяє.

Обніміться ж,  брати мої,

Молю вас, благаю!

 

Звучить запис пісні "Україно" Тараса Петриненка, дівчата і хлопці повертаються до України починають прикрашати, піднімають з колін,беруть за руки, виходять на сцену і по черзі  говорять:

 

              Любіть Україну, як сонце любіть,

              Як вітер , і трави , і води…

              В годину  щасливу і в радості мить,

              Любіть у годину негоди.

 

Всі беруться за руки і кланяються. Потім виходять із залу.

Звучить мелодія..

 

Читець: Громадянин України – це ти і я. Це люди, які готові захищати її територію, ідеали, пацювати на її розвиток і процвітання , вчитись, удосконалювати свою майстерність, шанувати традиції, бути законослухняними, знати права і обов’язки.

 

Читець: Волошкові очі у моєї пісні,в тих очах відбито калиновий жар,

Це вона світла у мою колиску,

Щоб я підростала і до сонця виростала.

Солов’їний голос у моєї пісні,

І козацька дума, й щирість, доброта,

Бережімо пісню пісню українську,

Бо вона , як мати, рідна і свята!

 

Виконується  пісня «На нашій Україні» сл. і муз. Наталії Май

 

Читець: Красива наша Україна, щедра і багата, весела, бо співають тут дуже гарні пісні, діти бавляться у веселі ігри та танцюють запальні танці.

 

Читець:

Хай живуть різні танці:

Балетні та естрадні,

Народні і класичні,

Спортивні і величні.

 

Читець:

Мелодія птахом злітає,

Серця молоді окриля,

І юність Шевченківського краю,

У дружньому колі кружля.

Виконується танець

Читець:  Моя Батьківщина! Як багато вкладено в це слово – це моя родина: мати, батько, братик та сестричка, це моя оселя: сонячна кімната та знайоме подвір’я, це моє мальовниче село та маленька вулиця. Україна – це наша рідна ненька! Вона у кожному з нас, у наших серцях.

 

Читець:

Співала мені над колискою мати,

Та ні, не могла мою долю вгадати.

В однім лиш помилки вона не зробила,-

Що буду багатий, що матиму крила.

Хіба я не сильний, хіба не багатий -

У милій Вкраїні я сокіл крилатий.

 

Читець:

Вишита колоссям і калиною,

Вигойдана співом солов'я,

Звешся величаво – Україною,

Земле зачарована моя.

Вишивала ніжністю суворою,

Муками і полум'ям надій.

Я читаю всю твою історію

На сорочці вишитій твоїй.

 

Читець:

Це тільки наша, тільки наша Україна

Господарі майбутнього - це ми.

Хіба ж не любимо калину

І вишняки, і пахощі трави.

І в мріях зачаровані садочки,

Дзвінкі вусаті, жовтої пшениці

Розсипані кульбабами віночки

Пахучий хліб на світлім молоці.

Святе гніздечко – свою рідну хату

І тих весняно – добрих солов’їв,

Та колискову мамину крилату…

Невже забути зможемо її?

Не забуваймо ми свого ніколи

Допоки ми – то й Україні жить!

Цінуймо мову і усе довкола

І українську пісню бережім!!! 

 

Виконується  пісня «Вишиваночка» , сл. і муз  укр. гурту«Селфі»

 

Читець: Уміє український народ і співати, і танцювати, а ще й весело пожартувати. До вашої уваги  гумореска Павла Глазового «Як ми з кумом полювали".

 

Гумореска Павла Глазового «Як ми з кумом полювали"

Ми із кумом полювати ідемо.

За плечима по рушниці несемо.

Кум говорить: — Вбити зайчика — не  клас.

От би вовка тарарахнути хоч раз!

Тут він раптом   заїкнувся і замовк.

Бачим — суне по дорозі сірий вовк.

Я  приклався,  кум   приклався — тільки  р-раз!

Кум — лівіше, я — правіше... Тьху на нас!

Вовк помчався по долині, по горі

Та й сховався біля яру у норі.

Ми із кумом над норою сидимо

І нараду виробничу ведемо.

— Лізь у нору,— тихо кумові кажу.—

Схопиш вовка, я тягти допоможу.—

Кум хитрує: — Я б з охотою поліз,

Та боюся — він хапне мене за ніс.

А без носа як на світі проживеш?

Не понюхаєш нічого і не чхнеш...

— Що ж,— кажу,— тоді полізу, значить, я...

Вовчу шубу жінка матиме моя.

Лізу в нору, бачу — світяться вогні.

То очима вовк підсвічує мені.

Він гарчить, і я по-вовчому гарчу.

Лізу глибше і рушницю волочу.

Тут двостволка випадково як пальне!

Оглушило громом вовка і мене.

Сидимо ми разом з вовком у диму.

Мені важко, та нелегко і йому.

Кум у мене теж відважний чоловік.

— Відповзи,— кричить знадвору,— трохи вбік!

Підбери плече і руку під стіну,

Я прицілюся гарненько та пальну! —

Він рушницю глибше в нору просува.

— Де там вовкова,— питає,— голова? —

Та як гахне, як торохне із обох!

Дріб ударив перед носом, як горох.

Кум гукає: — Амба вовкові! Бери! —

Я незчувся як і вилетів з нори.

А за мною вовк на волю як стрибне!

Став і дума: їсти кума чи мене?

Я прикладом по зубах його — торох!

Вовк зігнувся, похитнувся, впав та й здох...

З шкури вовчої пошили ми шапки —

І страшні тепер ми з кумом, як вовки.

Звучить мелодія.

Читець:

Українська земля…Де є краще?

Де є миліше? Як не на Вкраїні?

На землі великій є лише одна країна:

Гарна, неповторна, красна, як калина.

І живуть тут люди, добрі, працьовиті,

І скажу, до речі, ще й талановиті.

Землю засівають, співають і танцюють.

 

Читець:

А танець нас завжди мобілізує,

Дає наснагу, силу до життя,

Душа, як тільки музику почує,

Танцює аж до самозабуття…

У танці сила, радість, щастя жити,
краса, натхнення,світлі почуття,

Ми теж красу покликані творити,

Бо танець і для нас – це є життя.

Виконується танець.

Ведучий: Усім відомо, що українська мова найспівучіша у всьому світі, тому, коли ми вимовляємося  нецензурною лексикою , вона звучить як  солов’їна пісня.

     А зараз уявіть собі  - студія одного із регіональних телеканалів.

 

Сценка «Проблеми Української Мови»

 

Звучить музика, усі учасники свята виходять на сцену.

 Читець:

Люблю тебе, Вітчизно, мила Україно,

Бо щастя жити ти мені дала.

Для мене ти одна і рідна, і єдина,

Я буду захищать тебе до смерті, щоб ти завжди цвіла.

 

Читець:

Ми – українці! Гордо кажу вголос!

Ми – з України! Серце промовля!

Ми – із країни, де так щедро родить колос,

І синь небесна душу ожива!

 

Читець: Хай з кожним днем міцніє Україна, своє коріння, люди, бережіть.

Нехай у серці кожної людини про Україну пісня зазвучить.

Живи, Україно! Живи для краси, для сили, для правди, для волі.

Співай, Україно, як рідніліси, як вітер в широкому полі.

 

Виконується  фінальна пісня «Будем , браття» сл. і муз. Наталії Май

 

Ведучий. На цьому наша концертна програма закінчується, але ніколи не закінчиться любов до Батьківщини.

 

Ведуча. Зичимо всім миру і щастя!