Харківщинознавство. Тема: Духовна культура населення нашого краю з давніх часів.

Духовна культура населення нашого краю з давніх часів. Презентацію підготувалавчитель історії КЗ «Солоницівський ліцей №3»Черноброва О. Г.

Вірування жителів краю за первісних часів. Релігія – певна система поглядів, яка обумовлена вірою в надприродне, що включає в себе моральні норми та типи поведінки, обряди, культові дії.

Релігійні свідомості давніх людей формувалися на ґрунті найдавніших уявлень про Всесвіт. Духовний досвід своїх предків вони передавали у вигляді вірувань, обрядів, звичаїв, міфів, пісень тощо. Усе життя та основні заняття східних слов’ян ( землеробство, скотарство, полювання) були пов’язані з природою й своєю родиною. Протягом століть у слов’ян формувалася система релігійних вірувань. Слов’яни обожнювали Сонце, Місяць, явища природи, річки, озера, ліси. Поступово в них склався пантеон богів. Таку систему вірувань учені називають язичництвом.

У слов'ян поступово установилося два основних культи: культ обожнення сил природи та культ роду ( предків ). Культ (шанування) – один із головних елементів релігії, що має на меті рухати тіла,читанням або співами певних текстів тощо виразити релігійне покоління або привернути до тих, хто їх здійснює, божественні “сили” (так звані таїнства). Язичництво – прийняття у християнському богослов'ї та історичній літературі термін для позначення первісних релігій, заснованих на багатобожжі. Боги язичництва уособлювали сили природи. Поряд з ними вшановували демонів, духів лісів, вод тощо. Окрім того, наші предки вірили також у духів: лісовиків, водяників, домовиків, мавок, русалок. Улаштовували численні обрядові свята, пов'язані зі змінами пір року ( веснянки, обжинки, Купайла, Коляди).

Головними знавцями язичницької віри та проведення культів у слов’ян були жерці (волхви), вони були носіями не тільки релігійного культу, а й астрономічних, медичних і математичних знань, мови, до кириличної писемності. Головними місцями проведення культових дій були капища, які розташовували, як правило, за межами поселень у важкодоступній місцевості. Центральне місце на капищі було відведено ідолу – зображення бога.

На жаль на теренах Харківщини язичницькі капища не виявлено. Про вірування сіверян свідчать лише їхні поховання та культові статуетки тварин із глини. Писемних джерел з давньої віри майже не залишилось. Збереглися тільки негативні описи язичницьких свят, унесені ченцями-християнами до літописів. Пам’ять народу зберегла безліч обрядових пісень та замовлянь, які в давні часи були молитвами.

Незважаючи на те що християнські культові споруди часів Київської Русі на Харківщині не відомі, під час розкопок на Донецькому та Городянському городищах знайдено чимало християнських амулетів. Ці знахідки свідчать про християнізацію нашого краю в давньоруські часи.

Вірування кочових сусідів Київської РусіПлемена скіфів, хозар, печенігів, половців мали свою систему вірувань. Частина хозарів сповідала іудаїзм – поклонялися одному богу Яхве. Скіфи вірили в існування різних божеств. Верховним божеством вони вважали бога Папая. бог Яхвебог Папая

Поширення християнства на території нашого краю. Перші історичні свідчення про існування християнства в нашому краї відносяться ще до монгольського періоду. В ХІ – ХІІ ст. християнство прийшло разом із слов'янською колонізацією. У ХІ –ХІІ ст. населення нашого краю відчувало певний християнський вплив. Християнство сповідувала навіть деяка частина половецького населення. За часів Київської Русі православний християнський обряд упроваджували за канонами, що прийшли до нас із Візантії. Християнство сприяло розвитку освіти, культури, писемності на всіх східнослов'янських теренах. Воно вивело Київську Русь до найповажніших держав тогочасної Європи.

Домашнє завдання. Опрацювати параграф 17,Друкований зошит урок 19 ( письмово).

Дякую за увагу!