Гра як практичний засіб вивчення історії. Частина 1

Гра як практичний засіб вивчення історії.

Частина перша

Гра на уроках історії виступає як можлива апробація учнями знань, які вони отримали на уроках. В грі з’являється відомий педагогічний парадокс – гра це водночас і реальне життя, і ілюзія реального життя. Ігрова ситуація на уроці може наблизитися до реального життя але все ж таки вона залишається грою і спирається на перенесення уявного на історичний зміст. Для гри на уроках історії необхідно місце дії і тривалість. Система ігр на уроках історії будується на важливому розумінні того, що спочатку грає вчитель, а слідом грають учні. Порушувати цю послідовність ніяк не можно. Ігри діляться на образні, аналітичні та ігри практичної взаємодії.

Образні ігри – це такі ігри, за допомогою яких вчитель монологічно створює ігровий історичний образ. В грі-монолозі вчитель демонструє можливу модель співучасті сучасної людини в розвитку історичного явища чи події. Для цього в драматизованому монолозі створюється ситуація переміщення сучасної людини в минуле. Варіанти переміщення можуть бути різними – це і машина часу, і звичайний сон, або  просто запрошення уявити це переміщення чи подорож в певну історичну епоху. Перемістившись в певну історичну епоху учні завжди контактують з певними історичними персонами, тобто ігровий монолог завжди персоніфікований. Вчитель виконує відоме правило методики – грає сам.

Персоніфікація – це вираження історичних подій та явищ в діяльності вигаданих чи дійсних історичних персон.

Монологічні образні ігри поділяються на ігри символічної персоніфікації, ігри діалогічної персоніфікації та ігри-персоніфікації з історичними діячами.

Ігри-монологи із символічною персоніфікацією – це створення певного образу за допомогою демонстрації події за допомогою дій вигаданої особи, яка символічно ототожнюється з певним історичним періодом. Вчитель будує свій монолог, мандруючи в часі, а учні є активними слухачами. Завдання вчителя полягає в тому, щоб за допомогою ігрового монологу створити ситуацію сприяння і змагання учасниками процесу і в результаті сформувати історичний образ події чи явища. Наприклад, вивчаючи тему «Виникнення ісламу та Арабський халіфат» з всесвітньої історії в 7 класі вчитель може створити образ про те, як він особисто бачив як Мухаммад розпочинав проповідувати ідеї нової релігії, з якими труднощами він зустрічався на початку цього всього. Як його переслідували, як він змушений був переселитися в Медину і т.д. Такий підхід дає можливість вчителю через власну символічну участь в цій події закріпити зв'язок між моделями поведінки людей в минулому і сьогоденні.

Ігри діалогічної персоніфікації – за формою нагадують попередні. Вчитель продовжує залишатися головним оповідачем, але створюючи ігрову ситуацію, він пропонує разом з учнями здійснити мандрівку в минуле. Більш того, учасники цієї мандрівки взаємодіють з минулим, проводять діалоги з представниками історичного періоду. Наприклад, вивчаючи Стародавній Рим можливо провести уявну мандрівку маєтком знатного римського рабовласника. Під час такої мандрівки можливі діалоги з власником, рабами, вільними громадянами Риму. Варіантів для діалогу може бути безліч.

Таким чином, персоніфікований діалог, на відміну від символічної форми ігрової персоніфікації виглядає більш активним, краще залучає учнів до участі в історичній ситуації.

Серед засобів ігрової персоніфікації гра з деталями є досить ефективною з точки зору моделей поведінки суб’єкта історії і сучасної людини. В процесі використання даного засобу в ньому може бути присутня як монологічна так і діалогічна персоніфікація. Але найбільш ефективними прийомами є актуальні предмети, які взяті із середовища учня. Це можуть бути будь-які предмети побуту. Сучасні предмети, які введені в урок історії набувають архаїчного змісту, тому що прикраси, молотки, сокири, цукор, сіль існували завжди. Яблуко з найближчого саду перетворюється в «яблуко розбрату». Таким чином, ввівши актуальні предмети та деталі в персоніфікований ігровий монолог, вчитель тим самим створює ситуацію актуалізації історичної дії і разом з тим сучасний учень через предмет, що близький і зрозумілий йому проживає свою приналежність до історичного минулого.

Гра-подорож: «Сьогодні ми відправимося в захоплюючу подорож Давнім Єгиптом. Наше завдання – познайомитися з цією країною поближче. А здійснимо ми уявну подорож на машині часу. Кожна група після закінчення подорожі повинна написати звіт, який потрібно прочитати в класі. В завданні кожній групі написано що потрібно зробити, на чому потрібно особливо зосередитися під час подорожі. Капітани команд за жеребом отримують свої конверти.

Зміст одного з конвертів: Уявіть, що ви мандруєте по Давньому Єгипті. Час вашої подорожі співпав з трагічною новиною – помер фараон Хеопс. Здається, що вся країна поринула в траур.  Цей фараон майже все своє життя будував собі гробницю – піраміду. Ви брали участь в обряді поховання, хтось із вас бальзамував фараона. Напишіть про те, що ви побачили.»