ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ  З ПРИКАЗКАМИ ТА ПРИСЛІВ’ЯМИ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

                                                    Калашник Д.С вчитель фізичної культури Добропільського НВК№7, здобувач освіти 4 курсу, кафедра теорії та методики фізичного виховання Комунального закладу «Харківська гуманітарно-педагогічна академія»

                      Гейдел А.М  викладач кафедри українскої лінгвістики, літератури та методики навчання , Комунального закладу «Харківська гуманітарно-педагогічна академія»

Лінгвокультурний текст складають культурно-марковані одиниці, які можна досліджувати в різноманітних аспектах (авторство, історія, джерела, способи оформлення тощо). Прислів’я та приказки як лінгвокультурні тексти відтворюють у свідомості людини сукупність певних відомостей. З одного боку, ці відомості визначають логічну конструкцію виразу, з іншого – зумовлюють межі його вживання, стилістику, зв’язок з певними життєвими ситуаціями, історією і культурою народу. Сукупність таких відомостей, на думку багатьох учених, становить культурно-історичне тло прислів’їв та приказок.

Прислів’я та приказки є специфічним складником народної творчості. У їхньому змісті виявляється здатність людської спільноти відбирати, осмислювати й викладати найтиповіші явища природи, суспільного життя, праці й побуту, висловлюватися про них у стислій, зручній для запам’ятовування й швидкого поширення формі. Завдяки таким особливостям цих мовленнєвих одиниць їх використовують усі покоління кожної нації.

Прислів’я як одиниці комунікації є відтворюваними у мовленні зворотами повчального характеру, структурно дорівнюють реченню, але у змістовному плані є ширшими за речення. Прислів’я має комунікативно-прагматичний потенціал, який розкривається в комунікативній взаємодії. Прагматичну специфіку використання прислів’їв в комунікації закладено у прагненні адресанта максимально чітко висловити своє відношення не тільки щодо того чи іншого факту, події але й до адресату. Вживання прислів’їв у мові характеризується локативною силою впливу на адресата та цілеспрямованим перлокутивним ефектом. Відтворюваність у мовленні у якості цільного «твору»  надає можливість визначити специфіку прислів’я як мовленнєвого акту, тобто вислову, що трактують як дію. З комунікативно-прагматичної точки зору прислів’я є інтернаціональним (мовленнєвий акт виникає як реакція на ситуацію, що склалася в процесі розгортання дискурсу, як відгук на репліку співрозмовника).

Проаналізуємо аспекти схожості та відмінності між пареміями в українській та англійській мовах. Очевидно, прислів’я та приказки англійської й української мов можуть бути подібними за лексичним складом, комунікативним значенням і стилістичним забарвленням, проте значна їх частина має свої особливості, й відповідник у порівнюваній мові часто буває тільки приблизним. При порівнянні паремій характерним є визначення спільного асоціативного значення, аналогічність ситуації, у якій доречним є вживання афоризму.

Прислів’я та приказки можна умовно поділити на кілька тематичних груп, де значення змісту паремій можна зрозуміти лише після переосмислення окремих її компонентів. Значний інтерес для сучасного дослідника представляють групи, що репрезентують:

1. Риси характеру, вчинки людей, стосунки у сім’ї, колективі та суспільстві.

2. Прислів’я про любов, дружбу, чесність, лінь, розум, а також такі, що номінують побутові реалії.

3. Прислів’я, що засвідчують тісний зв’язок народу з середовищем перебування.

4. Прислів’я, що відображають відносини в сім’ї.

Основна мета організації лінгводидактичної роботи в процесі вивчення англійської має максимально адекватні умови, які сприятимуть формуванню комунікативних навичок і умінь вживати мовні засоби іноземної мови у спілкуванні. Вивчення іноземної мови має відбуватися в умовах реального спілкування. Тому не слід недооцінювати величезний методологічне і практичне значення використання прислів’їв і приказок в процесі вивчення іноземної мови на різних етапах.

Прислів’я та приказки почали вживати під час вивчення іноземної мови дуже давно (раніше Європа використовувала їх для вивчення латинської мови), а тепер їх використання на заняття іх з української та англійської мови допомагає учням опанувати не тільки аспекти мови, а також вимову, граматику, словниковий запас і найважливіший вид мовної діяльності – говоріння.

Прислів’я та приказки зручний у використанні матеріал для навчання, як та сама думка може виражати різними словами. Вони незамінні у навчанні монологічного та діалогічного мовлення, що робить мову живою і барвистою.

Застосування прислів’їв та приказок сприятиме кращому засвоєнню цієї дисципліни, розширенню знань про мову, словниковий склад та особливості його функціонування. З іншого боку, їх вивчення є додатковим джерелом країнознавчих знань. На додаток до цього використання англійських прислів’їв та приказок допоможе створити ідеальні умови для розвитку мовлення учнів на різних етапах засвоєння, бо приказки та прислів’я – джерело збагачення мови, що підвищує її логічність, емоційність і стильову виразність, будучи частиною культури народу.

Досвід педагогів показує, що одним із ефективних методів забезпечення інтересу учнів до навчання, їх активності та ефективності є використання прислів’їв і приказки на практичних заняттях з англійської мови на різних етапах навчання.

Є кілька причин для їх використання під час вивчення іноземної мови, а саме:

• мудрі й вагомі за лексичним значенням;
• легко знайти в Інтернеті;
• можуть бути використані під час вивчення різних аспектів мови: фонетичного, граматичного та лексичного;
• завдяки їм не важко запам’ятати співзвучність, риму і ритм;
• вони виразні й експресивні, вимогливі при активізації образного мислення та аналізу;
• допомогти проілюструвати точку зору та узагальнити її коротку форму.

Саме завдяки тому, що існують прислів’я та приказки невеликі за формою, їх легко інтегрувати в освітній процес. Вправи на їх основі не вимагають великої підготовки; і також допомагають ввести елемент гри на різних етапах вивчення англійської мови.

На початковому етапі вивчення англійської мови можна використовувати прислів’я та приказки з метою опрацювання звукової сторони мови. Вони допомагають тренувати вимову окремих важких приголосних, особливо тих, що відсутні у рідній мові. Замість окремих слів і фраз, що містять той чи інший звук можна запропонувати спеціально дібрані для учнів прислів’я та приказки. Потім прислів’я або приказки протягом двох-трьох уроків повторюється, вимова звука виправляється.

Використання прислів’їв і приказок розширює знання про мову, збільшує словниковий запас учнів, сприяє вивченню лексичних, граматичних та фонетичних особливостей, сприяє швидшому оволодінню іноземною мовою. Шляхом пошуку відповідних прислів’їв і приказок українською мовою формується здатність до критичного аналітичного розуміння, що виявляється в уміннях розуміння смислового навантаження висловлювання.

Засобом навчання є прислів’я та приказки іноземної мови, що активізує розумову діяльність учнів, має значне методичне і практичне значення в її процесі дослідження. Вони роблять освітній процес цікавішим, тому що вони стимулюють емоційний розвиток особистості учнів, яка в майбутньому формує потужне спонукання до вивчення мови.

Отже, можемо зробити висновок про вивчення англійської мови учнями за допомогою прислів’їв і приказок дуже ефективний процес, що відбувається одночасно з формуванням загальної іншомовної компетенції та допомагає удосконалювати всі види мовленнєвої діяльності.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Куцик (Дрогобич) О. Прислів’я і приказки з ономастичним компонентом як лінгвокультурні тексти (на матеріалі російської та української мов) // Дрогобицький педагогічний університет. Дрогобичі, 2013. С. 176–189

2. Шепітько С. В. Фонд прислів’їв як об’єкт вивчення сучасних парадигм лінгвістики // Науковий Вісник МДУ. 2015. Том 2. №19 С. 114–116.

3. Петраш С. А. English in the light of proverbs // Англійська мова та література. 2014. №30. Р. 11.
4. Пирогов В. Л. Структура і семантика паремійних одиниць японської, англійської, української та російської мов: типологічний та лінгвокультурологічний аспекти: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук. Київ: Київський Національний Лінгвістичний 69 Університет, 2003. 22 с
5. Коцюба З. Г. Лінгвістичні аспекти дослідження прислів’їв і приказок // Лінгвістичні студії. Донецьк: ДонНУ, 2012. № 24. С. 74.
6. Траіліна Л. П. Вживання прислів’їв, приказок та ідіом під час формування фонетичної компетенції. // Англійська мова та література. № 16–18 (350–352). С. 108.
7. Kosharna N. The General Pedagogical Content Component of Future Teachers’ Training in Ukraine // Science and Education a new Dimension: Pedagogy and Psychology. Budapest, 2015, Vol. III (21), 43. P. 10–12.
8. Makadzeba I. Do you know English proverbs? // English («ШС»). 2011. №27. Р. 12.
9. Savin P. Phraseology as Autonomous Linguistic Discipline // Linguistic and Literary Broad Research and Innovation. Bucharest: 2010. № 1. P. 70–73.