Харківський театр  ім. І. Франка.

імені Івана Франка. На сцені театру розкрили свої таланти та стали знаменитими Амвросій Бучма, Наталія Ужвій, згодом –

Галина Яблонська, Богдан Бенюк, Петро Панчук, Анатолій

Хостікоєв, Олексій Богданович. У стінах театру почалися акторські династії Михайла Задніпровського та Богдана Ступки.

Як утворився театр?

«Новий львівський театр» мав хороших артистів, у 1918–

1919 роках досить успішно виступав у різних містах

України, через Тернопіль та Проскурів (Хмельницький) поступово мандруючи на Наддніпрянщину. Під зиму

львів’яни затрималися у Вінниці. Сюди з денікінського Києва перебралася численна сім’я Юрів. Прибились вони до львів’ян, і постало організаційне питання про Тоді «батьки-засновники» театру об’єднання, яке вирішилось на загальних зборах 20  були ще зовсім юними: Гнату Юрі

січня 1920 року. Так утворився театр, який прибрав собі було 32 роки, його дружині Ользі

ім’я Івана Франка, бо західняки тут домінували, були   не виповнилося й 18, Амвросію основою. Бучма з охотою віддав адміністративне   Бучмі було 29, художнику-

керівництво Гнату Петровичу Юрі, який був надзвичайно декоратору Матвієві Драку – талановитим організатором в галузі театру. неповних 33.

вистави – і це в умовах війни більшовиків із УНР.

 Першою 28 січня 1920 року поставили п'єсу Володимира

Винниченка – «Гріх»

Період «закручування гайок»

Через постановку «Бориса Годунова» Борисом Сушкевичем у

1937 році (і не лише через цю виставу) над Гнатом Юрою нависла реальна загроза.

Син Юри каже, що арешту батька завадив тодішній 1-й секретар спочатку Московського, а потім Київського міськкому ВКП(б) Микита Хрущов і… війна.

У 1937 році як «ворога народу» НКВС розстріляв директора театру імені Франка Кирила Гетьмана. Могила його – у

Биківнянському лісі, де поховані десятки тисяч без суду і слідства знищених енкаведистами людей – як видатних інтелігентів, так і простих селян та робітників.

Це спростовує, зокрема, один із міфів, що нібито «Березіль»

Курбаса був розгромлений через «конфронтацію між провідними сценами України і переможцем вийшов театр Франка». Насправді ж, сталінський режим не жалів нікого.