Гра - драматизація казки "Рукавичка"

     Гра – драматизація казки

                 «Рукавичка»

                                        СЕРЕДНЯ ГРУПА

                                                                             Підготувала:

                                                                     Вихователь Касян О.О.

                                                      м. Лубни

                                   ДНЗ №12 «Червона Шапочка»               

  Мета: вчити дітей відтворювати нескладний сюжет театралізованого дійства, розігрувати твори усної народної творчості, розуміти жанрову особливість казки. Вчити дослівно відтворювати текст, передавати роль із відповідною інтонацією, жестами, мімікою, рухами.

 Розвивати вміння виконувати ролі під час спільної з вихователем театралізованої діяльності та під час гри з іншими дітьми, уміння стежити за змістом казки, розвитком подій. Розвивати пам'ять, мовлення.

 Виховувати почуття співпереживання, співчуття,  готовність прийти на допомогу.

  Дійові особи: дід, онучка, мишка, собачка, заєць, білка, лисичка, ведмідь.

                                        Хід вистави.

 До зали оформленої зимовим лісом входить Казкарка:

• Вітаю вас, дорослі і малі!

Від всіх казок низенький вам уклін!

Я – Казкарка мудра, хочу вам сказати,

Що кожен з вас казки повинен знати.

Дорогенькі мої діти!

Гарні ви всі наче квіти

Я прийшла погостювати,

Казочку вам, розказати.

І сьогодні вам, малята,

Казку прочитаю

Як у лісі рукавичка

Звірям домом стала.

Сідає в імпровізований будинок, читає. Діти виконують дії за текстом.

• По ялинку внучка з дідом йшли по лісі навмання.

А за ними бігло слідом довговухе цуценя.

Задивилась мабуть, внучка на ялинку, на сосну

І зронила якось з ручки рукавичку хутряну.

Рукавичка невеличка на снігу собі лежить.

Раптом мишка тишком-нишком

З нірки вилізла й біжить.

Вибігає мишка , танцює.

МИШКА:

• Мишенятко я сіреньке

Хвостик дротиком маленький,

Чорні очка наче цятки

Люблю дуже в нірці спатки.

Підбігає до рукавички.

• Ну й хатинка! Ну й дивинка! Відгукнися – хто тут є?

КАЗКАРКА:

Тільки голосу з хатинки щось ніхто не подає. 

Влізла мишка в рукавичку і сама в ній стала жить.

Раптом зайчик-побігайчик з-під ялиночки біжить.

ЗАЙЧИК: (танцює)

• А я зайчик – пострибайчик

Це давно відомо всім

Маю вушка довгі й гарні

І капусту й моркву їм.

Підходить до рукавички.

• Ну й хатинка! Ну й дивинка! Відгукнися – хто тут є?

КАЗКАРКА:

     Чує зайчик із хатинки хтось там голос подає.

 МИШКА:

• Є тут мишка – гострозубка. Ну, а ти хто? Що  за гість?

 ЗАЦЧИК:

• А я – зайчик-побігайчик, довгі вуха, куций хвіст!

 КАЗКАРКА:

• Вліз і зайчик в рукавичку, стали вдвох у хатці жить.

Раптом білка – стриб із гілки! Та по стежечці біжить.

 БІЛКА: (танцює)

• Я у лісі проживаю

І пухнасту шубку маю

Вушка в мене наче ріжки

Я грибочки їм і шишки.

 Підходить до рукавички.

• Ну й хатинка! Ну й дивинка! Відгукнися – хто тут є?

 КАЗКАРКА:

Чує білочка – з хатинки хтось там голос подає:

• Є тут мишка – гострозубка,

Є тут зайчик – куций хвіст!

• А я білка – тепла шубка,

Невеличка я на зріст!

 Влізла й білка в рукавичку, стали втрьох у хатці жить.

 Глядь, поглядь, аж ось лисичка попід соснами біжить.

  ЛИСИЧКА:

• Я красуня незвичайна

Шубка в мене золота

І немає ні в кого такого хвоста,

Я розумниця, красуня,

Всіх на світі обведу,

Щось цікавеньке знайду.

 Підходить до рукавички.

• Ну й хатинка! Ну й дивинка! Відгукнися – хто тут є?

 Чує лиска – із хатинки хтось там голос подає:

• Є тут мишка – гострозубка, є тут зайчик – куций хвіст, є

 тут білка – тепла шубка. Ну, а ти хто? Що за гість?

• Хто ж не зна мене, лисичку,

І вигадливу, й метку? –

 Влізла й лиска в рукавичку, примостилась у кутку. Тут і голці ніде впасти! Скільки сміху й балачок!

 Рукавичка невеличка на снігу собі лежить. А з барлогу на дорогу  вийшов заспаний ведмідь.

• Що за зборище зібралось? Що за хата? Хто тут є? Хто

здіймає сміх та галас, зовсім спати не дає?

• Є тут мишка – гострозубка, є тут зайчик – куций хвіст, є

тут білка – тепла шубка, що малесенька на зріст. Ще й лисиця є, сестриця, і вигадлива, й метка. Ну, а хто це нас ляка?

• Я – ведмідь, я хочу спати, сміху – жартів не люблю! Сяду я

на вашу хату – всіх вас разом роздавлю!

 Злий ведмідь гарчить, лютує, топче всі кущі підряд. Що робити?! Хто врятує переляканих звірят?!.. А тим часом дід та внучка вже ялинку принесли. Так у внучки змерзла ручка, що аж зашпори зайшли.

• Рукавичка де ж поділась? Загубила! Ай – ай – ай! Побіжи,

мій песик милий, рукавичку відшукай!

 Песик дівчинку послухав, хвіст – угору, в землю – ніс, і примчався скільки духу на те саме місце в ліс. Рукавичка, як живая, ходить ходором, тремтить. А до неї підступає розлютований ведмідь. Як загавкав пес на нього – аж ведмідь оторопів, зразу втік і до барлога причвалав і захропів. Тут звірята всі зраділи, стали песика хвалить, що прогнав ведмедя сміло, не злякався ні на мить.

 Каже песик: - Дуже прошу інше мешкання знайти. Треба дівчинці  рукавичку віднести.

• А хіба ж це рукавичка?! – загукали всі. Невже? В нас нема

такої звички забирать собі чуже! Всі ми підемо з тобою рукавичку повернуть! І веселою юрбою звірі вирішили в путь. До дівчатка за хвилинку рукавичку віднесли, і всі разом круг ялинки танцювати почали.

                     Діти танцюють веселий парний танок.