Година спілкування "Зажурилась зимонька недарма, Молодої силоньки вже нема"

Звичаї, обряди, традиції

Зажурилась зимонька недарма,

Молодої силоньки вже нема

(15 лютого - Стрітення )

Святом цим зігріті ми

З давнини й донині.

Відзначають Стрітення

По всій Україні.

Ще лютує зима хуртовинами, ще стоять морози і лежать сніги, а в повітрі вже пахне весною. Лютує зима в лютому, але дарма, бо вже йде не до Різдва, а до Великодня.

Хоч на річках льоди кололись, -

Зима трусила ще сніги,

То Лютий з Березнем боролись,

 Боролись, наче вороги.

 Зима ще злиться, бідолаха,

А вже Весна бере своє.

І Березень бурульки з даху,

Немов цукерочки, жує.

 У кожного місяця є свої визначні свята, себто такі, що найповніше освячують ту чи іншу пору року. Якщо січень знаменитий насамперед трьома святами - Різдвом, Новим роком та Водохрещем, то лютий може похвалитися лише одним - Стрітенням, яке припадає на середину місяця -15 лютого.

Свято це в Україні шанувалось. Селяни на Стрітення, як правило, не працювали й уважно  придивлялися до погоди, бо "лютий до березня в гості приїжджає", щоб "на Стрітення зимі з весною зустрітися. Вважалося: хто з них у цей день переможе, такою й буде погода до початку березня.

А ось цього року Зима забарилася,

І на свято наше особисто з’явилася.

Не хоче володіння свої віддавати,

Хоч і прийшла черга Весні завітати.

(Вихід на сцену Зими),

Зима.

Я - Зима засніжена, з Півночі принесена,

Холодами зніжена, вітрами розчесана.

Засніжене покривало розстелила у дворі.

 Калиною малювала щічки дітворі.

Сонечко ховала від людських очей

І не шкодувала часу для ночей.

Та, вже дуб прокидається знову від сну.

Бо йде, усміхається юна Весна!

(Вихід Весни із дівчатками-веснянками, підтримують шлейф її сукні)

1 дівчинка

Весна-красна, весняночка

Встала із постелі

З-під білого покривала

Глянула на села.

Всміхнулася і лащиться

Теплими деньками,

Водицею біжучою, першими квіточками.

2-а дівчинка

Пролісками, первістками.

Рястом кучерявим.

Що горнеться до проліска,

Мов хлоп'я слухняне.

3-я дівчинка

Весна уже, весна іде.

Весну вітаймо, діти.

Весна пісні нам принесе.

Вінки чудові й квіти.

4-а дівчинка

Крутими верховинами,

Барвистими долинами.

Лугами, сінокосами,

Гаями стоголосими,

Степами, перелогами.

Широкими дорогами,

Барвінками уквітчана,

Піснями закосичена,

Гучна, ясна, красна

Іде весна! Іде весна!!!   (Всі)

Весна. Ось і я — Весна-красна,

Літа жаркого сестра.

Зроблю крок — і сонце сяє,

Все навколо оживає,

Прокидається від сну.

Чує пісню чарівну.

Дівчинка. Ой, Весно, Весно, що ти нам принесла?

Весна. На дерева — цвіту,

А на поле — жита.

На травичку — роси.

На дівчаток — краси,

А на хлопчиків — сили,

Щоб росли, міцніли.

Отже, час Зимі тікати за ліси й за високі гори,

бо я - Весна-красна прийшла.

Зима. А ми ще подивимося, Весно, хто з нас сильніший?

Насуплю я брови

І вітер повіє.

Усе захолоне,

Рятунку нема.

Під снігом завмре все,

Засне й заніміє.

Весна. А я засміюся —

І сонце ласкаве

Засяє у небі.

Прокинуться луки.

Ліси і поля,

Усе розцвіте, заспіває!

Зрадіє приходу моєму земля.

1-а дівчинка

Ой весна, весна, днем красна,

Що ж ти нам,

Весно, принесла?

Весна.

Принесла я вам літечко,

 Щоб родилося житечко,

Ще й червонії квіточки

Щоб квітчалися дівочки.

Старим дідам по кийочку,

Старим бабам по серпочку.

Малим діткам - по яблучку,

1 ведуча:

Після такої прелюдії між ними

відбувається сутичка, яка триває протягом дня.

2-га ведуча: За нею і стежив народ:

• Коли на Стрітення відлига - пропаде ще весна надовго,
• Як на Стрітення капає зі стріхи - не найдеться з літа потіхи.
• Якщо на деревах іній - вродять добре гречка і бульба.
• На дахах довгі бурульки - стільки ще випаде снігу.
• Якщо на Стрітення холодно, то вже скоро  весна.
• Як на громницю з дахів потече, то зима довго проволоче.
• Якщо під вечір потепліло, то літо перемогло:

          зима йде туди, де літо, а літо туди, де зима.

Дивувалась зима.

чом це тають сніги,

чом льоди скресли всі на широкій ріці?

Дивувалась зима,

як посміли над сніг

проклюнутись квітки

запахущі, дрібні?

І дунула на них

вітром з уст ледяних,

і пластом почала

сніг метати на них.

Похилились квітки, 

посмутніли, замклись:

шуря- буря пройшла, -

вони знов піднялись.

І найдужче над тим

дивувалась зима,

що на цвіт той дрібний

в неї сили нема.

Зажурилась зимонька недарма,

Молодої силоньки вже нема.

Не співає голосно в заметіль,

Замотала голову, в горлі біль.

Не гуде, кахикає і кряхтить,

Важко-важко дихає і лежить.

На полях білесеньке полотно

Зовсім вже тонесеньке, як рядно.

А весняне сонечко припече.

Полотно розтопиться, потече.

1-а ведуча (звертається до Зими):

Ти приходила до нас із новорічними святами, подарунками, іграми та забавами. (Проводяться ігри.)

 2-га ведуча: Ти навчила нас щедрувати й колядувати, веселих пісень співати.

 Пісня

Діти (разом): Прощавай, Зимонько!

Зима: Що ж, прощавайте, друзі. Прощавай і ти, зелена Веснонько, я чую вже прихід весняних струмочків.

Зеленая весняночка пишно йде,

Пташечок із вирію нам веде.

Розсіває в полі ярий світ

Під тим небом синім, як блакить.

З особливим нетерпінням завжди чекали люди приходу весни і вірили, що це птахи приносять її на своїх крилах. Тому випікали з тіста  пташок,  давали їх дітям, а ті вибігали у двір, весело стрибали, підкидали пташок вгору і промовляли:

Пташок викликаю із теплого краю:

Летіть, соловейки, на рідну земельку.

Спішіть, ластівоньки, пасти корівоньки.

Ліплених пташок найчастіше називали жайворонками. Старі люди розповідають, що ніби ця пташка народилася із сонячного жару. Вона  прокидається разом із сонечком і сповіщає, що

«...вже весна прийшла, у поле виходити пора.

Пора сіяти, орати, щоб восени врожай збирати».

Дівчинка. Ой. Жайворонку, рання пташко.

         Чого так рано з вирію прилетів?

Жайворонок. Не сам же я вийшов —

Дажбог мене вислав

У праву рученьку

Ключика видав.

Із правої  рученьки

Літо відмикати,

Із лівої рученьки 

Зиму замикати. 

 (Роздає печиво у вигляді жайворонка)

Вч. Зараз будемо закликати весну за допомогою цих символічних птахів. Візьміть своїх птахів у руки, встаньте і повторюйте за мною:

Пташечки-щебетушечки,

прилетіть до нас.

Принесіть нам літо тепле,

заберіть від нас зиму холодну.

2-га ведуча (на фоні музики):

У деяких місцевостях це свято мало й інші назви -Зимобор та Громниці. Перша назва цілком зрозуміла - боротьба зими за свої права, а ось друга -

трохи  дивна. Вона пов'язана з обрядом освячення свічок літніми громами. У цей день у храмах відбувалась урочиста служба, після якої святили воду і свічки. Кожен господар обов'язково готував власну громничну свічку і ніс на посвяту Після повернення із церкви він запалював її, "щоб весняна повінь не пошкодила посівів і щоб мороз дерев не побив",

Вч. Ми також запалимо «стрітенську» свічку, щоб зігріла вона наші серця, а ви зможете побажати те, чого вам найбільше хочеться.

 (Вчитель запалює свічку і під лагідну музику обходить класну кімнату, діти кажуть побажання.)

Ой, громнице-свічечко! Святая водичечко!

Від  біди оберігай наш майбутній урожай!

Дай здоров'я нам усім та достатку в кожен дім!

Свічко-свічечко, гори, на діточок укажи!

В щасті-долі. щоб жили і здоров'я берегли!

2-га ведуча: Не меншу роль у повсякденному житті відігравала і  стрітень- ська вода. Вона мала ті самі властивості, що і йорданська. Селяни, йдучи до церкви, брали з собою нову посудину, яка ще не використовувалася, наповнювали її свяченою водою І зберігали протягом року. Вона вважалася дуже корисною і цілющою від багатьох недуг. Стрітенською “Джерелицею”  натирали хворі місця, давали пити від хвороб, викликаних "поганим оком”.

1-ша ведуча: А я розкажу вам ще про Стрітенське ворожіння. Ворожили цього дня , "на росу".  Кожний господар на ніч виставляв надвір миску із зерном. Якщо вранці в мисці назбирувалася роса - на врожай, якщо її не було - погана прикмета.

Дівчинка. Всі ми зиму проводжали ,

Красну весну зустрічали.

Весно! Уквітчай наш край,

Дай нам добрий урожай!

Весна. Я тепло вам принесла

І сонечка додала,

Щоб міцніли усі діти

Й розквітали, наче квіти.

З рідним словом щоб зростали,

Рідний звичай пам'ятали,

А тепер мені якраз

Попрощатися вже час.

Піду далі я лугами,

Встелю землю килимами.

І теплом усіх зігрію.

Та здоров'ячка навію.

Пісня

Вч. Весна - це час надії і сподівання, це радість і впевненість у своїх силах Кожна пора року чарівна по-своєму, а тому всім присутнім на нашому святі ми бажаємо бути веселими, як весна, багатими, як літо, щедрими, як осінь і здоровими, як зима.