Звичаї, обряди, традиції
Зажурилась зимонька недарма,
Молодої силоньки вже нема
(15 лютого - Стрітення )
Святом цим зігріті ми
З давнини й донині.
Відзначають Стрітення
По всій Україні.
Ще лютує зима хуртовинами, ще стоять морози і лежать сніги, а в повітрі вже пахне весною. Лютує зима в лютому, але дарма, бо вже йде не до Різдва, а до Великодня.
Хоч на річках льоди кололись, -
Зима трусила ще сніги,
То Лютий з Березнем боролись,
Боролись, наче вороги.
Зима ще злиться, бідолаха,
А вже Весна бере своє.
І Березень бурульки з даху,
Немов цукерочки, жує.
У кожного місяця є свої визначні свята, себто такі, що найповніше освячують ту чи іншу пору року. Якщо січень знаменитий насамперед трьома святами - Різдвом, Новим роком та Водохрещем, то лютий може похвалитися лише одним - Стрітенням, яке припадає на середину місяця -15 лютого.
Свято це в Україні шанувалось. Селяни на Стрітення, як правило, не працювали й уважно придивлялися до погоди, бо "лютий до березня в гості приїжджає", щоб "на Стрітення зимі з весною зустрітися. Вважалося: хто з них у цей день переможе, такою й буде погода до початку березня.
А ось цього року Зима забарилася,
І на свято наше особисто з’явилася.
Не хоче володіння свої віддавати,
Хоч і прийшла черга Весні завітати.
(Вихід на сцену Зими),
Я - Зима засніжена, з Півночі принесена,
Холодами зніжена, вітрами розчесана.
Засніжене покривало розстелила у дворі.
Калиною малювала щічки дітворі.
Сонечко ховала від людських очей
І не шкодувала часу для ночей.
Та, вже дуб прокидається знову від сну.
Бо йде, усміхається юна Весна!
(Вихід Весни із дівчатками-веснянками, підтримують шлейф її сукні)
1 дівчинка
Весна-красна, весняночка
Встала із постелі
З-під білого покривала
Глянула на села.
Всміхнулася і лащиться
Теплими деньками,
Водицею біжучою, першими квіточками.
2-а дівчинка
Пролісками, первістками.
Рястом кучерявим.
Що горнеться до проліска,
Мов хлоп'я слухняне.
3-я дівчинка
Весна уже, весна іде.
Весну вітаймо, діти.
Весна пісні нам принесе.
Вінки чудові й квіти.
4-а дівчинка
Крутими верховинами,
Барвистими долинами.
Лугами, сінокосами,
Гаями стоголосими,
Степами, перелогами.
Широкими дорогами,
Барвінками уквітчана,
Піснями закосичена,
Гучна, ясна, красна
Іде весна! Іде весна!!! (Всі)
Весна. Ось і я — Весна-красна,
Літа жаркого сестра.
Зроблю крок — і сонце сяє,
Все навколо оживає,
Прокидається від сну.
Чує пісню чарівну.
Дівчинка. Ой, Весно, Весно, що ти нам принесла?
Весна. На дерева — цвіту,
А на поле — жита.
На травичку — роси.
На дівчаток — краси,
А на хлопчиків — сили,
Щоб росли, міцніли.
Отже, час Зимі тікати за ліси й за високі гори,
бо я - Весна-красна прийшла.
Зима. А ми ще подивимося, Весно, хто з нас сильніший?
Насуплю я брови
І вітер повіє.
Усе захолоне,
Рятунку нема.
Під снігом завмре все,
Засне й заніміє.
Весна. А я засміюся —
І сонце ласкаве
Засяє у небі.
Прокинуться луки.
Ліси і поля,
Усе розцвіте, заспіває!
Зрадіє приходу моєму земля.
1-а дівчинка
Ой весна, весна, днем красна,
Що ж ти нам,
Весно, принесла?
Весна.
Принесла я вам літечко,
Щоб родилося житечко,
Ще й червонії квіточки
Щоб квітчалися дівочки.
Старим дідам по кийочку,
Старим бабам по серпочку.
Малим діткам - по яблучку,
1 ведуча:
Після такої прелюдії між ними
відбувається сутичка, яка триває протягом дня.
2-га ведуча: За нею і стежив народ:
зима йде туди, де літо, а літо туди, де зима.
Дивувалась зима.
чом це тають сніги,
чом льоди скресли всі на широкій ріці?
Дивувалась зима,
як посміли над сніг
проклюнутись квітки
запахущі, дрібні?
І дунула на них
вітром з уст ледяних,
і пластом почала
сніг метати на них.
Похилились квітки,
посмутніли, замклись:
шуря- буря пройшла, -
вони знов піднялись.
І найдужче над тим
дивувалась зима,
що на цвіт той дрібний
в неї сили нема.
Зажурилась зимонька недарма,
Молодої силоньки вже нема.
Не співає голосно в заметіль,
Замотала голову, в горлі біль.
Не гуде, кахикає і кряхтить,
Важко-важко дихає і лежить.
На полях білесеньке полотно
Зовсім вже тонесеньке, як рядно.
А весняне сонечко припече.
Полотно розтопиться, потече.
1-а ведуча (звертається до Зими):
Ти приходила до нас із новорічними святами, подарунками, іграми та забавами. (Проводяться ігри.)
2-га ведуча: Ти навчила нас щедрувати й колядувати, веселих пісень співати.
Пісня
Діти (разом): Прощавай, Зимонько!
Зима: Що ж, прощавайте, друзі. Прощавай і ти, зелена Веснонько, я чую вже прихід весняних струмочків.
Зеленая весняночка пишно йде,
Пташечок із вирію нам веде.
Розсіває в полі ярий світ
Під тим небом синім, як блакить.
З особливим нетерпінням завжди чекали люди приходу весни і вірили, що це птахи приносять її на своїх крилах. Тому випікали з тіста пташок, давали їх дітям, а ті вибігали у двір, весело стрибали, підкидали пташок вгору і промовляли:
Пташок викликаю із теплого краю:
Летіть, соловейки, на рідну земельку.
Спішіть, ластівоньки, пасти корівоньки.
Ліплених пташок найчастіше називали жайворонками. Старі люди розповідають, що ніби ця пташка народилася із сонячного жару. Вона прокидається разом із сонечком і сповіщає, що
«...вже весна прийшла, у поле виходити пора.
Пора сіяти, орати, щоб восени врожай збирати».
Дівчинка. Ой. Жайворонку, рання пташко.
Чого так рано з вирію прилетів?
Жайворонок. Не сам же я вийшов —
Дажбог мене вислав
У праву рученьку
Ключика видав.
Із правої рученьки
Літо відмикати,
Із лівої рученьки
Зиму замикати.
(Роздає печиво у вигляді жайворонка)
Вч. Зараз будемо закликати весну за допомогою цих символічних птахів. Візьміть своїх птахів у руки, встаньте і повторюйте за мною:
Пташечки-щебетушечки,
прилетіть до нас.
Принесіть нам літо тепле,
заберіть від нас зиму холодну.
2-га ведуча (на фоні музики):
У деяких місцевостях це свято мало й інші назви -Зимобор та Громниці. Перша назва цілком зрозуміла - боротьба зими за свої права, а ось друга -
трохи дивна. Вона пов'язана з обрядом освячення свічок літніми громами. У цей день у храмах відбувалась урочиста служба, після якої святили воду і свічки. Кожен господар обов'язково готував власну громничну свічку і ніс на посвяту Після повернення із церкви він запалював її, "щоб весняна повінь не пошкодила посівів і щоб мороз дерев не побив",
Вч. Ми також запалимо «стрітенську» свічку, щоб зігріла вона наші серця, а ви зможете побажати те, чого вам найбільше хочеться.
(Вчитель запалює свічку і під лагідну музику обходить класну кімнату, діти кажуть побажання.)
Ой, громнице-свічечко! Святая водичечко!
Від біди оберігай наш майбутній урожай!
Дай здоров'я нам усім та достатку в кожен дім!
Свічко-свічечко, гори, на діточок укажи!
В щасті-долі. щоб жили і здоров'я берегли!
2-га ведуча: Не меншу роль у повсякденному житті відігравала і стрітень- ська вода. Вона мала ті самі властивості, що і йорданська. Селяни, йдучи до церкви, брали з собою нову посудину, яка ще не використовувалася, наповнювали її свяченою водою І зберігали протягом року. Вона вважалася дуже корисною і цілющою від багатьох недуг. Стрітенською “Джерелицею” натирали хворі місця, давали пити від хвороб, викликаних "поганим оком”.
1-ша ведуча: А я розкажу вам ще про Стрітенське ворожіння. Ворожили цього дня , "на росу". Кожний господар на ніч виставляв надвір миску із зерном. Якщо вранці в мисці назбирувалася роса - на врожай, якщо її не було - погана прикмета.
Дівчинка. Всі ми зиму проводжали ,
Красну весну зустрічали.
Весно! Уквітчай наш край,
Дай нам добрий урожай!
Весна. Я тепло вам принесла
І сонечка додала,
Щоб міцніли усі діти
Й розквітали, наче квіти.
З рідним словом щоб зростали,
Рідний звичай пам'ятали,
А тепер мені якраз
Попрощатися вже час.
Піду далі я лугами,
Встелю землю килимами.
І теплом усіх зігрію.
Та здоров'ячка навію.
Пісня
Вч. Весна - це час надії і сподівання, це радість і впевненість у своїх силах Кожна пора року чарівна по-своєму, а тому всім присутнім на нашому святі ми бажаємо бути веселими, як весна, багатими, як літо, щедрими, як осінь і здоровими, як зима.