ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗМІСТ ГРИ У ГАНДБОЛ

ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗМІСТ ГРИ У ГАНДБОЛ

Гандбол відноситься до видів спорту з так званої конфліктної діяльністю. Команди прагнуть досягти переваги над суперником, маскуючи свої задуми і одночасно намагаючись розкрити плани противника. Тому розглядати спортивну боротьбу команд необхідно з позицій протиборства сторін. Процес гри визначається наявністю техніки, тактики і стратегії. Без цих складових спортивне одноборство команд неможливо.

Техніка - це комплекс прийомів гри, що представляє собою систему раціональних рухів для досягнення перемоги над суперником.

Тактика - це система дій, спрямована на вирішення поточних завдань боротьби в ході однієї зустрічі. У процесі боротьби одна команда, що володіє м'ячем, прагне закинути його у ворота суперника найбільшу кількість разів, перегравши захист і воротаря. Протилежна команда ставить собі інші завдання: не дозволити закинути м'яч в свої ворота, перехопити м'яч до скоєння кидка суперника і провести відповідну атаку. Відповідно прагненню обох команд і розгортаються ситуації боротьби між ними.

Стратегія - це мистецтво керівництв боротьбою. У спорті стратегія являє собою систему знань про закономірності змагальної боротьби. Знання цих закономірностей дозволяє передбачити характер і умови майбутніх змагань.

Стратегія передбачає:

1) вивчення тенденцій гри;

2) визначення спрямованості процесу підготовки команд на основі досвіду її участі в попередніх змаганнях і вивчення умов для проведення
у майбутніх змаганнях.

У процесі підготовки до конкретного змагання стратегічними завданнями будуть:

1) оцінка можливостей окремих гравців своєї команди і визначення плану гри;

2) встановлення характеру гри супротивника і на цій основі вибір систем і форм гри;

3) визначення режиму змагань в цілому.

Гандбол - гра колективна. В основному складі команди на майданчик виходять 7 осіб. Всі вони об'єднані спільною метою закинути у ворота супротивника якомога більше м'ячів і не пропустити в свої. Для досягнення успіху необхідні узгоджені дії всіх членів команди, підпорядкування своїх дій виконанню загального завдання. Діяльність кожного гравця команди має конкретну спрямованість, відповідно якої гандболістів розрізняють по амплуа: воротар і польові гравці в нападі (центральний розігруючий, напівсередній, крайній, лінійний) і обороні (центральний, напівсередній, крайній, передній захисники). Рухова діяльність гандболістів у грі не просто сума окремих прийомів захисту і нападу, а сукупність дій, об'єднаних спільною метою
в єдину динамічну систему. Успіх рухової діяльності залежить від стійкості
і варіативності навичок, рівня розвитку фізичних якостей та інтелекту гравців.

За останнє десятиліття відзначається значна інтенсифікація гри. Це виражається в безперервній рухливості гандболіста в грі, в підвищенні швидкості пересування і виконання прийомів з м'ячем, в поліпшенні так званої гри без м'яча, в більш напруженій боротьбі кожного спортсмена в окремому ігровому епізоді.

Сучасний гандбол - гра атлетична, що ставить високі вимоги до рухових і функціональних можливостей спортсмена. Беручи участь у змаганнях, гандболіст здійснює велику роботу. За гру спортсмен команди високого розряду долає в середньому відстань 4000-6500 м. при стрімкому переході
в напад і від нападу до захисту своїх воріт гандболіст здійснює до 50 ривків
і прискорень, долаючи при цьому до 25% відстані за гру. Пересування на високій швидкості поєднується з ловом, передачею та кидком м'яча у ворота.

Рухова діяльність гандболістів включає в себе ходьбу, біг, стрибки, ривки, ловлю і передачу м'яча, кидки м'яча в ворота, в більшості випадків при одноборстві суперників. Кількісні характеристики перерахованих компонентів рухової діяльності у гравців різного амплуа неоднакові. Наприклад, виконуючи захисні дії, гандболісти переміщаються короткими ривками 2-10 м, долаючи за гру в середньому 600-метрову відстань. Однак центральний захисник (за даними В.І. Ізаака) долає шлях 730 м, а крайній - всього 400 м. при цьому центральний захисник при виході до гравця з м'ячем долає відстань 250 м, а крайній - всього близько 20 м.

Особливо великі розбіжності спостерігаються в кількості застосувань передач. Центральний розігруючий і напівсередній передають м'яч в 2-3 рази частіше, ніж крайній гравець, і в 6-8 разів частіше ніж лінійний. Це відповідає завданням ігрового амплуа: гравці другої лінії нападу створюють умови для взяття воріт, розігруючи м'яч, а гравці першої лінії, перебуваючи під щільною опікою захисників, в основному діють без м'яча.

При переході від нападу до захисту і, навпаки, від захисту до нападу найбільша активність спостерігається у крайніх гравців. Вони здійснюють багато прискорень, компенсуючи малу активність в ривкових рухах при позиційній грі. Найбільші вимоги до пересування короткими ривками пред'являються до захисників, які обороняються на центральних позиціях. Вони за одну гру виконують від 50 до 120 ривків, руйнуючи узгодженість дій противника в нападі.

Більше всіх стрибків виконує напівсередній. Однак загальна кількість стрибків у грі гандболістів невелика. В середньому гравці здійснюють не більше 20 стрибків. Ці закономірності властиві для гри чоловічих, так
і жіночих команд з деякими невеликими поправками співвідношень.

Гандбол - гра з нестандартними рухами і динамічної силової роботи змінної потужності. Інтенсивність безперервно змінюється. Це обумовлено обстановкою не майданчику в кожен момент гри. Чергуванні активних
і пасивних фаз у руховій діяльності гравця в основному слід через 3-20 с. Активні фази - це швидке переміщення, володіння м'ячем, єдиноборство
з противником, а пасивні - повільне переміщення без м'яча і зупинка. В іграх із слабким супротивником пасивні фази подовжуються, а активні майже не змінюються.