Їх подвиг житиме у віках…

 

Опорний комунальний заклад « Михайлівський НВК

«ЗОШ І-ІІІ ступенів-гімназія»

імені Героя Радянського Союзу І.А.Найдьонова"

Михайлівської селищної ради

Василівського району

Запорізької області

 

 

 

 

 

Їх подвиг житиме у віках…

 

 

 

 

 

 

                                                                     Виховний захід

                                                                 підготувала вчитель

української мови та літератури,

                                           класний керівник 7 – А класу

Бурцева Тетяна Олексіївна

 

 

 

 

 

 

Михайлівка - 2022

 

  Тема. Їх подвиг житиме у віках…

   Мета. Поглибити знання учнів про Другу світову війну. Виховати любов і повагу до історії країни, ветеранів і учасників війни. Формувати у дітей почуття гідності, доброти, милосердя.

    Обладнання: ілюстрації військової тематики, малюнки на тему «Ми не хочемо війни», відео пісні «Маки», «Мальви», презентація.

 

Учитель.

           Шановні гості, вчителі, учні, 77 років відділяє нас від буремних воєнних літ. Для історії це небагато, а для людини – це майже все життя.

           Тож згадаймо тих, кого немає з нами, хто навічно залишився молодим, визволяючи наш рідний край від ворога. Нехай сьогодні і завжди в нашому домі, в кожній сім’ї панують мир і злагода, благополуччя і спокій.

       А тим, хто поліг у горнилі боїв Другої світової війни, хто кров’ю своєю скропив землю, тим, хто пройшов крізь битви, лихо, голод і холод, хто вижив у тій страшній війні – всім мертвим і живим присвячується цей виховний захід – «Їх подвиг житиме у віках…».

 

  1 ведучий

Весна іде, і переможним кроком 
В тюльпановому вічному вогні 
Йде травень крізь хвилини, дні і роки, 
Несе нащадкам спогади свої. 

 

2 ведучий
Весна іде квітчасто, гордо, юно, 
Як втілення найчарівніших снів. 
О весно красна, ти ще не забула 
В історії своїх жахливих днів? 

 

3 ведучий
Із року в рік часопис віддаляє 
Своїх нащадків далі від війни. 
Та травень знов і знову нагадає, 
Як із життя ішли його сини. 

 

4 ведучий

Буяють мирно квіти на могилах, 
До сонця красного метелики летять. 
А ті, кому війна зламала крила, 
Священним вічним сном в могилах сплять.

 

( Заходить солдат із речовим мішком)

 

Солдат.

    Переможний 1945 рік знає увесь світ. Ми йшли до тебе, Перемого, довгих 6 років. І коли прийшли – вразились. Тихо! Як тихо стало на землі! Лише співають солов’ї, розквітають перші квіти, красуються у білосніжних шатах дерева, до світла тягнеться крізь вирви трава! Швидше додому! Прощавайте ті, хто не дожив до Перемоги. Ми пам’ятатимемо вас.

      Ведучий 1 – й

          77 років минуло відтоді… 77 років… Швидко, як же швидко, немов весняні струмки, вони проминули. А все так же квітнуть дерева, половіють жита, випікається запашний хліб, у світ приходять нові люди, змінюється хід історії.

Ведучий 2 – й

      Та не старіє, не зникає пам'ять тих літ. Вона живе у спогадах сивочолого бійця і в суворому монументі, як свідок грізних років і переможних боїв пильно дивиться на нас в залах музеїв, із сторінок книг; її, мужню і величну, надійно оберігає народ, передаючи у спадщину поколінням. Можна по-різному ставитися до Другої світової війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто віддав своє життя задля щастя інших.

 

1-й учень  

Ніхто не забутий;

На попіл ніхто не згорів:

Солдатські портрети

на вишитих крилах пливуть.

І доки є пам'ять в людей,

і живуть матері,

Допоки й сини, що спіткнулись

 об кулі, живуть.

 

2-й учень

Їх прийняла війна, лишивши списки

Загиблих в праведнім бою,

Застигли в тузі обеліски,

В  гранітнім каміннім строю.

 

1-й учень

Пам'ятайте, друзі, цих людей довіку,

Тих, хто повернувся і поліг в боях.

І вклонімось всі ми низько до землі їм,

Квітами встеливши їх тернистий шлях.

 

 

 

 

 

Ведучий 3 -й

1 вересня 1939 року нацистська Німеччина перетнула польський кордон, розпочавши криваві сторінки Другої світової війни. Цього дня  німецька військова авіація бомбардувала Львів та інші міста.

Від 17 – го вересня учасником Другої світової війни на боці Німеччини став Радянський Союз.

А 22 червня1941 року фашистська Німеччина без оголошення війни напала на Радянський Союз.

Мільйонам людей нашої держави назавжди запам’яталися криваві сторінки Другої світової війни.

(Ідуть кадри фільму про початок війни)

 

1-ий учень
Давно – давно це сталося колись:
Стривожений, і з муками і жалем
Світ стрепенувся, кров'ю вмить заливсь,
неначе розпанаханий кинджалом.

2-ий учень
Війна назустріч молодому дню
Із гуркотом і з брязкотом котилась.
Лавиною металу і вогню
На нашу землю й долю навалилась.

 

3 – ій учень

Крізь сльози і плач ви прощались,

З слізьми зривали слова:

Вернися, коханий, додому,

Будь проклята світом війна.

 

4 –й  учень

Юнацькі роки молоді –

Вам добре б тішитись в труді:

Тесать, копать, залізо гнути,

Садити сад, зелені рути,

Плоти гонити по воді.

 

5 – й учень

Вам гладить золото волосся,

Своє тепло коханій дати.

Ви ще не вміли обнімати,

А воювати довелося.

 

 

 

 

 

6 – й  учень

         Прощалися юнаки поспіхом, нашвидку й рушали, кваплячись, неначе навздогін за долею. І тільки на останніх пагорбах, за якими надовго чи й навіки зникали рідні хати, озиралися, тамуючи хвилюючу тугу неповторним помахом руки, прискорювали крок.

 

7 – й учень

        Вир боротьби був страшним і безжалісним. На захист Батьківщини піднялися усі: І дорослі, і діти. У ці страшні часи вони, нарівні з дорослими, воювали, працювали на військових заводах, у шпиталях та лікарнях.

Та багатьом судилося уже ніколи не повернутися до рідної хати, не побачити ні свого роду, ні безхмарного неба, ні плодючої землі.

8-ий учень
Тремтять гармати.
Б'є на сполох дзвін
Залізні круки вилітають з хмари.
Горить Вкраїна з чотирьох сторін
І на чужинців просить з неба кари.
Синів, дочок благає: — Захистіть!
Страждає в муках Україна мила.
І піднімається із глибини століть
Непоборима, нездоланна сила.

 

9 - ий учень
Гримить гроза війни. Іде розплата.
Покладено судьбу на терези.
Але ж коли порадує солдата
Веселий грім весняної грози?

10 - ий учень
У заметілі і в гарячім літі
Клекоче битва, грізна і тяжка.
І так багато є доріг на світі,
Але до перемоги — лиш одна.

11 - ий учень
Лише одна веде туди дорога,
В задимлену сувору давнину,
Хоча вона така важка і довга —
Через бої, через усю війну.

12 - ий учень
Вкраїну хоч із краю в край сходи,
Усі роздоли, всі її простори
Навряд чи знайдеться десь двір, куди
Не внадилося б ненависне горе.

 

 Ведучий 1-й

         Друга світова війна – одна з найтрагічніших сторінок в історії українського народу. Україна втратила п’яту частину населення: близько 3 мільйонів чоловік на фронтах і близько 5,5 мільйонів  у зоні окупації. Міста і села обезлюдніли і лежали в руїнах. Понад 10 мільйонів українців залишилися без даху над головою і жили в непристосованих приміщеннях та землянках. Було зруйновано 714 міст і селищ, понад 28 тисяч сіл. 800 тисяч чоловік втратив Київ, по 200 тисяч – Харків і Одеса, 100 тисяч - Запоріжжя.

Промисловість і сільське господарство перебували в стані повної розрухи. Було знищено 16 150 підприємств, 27 910 колгоспів, 872 радгоспи, 2 300  машинно – тракторних станцій.

 

Ведучий 2 – й

        На примусові роботи до Німеччини було вивезено 2,4 мільйони чоловік. В Україні було організовано понад 230 таборів, де загинула 1 366  військовополонених. За опір окупантам разом з усіма жителями було спалено близько 230 сіл.

        З України вивозили все, що можна було забрати: устаткування заводів і фабрик, яке не вдалося вчасно евакуювати, сировину і матеріали, худобу і продукти. В ешелони вантажили полтавський чорнозем, викопали й вивезли до Німеччини 1 мільйон фруктових дерев. З музеїв забрали понад 40 тисяч найцінніших творів мистецтва, історичних реліквій. Тільки прямі збитки заподіяні німецько – фашистськими загарбниками народному господарству України становили 285 мільярдів карбованців.

Мільйони людей забрала Друга світова війна. Смерть однієї людини - це трагедія. А коли гинуть сотні, тисячі, мільйони... Загиблим не болить. А у живих і до сьогодні продовжують кровоточити рани.

 

1– учень

Задихалося літо від спеки,

І сивіли від спраги лани.

В сивім небі кружляли лелеки,

А земля – в димовищі війни.

 

Ведучий 3 – й

У дні війни до Збройних Сил вступили понад 2 300 жителів Михайлівки, 768 з Пришиба, 693 з  Тимошівки, 435 з Любимівки, 352 зі Старобогданівки.

За два роки окупації ворогом було замордовано і розстріляно понад 800 мирних жителів району.

У Старобогданівці поховано 3000 тисячі солдат та офіцерів, у Трудолюбимівці – близько 1000, у селі Нове Поле – понад 1000, у Лиманівці 625 воїнів, у Нововолодимирівці - 200.

Всього михайлівська земля прийняла майже 7000 загиблих солдат і офіцерів Збройних Сил.

За роки окупації майже 4000 мешканців району було вивезено до Німеччини.

У боях на різних фронтах загинуло близько 4 363 воїнів – михайлівців: з них   2  048 чоловік   полягли смертю хоробрих, 1 983 – пропало безвісти,  в німецьких концтаборах загинуло  65 чоловік.

 

Ведучий 4 - й

 Не всі повернулися з боїв, мешканці нашого селища навіки сплять у землі, залишивши вдів, дітей-сиріт та одиноких матерів.
       27 жовтня 1943р. Михайлівка була визволена від німецько-фашистських загарбників.

Більше трьох тисяч героїв - рядових, сержантів, офіцерів - за мужність та героїзм, проявлені в роки Другої світової війни, були нагороджені бойовими орденами та медалями. Серед них Герої Радянського Союзу - Євгенія Іванівна Носаль, Марія Іванівна Доліна, Іван Антонович Найдьонов, Євген Власович Биковський, Василь Трохимович  Поляков, Федір Іларіонович Павловський, повний кавалер ордена Слави Василь Макарович Папуча.

     ( Очевидець тих подій розповідає про визволення Михайлівки й району)

     Ведучий 1 - й

 Мільйони людей в усьому світі знають про звіряче обличчя фашизму з книг, документальних та художніх фільмів. Все менше залишається тих, хто пам'ятає злочини фашистів зі свого трагічного досвіду.

Люто ненавиділи фашисти слов'янські народи, вони  розробляли і втілювали  в життя плани масового фізичного знищення та поневолення тих, хто залишився живим.

Техніка знищення населення окупованих країн сягнула небачених розмірів. Гітлерівці вкрили Європу павутиною похмурих катівень, організовували жахливі "фабрики смерті". Кров холоне в жилах при згадці про такі табори смерті, такі, як Дахау, Освенцім, Майданек, Бухенвальд, Заксенхаузен, Саласпілс та подібні їм, в яких по-звірячому було закатовано й знищено декілька мільйонів чоловік. У концтаборах недолюдки творили злочини, яких історія людства ще не знала. Людей катували, практикували на них досліди, труїли газом, спалювали в крематоріях.

 

     Ведучий 2 - й

 До відбору для знищення німці ставили планку на висоті 120 см. Всі діти, які могли пройти під цією планкою, відправлялися до крематорію. Знаючи про це, дівчатка й хлопчики  витягувалися як тільки могли, піднімали вгору голови, стараючись потрапити до групи тих, кого залишають в живих...

 

 

           

    Ведучий 3 - й

Утилізовані "залишки" таборів смерті використовували. Одяг та взуття - у вжиток, волосся спалених в крематоріях жінок акуратно пакувалося в мішки і відправлялося на меблеві фабрики. Звірства фашистських загарбників носили масовий характер, були наслідками офіційних директив найвищих нацистських інстанцій.

   

Ведучий 4 - й

Тільки на окупованій території СРСР фашисти замучили й знищили близько 10 млн. мирних жителів, в тому числі жінок, дітей, людей похилого віку. Скрізь окупанти вводили примусову рабську працю з каторжним режимом. Мільйони людей, яких вивезли до Німеччини або залишилися на окупованій території, утримувалися в неволі, як раби в давнину...

 

  Учень

«Березень, 12, Ліозно, 1943 рік.

Дорогий, добрий татусю!

    Пишу я тобі з німецької неволі. Коли ти, татусю, будеш читати цього листа, мене в живих не буде. І моє прохання до тебе, батьку: покарай німецьких кровопивць. Це заповіт твоєї помираючої доні.

     Кілька слів про маму. Коли повернешся, маму не шукай. її розстріляли німці. Коли допитувалися про тебе, офіцер бив її нагайкою по обличчю. Мама не витерпіла і гордо сказала: "Ви не злякаєте мене побоями. Я впевнена, що чоловік повернеться назад і викине вас, підлих загарбників, звідси геть." І офіцер вистрелив мамі в обличчя...

   Татусю, мені сьогодні виповнилося 15 років, і якщо б зараз ти зустрів мене, то не впізнав би свою доню. Я стала дуже худенька, мої очі запали, коси мені постригли наголо, руки висохли, вони схожі на граблі. Коли я кашляю, з рота йде кров - мені відбили легені.

    ... Я рабиня німецького барона, працюю у німця Шарлена прачкою, перу білизну, мию підлогу. Роботи виконую дуже багато, а їм два рази на день в кориті разом із свиньми.

    Живу я в сараї, де дрова, в кімнату мені заходити не можна. Два рази я втікала від господарів, але мене знаходив їхній двірник. Тоді сам барон зривав із мене сукню і бив ногами. Я втрачала свідомість. Потім на мене виливали відро води й кидали в підвал. Тільки смерть врятує мене від жорстоких побоїв.

     Не хочу більше мучитися рабинею у проклятих, жорстоких німців... тату, відомсти за маму і за мене. Прощавай, добрий татусю, йду помирати... Твоя доня».

 

    Ведучий 1 - й

А скільки матерів, сестер, коханих чекали і не дочекалися своїх синів, братів, чоловіків. У народі надаремно кажуть, що час не владний над материнським горем. І скільки б не минуло років і десятиліть, коли пролунало страшне слово "війна", вони ніколи не принесуть спокою матерям, діти яких віддали найдорожче - життя у боротьбі з фашистськими загарбниками. І хоч сивина лягла на їхні скроні, та серця свято бережуть пам'ять про рідних людей. А невтішне вдовине горе – то вічне прокляття війни.

 

 1-й учень

Вийшла в степ широкий мати посивіла, 
Виплакала очі від журби вона, 
Біля квітів маку стала, заніміла, 
І згадалась знову матері війна... 
І почула голос сина над житами – 
То зітхала мати, то вогонь палав: 
„Я прийшов до тебе, я вернувся, мамо. 
Я своєю смертю смерті потоптав. 
На моїй могилі нині квітів море, 
Ти в думках до мене линеш з далини, 
І твоє невтішне материнське горе – 
То прокляття вічне паліям війни!”

( Звучить пісня «Мальви»)

    

 2 – й учень

До тебе, людино, звертаюсь:

Залиш на хвилину щоденні турботи.

З собою побудь у глибокій скорботі,

Згадай чоловіка, товариша, брата,

Дружину, сестру, старенькую матір.

3 - й учень

Перед трагічною хвилиною мовчання

словами говорити неможливо.

Оця хвилина більше нам розкаже,

Ніж тисячі, а чи мільйони слів.

4 – й учень

Солдатів подвиг, про який сьогодні

Дізнались ми, не передать словами,

А тільки серцем можна це сказати,

Але воно, на жаль, не має мови,

Лиш має біль.

Прошу пам'ять про загиблих під час Другої світової війни  вшанувати хвилиною мовчання.

(Хвилина мовчання)

Ведучий 1 - й

       Йшов 1945 рік. Друга світова війна проти фашистських загарбників наближалася до переможного кінця. Наша армія підійшла до столиці фашистської Німеччини - міста Берліна.

Ведучий 2 - й

         16 квітня почалася наступальна операція Другої світової. Війська- союзники, які на той час вже мали перевагу в живій силі і техніці, за участю бойових частин Війська Польського нанесли кілька сильних ударів на широкому фронті,  розбили берлінське угрупування противника на частини і оточили їх. Берлінською операцією командував Маршал Радянського Союзу Григорій Костянтинович Жуков.

      20 квітня почався штурм Берліна. 25 квітня завершилося оточення берлінського угрупування. Війська – союзники обєдналися із  американською армією.

 

      Ведучий 3 - й

Битва за Берлін тривала до 2 травня. Особливо запеклим був штурм Рейхстагу-лігва фашистського звіра. Гарнізон ворога капітулював у ніч на 2 травня. Бої з окремими групами ворога, які проривалися з оточення, продовжувалися до 5 травня.

 

Ведучий 4 - й

8 травня 1945 року представники німецького верховного командування підписали в Карлсхорсті (передмістя Берліна) акт про капітуляцію збройних сил фашистської Німеччини. Ворог здався. Перемога над Німеччиною  значила крах гітлерівського "нового порядку", звільнення поневолених народів Європи, врятування світової культури і цивілізації від фашизму. День 9 травня став Днем перемоги над нацизмом у Європі. Закінчилася Друга світова війна 2 вересня 1945 року, коли на борту лінкорна «Міссурі» було підписано капітуляцію Японії перед союзними державами.

Багато лиха наробила війна, але, війська – союзники  перемогли ворога, який підкорив пів Європи.

 

5 -ий учень
Ох, скільки битв одгриміло довкола
У навіжений, божевільний час
Та чорна кривда правди не зборола,
І не піддався світ пітьмі, не згас.

6 -ий учень
Хто гордий, той не стане на коліна,
Таких нікому не перемогти
Від Волги, з Балтики аж до Берліна
Могутньо докотилися фронти.

7-ий учень
Давно я чув, що з просторів небесних
Нам світять зорями в нічній імлі
Безсмертні душі праведників чесних —
Отих людей, що вмерли на землі.

8 -ий учень
Коли вмирає воїн в дні суворі,
Душа у нього, кажуть, не вгаса,
Та всі якби перетворились в зорі, —
То їх би не вмістили небеса.

 

9  – й учень
Страшний погром усіх нас перетряс.
Ми знаєм горе і чиєсь, і власне,
Отож, в душі у кожного із нас
Хай свічка пам'яті горить, не згасне.

10 -ий учень
Нашу пам'ять обпалює Вічний вогонь,
Де граніти і зелені повінь,
До священного чистого світла його
В день весни ми приходим на сповідь.
Уклонитися тим, хто поліг у бою,
Хто прикрив рідну землю собою…

3 -ий ведучий

      Жива людська пам'ять... Вона не старіє з роками, не тьмяніє. Вона стукає в наші серця дзвонами Хатині, попелом концтаборів, солдатськими обелісками. І поки існуватиме рід, існуватиме і пам'ять, бо без неї немає майбутнього.

4-ий ведучий

  У рожевому цвітінні садів ми стрічаємо 77-у річницю перемоги над нацизмом у Європі. Сонце придивляється до її кольорів, теплом огортає безкрайній рідний край.

1-ий ведучий

  А нашим дорогим ветеранам знову бачиться те  страшне лихоліття, коли земля вкривалася сірим попелом, а чорний дим стелився над полем. Війна круком упала на нашу Вітчизну. Ще невміло тримаючи зброю в руках, тоді зовсім юні захисники вийшли боронити країну.
 

2-ий ведучий

Минають роки, змінюються покоління. Але ніколи не зітреться пам'ять про наших захисників, про їхні  подвиги, про ту страшну війну, яка забрала життя мільйонів людей, принесла лихо і горе на нашу українську землю.

3-ий ведучий

І скільки б не пройшло часу, ми завжди пам’ятатимемо героїчну оборону України.

У хвилюванні Вічного вогню нам завжди вбачатимуться обличчя ваших загиблих побратимів. Низько хочеться схилити голови перед вашим подвигом, сивочолі ветерани.

 

 

Учень. Ми свято шануємо пам'ять усіх,

             Хто власним життям нашу юність зберіг,

             Хто впав за свободу у грізну годину

             За землю священну, за Україну.

 

1учень. Ми, молоде покоління Михайлівки, не хочемо війни.

2 учень. Ми докладемо зусиль, щоб зберегти мир, не допустити нової трагедії.

3 учень. Ви перемогли! Заради майбутнього, заради нас, і ми Вам кажемо: «Спасибі!»

4 учень. Дякуємо за Ваш подвиг, за мирне життя, за щастя щодня бачити  сонце, усміхнену маму!

5 учень. Бажаємо Вам здоров’я, довгих років життя і мирного неба над головою! Низький вам уклін!

      6 – й учень. Прийміть від нас ці маленькі квіточки червоних маків, які символізують крапельки крові самовідданих захисників нашої Вітчизни, які загинули під час жахливих подій Другої світової війни.

      7 – й учень. Адже саме вони, розквітаючи кожної весни напередодні Дня Перемоги над нацизмом у Європі, промовляють до нас: «Ми не вмерли, ми вічні! Ми завжди на варті своєї Вітчизни!»

 

Учень

Бережіть ці маки,

Що сонцю відкриті,

Солдатською кров’ю

Навіки политі.

 

Учень

Хай роняють зерна,

Щоб знов проростали,

Про подвиг солдатський,

Щоб всі пам’ятали.

( Звучить пісня «Маки», перегляд відео)

 

Учень

Пливуть літа, як дим у безвість хмуру,
І двічі жить на світі не дано.
Дивіться ж, люди, не споганьте, прошу
Обпалене війною знамено.

 

 

Учень

Живіть собі без кривди, без тривоги,
Свободою втішайтесь, як орли.
Та честь дідів не затопчіть під ноги,
Щоб ваші діти вас не прокляли.

Учень

О, пам'яте, всесильна, всемогутня, 
Не дай забути тих, кого нема, 
Не доведи, о Матінко Пречиста, 
Щоб в наші душі вкралася зима. 

 

Учень
Терзай же душу спогадом жорстоким, 
Волай до серця кожного із нас, 
Не дай дивитись збайдужілим оком 
На очі матері, що плакали не раз. 

 

Учень
О, царице, Пам'яте народу, 
Не сховай у вічності своїй 
Сторінок безсмертних і величних 
Тих жорстоких, грозових подій. 

 

Учень
Молюсь до тебе, Пам'яте, молюся 
Не тільки у травневий світлий час. 
Вклоняюся до тебе і горнуся. 
Не полишай, о Всемогутня, нас. 

 

Учень
Не дай забути, щоб не повторити, 
Не дай згасити, щоб не розпалить. 
Гарячу й чисту кров мого народу, 
Не дай, о Господи, ізнов пролить.