Гуцульщина - культурне та географічне значення

Гуцульщина. Брунько Ярослав

Гуцульщина або Гуцулія — український етнокультурний регіон, край українських верховинців — гуцулів, який розташований у Західній Україні. Гуцульщина розташована в південно-східній частині Українських Карпат на частинах історичних територій Мармарощини, Покуття та Буковини, в сточищі річок Прута з Черемошем і Серетом, горішньої Сучави, горішньої Надвірнянської Бистриці та горішньої Тиси. Південні та північні межі Гуцульщини утворюють перші вищі хребти й різко звужені долини річок. Південна межа проходить вододільними хребтами Ґорґанів, через Свидовець, Гуцульські Альпи і північні схили Чивчинських гір; північна етнографічна межа пролягає лінією Зелена — Делятин — Яблунів — Пістинь — Косів — Кути (Косівський район) — Вижниця, іноді межі Гуцульщини ширять аж до Коломиї, Надвірної, Солотвина й Старої Гути; на південному заході гуцули заселяють усю долину Тиси на північ та південь від Рахова; східна межа Гуцульщини — лінія Вижниця — Берегомет — Мигове — Банилів-Підгірний. Частина Гуцульщини залишилась в теперішній румунській частині Мармарощини та південній Буковині.

Гуцульщина до 1770 р. входила до складу Османської імперії, Молдовського князівства, Речі Посполитої, Угорського королівства; згодом до Австрійської імперії (Австро-Угорщини); у 1920—1939 роках — до Румунського королівства, Польської республіки й Першої Чехословацької Республіки. Попри штучне адміністративне управління, гуцули віками творили старозвичаєві порядки, гірські умови, побут, волоське пастуше право, полонинське тваринництво, спільну матеріальну й духовну культуру, говірки. Взаємообмінові поміж гуцулами сприяло розташування у глибині гір, далеко від шляхів сполучення. Тепер уся Гуцульщина, за винятком 8 сіл на румунській Буковині та кількох сіл на Мармарощині, знаходиться в Україні. Волоське право — звичаєве право, що містило низку норм, які регламентували правовідносини сільського населення в галузі місцевого самоврядування, цивільного та кримінального права, судочинства, оподаткування та виконання повинностей застосовувалися упродовж XIII—XVIII ст. переважно у гірських селах з домінуючим скотарським господарством.

Перші історичні відомості про Гуцульщину з'явилися в польських джерелах XIV — початку XV століть; у 1424 році — перша згадка про Жаб'є; історичні дані про населення скупі, очевидно, на Гуцульщині довго не було панщини, тільки оплата грішми й натурою для відкупу від сусідніх володарів. Верховина (до 27 грудня 1962 р. — село Жаб'є) — селище в Івано-Франківській області, адміністративний центр Верховинського району та Верховинської селищної громади. Розташоване на висоті 620 м над рівнем моря, на березі річки Чорний Черемош, за 150 км від Івано-Франківська і за 31 км від залізничної станції Ворохта. Осередок гуцульської культури. Гуцульський музикан Роман Кумлик — один з найвідоміших скрипалів України

У середині XVII — XVIII століть на всій Гуцульщині діяли ватаги опришків (найвідоміший з них Олекса Довбуш); супроти панщини були скеровані повстання 1840 років, які очолив на буковинській Гуцульщині Лук'ян Кобилиця. Опришки (також опричина, левенці) — учасники українського селянського повстанського руху в Галичині, на Закарпатті, Буковині проти польської шляхти, молдовських бояр, угорських феодалів, згодом — також проти австрійської адміністрації. Діяли у XVI столітті — першій половині XIX століття.

Найважливішими виявами національно-громадського життя Гуцульщини були організація Української радикальної партії на початку XX століття й Січі Кирила Трильовського, бої Українських Січових Стрільців 1914—1915 рр., активна участь у визвольних змаганнях 1918—1920 рр. У 1918—1919 роках, трохи більше ніж пів року, у центральній частині Мармарощини існувала Гуцульська Республіка, яка згодом була окупована румунськими військами в ході румуно-угорської війни за Семигород. Українська Радикальна Партія — партія, створена в кінці 1904 в Києві групою, що відкололася від Української Демократичної Партії. Нею керували Борис Грінченко, Сергій Єфремов, Модест Левицький, Федір Матушевський. Кирило Йосифович Трильовський — відомий галичанин, український адвокат, доктор права, громадсько-політичний та культурно-освітній діяч, основоположник і один із засновників Української радикальної партії та Селянсько-радикальної партії Східної Галичини, депутат віденського парламенту, посол Галицького сейму, публіцист, журналіст, видавець, засновник товариства «Січ» і січового руху в Галичині. Українські січові стрільці (УСС, усуси) — українське національне військове формування в складі австро-угорської армії, сформоване з добровольців, які відгукнулися на заклик Головної Української Ради 6 серпня 1914 і стояли під проводом УБУ. Гуцульська Республіка — назва українського державного утворення, що існувало з 8 листопада 1918 по 11 червня 1919 року на сході Закарпаття (північній Мармарощині).

На Гуцульщині створений особливий стиль народного іконопису. Ікони писалися на смерекових дошках, які для захисту від жуків-короїдів покривали часниковим соком. Фігури святих переважно вертикальні, але динамічні; обличчя в основному білого кольору, очі промальовані через усе обличчя. Велика збірка гуцульських домашніх образів XVIII—XIX ст. знаходиться в фондах і експозиції Музею української домашньої ікони в історико-культурному комплексі «Замок Радомисль».Історико-культурний комплекс «Замок-музей Радомисль» — приватний музейний комплекс, створений в місті Радомишлі (Житомирська область) українським лікарем і громадським діячем Ольгою Богомолець.Іко́нопис — мистецтво писання ікон, вид живопису, має культове призначення. Музей української домашньої ікони і старожитностей "Душа України" є частиною історико-культурного комплексу Замок Радомисль у місті Радомишль (Житомирська область, Україна). Це перший і єдиний в Україні музей українських домашніх ікон, а також перший і єдиний у світі приватний музей українського сакрального мистецтва.