Характеристика образу Елізи Дулітл “Пігмаліон”

Характеристика образу Елізи Дулітл “Пігмаліон” Д

Еліза – це дівчина з простої сім’ї, яка нічим не відрізняється від інших. Вона має цікаву зовнішність, проте далеко не красномовна

мова розвіює ілюзію, безжально розкриваючи всю реальність. Її вчителем був Хіггінс, який посперечався зі своїм другом, що всього через деякий час цю дівчину зі звичайного провінційного містечка вже не можна буде впізнати.

Видатний драматург показує три стадії розвитку свідомості

Елайзи-Галатеї: безграмотна квіткарка, «майже леді», справжня леді, що може вести гостру дискусію. Елайза змінюється протягом

усієї п’єси. Проте основа особистості, темперамент зберігаються.

«РОЗУМІЄТЕ, РІЗНИЦЯ МІЖ ЛЕДІ І КВІТКАРКОЮ

ПОЛЯГАЄ НЕ В УМІННІ ЗІ СМАКОМ ВДЯГАТИСЯ ЧИ

ПРАВИЛЬНО ГОВОРИТИ – ЦЬОГО МОЖНА

НАВЧИТИСЯ – І НЕ В ТОМУ, ЯК ВОНА ПОВОДИТЬСЯ, А В ТОМУ, ЯК ПОВОДЯТЬСЯ З НЕЮ ІНШІ».

У четверт й д ї «П гмал она» перед нами постає зовс м нша Ел за: упевнена в

соб ж нка, яка так просто не поступиться власним щастям. Вона навчилася правильної л тературної вимови, г дної повед нки у вищому сусп льств .

Завдяки наполеглив й прац та своїй крас вона п дкорила св т, але дивак науковець Г гг нс н би не пом чає її чар в. Проте вона розум є, що не є

господинею в будинку Г гг нса, що в н не ц нує її як ж нку, завдяки

досягнутим нею результатам в н просто виграв пар . Ел за розум є: з одного

боку, вона певною м рою закохалася у свого вчителя, з ншого — не була потр бна йому. У ц й ситуац ї д вчина поводиться як справжня лед , яку образили, висловлюючи професоров весь негатив, що накопичився

протягом цього часу в її серц . Стає зрозум лим, що Ел за — дуже сильна особист сть, але Г гг нса вона н коли не переможе. І в ц й, здавалось би,

безвих дн й ситуац ї д вчина знаходить вих д, який зрештою винагороджує її перемогою над обставинами.

Риси характеру: щир сть, енерг йн сть, природна моральн сть. Д вчина має почуття власної г дност .

“Пігмаліон” цитатна характеристика Елізи

«її не можна назвати привабливою» (за словами самої Ел зи)

«Ой, паночку, скаж ть йому, щоб не писав на мене! Ви й не знаєте, що мен од того буде!

Вони ж заберуть у мене дозв л торгувати й виженуть мене на вулицю за те, що н би ч плялася до мужчин.»

«Створ ння, що видає так гн тюч й поглинаюч звуки, не має права бути хоч би й де — не має права на життя! Затям: ти — людська стота, над лена душею  божественним

даром ясного, виразного слова, а твоя р дна мова — це мова Шексп ра, М льтона та Б бл ї, тож не курникай тут, неначе хвора голубиця!»

«Я маю право продавати квіточки де завгодно, аби тільки не стовбичила людям на дорозі», «Яке в нього право втручатися в мої діла? Аніякого права!», «Я маю таке саме право буть тут, як і ви!»

«стати продавчинею у квітковому магазині, щоб не стирчать із кошиком на розі Тотнем-Корт-роуд».

«Але я можу обійтися без вас — ще й як обійдуся, не думайте»