Харківщинознавство. Тема: Адміністративно-територіальний устрій і військово-політичне значення Слобідської України.

Адміністративно-територіальний устрій і військово-політичне значення Слобідської України

Мета:формувати загальне уявлення учнів про адміністративно-політичний і територіальний розвиток Харківщини; визначити територію розміщення Слобідських полків України; розвивати увагу, пам'ять, мислення, вміння аналізувати та робити висновки, навички роботи; виховувати зацікавленість до вивчення минулого рідного краю.

Очікувані результати:визначати особливості полкового устрою на Слобожанщині та особливості воєводського управління;порівнювати полковий устрій та повноваження козацької старшини на Слобожанщині та Запорізькій Січі;аналізувати історичні джерела, застосовувати й пояснювати на прикладах поняття та терміни.

План: Адміністративно-політичний устрій на Харківщині. Утворення слобідських козацьких полків. Особливості адміністративного управління Харківщини. Воєводське управління на Харківщині. Ліквідація автономії Слобідської України.

Адміністративно-політичний устрій на Харківщині. У другій половині XVII ст. територія нашого краю була окраїною Московської держави, а населення – передовим оплотом у боротьбі з татарами, що робили постійні набіги. Слобідська Україна зазнала величезних збитків від татарських набігів: нападники палали та руйнували міста, слободи, села, грабували майно, убивали й полонили населення. Особливо виділялися напади в 1680 і 1691 рр., коли було спалено та знищено багато населених пунктів Богодухівського, Валківського, Чугуївського повітів. Тому міста Харківщини в цей час мали значення головним чином як військові оборонні пункти. Населення Слобідської України нараховувало наприкінці XVII ст. близько 120 тис. осіб.

Умови життя на Слобідській Україні вимагали від чоловічого населення військової служби. Козаки та служилі люди, яких присилала на Слобожанщину Московська держава, будували тут систему оборонних укріплень у вигляді засічних ліній і валів, що перемежовувалися з фортецями. Умови життя вимагали від чоловічого населення військової служби. Там, де чоловік, виходячи на роботу в поле, повинен був брати її с собою мушкет і шаблю, де він ні на мить не був гарантований від татарської стріли або аркана, там мимоволі кожен ставав воїном, козаком. В основі адміністративно-політичного устрою міст-фортець, які виникли на території Дикого поля, лежала козацька полкова система, що сформувалася в часи Визвольної війни 1648-1654 рр. Поселенці які прибували на Слобідську Україну з Придністров’я, принесли із собою військовий козацький устрій, а умови їхньої нової батьківщини сприяли підтримці та розвитку цього устрою.

Утворення слобідських козацьких полків. У 50-60-ті рр. XVII ст. на Слобожанщині утворилося чотири козацькі полки: Харківський, Сумський, Охтирський, Острогозький. У 1685 р. з Харківського полку виділився окремий Ізюмський. Такий полковий устрій існував і в XVIIІ ст. Ізюм був одним з важливіших центрів на півдні Слобідської України. Слобідські козацькі полки брали участь у багатьох бойових діях і військових походах.

Харківський слобідський козацький полк утворився між 1651 і 1659 рр. в складі Бєлгородського розряду, у переважній більшості з переселенців із Лівобережної та Правобережної України (черкас). Прапор полку

Сумський слобідський козацький полк сформувався в 1652-1658 рр. переселенцями Правобережної України, які на чолі з Герасимом Кондратьєвим заснували місто Суми. Прапор Сумського полку

Охтирський слобідський козацький полк було засновано в 1655-1658 рр., переважно з переселенців Правобережної України. У 1732 р. полк поділявся на 20 сотень, адміністративними центрами яких були міста Охтирка, Богодухів, Боромля, Грайворон, Коломак, Колонтаїв, Котельва, Краснокутськ, Мурафа, Рублівка, Хухра та ін.. На той час на території полку існувало 13 міст, 63 села та слободи, 11 хуторів. Прапор полку

Острогозький слобідський козацький полк – най східніший полк козацької України на Східній Слобожанщині. Сформований був у 1652-1658 рр .із переселенців з Лівобережної та Правобережної України. Прапор полку

Особливості адміністративного управління Харківщини. Харківські козаки поділялися на сотні, на чолі яких стояли сотники. Так, у 1734 р. на Слобідській Україні було 98 сотень. Сотні поділялися на десятки, які очолювали десятники. У 1669 р. місто Харків перетворилося на козацьке полкове місто, стало адміністративним центром Харківського слобідського козачого полку. Першим Харківським полковником став Григорій Єрофійович Донець-Захаржевський. Герб роду Донець-Захаржевських

Харківський полк перебував під управлінням полковника та полкової старшини. Спочатку полковник обирався всіма козаками більшістю голосів на все життя. Пізніше вибори було замінено призначенням. Полковник завідував устроєм свого полку і користувався великою владою, мав право вироку до покарання винних, управляв усіма землями свого полку, міг роздавати вільні землі тим, кого вважав гідними, та переселенцям, затверджував судові рішення, командував своїм полком під час походів. Усі свої розпорядження полковник підтверджував письмовими наказами – універсалами. Устрій кожної був схожий на устрій полку. Сотня управлялася сотниками, у кожній сотні був сотенний отаман, осавул, писар та хорунжий. Царський уряд надавав широку автономію Слобідській Україні в межах полкової організації, але водночас із політичних мотивів не дозволяв об’єднання всіх слобідських полків під керівництвом однієї особи, боячись, що вони можуть змовитися та об’єднатися проти царського уряду.

Воєводське управляння на Харківщині. Поруч із військово-козацьким полковим устроєм існувало московське воєводське управління. Белгородський воєвода користувався необмеженою владою, разом з ним перебувала значна кількість російських служилих , які складали гарнізон фортеці та підпорядковувались воєводі. Головним обов’язком воєводи був захист городян від нападів татар. Вважалося, що між полковником і воєводою повинна була існувати узгодженість дій, але таке двовладдя призводило до суперечок. Підставою для них була різниця у звичаях і поглядах на життя. На відміну від полковників воєвод міняли досить часто, щоб із їхнього боку, як вважав уряд, не було зловживань. У 1706 р. царський уряд скасував воєводське управління з огляду на нечисленність на Слобожанщині російських служилих людей.

Слобідська Україна не мала власного політичного життя, не мала власних зовнішньополітичних стосунків. Козацтво, яке отримало найбільші привілеї, максимально використовувалось для постійної охоронної служби, а також для боротьби проти антимосковських сил к самій Україні, у численних походах проти Криму, Туреччини,Персії, у війнах у Європі. В ті часи татари зруйнували Бахмут, захопили Зміїв, Стару Водолагу й Мерефу, спустошили місцевості поблизу Ізюму та Харкова. Слобідська Україна зазнавала величезних збитків від татарських набігів. Особливо відзначився в боротьбі з татарами полковник Харківського полку Григорій Донець-Захаржевський, який громив розбійницькі орди під Мерефою (1670 р.), Чугуєвом (1679 р.), Золочевим (1680 р.).

Ліквідація автономії Слобідської України. До середини XVIII ст. Харків утратив військове значення, а його кріпосні споруди до 1767 р. прийшли в непридатність. 26 липня 1767 р. Маніфестом Катерини ІІ військовио-полковий устрій Слобожанщини було перетворено у військово-цивільний, управління територією реформувалося з урахуванням спеціфики Слорбожанщини: створені провінції територіально повністю відповідали полкам. Була заснована Слобідсько-Українська (Слобідська) губернія, до якої ввійшли території пьяти колишніх полків ( Харківського, Сумського, Ізюмського, Охтирського та Острозького ), за винятком Чугуєвського повіту, який було передано до складу сусідньої Белгородської губернії.

Дякую за увагу!