Виховна година - реквієм "ГОЛОКОСТ – ТРАГЕДІЯ ХХ СТОЛІТТЯ"

СЛАЙД 1 (титульний)

ГОЛОКОСТ – ТРАГЕДІЯ ХХ СТОЛІТТЯ

СЛАЙД 2

Голоко́ст — переслідування і масове знищення євреїв і ромів у Німеччині під час Другої світової війни.

27 січня у всьому світі відзначається День пам’яті жертв Голокосту. Дата 27 січня була обрана тому, що саме в цей день радянські війська визволили концтабір Аушвіц, який знаходився на території Польщі, у місті Освенцим.

СЛАЙД 3 

ЩО ТАКЕ ГОЛОКОСТ І ЯК ВІН СТАВ МОЖЛИВИМ?

У 1933 р. на виборах у Німеччині здобула перемогу Націонал-соціалістична німецька робітнича партія (НСНРП), яку очолював Адольф Гітлер.  У своїй книзі «Майн Кампф» (Моя боротьба) Гітлер обґрунтував антисемітську ідеологію партії.

СЛАЙД 4

Антисемітизм – це ідеологія і політика боротьби з єврейством, політика ворожого ставлення до єврейського народу.

Єврейський капітал відігравав важливу роль у торгівлі та промисловості Німеччини й іноді складав серйозну конкуренцію німецьким підприємцям. Нацисти також звинувачували євреїв у підриванні німецьких національних традицій.

«Світовому єврейству» нацисти протиставили «арійську ідею» – расову теорію, в основі якої лежало гасло: «Німецький народ – люди вищої, арійської раси, тому він має панувати над іншими народами».

СЛАЙД 5

З ЧОГО РОЗПОЧАВСЯ ГОЛОКОСТ?

■       Першим його етапом вважається 1933 рік. Антисемітизм стає державною політикою «третього рейху». Поступово євреї виключалися з державного, суспільного життя. Євреїв позбавляли можливості займатися своєю професією, виганяли зі шкіл, університетів. Апогею ця кампанія досягла в 1935 році, після прийняття «нюрнберзьких законів».

■       З 9 на 10 листопада 1938 року за наказом Геббельса відбулися єврейські погроми, які увійшли в історію під назвою «кришталевої ночі».

СЛАЙД 6

■       Другий етап Голокосту – 1939-1941 роки. Він розпочався 1 вересня 1939 року. Нацисти примушували євреїв носити особливі позначки, збирали їх у гетто, відправляли в трудові табори.

■       Гетто – частина міста, спеціально відведена для примусового утримання євреїв з метою їх ізоляції та подальшого знищення.

СЛАЙД 7

■       Третій етап розпочався у 1941 р., разом з нападом нацистської Німеччини на СРСР. Вже 20 січня 1942 р. в Берліні відбулася конференція, на якій обговорювалися шляхи остаточного розв’язання єврейського питання.

■       «Остаточне розв’язання» за нацистськими методами – масові розстріли, табори знищення. Масові розстріли проводили спеціально створені зондеркоманди за підтримки СС та місцевої поліції.

■       Табори знищення, табори смерті – територія, спеціально виділена і обладнана для масового знищення людей. 6 таборів смерті: Белжець, Бухенвальд, Дахау, Майданек, Собібор, Треблінка - були створені для знищення євреїв.

■       Особливо важкою в гетто була доля дітей. Вони, беззахисні, першими ставали жертвами катів.

СЛАЙД 8

ЖАХЛИВІ ФАКТИ ПРО ГОЛОКОСТ

■       Поїздка в концентраційний табір у вагонах для худоби тривала близько 18 діб. У цих пересувних кабінах не було ні вентиляції, ні туалетів, людям не давали їсти й пити. Звісно, коли двері вагонів відкривали, звідти падали трупи.

■       Щоб уникнути паніки серед полонених, нацисти часом давали дітям іграшки й обманом заманювали дітей, котрі ні про що не підозрювали, у газові камери. Лікарі, що співпрацювали із загонами СС, часто використовували дітей як піддослідних кроликів для доведення теорії хвороб. До дорослих пацієнтів нацисти також застосовували психологічні методи, переконуючи їх у тому, що нічого страшного не відбувається. Так, перш ніж заганяти євреїв у газові камери, їх просили зняти одяг – нібито для дезінфекції

■       Для дітей, яким не виповнилося 6 років, збудували «дитячий сад». Суворо наказали не бити їх за погану поведінку, щоб зберегти цілим і неушкодженим тіло для подальших медичних експериментів. Ще один критерій, за яким обирали дітей, – зріст. Високих назад повертали у бараки, тих же, хто мав менший зріст, відправляли у цю нацистську подобу дитячого саду, піклуватися про них мали ув'язнені жінки.

СЛАЙД 9

■       Багато наглядачів (серед яких були лікарі) ненавиділи свою роботу, але їм не вистачало духу протистояти системі. Повною протилежністю їм був доктор на прізвисько «дядя Менгеле» – один із найбільш жорстоких нацистів в історії. Він проводив медичні експерименти на полонених і віддавав наказ вбивати цілі сім’ї для того, щоб отримати матеріал для своїх досліджень. Намагаючись зрозуміти природу туберкульозу, Менгеле брав дітей піддослідними, застосовував хімікати й спостерігав, як реагує шкіра та яка концентрація викликає глухоту.

СЛАЙД 10

■       Найбільше євреїв було вбито у концентраційному таборі Аушвіц (м. Освенцим) – тут кількість жертв сягає мільйона людей. «Фабрика смерті», котру вважали найбільшим табором  Німеччини, мала три величезних комплекси – власне, Аушвіц, Біркенау і Моновіц. І якщо в останньому перебували в’язні, котрі будували хімічні заводи, то, наприклад, у Біркенау нацисти винайшли каральну комбінацію «газова камера плюс крематорій».

СЛАЙД 11

Голокост в Україні. Бабин Яр. Дробицький Яр.

■       За період з 1941 до 1945 року на українських землях загинуло близько 1,5 мільйона євреїв та понад 4 мільйона українців і представників інших національностей.

■       Винищення євреїв, яке вже тривало в Польщі та інших окупованих нацистами територіях, було розширене й на Україну одразу після вторгнення нацистських військ на територію СРСР 22 червня 1941 року.

СЛАЙД 12

■       У Києві у відповідь на акти саботажу радянських партизанів 29-30 вересня 1941 року київські євреї були зібрані нацистами під приводом переселення й розстріляні в Бабиному Яру. За донесенням німецького офіцера Блоделя, за два дні кількість знищених євреїв склала 33 771 чоловік.

■       Масові розстріли у Бабиному Яру та розташованому поруч із ним Сирецькому концтаборі проводилися і пізніше, аж до звільнення Києва від окупації.

СЛАЙД 13

За даними істориків, наукових співробітників Музею історії Києва, за весь час німецької окупації у Бабиному Яру були розстріляно 90–100 тисяч людей, з них десь 65–70 тисяч євреїв. У 1946 році на Нюрнберзькому процесі наводилася оцінка близько 100 тисяч осіб, згідно висновкам спеціальної державної комісії для розслідування нацистських злочинів під час окупації Києва.

СЛАЙД 14

У Харкові починаючи з 26 грудня 1941 р. і до середини січня 1942 р. в’язнів єврейського гетто почали спочатку автомашинами, а згодом і пішки доправляти до Травницької долини (Дробицького Яру) за околицею Харкова. Саме тут відбувалися масові розстріли.

Спочатку розстріли маскували вивезенням на нове місце проживання і роботи в Полтаву, Лубни чи Ромодан, а починаючи з 2 січня 1942 р. розпочали загальну «акцію» з ліквідації всіх євреїв гетто.

СЛАЙД 15

Основна страта євреїв із харківського гетто тривала 8 днів, починаючи з 10 січня 1942 р. Саме в ці дні у Дробицькому Яру розстріляли переважну більшість харківських євреїв. До місця страти їх гнали пішки партіями по 500–600 осіб, після чого групами по 20–30 осіб шикували на краю рову і розстрілювали.

Точну кількість знищених у Дробицькому Яру євреїв досі не встановлено. Загальноприйнятим вважають число в понад 16 тисяч жертв, хоча є джерела, які свідчать про 20 і більше тисяч розстріляних…

СЛАЙД 16