Гурткова робота бібліотекаря

Ділимся досвідом Т.В. Головащенко, завідувач бібліотеки комунального закладу “Вінницький технічний ліцей”, м. Вінниця Тема: Гурткова робота бібліотекаря. Майстер-клас “Виготовлення ялинкових прикрас” Сучасний бібліотекар – професіонал та особистість , який постійно самовдосконалюється, навчається протягом життя. Це позначається як на формуванні рівня компетентності, так і на ефективності бібліотечної діяльності. Я вважаю, що бібліотекар, бібліотека, навчальна книга має виконувати, крім інформаційної і виховної, ряд нових педагогічних функцій ,зокрема : функцію самоосвіти і розвитку творчих здібностей. Організація гуртків та проведення майстер-класів сприяють реалізації цих функцій, мета яких є : - розвиток творчих здібностей; - самоосвіта, розширення обсягу знань; - вирішення проблем спілкування з однолітками; - змістовна та здорова організація вільного часу; - формування основних компетенцій, яких вимагає сучасне суспільство. Майстер-клас “Виготовлення ялинкових прикрас” Бібліотекар Добрий день, дорогі друзі! Я рада вас вітати в нашій бібліотеці. Давайте посміхнемося один одному. Гарний настрій і позитивні емоції допоможуть нам сьогодні творчо попрацювати. У народі кажуть зима прийшла свята принесла. Особисто для мене, для моєї сім’ї найголовніші свята зими – свято Миколая, Новий рік, Різдво Христове. Ці свята оповиті легендами і романтичними історіями. Ось і Новий рік, новорічна ялинка, новорічна іграшка мають свої історії. Виявляється, почалось все багато століть тому. 1-й учень (Розповідь учня супроводжується презентацією) Одна з найпопулярніших легенд про новорічні ялинки розповідає: якось у морозний ясний святвечір ватажок німецької Реформації Мартін Лютер повертався додому. Дорога пролягала через густий ліс. Раптом чоловік побачив дивовижне видовище: крізь пухнасте віття однієї з ялинок просвічувались зорі!.. Той зимовий пейзаж на стільки запам’ятався Мартіну, що він поставив ялинку у себе вдома і прикріпив до неї свічки. Яскраві вогні робили ялинку особливо прекрасною та загадковою і нагадували чоловікові про зорі. А звідки взялася срібна мішура на нашій ялинці? Ви знаєте? Давним-давно жила на світі бідна, але дуже добра жінка. І мала вона багато дітей. Наближалося Різдво, тому жінка прикрашала ялинку. Різдвяна ялинка вийшла скромною, лише кілька прикрас виблискували у вечірніх сутінках. Уночі, коли всі міцно спали, ялинку ще й обплели павуки. Та Христос, побачивши безмежну доброту серця бідної жінки, благословив ялинку, а густу павутину перетворив на сяюче срібло. Існує повір’я, що Діда Мороза першими вигадали гуни. Вони вірили у бога Йерлу, який першого дня Нового року завжди спускався на землю. Цього дня гуни традиційно ставили ялинку. Ця традиція з 5000-літньою історією розповсюдилась по всій Європі. Саме з Баварії, де мешкали гуни, новорічна ялинка потрапила у домівки європейців. Згідно зі стародавнім французьким літописом перші святково вбрані ялинки з’явилися у 1605 році в Ельзасі. На Різдво в будинках встановлювали ялинки, прикрашаючи їх трояндами з кольорового паперу, яблуками, печивом, шматочками цукру. Згодом традицію прикрашати ялинку перейняли інші європейці. Та розкіш святкової ялинки на той час була доступна лише багатим дворянам та купцям. Традиція встановлювати різдвяні ялинки набула широкого вжитку відносно не давно – на початку XIX ст. Спочатку вічно зелені красуні з’являлися лише в імператорських палацах Франції, Німеччини, Англії, Росії. У Росії Новий рік почали відзначати згідно з указом Петра I з 1 січня 1700 року. До цього початок нового року відзначали 1 вересня. В указі Петра I йшлося: “Знатними і проїжджими вулицями, біля воріт і будинків, учинити деякі прикраси з дерев гілок соснових і ялинкових, чинити стрілянину з невеликих гармат і рушниць, пускати ракети і запалювати вогні. А людям убогим кожному хоча б по дереву чи гілці на воротях поставити.” Це свято припало до вподоби російському народові. А вже в XX столітті та в наш красуня ялинка є незмінним атрибутом зимових свят. 2-й учень (Розповідь учня супроводжується презентацією) До середини XVIII століття прикраси були тільки їстівні, крім випічки, до «ялинкового меню» додалися горіхи, фрукти та цукерки. А вже в кінці цього ж століття на зелених гілочках з’явилися не тільки солодощі, але й паперові іграшки, шишки, яєчні шкаралупки, фігурки з латуні. 1848 року в Тюрінгії (Німеччина) були виготовлені перші ялинкові кульки Вони відрізнялися від сучасних побратимів, прикраси виготовляли з прозорого або кольорового матеріалу, всередину заливали шар свинцю, а зовні прикрашали блискітками. Вже через 20 років у тому ж місті відкрився газовий завод, де майстри за допомогою пальників і полум'я навчилися «надувати» іграшки будь-якого розміру. А свинець, який викликав багато суперечок через шкоду для здоров'я, замінили на нітрат срібла. Ялинковим кулькам так і залишили їх назву, незважаючи на те, що вони могли бути зовсім іншої форми, у продажу з'явилися скляні янголята, рибки, пташки, Санта Клауси, феї, ельфи, шишки... У ХХ столітті такі ж заводи з'явилися у Чехії, Польщі, США , Японії та багатьох інших країнах. Тоді почала розвиватися індустрія ялинкових іграшок. Мода на прикраси змінювалася з часом. Спершу вважалося, що ялинка повинна бути яскравою і помітною, з барвистими іграшками всіх кольорів і форм. Потім «мінімалізм» вийшов на перші позиції, і кульки в строгих ( здебільшого сріблясто-білих тонах) замінили червоні, сині прикраси. Пізніше у продаж надійшли золотисті та інші різнокольорові дощики і солом'яні зірочки. У цей період особливо відзначилися німецькі Дрезден і Лейпциг. Там майстри придумали іграшки в стилі «техно»: дирижаблі, паровозики, машинки, екіпажі, а також тварини –слони, олені, ведмеді, жаби... Бібліотекар Цікава дуже історія святкування Нового року, Різдва Христового, виготовлення новорічної іграшки в часи Радянського Союзу. 3-й учень (Розповідь учня супроводжується презентацією) Відомо, що в Радянському Союзі до 1935 року не лише Різдво Христове, а й Новий рік не відзначали. І лише в 1935 влада у Кремлі організувала для дітей першу новорічну ялинку. З того часу і веде свій відлік радянська новорічна іграшка, яка посіла важливе місце в арсеналі ідеологічної виховання радянських людей. 1 січня став вихідним днем лише у 1947 році, а прикраси для ялинки з того часу стали виразнішими й цікавішими. Довоєнні іграшки виготовлялися з вати. Після 1935 року у Радянському Союзі навіть створили так званий іграшковий інститут, який займався питаннями новорічних прикрас. Це свідчить про те, якої ваги надавала тодішня влада звичайній ялинковій іграшці. Вона стала не лише символом свята, а й відображенням історії країни, утіленням найбільших досягнень СРСР. Радянська пропаганда і справді намагалася відобразити історію в ялинкових прикрасах. У 1949 році до 150-річчя Олександра Пушкіна побачила світ серія іграшок із зображеннями героїв його казок — радянські ялинки збагатилися золотими рибками, богатирями, русалками, хатинками на курячих ніжках. У 50-х, коли країна відчувала нестачу продуктів, головним мотивом новорічних прикрас стали овочі та фрукти. Після виходу фільму «Карнавальна ніч» ялинки почали прикрашати іграшками-годинниками, що показували за п’ять дванадцяту. У ті ж роки після підписання договору про дружбу з Китаєм з’явилася новинка — китайські ліхтарики. Іграшки на прищепках увійшли в моду теж у 50—60-х роках: це були звірята, птахи, дітлахи, представники різних народів у національних костюмах. Нові образи народила і ера Микити Хрущова — тут поменшало пропагандистських мотивів, а лідером стала кукурудза. Також на ялинці оселилися чайники, лампи, самовари, бурульки. Політ Юрія Гагаріна у космос народив ялинкові ракети, супутники, зірки, дирижаблі. На жаль, за класифікацією Міжнародної організації колекціонерів ялинкової іграшки «Золоте сіяння», у 1966 році ера старовинної ялинкової іграшки завершилася — саме тоді на зміну скляній іграшці ручної роботи прийшли конвеєрні прикраси, що втратили свою мистецьку цінність. А от в Україні найдавнішу фабрику з виготовлення новорічної іграшки було відкрито у 1946 році у селищі Клавдіївка на Київщині. У 80-х роках перейшли на штампування іграшок, але у 2001 році знову повернулися до виготовлення ексклюзивних прикрас ручної роботи, левова частка яких продається за кордон. У державному музеї іграшки в Києві – з 15 тис. експонатів – 2 тисячі – це ялинкові прикраси. А от у Дніпропетровському історичному музеї імені Дмитра Яворницького зберігається одна з найбагатших в Україні колекцій ялинкових прикрас. Щорічно в передноворічні дні її виставляють на огляд відвідувачів. Бібліотекар (Розповідь бібліотекаря супроводжується презентацією) Сьогодні ринок ялинкових прикрас упевнено розвивається. На прилавках магазинів можна знайти все, що завгодно, - кульки, тварини, фігурки навіть спеціальні невеликі диски для ялинки - від класичних і стриманих моделей до дизайнерських новинок. Щороку, починаючи десь від жовтня, люди всього світу відчувають цей передноворічний настрій і витрачають багато грошей на ялинкові прикраси. Статистика говорить, що в середньому американці “викидають” кілька мільярдів доларів тільки на прикраси для хвойної красуні. Європейці, звичайно, трохи стриманіші, але незабаром, на думку експертів, вони наздоженуть своїх західних “друзів” і з головою зануряться в цей новорічний марафон. Найдорожчі і наймиліші серцю новорічні іграшки, зроблені власноруч. Ось і сьогодні ми з вами будемо робити новорічні іграшки, які представляють собою мистецьку цінність, адже створені власними руками. Матеріали будемо використовувати одні і ті ж, але ваші іграшки не будуть схожі одна на одну. Усе необхідне лежить у вас на столах. Матеріали та інструменти: картон, олівець, гумка, лінійка, мішковина, клей ПВА, клей Момент, пензлики, праска, вологі серветки, ножиці, оздоблення (золота стрічка, паєтки, золотий порошок для посипання, кавові зерна), папір. Розповідь бібліотекаря обов’язково проходить з демонстрацією уже заготовлених деталей та зразків ялинкових прикрас. Бібліотекар Перше, що ми з вами зробимо, це намалюємо основу для майбутньої іграшки (зірочку, ялиночку, кружечок, сердечко, метелик). Потім переносимо малюнок на картон і вирізаємо основу іграшки. На основу наносимо клей ПВА. До основи приклеюємо мішковину. Для економії часу можна використовувати праску. Залишки тканини обрізаємо по контуру. Тепер працюємо з іншою стороною. Спочатку приклеїмо петельку для того, щоб можна було повісити нашу іграшку на ялинку, потім мішковину. Лишню тканину по контуру обрізаємо. Завершуємо виготовлення іграшки оздобленням золотим порошком для посипання (глітер), паєтками, кавовими зернами, золотою стрічкою. Оздоблення виробу залежить від вашої фантазії та смаків. Після оздоблення обов’язково перевіряємо якість виконаних робіт. А ще пам’ятаємо, що під час роботи потрібно дотримуватись елементарних правил безпеки. Використовувати для роботи безпечні натуральні матеріали.