Характеристика спілкування

Характеристика спілкування як сприймання людьми один одного. Підготувала Коржик Ірина

Поняття спілкування. Спілкування - складний, багатофакторний і багатофункціональний процес, який представляє собою не тільки самостійну сферу життєдіяльності людини, а й пронизує прямо або побічно усі інші сфери. Значення категорії спілкування визначається тим, що воно дозволяє розкрити суспільну сутність людини, детермінацію внутрішнього світу людини та її особистості, а також зрозуміти розвиток психіки як процес, що відбувається шляхом присвоєння суспільно-історичного досвіду людства в контексті спілкування з іншими людьми, живими носіями цього досвіду.

Спілкування - це не просто дія, а саме взаємодія: воно здійснюється між учасниками, з яких кожен є носієм активності і припускає її у своїх партнерах.

Загальна характеристика міжособистісного пізнання. Проблему міжособистісного пізнання вітчизняній науці в 60-ті роки почав розробляти О. Бодальов, який поклав початок великому колу досліджень у галузі сприймання й розуміння людьми один одного. Було нагромаджено багато теоретичних та емпіричних даних, проведено масштабну роботу з їх систематизації, з виокремлення механізмів міжособистісного пізнання, таких як стерео-типізація, проекція тощо.

Складной процес міжособистісного пізнання можна описати за допомогою таких складових:• сприймання та оцінка зовнішніх ознак і поведінки індивіда;• створення уявлень про його психологічні особливості й стани;• оцінка цих уявлень та зіставлення зовнішніх ознак індивіда з особистісними характеристиками;• розуміння та інтерпретація отриманої інформації;• оцінка партнера в цілому;• загальні умовиводи;• прогнозування дій і вчинків партнера;• створення стратегії власної поведінки.

Міжособистісне пізнання характеризується кількома процесами: емоційно-раціональної та абстрактно-логічної оцінки іншої людини, емпатійного розуміння та прийняття іншого, інтерпретації інформації та вчинків індивіда, утворення узагальнень про іншу людину як особистість, прогнозування змін її поведінки, побудови стратегії власної поведінки.

Соціальне і міжособистісне пізнання. Пізнаючи соціальне оточення, навколишній світ, індивід сприймає, пояснює і відтворює у своєму мисленні різні його соціальні аспекти. Процес соціального пізнання надзвичайно важливий у житті особи та її соціальній взаємодії.

Соціальна перцепція. Пізнання соціальних об'єктів у соціальному контексті, передусім сприймання і розуміння людьми одне одного, називають соціальною перцепцією. Цей термін запровадив у науковий обіг американський психолог Дж. Брунер.

Соціальна перцепція – процес сприймання людини людиною. Синоніми – “сприймання особистості”, “міжособистісне сприймання”.

Соціальна (лат. socialis — суспільний) перцепція (лат. perceptio — сприймання, пізнавання) — цілісне сприймання суб'єктом соціальних об'єктів (людей, груп, спільностей), яке дає змогу надійніше визначати успішність і перспективи міжособистісної взаємодії.

Перцептивні механізми та ефектиІдентифікація Одним із найпростіших способів розуміння іншої людини є уподібнення себе з нею, що відіграє важливу роль у спілкуванні і взаємодії.Ідентифікація (лат. identicus — тотожний) — процес ототожнення (уподібнення) себе з іншим індивідом або групою, основою якого є емоційний зв'язок; набуття, засвоєння цінностей, ролей, моральних якостей іншої людини, особливо батьків; копіювання суб'єктом думок, почуттів, дій іншої людини, яка є моделлю.

Емпатія Цей механізм, реалізуючись як емоційний відгук на проблеми іншого, тісно пов'язаний з ідентифікацією. Емпатія (грец. empathia — співпереживання, співчуття) — осягнення емоційних станів іншої людини; психічний процес, який дає змогу зрозуміти переживання іншої людини (механізм пізнання); дія індивіда, що допомагає йому по-особливому вибудувати спілкування (особливий вид уваги до іншої людини); здібність, властивість, здатність проникати в психічний стан іншої людини (характеристика людини, тобто емпатійність).

Егоцентризм. Процес міжособистісного пізнання людьми одне одного ускладнюється явищем егоцентризму. Егоцентризм (лат. ego — я і centrum — осердя) — зосередженість індивіда тільки на власних інтересах і переживаннях, що спричинює його нездатність зрозуміти іншу людину як суб'єкта взаємодії та самодостатню особистість.

Рефлексія. Цей перцептивний механізм реалізується як внутрішнє уявлення людини про думку тих, із ким вона контактує. Рефлексія (лат. reflexio — звернення назад, самопізнання) — усвідомлення індивідом того, як його сприймають і оцінюють інші індивіди або спільності; вид пізнання, у процесі якого суб'єкт стає об'єктом свого спостереження; роздуми, аналіз власного психічного стану,тощо….

А також…Каузальна атрибуція. Дослідження каузальної атрибуції допомагає пізнанню механізмів взаєморозуміння, процесів інтерпретації суб'єктом міжособистісного сприймання причин і мотивів поведінки інших людей. Стереотипізація. Основу цього важливого механізму соціальної перцепції утворює несвідоме структурування особистості

Ефекти соціальної перцепції: Ефект ореолу. Ефект поблажливості. Ефект первинності. Ефект новизни. Ефект пріоритету

Висновок: Отже, вступаючи в міжособистісні стосунки, особистість повинна вчитися розуміти людей, намагатися емоційно відгукуватися на психічні стани: співчувати, співпереживати, разом радіти й сумувати, а також вибирати адекватні способи звернень, впливів

Дякую за увагу!!!Підготувала: Коржик Ірина.