Гурток "Народознавство". Українська національна кухня

Народознавство.

 

 

 

Підготувала:

Вчитель  української мови та літератури

Рубіжненської ЗШ І-ІІ ст.

Таволжанська Алла Вікторівна

НАРОДНА  ЇЖА

     Важливою складовою частиною матеріальної культури кожного народу є його їжа. ЇЇ характер залежить від багатьох факторів: соціально-економічного становища людини, історичних умов, природно-географічного середовища, напрямку господарської діяльності тощо.

    Провідними галузями господарства українців у ХІХ – на початку ХХ ст.. були хліборобство і тваринництво. Селяни також займалися бджільництвом, рибальством, збиральництвом.

     Харчувалися українці продуктами, отриманими із власного господарства. Селяни вирощували злаки: жито, пшеницю, ячмінь, овес, гречку. Морозостійкі ячмінь та овес переважали у господарствах гірських місцевостей. У південних районах України, на Подністров’ї та східних Карпатах поширювалася кукурудза.

    Велику роль у харчуванні українців відігравали овочі (картопля, капуста, буряк, цибуля, часник, огірки) та бобові (горох, квасоля, біб). З насіння льону, конопель, ріпака, подекуди – соняшника , відтискали олію.

     Важливу роль селянського господарства складало тваринництво – доглядання корів, овець, кіз та свиней. Адже важливим харчовим продуктом було молоко, в той час як м'ясо вживали тільки у свята. Споживання птиці (курей, гусей, качок) та яєць було також обмеженим: їх здебільшого продавали.

     Продукти, які швидко псувалися, селяни консервували: сушили, квасили, солили, вудили. До найдавніших способів заготівлі продуктів на зиму належало сушіння грибів, лісових ягід  (чорниць, терену) і фруктів (яблук, груш, вишень, слив), а в подільських селах – риби.

     В усій Україні було поширене соління сала та м’яса. Посолене внутрішнє сало (здір) скручували, обв’язували шнурком та підвішували в коморі або зберігали в діжці із хребтовим салом. У карпатських селах посолене сало та м'ясо вудили на горищі в диму.

     На зиму селяни солили огірки, квасили капусту та буряки. У діжку з шаткованою капустою клали цілі головки капусти («крижівки», «качани») або половинки  качанів («пелюстки»). Із « крижівок» готували голубці, а «пелюстки» використовували для приготування борщу.

     Їжа українців за часом уживання та престижністю поділяється на дві великі групи: щоденна і святкова. За вмістом основного продукту – на борошняну, овочеву, молочну, круп’яну, м’ясну,  фруктову та комбіновану

 

 

 

 

ЩОДЕННА ЇЖА

     У щоденному харчуванні селян чільне місце посідав хліб. З покоління в покоління передавалось шанобливе ставлення людей до хліба. Важливу роль відігравав хліб у багатьох звичаях і обрядах; він уособлював гостинність, добробут та доброзичливість. В Україні хліб пекли раз на тиждень, переважно з житнього борошна. З хлібного тіста пекли на сніданок круглі коржі – «перепічки», «підпалки», «палениці».

     В українській кулінарії було багато варених страв із борошна: затірка, лемішка, вареники, кваша, вівсяний кисіль та ін. Поширеною стравою була лемішка. Її варили з підсмаженого борошна, яка засипали в окріп та запікали в печі. Їли лемішку в скоромні дні з молоком, а в піст – мастили олією. У гуцульських, подільських та буковинських селах подібним способом готували кукурудзяну мамалигу. На Слобожанщині була поширена затірка. Для затірки борошно розтирали з невеликою кількістю води до утворення маленьких кульок, які варили у воді.

     Улюблена святкова та недільна страва – локшина, яка ще мала назву «тісто», «різанка». Тісто для локшини замішували з пшеничного борошна на яйцях. Порізану тонкими довгими смужками локшину варили у воді або молоці. У багатьох місцевостях нею частували на весіллях та поминках. У неділю часто готували вареники, галушки.

     У харчовому раціоні українців чільне місце посідали каші. Їх готували з гречаної, пшоняної або ячмінної крупи. У карпатських селах переважали вівсяні та кукурудзяні каші. Їх варили накруто (на воді) або нарідко (на молоці), мастили олією чи салом, або ж їли з молоком. Це була поживна страва, яку подавали переважно в обід. Готували кашу в будні та святкові дні.

     Серед овочевих культур в Україні у ХVІІІ ст. значного поширення набула картопля, витіснивши з ужитку чимало давніх борошняних страв. Протягом року вона становила основу харчування у поліських та карпатських селах, де постійно відчувалася нестача зернових. Картопля була другим хлібом. ЇЇ найчастіше варили у лушпинні або пекли в печі, особливо під час постів. Їли картоплю із квашеною капустою, солоними огірками, кислим молоком, мастили олією або смаженим салом. Найчастіше картопляні страви споживали  вранці та ввечері.

     Українські селяни споживали багато капусти, особливо квашеної. З квашеної капусти найчастіше готували капусняк, додавши пшона та картоплі. Засмажували капусняк салом або олією, а у піст його варили з бобом або грибами. Квашену капусту також тушкували, начиняли нею вареники та пиріжки, їли її з хлібом.

     Найпоширенішою овочевою стравою був борщ. В Україні відомо кілька різновидів борщу: з квашених буряків(у подільських і карпатських селах), з буряків, картоплі й капусти (Центральне Подніпров’я ) , з квашених буряків і капусти, а навесні – зі щавлю, лободи та картоплі. У піст борщ варили із сушеною рибою або грибами.

     Часник та цибулю використовували як приправу для багатьох страв. Улітку вони разом з хлібом становили полуденок селянина в полі. У віруваннях часник виконував роль оберегу від злих сил.

     Важливу роль у харчовому раціоні селян відігравали бобові – горох, квасоля, а в карпатських селах – і біб. Зварені бобові досить часто їли з різними стравами замість хліба. З квасолею по всій Україні варили борщ та юшку. У скоромні дні споживали молоко (солодке і кисле) та молочні продукти (сир, сметану, зрідка масло). У карпатському регіоні був поширений овечий сир – «будз», «буц» та овеча бринза «бриндза». На коров’ячому молоці селяни готували різні страви: каші, галушки, затірку, локшину та кисіль; воно служило приправою до густих каш та картоплі. З сиром варили вареники, а в центральних та східних областях смажили сирноки та налисники. З першого (після отелення корови) молока готували молозиво.

                    

СВЯТКОВІ СТРАВИ

     До складу святкових страв і печива входила обрядова їжа, яка виконувала релігійно-магічну функцію і без якої обряд не міг відбутися. Традиційну святкову та обрядову їжу можна було поділити на дві групи: страви і ечиво до сімейних свят та обрядів (уродини, весілля, похорон, поминки) і їжа на календарні свята.

    На сімейних урочистостях українці подавали одні й ті ж страви: борщ або м’ясну юшку, кашу, гречані млинці, капусту, домашню локшину. Заможні селяни готували холодець, м’ясну печеню, голубці з квашеної капусти. На уродини, хрестини, весілля та похорон готували обрядові страви і печиво: на весілля випікали коровай, калачі, «шишки»; на похорон варили коливо (кутю) на воді з медом. Обов’язковою стравою на хрестинах була «бабина каша». Горщик з пшоняною чи гречаною кашею наприкінці частування під час хрестин розбивали. Право розбити горщик мав той, хто поклав найбільше грошей (як правило хрещений батько). Середину каші з грішми віддавали породіллі або бабі – повитусі(якщо пологи були надто важкими). Кашу їли всі присутні й навіть брали  її додому.

     На поминальний обід після похорону скрізь подавали гарячу страву – борщ чи капусняк. Згідно з віруванням українців, з парою відлітала душа покійника. Обов’язковою поминальною стравою було «коливо», «кутя», «канун» - зварена пшенична чи ячмінна крупа, полита медовою ситою. На початку ХХ ст. замість крупи використовували покришену білу булку чи хліб. Три ложки «колива» з’їдали на початку поминального обіду.

     Серед календарних свят головними були зимові (різдвяно-новорічні) та Великдень. З-поміж зимових свят вирізнялися Святвечір, Різдво,Новий рік і Хрещення, у яких тісно перепліталися християнські й народні звичаї та обряди. Їжа на Святвечір та Хрещення була пісною, на Різдво і Новий рік – скоромною.  На Святвечір обов’язково готували сім, дев’ять або дванадцять страв (хоч не всім селянам це було під силу), серед яких обов’язковими була кутя з пшениці чи ячменю та узвар із сушених фруктів. На Різдво споживали кутю з салом, борщ чи капусняк, ковбаси, сальтисон, кров’янку (якщо селянин колов перед святом свиню). На Новий рік намагалися приготувати якнайбільше скоромних страв, щоб цілий рік не відчувати нестачі їжі.

     Зимовий цикл календарних свят закінчувався Масляною, чи сирною неділею, коли головними стравами були вареники з сиром чи бринзою, млинці та молочні каші.

     Особливі страви селяни вживали під час Великого посту, який тривав сім тижнів і передував Великодню. У перший день Великого посту селяни не куховарили, а їли квашену капусту, редьку та хрін. Спеціально до цього дня пекли прісні коржики . Під час постів заборонялося споживати яйця, м'ясо-молочні продукти та страви з них. Основними стравами в піст були: борщ з грибами, квасолею чи рибою, вівсяний кисіль, квашена капуста, огірки, картопля, риба.

     На Великдень в Україні пекли паски та фарбували яйця («крашанки»). Заможні селяни До Великодня різали порося і на свято запікали в печі шматок м’яса (шинку) чи сала, варили холодець. У ХІХ ст. на Поліссі, Поділлі, у центральних областях України запікали в печі мале порося.

     На Петра і Павла – свято, яке в народі вважалося пастушим, пекли із сиру, яєць та борошна «мандрики», «сирники». Їх давали дітям-пастухам. На Маковія готували страви з маку: пекли прісні коржі, які заливали солодкою водою, заправленою тертим маком. На Спаса скрізь святили яблука і груші, пекли пиріжки з яблуками та варили фруктовий кисіль.

    Український народ завжди відзначався своєю гостинністю. Подорожнього, прошеного чи непрошеного гостя слід було нагодувати, подаючи кращу їжу, яку господарі не могли їсти щодня. Якщо під час іди хтось заходив у хату, він говорив: «Хліб та сіль». Господарі обов’язково запрошували гостя до столу: « Просимо Бога і Тебе: сідай обідати».

     Багато страв традиційної української кухні побутують і в наш час (борщ, капусняк, юшки, деруни, каші, галушки, локшина, вареники, пиріжки, сирники, холодець тощо). Їжу, яка колись була виключно святковою, тепер готують і на щодень. Однак чимало традиційних страв зазнали певних змін: покращились їх смакові якості, підвищилась калорійність. Широко відомі сьогодні й обрядові страви і печиво до родинних та календарних свят (коровай, калачі, кутя, коржі з маком, паски, крашанки та ін.). Однак в обрядовій їжі послаблюється чи зовсім втрачається релігійно-магічна символіка, в той же час посилюється естетична та розважальна функції.

 

ХАРЧУВАННЯ КОЗАКІВ НА СІЧІ

     Куліш – традиційна українська страва, що виникла у середовищі запорізьких козаків. Куліш похідний – «миска пшона, шматок сала», куліш багатий – з свинячими хвостами та підчеревиною,  пісний куліш – на олії ,з грибами; все це може приготувати досвідчений козак – кашовар, який готує обід на цілий кіш (900 козаків)на Чайці, в лісі, в степу. Кашовар – це не  тільки кухар а справжній козак-характерник, знавець трав і костоправ, мистецький воїн і розповідач. Людина, яка залагодить будь-яку справу – поважна особа в громаді, з яким радилися і ніхто ніколи не сварився.

 

РЕЦЕПТИ ПРИГОТУВАННЯ УКРАЇНСЬКИХ СТРАВ

Борщ — одна  з найпопулярніших українських страв.

Український борщ

На 1 літр страви вам знадобиться, г:
Буряки – 150
Капуста білокачанна свіжа – 100
Картопля – 210
Морква – 50
Петрушка (корінь) – 20
Цибуля ріпчаста – 35
Томатне пюре – 30
Жир тваринний топлений харчовий – 20
Цукор – 10
Оцет 3% – 10
Борошно пшеничне – 6
Перець солодкий – 25
Сало шпик – 10
Часник – 4
Бульйон або вода – 700.

     Буряк шаткують, додають жир, цукор, оцет, томатне пюре і тушкують до готовності, додавши невелику кількість бульйону. Тим часом нашатковану моркву і коріння петрушки, нарізану півкільцями цибулю обсмажують в олії. Потім кладуть у киплячий бульйон нарізану картоплю, доводять до кипіння і варять 10-15 хвилин. Після цього кидають тушкований буряк і обсмажені овочі. За 5-10 хвилин до кінця приготування вливають пасероване борошно, розведене бульйоном, солодкий перець, сіль і спеції. Нарізану соломкою капусту закладають за 3-5 хвилин до готовності.

     Основний вид жиру, який використовується для українського борщу – це свиняче сало. Його розтирають у ступці з часником, зеленню петрушки і цибулею до однорідної консистенції, заправляють ним борщ за пару хвилин до готовності.

   

Пампушки з часником
 

На 100 г готових пампушок необхідно, г:

Борошно пшеничне – 80

Дріжджі -2,5

Цукор – 5

Яйця для змащування – 2

Вода

 

Для соусу:

Часник – 2

Сіль – 1

Олія соняшникова – 5

Вода - 25

     У підігріту до 35-40°С вливають заздалегідь розведені водою і проціджені дріжджі, сіль і цукор, потім додають яйця і борошно. Перемішують до однорідності. Тісто прикривають кришкою і ставлять на кілька годин для бродіння в теплому приміщенні. Коли тісто збільшиться в об’ємі в 1,5 рази, його вимішують кілька хвилин, після чого знову ставлять на бродіння. В процесі бродіння тісто обминають ще 1-2 рази.
     Коли дріжджове тісто буде готове, починають формувати кульки по 30 г кожна, кладуть їх на змащений олією лист і залишають для розстоювання. Потім вироби змащують яйцем і випікають протягом 7—8 хвилин.

При подаванні пампушок до українського борщу їх поливають часниковим соусом. Для соусу: часник потрібно розтерти із сіллю, з’єднати з холодною кип’яченою водою і соняшниковою олією, дати настоятися.

                                                      Примітки

     Якщо в український борщ, який приготований правильно, опустити ложку, то вона повинна стояти.

     У кухнях країн Заходу немає борщу. Культурний шок американців, які вперше куштують український борщ, показаний у фільмі «Поліцейська академія – 7: Місія в Москві».

Найсмачніший борщ – борщ, який приготований учора.
 

 

                                           ВАРЕНИКИ

     Вареники одна з найпоширеніших страв з вареного тісто з начинкою. Остання могла бути пісною чи скоромною – залежно від християнського календаря.

                                                                                                                          

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     Тісто для вареників приготовляють з пшеничного борошна, води, яєць і солі. Причому воду слід брати холодну, а не теплу, оскільки холодна вода довше тримає вологу, тісто довго не висихає і при виготовленні, вареників добре злипається. Тісто ж повинно бути середньої густоти, бо густе тісто важко розкачувати, а також важко ліпити з нього вареники.Щоб зліпити вареник напівокруглої форми, з розкачаного тіста склянкою вирізують круглі коржики, кладуть на середину начинку і зліплюють напівкруглі краї вареника.

    Зліплені вареники кладуть у таку кількість підсоленої киплячої води, щоб вони могли вільно варитися. Вареники вважаються готовими, коли вони після 5—6 хвилин варіння спливуть на поверх­ню води. Після цього шумівкою виби­рають їх у друшляк, дають стекти воді, а потім перекладають у сотейник або каструлю, поливають розігрітим вершко­вим маслом і злегка струшують, щоб ва­реники покрились жиром і не прилипа­ли один до одного. Залежно від того, з яким фаршем приготовлені вареники, при подачі на стіл їх поливають маслом, посипають цукром або окремо подають сметану

Для   виготовлення   тіста   для   вареників

на 3  склянки пшеничного борошна:

0.75 склян­ки води, 1 яйце,  0.5 чайної ложки солі.

ВАРЕНИКИ З СИРОМ      Сир для вареників беруть найсвіжіший, пропускають його крізь м'ясорубку або протирають крізь сито, додають сирі яй­ця, цукор, сіль, все добре змішують, після чого роблять вареники. Готові вареники кладуть гарячими на та­рілку, поливають маслом і, коли потріб­но, щоб були солодкими, посипають цук­ром, змішаним з товченою корицею,  окремо подають  сметану                                                     Для начинки: 800 г сиру, 0.5 склянки цукру, 2 яйця.                            ВАРЕНИКИ З М'ЯСОМ      М'ясо відокремлюють від кісток, нарізу­ють дрібними шматочками і тушкують до готовності з невеликою кількістю во­ди (на 1 кг м'яса—1 склянку води). Готове м'ясо пропускають крізь м'ясо­рубку, змішують з дрібно посіченою ци­булею, сіллю і меленим чорним перцем. Після цього м'ясо вдруге пропускають крізь м'ясорубку, добре вимішують і роблять вареники. Готові вареники подають гарячими і по­ливають розігрітим, вершковим маслом або підсмаженим шпиком із шкварками. Для начинки: 1кг м'яса, 2 цибулини, 4 горошини чорного перцю.

 

 

 

 

                                 ПОЛЬОВИЙ КУЛІШ НА БАГАТТІ

     Секрет приготування справжнього кулішу відомий лише козакам. Обов'язкова умова - страва готується на вогні під відкритим небом.

                

    КОЗАЦЬКИЙ КУЛІШ:

Розпалити вогнище і поставити на нього казан.

Порізати шматочками сало, м'ясо та цибулю.

У розігрітий казан кинути сало та цибулю і дочекатися, поки цибуля набуде золотавого кольору.

Кинути телятину і смажити до готовності.

Нарізати квадратиками перець, помідори та моркву і додати в казан.

Промити пшоно (1,5 кілограма на п'ятдесят порцій) і варити до готовності.

Додати спеції та зелень за смаком.

 

 

 

 ПОЛТАВСЬКІ  ГАЛУШКИ

     Пам’ятаєте,  у своєму безсмертному творі «Ніч перед Різдвом» з циклу «Вечори поблизу хутора Диканьки», Микола Васильович Гоголь яскраво змалював запорожця, який смачно поїдав галушки? Рецепт справжніх класичних полтавських галушок пропонується вашій увазі.

 

 

 

 

 

 

 

Для приготування галушок потрібно:

Курка – 1 шт.

Цибуля – 4 шт.

Морква  - 1шт.

Корінь петрушки – 1 шт.

Борошно пшеничне – 400 г

Яйце – 1 шт.

Кефір – 1 склянка

Вершкове масло топлене – 1 ст. ложка

Олія – 1 ст. ложка

Перець чорний горошком, сіль

Лавровий лист, зелень кропу та петрушки

     Спочатку потрібно розділити курку на шматки і варити її до появи піни. Бульйон злити.

     Після цього необхідно залити курку окропом, додати 2 дрібно насічених цибулі, дрібно насічений корінь петрушки, перець, варити до повної готовності. Шматки курки витягнути, видалити кістки, повернути м'ясо назад в каструлю.

      Приготувати засмажку: цибулю дрібно насікти, моркву потерти на тертушці, пасерувати на маслі. Засмажку додати до бульйону, а також додати лавровий лист, варити протягом 5 хвилин, додати галушки, варити  до спливу.

     Галушки готуються так: розбити в борошно яйце, вершкове масло,  кефір, замісити тісто. Якщо воно надто круте  - додайте кефіру. Розкачувати в довгу смужку товщиною в півтора пальці, порізати на шматки довжиною 2см, краще навскоси.

     Сіль та дрібно насічена зелень додаються перед вживанням.   

 

КУТЯ

     Кутя – обрядова поминальна страва. Готують її з недрібленого зерна пшениці, ячменю, рису. До багатьох видів куті додають мед, цукор, родзинки, цукати, сухофрукти, горіхи, мед.

 

                                            

 

 

                                                            КУТЯ  ПШЕНИЧНА

Для приготування куті потрібно:

1,5 склянки пшениці,

200 г меду

 

     Чисту пшеницю залити холодною водою на 2-3 години, варити до готовності, відкинути на друшляк.

     Мед розвести гарячою водою, залити зварену пшеницю та довести до кипіння, остудити.

 

 

КУТЯ  ПШЕНИЧНА (РИСОВА) З ВАРЕННЯМ

Для приготування куті потрібно:

400 г пшениці (250 г рису),

1 склянка ягід або варення.

     Пшеницю (рис)перебрати, промити холодною водою та відварити до готовності, відкинути на друшляк, остудити, змішати з варенням або фруктами. За бажанням додають родзинки, горіхи.

 

УЗВАР

Для приготування узвару потрібно:

1,5 склянки цукру

300 г сушених фруктів (яблук, груш, чорносливу…)

50 г родзинок

5 л води

Помити декілька раз теплою водою сухофрукти. Залити водою та довести до кипіння. Потім додати цукор (можна замінити медом), родзинки і варити під кришкою 1годину на середньому вогні. Настоювати 3-4 години. Подають охолодженим.

 

 

 

 

Українські страви. Вареники.  Родинне свято Мета.  Вчити не забувати українські обряди, розвивати світогляд, широту думки,  збагачути словниковий запас дітей. Розвивати пізнавальний інтерес до українських традицій, культури і мови, творчі та артистичні здібності. Прищеплювати любов до української культури та народних традицій. Виховувати почуття національної гідності та гордості за українську націю. Обладнання. Плакати з темою уроку, вишиті рушники, фартушки, магнітофон, тісто, качалки, посуд, начинки для вареників. Хід заняття 1-й учень               Гостей дорогих ми вітаємо щиро, Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром. Хліб ясниться в хаті, сяють очі щирі, Щоб жилось по правді! Щоб жилося в мирі! Вчитель. Добрий день, кажу я  всім:                  І дорослим, і малим!                  Добрий день, любі друзі! Яке чудове привітання «Добрий день». Це означає, що у нас гарний настрій, хороше на серці. Добрий день – це означає, що всі ми бажаємо один одному добра. Треба дружно привітатись: Добрий день! Діти разом. Добрий день! Вчитель. Дружно голосно сказати:                  Добрий день! Діти разом. Добрий день! Вчитель. Вліво – вправо поверніться. (Діти повертаються).                  Туди – сюди усміхніться. (Діти усміхаються).                  Добрий день! Добрий день! Добрий день!   А тепер відгадайте загадку: Місили, місили, Ліпили, ліпили, А тоді – хіп, Та в окріп! В масло та сметану. Хто зуміє відгадати, Того будем частувати. Про що мова?   Діти разом. Про вареники   2-й учень ...Що у світі найсмачніше? Може, краби чи ікра? Може, ще щось, найдивніше? Є багато різних страв.     3-й учень Тільки в хаті українській Покуштуєш диво з див: Ось півмісяці у мисці, А над ними в'ється дим, Бо гарячі - масло тане... Чи ж ви знаєте, що це? 4-й учень Це - вареники в сметані, Найсмачніші над усе! Українці! Пригадаймо, З чим вареники в нас є? 5-й учень Знає кожна господиня, Що до столу подає. З сиром ось жовтіють в мисці, І з картоплею киплять... 6-й учень Полюбляють українці За столом поласувать. Ще з капустою наварим, Та з грибами - пахнуть як! Поласуємо ми з вами, Поласуємо - ще й як!   Вчитель. В Україні дуже полюбляють вареники. Ця страва з борошна та начинки вважається, нарівні з борщем, найтиповішою в українській національній кухні. Слово вареники походить від дієслова «варити». Вареник має вигляд маленького конвертика з тіста, в який загортається найрізноманітніша начинка. У давнину ця страва наділялася певними магічними властивостями. Оскільки вареник за формою нагадує Місяць, йому в народі приписували відповідні функції Місяця – сприяти добробуту і зміцненню здоров’я людини. У меню українського селянина вареники траплялися не часто, вони були окрасою недільного і святкового столу. Їх подавали також на весіллях, хрестинах, поминках, на гостинах, присвячених храмовим святам, варили на толоку й обжинки. Тісто для вареників робили з пшеничного, житнього, гречаного борошна або з їх суміші. Прісне тісто замішували на сироватці з яйцем, давали йому вистоятись і розкачували варениці, які потім начиняли. Варениць готували більше, ніж начинки, їх варили разом з варениками. У деяких західноукраїнських районах вареники називали "пироги” або "варені пироги”. Начинка могла бути пісною або скоромною, залежно від релігійного календаря. Як начинку використовували сир, смажену капусту, варену товчену картоплю, мак, калину, вишні та інші ягоди, яблука, варені і товчені сухофрукти, варену квасолю, горохове пюре, пшоняну або гречану кашу.  Варили вареники у крутому окропі, а готові виймали лозяним ополоником, складали у макітру й заливали засмажкою з олії або сала з цибулею. Вчитель. Ось і ми сьогодні  будемо ліпити вареники. А зараз давайте довідаємось, що ви знаєте про вареники? 7-й учень Тісто для вареників готують з пшеничної муки, додають молоко або воду, яйця, цукор і сіль. Воду слід брати холодну, навіть крижану, тоді тісто довго не висихає і добре склеюється при виготовленні вареників. Смак тіста значно покращується з додаванням в нього розтопленого вершкового масла. 8-й учень  Технологія приготування тіста така. У муку, що просіюємо, влити молоко, ввести яйця, сіль, цукор, розтоплене вершкове масло і замісити тісто.   ГРУПА КАРТОПЛЯНИКИ 9-й учень  Вареники можна формувати різними способами: перший спосіб такий.  Тісто розкачують завтовшки 1-1,5 мм, ріжуть на смужки, потім на квадратики розміром 5 х 5 см. Начинку кладуть посередині квадратика і зліплюють два протилежні кінці у трикутник. 10-й учень Я вареники леплю, Я вареники люблю, С творогом люблю, с клубникой, С мясом, с вишнями, с черникой, С ежевикой и морошкой, Но сильней всего - С картошкой! 11-й учень Наша група буде ліпити вареники з картоплею. Картопля – сама розповсюджена начинка для вареників, особливо в нашому краї. 12-й учень  Картоплю відварити, пропустити через м’ясорубку, додати смажену цибулю. Все гарно перемішати. Начинка готова.   ГРУПА СИРОВАРИ 13-й учень Другий спосіб ліплення вареників такий. Тісто розкачують завтовшки 1-1,5 мм, потім з нього вирізують за допомогою виїмки, посередині варениці кладуть начинку, краї зліплюють. При цьому способі залишається багато тіста, яке швидко висихає і його знову треба перероблювати. 14-й учень  Дуже любили українці вареники з сиром. Вони займали важливе місце в українських обрядах. Вважалося, що ними можна задобрити духів: добрих – щоб допомагали, злих – щоб не шкодили. Готували вареники з сиром на весілля, на хрестини, пригощали на толоці, обжинках і обов’язково – на масляну. До вареників з сиром додавали сметану чи ряжанку, запивали холодним свіжим або кислим молоком. Ми будемо ліпити вареники з сиром. 15-й учень До сиру додати яйця і сіль (за смаком). Все гарно перемішати. Начинка готова.     ГРУПА БОБОВІ 16-й учень  Третій спосіб ліплення вареників такий. Тісто розробляють на валик діаметром 2-3 см, ріжуть його на шматочки, кожен обкачують у борошні і розкачують варениці до товщини 1-1,5 мм, потім формують вареники. 17-й учень  Начинки для вареників мали особливі прикмети. Так, начинки з бобових,  повинні були сприяти родючості землі. Наша група буде ліпити вареники з начинкою з квасолі. 18-й учень  Квасолю відварити, пропустити через м’ясорубку, додати смажену цибулю, сіль, перець (за смаком). Все гарно перемішати. Начинка готова.  Практична робота. Ліплення вареників. Звучить запис українських народних пісень. 19-й учень  Підготовлені вареники кладуть у велику кількість підсоленого окропу, щоб вони могли вільно варитися. Варять вареники 5-6 хвилин, поки не спливуть на поверхню. Після цього їх потрібно шумівкою вийняти з води, укласти в друшляк, дати стекти воді, перекласти в макітру, полити розтопленим вершковим маслом і злегка потрясти, щоб вони покрилися жиром і не прилипали один до одного. Вчитель. Поки варяться вареники у нас весела перерва. 20-й учень Інсценізована пісня. «Господиня».  Замісила  тісто  Добула  сметани. Позичила   сиру  я У  куми   Тетяни. Запашнеє   тісто Сиром  напихаю. Сама  пішла  до  сусіди Поради питаю. Ой сусідонько моя, Дай же мені раду. Бо з варениками я навіки пропаду Поки я в сусідки Поради питалась А собака влізла в хату Наробила шкоди. Влізла капосна на стіл Всю сметану з’їла, А вареники мої Під стіл полетіли А я ті варенички Під столом збирала. А на мене з борошном Виварка упала. Борошно на голові Виварка на шиї А варенички мої Летять у помиї А я тії варенички В помиях збирала. Зачепилась за баняк Серед хати впала А я тії варенички На совок змітаю Висипала на тарілку Милого чекаю Ой, Не сердься на мене, Я ж твоя Маруся, Бо я така господиня Як моя матуся А я тії варенички Знов ліпить взялася. Бо я така господиня У свій рід вдалася   21-й учень ГУМОРЕСКА "СЕРЕД ДІТЕЙ" Ти чому, Оленко, нині То лежиш у ліжку, То вмикаєш телевізор, То гортаєш книжку, А тим часом братик: менший В маминім халаті Миє посуд, борщ готує, Підмітає в хаті? Усміхнулася Оленка: - Не журіть ви брата: Він сьогодні в ролі мами, Я - у ролі тата.   22-й учень"ПРО СТЕПАНА І СМЕТАНУ" Степану спалось непогано: Вночі приснилася сметана, Але у нього, як на зло, З собою ложки не було. А вдруге з ложкою ліг рано — Так не приснилася сметана!   23-й учень "ДЕ БЕРУТЬСЯ ДІТИ " — Де взялися ми? — онуки спитали в бабусі. А бабуся пояснила в старовиннім дусі: — Тебе знайшли на капусті, тебе — в бараболі. Тебе знайшли під вербою, тебе — на тополі. Тебе знайшов на соломі біля клуня татко… — І тут раптом обізвалось якесь онучатко: — От сімейка, так сімейка!  Хоч тікай із дому. Хоч би одне появилось на світ по-людьському…   24-й учень "МУЧЕНИК НАУКИ " Повернувся першокласник із занять додому. Ніс в чорнилі, мов мазнули квачиком по ньому. — Що з тобою, мій синочку? — засміялась мати. — Та невже ти в школі носом учишся писати? — Смійся, смійся, — каже хлопчик. — Зараз ти заплачеш, Коли двійку у моєму зошиті побачиш.   25-й учень "ПРЯНИК " — У вас зуби є, дідусю? — онучок питає. Дід журливо посміхнувся: — Давно вже немає. — Це почувши, хлопченятко зраділо без краю: — Тоді пряник потримайте, а я пострибаю.   26-й учень "ДЕ ПОРВАВ ШТАНИ? " — Де це ти порвав штани? Знов собак ганяв? — Ні, це гналися вони, Я від них тікав...   27-й учень "СУСІДКА ЗНАЄ" — Де ти айстру взяв таку? — У сусідки в квітнику... — А сусідка зна про це? — Зна, бо гналася  з дубцем!   28-й і 29-й учні Інсценізована пісня "А мій милий вареників хоче" А мій милий вареників хоче, А мій милий вареників хоче. Навари, милая, навари, милая, Навари, уха-ха, моя чорнобривая. Та й дров же нема, милий мій миленький, Та й дров же нема, голуб мій сизенький. Нарубай, милая, нарубай, милая, Нарубай, уха-ха, моя чорнобривая. Та й сили ж нема, милий мій миленький, Та й сили ж нема, голуб мій сизенький. Помирай, милая, помирай, милая. Помирай, уха-ха, моя чорнобривая. Так ходімо ж додому, милий мій :миленький, Вареничків наварю, голуб мій сизенький. Не балуй, милая, не балуй, милая, Не балуй, уха-ха, моя чорнобривая.   30-й учень Ой, вставали раненько, картоплю варили До вечора вареників з нею наліпили Наварили вареників для гостей хороших Їжте, їжте вареники, гості наші любі, Вони трохи гаряченькі не попечіть губи. А вже ж в ті вареники картоплі напхали Ще й перчиком притрусили, там його немало.   В череп’яну макітерку ми їх положили Олійкою з цибулькою добре помастили. Їжте, їжте гості любі, рахувать не станем Може, кому буде мало – ми іще добавим.   31-й учень Є вареники у хаті - В Україні все гаразд: Всі - щасливі і багаті, Щедре сонце світить в нас! Слава хаті українській, Слава нашій всій землі, І вареникам у мисці, Що на нашому столі!   Діти пригощають батьків варениками, які приготували самі.