Гуморальна регуляція

Гуморальна регуляція. Виконаластудентка 1 Бмз. Тільна Дар’я

План1. Гуморальна регуляція (внутрішня секреція). Загальна характеристика2. Класифікація та властивості гормонів3. Механізм дії гормонів4. Гіпоталамус5. Епіфіз (шишкоподібне тіло)6. Гіпофіз7. Тимус (загрудинна залоза)8. Щитоподібна залоза9. Прищитоподібні залози.10. Шлунково-кишковий тракт11. Підшлункова залоза.12. Надниркові залози.13. Нирка 14. Плацента 15. Статеві залози. Список використаних джерел

1. Гуморальна регуляція (внутрішня секреція). Гуморальна регуляція – це різновид біологічної регуляції, при якому інформація передається за допомогою біологічно активних хімічних речовин, які розносяться по організму кров'ю або лімфою, а також шляхом дифузії у міжклітинній рідині. Біологічно активні речовини, за допомогою яких здійснюється гуморальна регуляція, називаються гормонами, їх виділяють залози внутрішньої секреції. На відміну від залоз зовнішньої секреції вони не мають вивідних проток і виводять свій секрет у кров. До залоз внутрішньої секреції належать: гіпофіз, епіфіз, щитоподібна і прищитоподібні залози, тимус, острівці підшлункової залози (інсулярний апарат), надниркові, статеві залози. Роботою ендокринних залоз керує відділ головного мозку - гіпоталамус. Гормони стимулюють або, навпаки, гальмують розвиток і функціонування окремих органів і всього організму в цілому, впливають на обмін речовин, розвиток і ріст організму, статеве дозрівання тощо. Діяльність ендокринних залоз залежить від регуляції їх нервовою системою, а вони, в свою чергу, чинять вплив на неї.

2. Класифікація та властивості гормонів. Функціональна класифікація Ефекторні гормони — гормони, що безпосередньо впливають на орган-мішень. 2. Тропні гормони — гормони, основною функцією яких є регуляція синтезу і виділення ефекторних гормонів. Виділяються аденогіпофізом. 3. Рилізінг-гормони — гормони, що регулюють синтез і виділення гормонів аденогіпофізу, переважно тропних. Виділяються нервовими клітинами гіпоталамуса. За місцем природного синтезу розрізняють: Гормони центральних ендокринних утворень (вазопресин, окситоцин, тропні гормони гіпофізу та інш. ); 2) Гормони периферичних ендокринних утворень (партгормон, тироксин, альдостерон та інш. ); 3) Гормони органів змішаних функцій (інсулін, соматостатин, естрогени, андрогени та інш. ); 4) Гормони дифузної ендокринної системи (гістамін, секретин, гастрин, нейропептид Y ); . За біологічними функціями: Гормони, що регулюють обмін вуглеводів, жирів, амінокислот: інсулін, глюкагон, адреналін, глюкокортикоїди. 2. Гормони, що регулюють водно-сольовий обмін: альдостерон, вазопресин, ангіотензин, натрійуретичний фактор передсердь. 3. Гормони, що регулюють обмін кальцію і фосфатів: паратгормон, кальцитонін, активні форми вітаміну D 3. 4. Гормони, що відповідають за репродуктивну функцію організму: андрогени, естрогени, гонадотропні гормони. 5. Гормони, що регулюють функції периферичних ендокринних залоз: гормони гіпоталамуса, тропні гормони гіпофіза.

2. Класифікація та властивості гормонів. За характером біологічної дії розрізняють: 1.Істинні, або “справжні” гормони - це біологічно активні сполуки, що виконують роль сигналів в комунікації віддалених органів і тканин; - синтезуються спеціалізованими клітинами в ендокринних залозах; - секретуються безпосередньо в кров, лімфу, чи спинномозкову рідину; - здійснюють свою дію на віддалені органи–мішені, тобто мають дистантну дію; - при порушенні їх синтезу чи транспорту виникають характерні види патології; Належать: а) гормони гіпоталамуса, гіпофіза, епіфіза; б)гормони щитовидної залози; в) гормони паращитовидної залози; г) гормони коркової частини наднирників; д) гормони коркової частини наднирників; е) гормони островкового апарату підшлункової залози; є)гормони чоловічих та жіночих статевих залоз. 2. Гормоноподібні речовини (гормоноїди, парагормони, тканинні гормони, гістогормони, гормони місцевої дії) - виконують роль сигналів міжклітинної комунікації між близько розташованими клітинами, тканинами, органами; - мають нейроендокринне або неендокринне походження; - синтезуються спеціалізованими клітинами печінки, нирок, міокарду, сполучної тканини, слизової шлунково–кишкового тракту, лімфатичної системи, тощо; - виділяються не в кров, а в міжклітинну рідину (деякі з них діють в мембранозв’язаному стані на поверхні ефекторної клітини); - діють на клітини-мішені на місці свого утворення, тобто характеризуються місцевою (ізокринною) дією.

2. Класифікація та властивості гормонів. За хімічною природою: 1) гормони білково-пептидної природи: пептиди: глюкагон, кортикотропін, меланотропін, вазопресин, окситоцин, АКТГ, кальцитонін, енкефаліни, пептидні гормони шлунка і кишечника, гіпоталамічні ліберини і статини, гормони тимуса (тимозин, тимопоетин); прості білки (протеїни): інсулін, соматотропін, пролактин, паратгормон, плацентарний лактоген; складні білки (глікопротеїни): тиреотропін, фолітропін, лютропін, хоріонічний гонадотропін, еритропоетини. 2) гормони-похідні амінокислот: похідні тирозину: тироксин, трийодтиронін, дофамін, адреналін, норадреналін; похідні триптофану: мелатонін, серотонін; похідні гістидину: гістамиін. 3) стероїдні гормони: С 21-стероїди: кортикостероїди прогестини (прогестерон, прегнандіол) С 19-стероїди: андрогени (тестостерон). С 18-стероїди: естрогени (естрадіол, естрон, естріол) С 27-стероїди: 1, 25-диокси-вітамін D 3 та екдизони комах. 4) похідні жирних кислот (ейкозаноїди): арахідонова кислота та її похідні: простагландини, тромбоксани, лейкотрієни; ретиноїди (ретиноєва кислота); неотеніни комах.

3. Механізм дії гормонів. Мембранний механізм дії гормонів. В адипоцитах гормон в клітину не проникає, а в місці зв'язування з рецептором змінює проникність клітинної мембрани (наприклад, комплекс інсулін-рецептор - для глюкози, АК, К+, Са2+ тощо) і регулює обмін речовин в клітині через метаболіти, що увійшли.

2. Мембранно-цитозольний (мембранно-внутрішній) механізм дії характерний для гормонів, що не проникають в клітину внаслідок великих розмірів або сильної гідрофільності гормон регулює обмін речовин через синтезований внутрішньоклітинний хімічний посередник (вторинний посередник або месенджер, який утворюється під дією ефекторного білка. Синтезуються відповідними ферментами, які активуються через G-білки. Дія месенджерів обмежується швидкістю дифузії та часом інактивації.

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Група. Вторинний посередник. Ефекторний білок. Гормони 1ц. АМФАденілатцеклаза. АКТГ, АДГ, ліпот ропний, ФСГ, глюкагон, адреналін, кортиколіберин, ТТГ, паратиреоїдний паратгормон2ц. ГМФГуанілатцеклаза. Перед сердечний натрійуретричний пептид, оксид азоту3 Діацилгліцерол,Інозитом-3-фосфат. Фосфоліпаза СВазопресин, ангіотензин 2, гонадоліберин, тироліберин, ацетилхолін, норадреналін, серотонін4-Протеїнкіназа СТГ, пролактин, інсулін, окситоцин. Класифікація гормонів за вторинними посередниками

Аденілатциклазний тип дії(алгоритм активації)Комплекс гормон-рецептор взаємодіє з Gs-білком (стимулюючим)α-субодиниця Gs-білка зв'язується з ГТФ,утворюється α- ГТФ при цьому відділяється димер βγα-ГТФ активує каталітичну субодиницю АЦАденілатциклаза синтезує ц. АМФ з АТФ 4 ц. АМФ активують залежну протеїнкіназу А, яка фосфорилює ключові ферменти по Сер або Тре. Ключові ферменти змінюють швидкість метаболізм різних біомолекул в клітині. Комплекс гормон-рецептор активує Gi-білок (інгібуючий)Gi-білок пригнічує активність аденілатциклази без безпосередньої взаємодії з каталітичною ділянкою. Активатори аденілатциклази: холерний токсин, (переводить Gs-білок в постійно активний стан), токсин кашлюка (блокує Gi-білок), що призводить до зростання рівня ц. АМФІнгібітори аденілатциклази: ангіотензин ІІ, опіоїдні пептиди, соматостатин тощо.

Схема дії АЦ-системи

Припинення дії гормонів 1 групи. Видалення залишку фосфорної кислоти від фосфорильованого білка під дією фосфатаз. Оборотна інактивація АЦ завдяки ГТФ- азній активності α-субодиниціГідроліз вторинного месенджера під дією ферменту фосфодіестерази ц. АМФ+Н2 О=АМФТому,інгібітори фосфодіестерази,наприклад, похідні кантинів (кофеїн,еуфілін,теофілін) півищують рівень ц. АМФ, імітуючи ефект гормонів

Дія гормонів 2 групи (здійснюється через гуанілатциклазну систему, схожу з аденілатциклазною)Аналогічно активується / інгібується гуанілатциклаза, яка синтезує ц. ГМФ з ГТФ, що впливає на протеїнкіназу Gц. ГМФ руйнується 3’,5’-фосфодіестеразою до ГМФДія гормонів 3 групи (здійснюється через фосфоінозитидну систему)Комплекс гормон-рецептор взаємодіє з. Gplc-білком. Gplc-білок активує фосфоліпазу СФосфоліпаза С гідролізує мембранний фосфатидилінозитол-4,5-біфосфат (ФІФ2) до двох вторичних месенджерів: інозитол-1,4,5-трифосфату (ІФ3)- цитозоль 1,2-діацилгліцеролу (ДАГ)- мембрана

Дія ІФ3 в клітині Зв'язується з Са2+-каналами ЕПР, що призводить до вивільнення Са2+ із внутрішньоклітинного депо. Збільшується концентрація Са2+ в цитоплазмі, де він грає роль третинного месенджера.3.4 Са2+ зв'язується з кальцій-залежним регуляторним білком кальмодуліном, який активує ферменти. Дія ДАГ в клітині Активує протеїнкіназу С (з Са2+ і фосфатидилсерином мембрани), що призводить до фосфорилювання білків (ферментів) по Сер і Тре, які впливають на метаболізм речовин в клітині, бере участь в процесах клітинної проліферації. Може розпадатися на 1-моноацилгліцерол і полієнову кислоту (зазвичай арахідонову), з якої утворюються ейкозаноїди.

Припинення дії гормонів 3 групи«Викачування» Са2+ із цитоплазми під дією системи Са2+-АТФаз і транслоказ Са2+ (антипорт) і «закачування» Са2+ у внутрішньоклітинне депо. ДАГ розщеплюється до гліцеролу та жирних кислот, а також частково перетворюється на фосфатидну кислоту, яка з інозитолом перетворюється в ФІФ2 (при участі ЦТФ та АТФ). Від ІФ3 поступово відщеплюються фосфатні групи (процес інгібують іони літію , надмірне надходження яких призводить до порушень обміну фосфоінозитолів. Цей ефект лежить в основі терапевтичної дії іонів літію при маніакально- депресивних психозах).

Дія гормонів 4 групи (здійснюється через протеїнкінази_Комплекс гормон-рецептор активує мембранну протеїнкіназу:тирозиновутреоніновусеринову. Протеїнкіназа запускає відповідний метаболічний шлях.

3. Цитозольний механізм. Характерний для стероїдних і тиреоїдних гормонів. Гормон зв'язується з цитозольними рецепторами (стероїдні гормони), проникає в ядро, призводить до експресії генів (транскрипції). Гормон зв'язується з цитозольними рецепторами, призводить до синтезу факторів транскрипції, що призводить до експресії генів. Гормон зв'язується з ядерними рецепторами (тиреоїдні гормони)безпосередньо активує експресію генів

4. Гіпоталамус. Гіпоталамус - це частина проміжного мозку вагою близько 5 г. Гіпоталамус не має чіткі межі, і тому його можна розглядати як частину мережі нейронів,протягується від середнього мозку через гіпоталамус до глибинних відділів передньогомозку, що тісно пов'язане з філогенетично старою нюховою системою. Гіпоталамус є вентральним відділом проміжного мозку, він лежить нижче (вентральніше) таламуса, утворюючи нижню половинку стінки третього шлуночка. Нижній кордоном гіпоталамуса служить середній мозок, а верхній - кінцева пластинка, передня спайка та зоровий перехрест. Латеральніше гіпоталамуса розташований зоровий тракт, внутрішня капсула та субталамічні структури. Дорсолатерально гіпоталамус доходить до медіального краю мозолистого тіла. У нижній частині гіпоталамуса виділяються такі структури, як сосковидні тіла, сірий горб і лійка. Лійка відходить від сірого бугра, середня частина лійки піднята і називається серединним піднесенням, яке в деяких класифікаціях відносять до сірого горба, а в деяких — до нейрогіпофізу. Серединна піднесення містить кровоносні судини, які переносять речовини, які виділяються гіпоталамусом речовини в гіпофіз. Нижня частина лійки переходить у ніжку гіпофіза. Гіпоталамус контролює діяльності ендокринної системи людини завдяки тому, що його нейрони здатні виділяти нейроендокринні трансмітери (ліберини і статини), стимулюючі або пригнічують вироблення гормонів гіпофізом. Іншими словами, гіпоталамус, маса якого не перевищує 5 % мозку, є центром регуляції ендокринних функцій, він об'єднує нервові та ендокринні регуляторні механізми в загальну нейроендокринну систему. Гіпоталамус утворює з гіпофізом єдиний функціональний комплекс, в якому перший відіграє регулюючу, другий — ефекторну роль.

У нейросекреторних клітинах супраоптичного й паравентрикулярного ядер гіпоталамуса синтезуються окситоцин та антидіуретичний гормон (АДГ), який має ще назву вазопресин. Гормони в гранулах транспортуються аксонами нейросекреторних нейронів і виділяються в капіляри задньої частки нейрогіпофіза. У медіальному гіпоталамусі (гіпофізотропна зона) виділяються біологічно активні речовини, котрі є нібито "гормонами гормонів". Вони поділяються на фактори, які стимулюють секрецію (рилізинг-гормони, або ліберини), і фактори, які гальмують секрецію (статини). У гіпоталамусі синтезується п'ять рилізинггормонів (тиреотропін-рилізинг-гормон, кортикотро- пін-рилізинг-гормон, гонадотропін-рилізинг-гормон, рилізинг-фактор гормону росту і пролактинстимулюючий фактор) і два статини (соматостатин і пролактинінгібуючий фактор). Гіпоталамус продукує ліберини та статини, а також гормони нейрогіпофіза  –  вазопресин і окситоцин. Аденогіпофіз виділяє тиреотропний, адренокортикотропний, гонадотропний гормони, соматотропін, ліпотропін, меланоцитотропін, пролактин, фолікулостимулювальний гормон. Нейрогіпофіз не продукує гормонів, до нього з гіпоталамуса надходять координаційні біологічно активні речовини: окситоцин, вазопресин

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Список гормонів. Де виробляються. Функції гормонів. Окситоцин. Гіпоталамус. Родова діяльність жінки, лактація, прояв почуття прихильності та довіри. Вазопресин. Гіпоталамус. Регуляція кількості води в організміКортикотропін. Передній гіпоталамо-гіпофізарна частина головного мозку. Регуляція функцій кори надниркових залоз. Гонадотропін відділ гіпоталамуса. Бере участь в синтезі інших статевих гормонів, в зростанні фолікул, регулює овуляцію, підтримує процес формування жовтого тіла у жінок та процес сперматогенезу у чоловіків

5. Епіфіз (шишкоподібне тіло). Це залоза, розташована у хребетних під покровом голови або в глибині мозку. Функціонує як залоза внутрішньої секреції у деяких тварин як сприймаючий світло орган, активність якої залежить від освітленості (в деяких видів хребетних обидві функції суміщені). Розташований у чотиригорбиковому тілі середнього мозку. Утворений нейросекреторними клітинами. Епіфіз виробляє в першу чергу серотонін і мелатонін, а також норадреналін, гістамін. Пінеалоцити в світлий час доби виділяють серотонін, а в темний ці ж клітини починають синтезувати інше похідне триптофану. Ця речовина в 1958 році була ідентифіковано як гормон епіфізу — мелатонін. Мелатонін визначає ритмічність гонадотропних ефектів, зокрема тривалість менструального циклу у жінок. Цей гормон спочатку був виділений з шишкоподібних залоз великої рогатої худоби, і, як з'ясувалося робить гальмуючий вплив на функцію статевих залоз, точніше стримує соматотропін. Після видалення епіфізу у курчат наступає передчасне статеве дозрівання. Той самий ефект виникає і в результаті пухлини епіфізу. У ссавців видалення шишкоподібного тіла викликає збільшення маси тіла; у самців — гіпертрофію сім'яників і посилення сперматогенезу, а у самиць — подовження періоду життя жовтих тіл яєчника і збільшення матки. Надлишок світла гальмує перетворення серотоніна в мелатонін. У темряві, навпаки, посилюється синтез мелатоніну. Цим пояснюють підвищення статевої активності тварин і птахів весною і влітку, коли в результаті збільшення тривалості дня, секреція епіфізу пригнічується. Враховуючи, що епіфіз регулює цілий ряд важливих реакцій організму, а в зв'язку із зміною освітленості ця регуляція циклічна, можна рахувати його регулятором «біологічного годинника» в організмі. Гормони епіфізу пригнічують біоелектричну активність мозку і нервово-психічну діяльність, надаючи снодійний і заспокійливий ефект.

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Список гормонів. Де виробляються. Функції гормонів. Серотонін. Епіфіз, слизова оболонка кишечника. Гормон щастя та спокою, сприяє гарному сну та самопочуттю. Допомагає зняти біль та втому. Мелатонін. Епіфіз Регулює добові біоритми, гормон сну.

6. Гіпофіз. Гіпофіз – керівний орган в ендокринній системі. Це маленька залоза, яка знаходиться у головному мозку, в середині черепу, і виробляє декілька гормонів, які у свою чергу регулюють роботу щитоподібної залози, надниркових і статевих залоз, процеси росту і обміну речовин. Гіпофіз входить у так звану «гіпоталамо-гіпофізарну» систему, адже керується гіпоталамусом і епіфізом, проте про останні структури і досі відомо дуже мало, тому обстеження і лікування зазвичай обмежується тільки гіпофізом. Гіпофіз складається з трьох частин: Передньої долі (аденогіпофіз), що здатна посилювати чи послаблювати синтез гормонів, які діють на інші залози, та виробляє шість власних гормонів (соматотропний гормон(СТГ), тиреотропний гормон(ТТГ), фолікулостимулюючий гормон, лютеїнізуючий гормон, лактогенний гормон (пролактин) і адренокортикотропний гормон(АКТГ));Задньої долі (нейрогіпофіз), де накопичуються два гормони, що синтезуються гіпоталамусом окситоцин і вазопресин;Середньої долі, яка виробляє меланофорний гормон, що сприяє синтезу меланіну. Гіпофіз виробляє до 25 гормонів, але тільки 8 з них добуті в чистому вигляді і добре вивчені.

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Список гормонів. Де виробляються. Функції гормонів. Кортикотропін. Гіпофіз. Регуляція функцій кори надниркових залоз. Аденокортикотропін. Гіпофіз. Контроль за виробленням гормонів надниркових залоз. Пролактин. Гіпофіз. Регулятор статевої поведінки, запобігає овуляції в період лактації, виробляє грудне молоко. Треонін. Гіпофіз. Впливає на роботу щитовидних залоз. Ендорфін. Гіпофіз. Підготовка організму до сприйняття стресової ситуації, формування стабільного позитивного емоційного стану. Меланоцитостимулюючий гормон (меланотропін, інтермедин)Гіпофіз. Шкірна пігментація Лютеїнізуючий гормон. Гіпофіз. Впливає на естроген, настання овуляціїСоматотропін (гормон росту)Гіпофіз. Забезпечує лінійне зростання у дітей, регулює обмінні процеси

7. Тимус. Ти́мус або загрудни́нна за́лоза — належить до центральних залоз імунного захисту, кровотворення, в якому відбувається диференціація Т-лімфоцитів, що потрапляють сюди з током крові з кісткового мозку. Тут виробляються регуляторні пептиди (тимозин, тимулін, тимопоетин), що забезпечують розмноження та дозрівання Т-лімфоцитів у центральних і периферійних органах кровотворення, а також низку біологічних активних речовин: інсуліноподібний фактор, що зменшує рівень глюкози в крові, кальцитоніноподібний фактор, що знижує рівень кальцію в крові, та фактор росту, що забезпечує ріст тіла. Розташований тимус у передній частині верхньоверхнього середностіння, позаду ручки груднини і верхньої частини її тіла, у проміжку між правою і лівою середостінними частинами пристінкової плеври. Місце розташування залози збігається з проекцією на передню стінки грудної клітки верхнього міжплеврального поля. Її утворюють дві асиметричні й дещо видовжені частки — права й ліва, які посередині зрослися між собою. Зовні тимус вкритий сполучнотканинною капсулою, від якої всередину органа відходять перегородки, що поділяють орган на часточки. Часточка є структурною і функціональною одиницею тимуса. Основа часточки утворена каркасом з клітин зірчастої форми — епітеліоретикулоцитів, які лежать на базальній мембрані, контактують відростками й утворюють сітчасту структуру. Проміжки між епітеліоретикулоцитами заповнені переважно Т-лімфоцитами, меншою мірою — макрофагами. Існує три типи епітеліоретикулярних клітин: секреторні, які синтезують регулюючі пептиди та біологічно-активні речовини «клітини-няньки», які оточують активно проліферуючі Т-лімфобласти периваскулярні клітини, які присутні лише в кірковій речовині та входять до складу гематотимусного бар'єру. У часточці тимуса розрізняють: центральну ділянку, яка на гістологічних препаратах забарвлена світліше — мозкова речовина периферійну ділянку, яка на гістологічних препаратах забарвлена темніше — кіркову речовину.

8. Щитоподібна залоза Непарний орган ендокринної системи, що складається з двох часток, перешийка та рудиментарної пірамідної частки. Розташований на передній поверхні шиї, попереду трахеї, і є периферійним гіпофіз-залежним органом ендокринної системи, який регулює основний обмін і забезпечує кальцієвий гомеостаз крові. Розташована в області шиї (перед гортанню). Складається з двох часток, сполучених перешийком. Іззовні вкрита сполучною тканиною (капсулою), що розділяє залозу на часточки. Часточки складаються з фолікулів. Фолікулярні залози продукують і містять гормон тироксин

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Список гормонів. Де виробляються. Функції гормонів. Тиреокальцитонін (кальцитонін)Щитовидна залоза. Забезпечує організм кальцієм, зростання кісток та їх регенерацію. Тироксин. Щитовидна залоза. Забезпечує правильний обмін речовин, впливає на роботу нервової системи, покращує роботу серця

9. Паращитовидна залоза. Розташовані на задній стінці щитоподібної залози, занурені в її тканину. Являють собою чотири невеликі залози, утворені залозистим епітелієм. Епітеліальні клітини виділяють паратгормон. Паренхіма паращитоподібних залоз представлена різної форми епітеліальними тяжами (трабекулами) та скупченнями клітин — паратироцитів, між якими розташовані гемокапіляри. Як правило, в організмі людини є чотири прищитоподібних залози — парні верхні і парні нижні. ПЩЗ є життєво необхідним органом. Залози одержують іннервацію від шийних гангліїв (симпатична) і блукаючого нерва (парасимпатична). Розміри кожної залози такі: довжина 4-8 мм, ширина 3-4 мм, товщина 2-3 мм. Загальна маса залоз становить в середньому близько 1 г. У дітей залоза блідо-рожевого кольору, у дорослих — жовто-коричневого. Залози мають власні волокнисті капсули, добре кровопостачаються за рахунок верхніх і нижніх щитоподібних артерій та аналогічних вен.

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Список гормонів. Де виробляються. Функції гормонів. Паратгормон або паратиреоїдний гормон (ПТГ)Пара щитовидна залозасекретується головними клітинами паращитоподібної залози. Основна дія цього гормону полягає у підвищенні концентрації кальцію в плазмі крові, на відміну від кальцитоніну, що знижує його. Дія ПТГ відбувається переважно внаслідок впливу на ПТГ-рецептор 1 (розташовані в клітинах нирки та кісток) та ПТГ-рецептор 2, який розміщений переважно в центральній нервовій системі, підшлунковій залозі та плаценті.

10. Шлунково-кишковий тракт. Регуляція секреторної діяльності травних залоз здійснюється за рахунок нервових і гуморальних механізмів. Основними стимулюючими секреціюнервовими волокнами є парасимпатичні. Вони являють собою аксони постгангліонарних нейронів. Симпатичні нервові волокна гальмують стимульовану секрецію травних залоз і роблять на залози трофічні впливу, посилюючи синтез компонентів секрету. Стимуляторами, інгібіторами і модуляторами секреції травних залоз є гастроінтестинальні регуляторні пептиди

11. Підшлункова залоза Підшлунко́ва за́лоза — це залоза внутрішньої та зовнішньої секреції, розташована позаду шлунка, складається з частини (головки), тіла і хвоста. Це залоза змішаної секреції, що виробляє як травний сік (екзокринна функція), так і гормони (ендокринна функція). Підшлункова залоза розташована в заочеревинному просторі. Містить острівці ендокринної тканини, які секретують гормон інсулін, глюкагон, соматостатин. Панкреатичний поліпептид, ліпокаїн і ін. Вона секретує ферменти, потрібні для процесу травлення. Протягом доби вона виробляє понад 800 мл панкреатичного соку. Підвищення секреції інсуліну веде до збільшення поглинання глюкози клітинами тканин і відкладання в печінці та м'язах глікогену, зниженню концентрацію глюкози в крові. Підшлункова залоза також виробляє гормон глюкагон. Він діє протилежно інсуліну — сприяє розчепленню глікогену до глюкози. Підшлункова залоза відкриває свою протоку у фатерів сосок, що розташований в дванадцятипалій кишці.

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Список гормонів. Де виробляються. Функції гормонівІнсулін. Підшлункова залоза. Стимулює транспорт речовин через клітинні мембрани, сприяє утилізації глюкози та утворення глікогену, гальмує лі поліз, активує літогенез та підсилює синтез білка. Глюкагон. Підшлункова залоза. Мобілізує вуглеводи, гальмує секрецію шлунку та підшлункової залози. Соматостатин Підшлункова залозагормон дельта-клітин острівців Лангерганса підшлункової залози, а також один з гормонів гіпоталамуса. За хімічною будовою є пептидним гормоном.

12. Наднирники. Парний орган, прилягаючий до верхівок нирок. Складається з двох шарів: зовнішнього (кіркового, утвореного з клітин нервової пластинки), вкритого фіброзною оболонкою, і внутрішнього (мозкового, утвореного з нервових клітин). Кожний шар за структурно-функціональними характеристиками є окремою залозою. Кірковий шар секретує глюкокортикоїди. Мозковий шар  –  адреналін і норадреналін. Надниркова залоза людини розташована в заочеревинному просторі на верхньому полюсі кожної з нирок. Права має трикутну форму, ліва — півмісячну. Разом із нирками надниркові залози укладені в жирову капсулу і покриті нирковою фасцією. Довжина надниркової залози дорослої людини варіює від 30 до 70 мм, ширина — від 20 до 35 мм, товщина — від 3 до 10 мм, маса обох надниркових залоз становить 10–14 грамів. Зовні надниркова залоза вкрита сполучнотканинною капсулою, від якої в паренхіму відходять перегородки, що вміщують у собі судини і нерви та поділяють паренхіму на групи клітин і клітинні тяжі. У надниркових залозах розрізняють зовнішню кіркову речовину, що становить приблизно 2/3 усієї маси залози, і внутрішню мозкову речовину. У немовлят маса надниркової залози в середньому 3,5 гр.

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Список гормонів. Де виробляються. Функції гормонів. Кортикостероїди. Наднирники Знижує обмін речовин, стійкість до токсинів. Андрогени, естрогени. Наднирники. Раннє статеве дозрівання, швидка зупинка росту. Адреналін, норадреналін. Наднирники. Прискорення серцебиття, підвищується кров’яний тиск, збудливість

13. Нирки. Ни́рка — життєво важливий парний орган у хребетних тварин, зокрема людини, що розташований в заочеревинному просторі. Основна його функція виведення продуктів життєдіяльності шляхом фільтрації крові. Також нирки беруть участь в регуляції водно-сольового балансу, кров'яного тиску, кровоутворення, кальцієвому обміні тощо.

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Список гормонів. Де виробляються. Функції гормонів. Еритропоетин. Нирки. Це дуже важливий гормон, оскільки стимулює вироблення еритроцитів кістковим мозком. Еритропоетин виробляється в нирках, але впливає на гемопоетичні клітини кісткового мозку. Коли нирка не працює належним чином, рівень еритропоетину знижується, що призводить до розвитку хронічної анемії, рефрактерної до лікування. Ренін. Нирки. Ренін є одним з трьох гормональних компонентів системи ренін-ангіотензин-альдостерон. Він секретується юкстагломерулярним апаратом у відповідь на зміну тиску в аферентній та еферентній артеріолах. Коли артеріальний тиск в еферентній артеріолі опускається нижче тиску в аферентній артеріолі, секреція реніну збільшується. Навпаки, якщо тиск в еферентній артеріолі набагато вищий за аферентну, то секреція цього гормону зменшується. Функція реніну полягає у периферійному перетворенні антиотензиногену (виробляється печінкою) в ангіотензин I, який, у свою чергу, перетворюється в ангіотензин II ферментом, що перетворює ангіотензин. Ангіотензин II відповідає за периферичну вазоконстрикцію і, отже, за артеріальний тиск; так само він впливає на секрецію альдостерону наднирковими залозами. Чим вища периферична вазоконстрикція, тим вищий рівень артеріального тиску, тоді як у міру зменшення периферичної вазоконстрикції рівень артеріального тиску падає. Зі збільшенням рівня реніну зростає рівень альдостерону, як прямий наслідок підвищення рівня циркулюючого ангіотензину II. Метою цього збільшення є збільшення реабсорбції води та натрію в ниркових канальцях (виділяючи калій та водень) з метою збільшення обсягу плазми і, отже, підвищення артеріального тиску. Кальцитріол. Нирки. Хоча це не зовсім гормон, кальцитріол або 1-альфа, 25-дигідроксихолекальциферол є активною формою вітаміну D, який зазнає декількох процесів гідроксилювання: перший у печінці виробляє 25-дигідроксихолекальциферол (кальцифедіол), а потім нирка, де вона перетворюється на кальцитріол. Після досягнення цієї форми вітамін D (нині активний) здатний виконувати свої фізіологічні функції в області кісткового метаболізму та процесів поглинання та реабсорбції кальцію. 

14. Плацента. Плацента – це унікальне утворення, яке пов’язує материнський організм з плодом. Вона виконує численні функції, в тому числі метаболічну і гормональну. Вона синтезує гормони двох груп:білкові – хоріонічний гонадотропін (ХГ), плацентарний лактогенний гормон (ПЛГ), релаксин;стероїдні – прогестерон, естрогени. ХГ утворюється у великих кількостях на 7-12-му тижні вагітності, надалі утворення гормону знижується в кілька разів, його секреція контролюється гіпофізом і гіпоталамусом, його транспорт до плоду обмежений. Функції ХГ: збільшення росту фолікулів, утворення жовтого тіла, стимулювання вироблення прогестерону. Захисна функція полягає в здатності запобігати відторгнення зародка організмом матері. ХГ має антиалергічну дію. ПЛГ починає секретуватися з 6-го тижня вагітності і прогресивно збільшується. Він впливає на молочні залози подібно пролактину гіпофіза, впливає на білковий обмін – підвищує синтез білка в організмі матері. Одночасно зростає вміст вільних жирних кислот, підвищується стійкість до дії інсуліну.

Релаксин секретується на пізніх стадіях розвитку вагітності, розслаблює зв’язки лонного зчленування, знижує тонус матки та її скоротність. Прогестерон синтезується жовтим тілом до 4-6-го тижня вагітності, надалі в цей процес включається плацента, процес секреції прогресивно наростає. Прогестерон викликає розслаблення матки, знижує її скоротність і чутливість до естрогенів і окситоцину, накопичення води та електролітів, особливо внутрішньоклітинного натрію. Естрогени і прогестерон сприяють зростанню, розтягування матки, розвитку молочних залоз і лактації. Тканинні гормони – біологічно активні речовини, що діють в місці свого утворення, не надходять у кров. Простагландини утворюються в мікросомах всіх тканин, беруть участь у регуляції секреції травних соків, зміні тонусу гладких м’язів судин і бронхів, процесу агрегації тромбоцитів. До тканинних гормонів, що регулюють місцевий кровообіг, відносять:гістамін – розширює судини;серотонін – володіє пресорною дією. Тканинними гормонами вважають медіатори нервової системи – норадреналін і ацетилхолін. Антигормони – речовини, що володіють противогормональною активністю. Їх утворення відбувається при тривалому введенні гормону в організм ззовні. Кожен антигормони володіє вираженою видовою специфічністю і блокує дію того виду гормону, на який виробився. Він з’являється в крові через 1-3 місяці після введення гормону і зникає через 3-9 місяців після останньої ін’єкції гормону.

15. Статеві гормони. Жіночі статеві гормони. Гормони це речовини, що виділяються в ендокринній залозі чи іншому органі із ендокринною функцію, наприклад, жировій тканині, а діють по всьому організму. Розповідаємо докладно, як діють та взаємодіють гормони і коли варто звернутися до лікаря. Щоби клітина зрозуміла сигнал від гормону, на її поверхні чи в ядрі має бути відповідний рецептор молекула, до якої гормон може приєднатися. Рецептор запускає в середині клітини сигнальний каскад, який визначає її реакцію. Це може бути ативація чи замовкання певних генів, розщеплення жирів або активне поглинання глюкози чи амінокислот, поділ клітини чи збільшення обєму, або утворення чи виділення клітиною інших гормонів. Якщо гормону забагато чи замало або рецептори його не сприймають, то говорять про гормональні порушення. Можна мати, наприклад, нормальний рівень гормону росту, але неробочі рецептори і, як наслідок непропорційний розвиток. Гормони визначають ріст та розвиток, обмін речовин, стан статевої системи і розмноження, водно-сольовий баланс, реакцію на стрес. настрій та інші речі. Науці відомо близько 100 гормонів, але є 5 особливо важливих для жіночого організму. Їх ще називають гормонами молодості. Саме вони допомагають зберігати красу шкіри, волосся і нігтів на довгі роки.

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Список гормонів. Де виробляються. Функції гормонів. Естроген. Яєчники Він відповідає за статеву і репродуктивну функції, пружність і молодість шкіри, красу волосся, нормалізує роботу серця, забезпечує міцність кісток і захищає судини від відкладення холестерину. Крім того, естроген заспокоює нервову систему і покращує память. Достатня кількість гормону віддаляє настання менопаузи, а значить, подовжує молодість. Дефіцит естрогену викликає депресію і різку зміну настрою, передчасне старіння шкіри, зниження розумової активності та статевого потягу, погіршення стану волосся і небажане оволосіння на різних ділянках тіла (обличчя, груди, руки). Надлишок гормону призводить до надмірної повноти в області живота і стегон, а також загрожує появою доброякісних пухлин.

Чоловічі статеві гормони. Тестостерон. Тестостерон вважається чоловічим статевим гормоном, але виробляється і в жіночому організмі, так само як і естроген в яєчниках і надниркових залозах. Як показали дослідження вчених, тестостерон надзвичайно важливий для жіночої краси та здоровя. Гормон стимулює метаболізм, сприяє регенерації клітин шкіри, зміцненню кісток і суглобів, тонізує мязи, пробуджує лібідо і навіть підвищує самооцінку. Надлишок тестостерону в жіночому організмі викликає вугровий висип, підвищене оволосіння і потовщення шкіри. Дефіцит проявляється в млявості і апатичності. Привести в норму рівень гормону допоможуть фізичні вправи і вживання в їжу продуктів, що містять цинк і марганець. Цими речовинами багаті шпинат, гречка, вівсяна крупа, морська риба, морепродукти, пшеничні висівки, зелені овочі, арахіс.

Завдання на самостійне опрацювання1. Послідовно описати механізми дії гормонів (усно).2. Скласти таблицю: гормони, органи в яких утворюються, дія яку вони виконують.3. Скласти кросворд, ключовими словами якого будуть гормони.

Дякую за увагу

Список використаних джерел. Неттер Ф. (переклад Цегельского А. А.) (2004). Атлас анатомії людини. Львів: Наутілус. В. Г. Шевчук, В. М. Мороз Підручник для студентів вищих медичних навчальних закладів/ В. Г. Шевчук, В. М. Мороз// Вінниця: Нова книга, 2012. – С.448.