“ Хлюп – хлюп, водиченька, хлюп – хлюп на личенько” – пізнавально – розважальне заняття.

22 березня – всесвітній день води.

“ Хлюп – хлюп, водиченька, хлюп – хлюп на личенько” – пізнавально – розважальне заняття.

Мета: в пізнавально  – розважальній формі закріплювати знання дітей про значимість води, як природного ресурсу, закріплювати поняття «кругообіг води»,формувати екологічну культуру учнів,екологічні знання та мислення,учити самостійно знаходити вихід з проблемної ситуації, використовуючи набуті знання, викликати інтерес до виконання правил поведінки на воді, формувати усвідомлення цінності власного життя і збереження здоров’я кожної людини; розвивати пізнавальні та творчі здібності, спостережливість,уміння логічно мислити, робити висновки; виховувати любов до води, як джерела життя, дбайливе та бережливе ставлення до неї.

Обладнання: демонстраційний матеріал, вислови про воду, карта водних ресурсів Харківської області; виставка малюнків дітей з теми «Вода – джерело життя».

 

I. Вступне слово вчителя.

Людина є частиною великого космосу, різноманітного у своїх проявах. Її оточують стихії. Опановуючи та підкорюючи повітря, вогонь та воду людина вибудовувала цивілізацію. Та наскільки скорилася стихія, наскільки органічно співіснують природа і людина, яка перестала сприймати себе як частку всесвіту?

Три кити підтримують життєдіяльність людського організму: їжа, вода і повітря. їх екологічна чистота служить запорукою здоров'я людини. Здавна людина намагалась оселитися поблизу джерела води - на березі річки, озера або моря. Вони забезпечували людину питною водою, годували, служили шляхами сполучення. Освоєння водних просторів і, перш за все, річок відіграло велику роль в історії цивілізації. Тому народи обожнювали водну стихію. А українці й донині пов'язують із водою різні вірування та обряди (Водохрещі, Івана Купала), стверджуючи її величезне значення для минулих і прийдешніх поколінь.

Харківську область традиційно вважають безводною. Хоча на Харківщині нараховується 867 рік, річок і тимчасових водотоків загальною довжиною 6,4 тис. км, з них 156 - довжиною біля 10 км. Головна водна артерія Харківської області - річка Сіверський Донець має загальну довжину більше тисячі кілометрів, а в межах нашої області її довжина становить близько 370 км. На території області Сіверський Донець має більше 100 притоків (річки Оскол, Уди та інші). В області налічується 56 водосховищ, 2538 ставків і 583 озера. Загальна площа дзеркал цих водоймищ більше 50 тис. гектарів.

Річкова вода містить різні солі. Загальна мінералізація її складає влітку близько 0,7 грама на літр, а взимку підвищується до одного грама. Щозими річки замерзають на 2-3 місяці. Товщина льоду залежить від морозів. Влітку вода добре прогрівається до 23 °С.

З кожним роком усе більшої популярності набуває відпочинок біля річок, озер і ставків. Приємно і корисно відпочивати на воді літньогo спекотного дня. Купання, сонячні та повітряні ванни загартовують організм, зміцнюють здоров'я, надають бадьорості й підвищують працездатність.

Разом з тим, завжди необхідно пам'ятати, що безпечність, порушення правил поведінки на воді, нехтування порадами лікарів наносять непоправної шкоди здоров'ю і можуть привести до нещасного випадку.

 

II. Повідомлення теми та мети, мотивація заняття.

Вчитель повідомляє тему заняття, мету, мотивацію та пропонує скласти перелік очікувань від заходу.

- Давайте разом спробуємо скласти наші очікування від сьогоднішнього заняття. Зараз ми їх запишемо на дошці, а в кінці перевіримо, чи отримали те, на що сподівалися.

 

III. Розгадування кросворду.

Вчитель. Вода... У неї немає ні смаку, ні кольору, її не можна описати. Нею насолоджуються, не бачачи її. Вона — саме життя, найбільше багатство на світі.

1. Учень.

Жива вода дає життя

Всьому живому в світі.

Якщо живе вода,

Тоді земля у цвіті

 

2.Учень.  Земля з космосу виглядає блакитною. Майже три чверті поверхні Землі вкрито океанами й морями. У повітрі також є вода.

 

3.Учень. Взимку вода зігріває ґрунт і повітря настільки, що навіть заморозки відступають, втрачають свою руйнівну силу. А в спеку вода здатна знизити температуру розпашілої землі на 25 градусів. У середньому на одного жителя Землі на рік припадає 11 тисяч кубічних метрів річкової води, в Україні - від 0,6 до 1,1 тисячі кубічних метрів.

 

4. Учень.

Мій рідний край, моя земля

велика-превелика.

Є в ній степи, ліси, поля,

 моря, і гори, й ріки.

 

Вчитель. Одна з основних стихій всесвіту — вода — є опорою, на якій тримається Земля. Вода — джерело життя. У Карпатах вважали, що вся система річок і джерел являє собою жили Землі — вода тече по них так само, як кров у тілі людини.

 

5.  Учень.

Вода - прекрасна рідина,

Життя без неї неможливе.

Без запаху й смаку вона,

Корисна і завжди важлива.

Оазис там, де є вода,

А де нема - пустеля дика.

Там, де волога пропада,

У тім краю біда велика.

З водою квітка зацвіте,

У небі райдуга весела.

Вода - це є саме життя,

Що живить і міста, і села.

                    Іван Гувол

 

 

- Розгадайте кросворд .

 - Коли розгадаєте кросворд, ви отримаєте слово по вертикалі. Яке це слово? Що ж  це таке?

 

			1
	2
3
4
		5
		6
	7
		8
9

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Хто жив високо в небі на хмарці? (Краплина)

2. У що перетворилися краплинки, коли пригріло сонечко? (Пара)

3. Срібний кинджал хвильку в хаті полежав - і зовсім розтав. Що росте       до гори коренем? (Бурулька)

4. Надворі горою, а в хаті водою? (Сніг)

5. Вночі спить на землі, а вранці тікає. (Роса)

6. їхав пан, у воду впав, сам не замочився, а води побільшало. (Дощ)

7. Має пір'я, та не літає, ніг не має, а не здоженеш. (Риба)

8. Текло, текло - та й лягло під скло. (Лід)

9. Я вода і на воді плаваю. (Крига)

- Так що ж таке кругообіг?

IV.  Виступ підготовлених учнів.

 а)  Зачитування з тлумачного словника .

Кругообіг – процес, що завершується поверненням до вихідного стану й первісної форми.

б) За допомогою наочності :мами – Хмарки, Сонця, діточок – краплинок, Вітра, Землі, Водойми,Квітки, діти розповідають казку, показуючи події.

                       Розповідь – казка «Мандри краплинок»

Жила – була Хмаринка. Було у неї багато діточок – крапельок. В ясний, сонячний день дітки були поруч з мамою – Хмаринкою, а в хмарний день їх мама відпускала погуляти. Ой, які ж то були цікаві мандри!

    Починалося все з того, що крапельки із завмиранням серця неслися до суші. Та жадібно вбирала вологу і пропускала діточок крізь ґрунт, напувала рослини. Далі, накопичуючись, вода рухалась шляхами, прокладеними для ґрунтових вод. Цю воду, що складалась з хмаринчиних крапельок, несло  до великої, красивої Водойми.

Але на цьому мандри не закінчувались! Всьому своя черга…  І ось  Сонечко з’являється на небі. Воно прогріває поверхню води у водоймі і … - крапельки не витримують, - вириваються з поверхні води, з рослин у вигляді легкої пари, піднімаються високо – високо. Аж тут їм допомагає Вітер – бешкетник. Він підхоплює  мандрівників і несе, несе, несе…

І – о щастя! Вони знову зустрічаються зі своєю матусею – Хмаринкою. І дуже задоволені з того, що допомагають знову стати їй важкою, поважною  Хмарою.

Пройде час,мама уважно вислухає пригоду кожної своєї дитинки– краплинки, дасть якісь поради,  і знову відпустить їх …

І знову все повториться: політ до суші, підземні води, рослини, водойма, випаровування і виліт в повітря,- політ перед зустріччю з ма – мо – ю!!!

 

в) (Учні виконують пісню «Водичка», муз. В Рождественського, слова Г. Демченко).

 

Наберу з криниці

Свіжої водиці,

Буду всіх вмивати,

Буду промовляти:

— Ой водичко, ой водичко,

Умий діткам личко,

Рожеве та біле,

Мов яблучко, спіле.

 

г) поетична хвилинка

 

Вчитель. Без води не можна обійтися у побуті. Водою люди зрошують поля, поливають сади, виноградники. Без води не можуть працювати фабрики, заводи. Вода - живлюща волога на нашій планеті. Саме їй ми зобов'язані життю на Землі - воді, яку часто марно витрачаємо і бездумно забруднюємо. Наші предки ніколи не забруднювали воду. Найближче до хати джерельце вважалося оберегом, а вода — наче тин, що відгороджує зло. А тепер часто зустрінеш: бруд від хати, від худоби тече прямо в потічок, а далі — у річку, струмки так тхнуть, що пройти не можна. А потім цю воду, що стікає в річку, п'ють і дорослі, і маленькі діти.

6-й  учень.

Джерельце висохло, струмок ослаб,

А ми із крану — крап, крап, крап...

Міліють ріки та моря.

Не витрачай води дарма,

Бо пройде небагато літ —

Загине без води весь світ.

 

7 –й учень.

Вода - вічна мандрівниця, перебуває в безперервному русі. З поверхні водойм вона безперервно випаровується, внаслідок чого утворюються хмари, з яких випадають опади у вигляді дощу і снігу. Знову вода повертається на сушу та в океан.

 

Радіють береги:

Розтанули сніги!

На схилах річкових

Струмки дзвенять, мов сміх.

Парад свій відкрива

Лавина льодова.

Воді наперекір

В танок пустився вир.

Десь хлюпнув окунець...

Ура!

Зимі кінець! 

                Василь Струтипський

 

8 -й учень.

Дощик теплий, дощик синій   

Цілий день співа в долині,       

І під цей весняний спів

У долині луг зацвів.

В лузі повно квіточок

І маленьких діточок.

          Михайло Стельмах

 

9- й учень.

Радісно у небі

Засміявся грім.

Мокне бідний песик

Під дощем рясним.

Скавулить на хмарку:

- Перестань, не лий!

До кісток промок я,

Хмарко, пожалій!

А в зеленім квітнику

При білявий хаті

Синім цвітом аж кричать

Півники чубаті:

- Дощику, припусти

На бабині капусти,

На дідові квіти,

Щоб раділи діти!

Розгубилась хмарка:

- Що ж мені робить -

Може, перестати?

Може, припустить?

               Н. Полівцева

 

(Учні виконують пісню «Грибний дощик»,муз. Тетяни Солосич, слова Григорія Усача).

 

На топких блакитних ніжках

Дощ зайшов тихенько в ліс

І питає тишком-нишком,

Де який грибок підріс.

Та мовчать дуби, ялички,

Мов набрали в рот води.

-Буде більше, буде більше

Нам водички...

Ти шукай собі, ходи...

 

Приспів:

- Ау! — не ховайся ти, грибок.     (Двічі)

- Ау! — не ховайся під листок!

 

А дощу набридло мовчки

-Між деревами блукать.

Засвербіли в нього ніжки

І пустився танцювать.

Ходить дощик у таночку,

По травиці стриб та стриб.

Там, де тупне, там, де тупне,

З-під листочка

Виростає мокрий гриб.

Приспів:

- Ау! — не ховайся ти, грибок.      (Двічі)

- Ау! — не ховайся під листок!

 

V. Дібрати  ознаки предметів, протилежні за значенням.

Завдання:

- Складіть декілька речень.

 

Прозора вода  - _______________  вода,

безпечне місце  -  ____________________ місце,

стрімкі течі -   _______________ течії,

тривале перебування - ________________ перебування,

нещасний випадок  - _______________ випадок,

невідкладна допомога  - _______________________ допомога.

 

VI. Про правила поведінки на воді.

- У жаркий літній день дістаєш велике задоволення від купання в прозорій прохолодній воді річки чи озера.

Але завжди потрібно пам'ятати кілька простих правил.

А зараз я пропоную вам скласти та записати до наших  записничків  правил ще одну памятку «Правила поведінки на воді  ».

(Діти разом із вчителем складають та записують)

• Загоряти й купатися слід в спеціально відведених для цього місцях, де берег з пологим спуском і чисте дно.
• Не можна купатися в річках з сильною течією, коловоротами, біля мостів.
• Не рекомендується купатися наодинці, тому що в разі біди ніхто не допоможе.
• Небезпечно для життя підпливати до кораблів і катерів, бо може затягти під гвинт.
• Небезпечно плавати з камерами, дошками та іншими предметами. У воді вони стають слизькими і можуть вислизнути з рук.

VII.  Прокоментувати вчинки.

Клим Самгин на катке

Пятеро ребят пошли на речной каток. Разрезвившись, они перелезли через ограждение и покатили по речному льду. Под двумя первыми детьми лед провалился, и они оказались в воде. Девочка сразу захлебнулась, но успела схватить за ноги еще барахтавшегося мальчика. Подоспевший Клим подполз к пролому и бросил товарищу ремень. Мальчик поймал конец ремня, потянул - и вместе с ремнем потащил к воде более легкого Клима. Клим испугался и выпустил ремень из рук. Рядом небыло никого из взрослых. Дети утонули.

(По Толстому)

VIII. Послухайте оповідання Остапа Вишні, поділіться своїми думками.

Біля річки

Текла собі річка, річка невеличка, а хоч і невеличка була та річка, та, проте, глибоченька.

Над річкою село; а в селі жив білявенький Микола із своєю мамою, і хата їхня стояла над річкою. Миколина бабуня, як іще жива була, казала:

- Наш город у річці полощеться.

Справді, город їхній спускався аж до самісінької річки, понад річку щороку садовили капусту, і як треба було Миколці збігати до кооперації, чи по нафту, чи по сірники, мати казала:

- Ти, Миколко, біжи капустами - так ближче!

А ще ближче було до кооперації, як перепливти річку, а потім, пробігши навпростець лугом, перебрести через річку, бо там був брід, - там річку і перебродили і возами переїздили...

Миколці було там води попід руки, не більше, іноді хіба, як трохи вбік ступнеш, ну тоді булькнеш головою.

— Я, мамо, не капустами побіжу, а пропливу, а потім лугом, а там перебреду, так ближче, - каже було матері Микола.

- А я тобі кажу - біжи капустами, бо ще втопишся, - сердиться мати.

— Щоб я та втопився?! Я плавати вмію!

— А як ти з бляшанкою та з сірниками пливтимеш? Ось не вигадуй мені, біжи, кажу, капустами!

- Вертатимусь із сірниками капустами, а туди перепливу! - сперечався Микола.

Мати знала, що Микола плавати вмів, річку перепливав вільно.

- Та біжи, - Махала мати рукою, - хіба тебе переспориш?..

Микола підстрибцем у берег, штанята - на голову, як шапку,

бляшанку чіпляв на шию, та в річку ляп-ляп - і на тім березі. А з крамнички вже вертався або вулицею, або капустами: пливти не можна, сірники замочиш...

Річки Микола не боявся аж ніяк: улітку цілими днями купався, печерував раки з хлопцями, а взимку, як річка замерзне, скільки було для Миколки та його товаришів радощів, скільки веселощів - і на ковзанах по льоду бігати, і на сковзанках. Як розженешся з берега, так аж до того берега перелітаєш: і на двох ногах, і на одній, і навприсядки.

А як парубки з дівчатами крутилку було зроблять! Серед річки в кригу вбивається кілок, на кілок надівається старе колесо, між спицями встромлюються довгі дрючки, а до них на кінцях прив'язуються санчата. Хлопці кілками крутять колесо, а санчата по колу вихором літають. Держись тільки!

Сприснули руки, не вдержався - грудкою вилітаєш із санчат і летиш перекидом по кризі та об берег тільки - грюк! 1 нічого не болить! Тільки ж весело як!

А то ще пізньої осені, коли тільки-но річка починає кригою братися, лід іще тоненький, і як на нього ступиш - він тільки рип! - і виляски з того рипу так по всій річці і покотяться!

Тоді бійся далі ступати - так і шугнеш під лід з головою!

От як лід дужче вже замерзне і хоч рипить-тріщить, та не провалюється, а тільки вгинається, крижана перина на річці робиться, тоді можна розігнатись по тій перині, посковзнутися... і страшно, і радісно: ти летиш, а крига перед тобою хвилями.

Тільки так, щоб мати не бачила, бо за такі крижані перини перепадало від матері віником, а то ще було мати й у хаті замкне, доки з роботи прийде.

- Я тобі дам крижаної перини! Шугнеш під лід, де я тебе тоді шукатиму?! Сиди вдома!

Тоді дуже сумно в хаті сидіти і плакати хочеться...

Хоч і сумно в хаті замкнутому сидіти, хоч і невдоволений Микола із своєї матері, та, проте, краще все-таки матері слухатися.

Одного разу треба було Миколці збігати до кооперації по сірники.

Діло було пізньої осені, річка замерзла і вже взялася тоненькою кригою.

- Біжи ж вулицею, не здумай через річку пересковзуватися, - наказувала Миколці мати. - Крига ще тонка, не витримає, провалишся...

- Та... - такнув у відповідь Миколка...

Вибіг Миколка з хати, озирнувся, чи не дивиться мати, - та не на вулицю вибіг, а подався в берег.

Річка вже стала. Лід на ній молоденький і блискучий-блискучий.

"Перескочу! Пересковзнусь!" - подумав Миколка, розігнався - і на лід.

Лід затріщав, угнувся і на всі боки пішли виляски й тріщини.

І до середини ще не досковзнувся Микола, раптом - трісь! - лід зламався, і Миколка пірнув з головою у крижану воду.

Він виринув, не розгубився, та замість того, щоб пливти назад до свого берега, вирішив вилізти на кригу, щоб перебігти на той бік.

Що візьметься за лід рукою, він - трісь! - і вламався! Трісь! - і вламався.

Сусіда, дядько Мусій, якраз витягав на берег човна на зиму.

Він побачив, як Микола провалився, й крикнув:

- Пливи назад! Сюди ближче!

А Микола своєї: пнеться туди, до того берега, і пірнає.

Бачить дядько Мусій, що хлопець із сил уже вибивається, вхопив багра, підбіг, - багор був довгенький, - і зачепив гаком Миколу за штанчата й витяг на берег.

- Ну чого тебе туди понесло? Не бачиш хіба, що лід іще тонкий?Біжи швидше додому та на піч, а то застудишся!

Було Миколі від матері. Було й на печі, було й тоді, як із печі вже

зліз.

Хоч і горілкою мати натирала, і чаєм з липовим цвітом напоїла,

та, проте, довелося і віника скуштувати, і в кутку постояти.А найболячіше було те, що, мабуть, із тиждень замикала мати Миколу в хаті, як ішла на роботу.

Чи боявся після цього випадку Микола річки?

Не дуже! Щоправда з крижаними перинами він був обережний, а

як добре замерзла річка, увесь час він там - і на сковзанках, і на ковзанах, і на крутилках.

А влітку - і раки печерував, як і завжди, і вже плавав, плавав, без

кінця купався та плавав.

А як було хтось нагадає:

- Ану розкажи, Миколо, як ти під кригою восени плавав?

- Ну то й що? - сердився Микола. - Ну й виплив! Не втопився ж!

- Та то ж не ти сам виплив, - сміялися хлопці. - То тебе дядьків Мусіїв гак за штани "виплив"!

Микола махав рукою:

- Побачимо, як із вами таке трапиться!

Коли Микола підріс і ходив уже до школи, він так плавав, що ніхто з товаришів його випередити не міг, і ніхто довше, як він, не міг

пробути під водою.

 

IX. Підсумок заняття.

 

- Людство вже давно пізнало величезні можливості трьох природних цілителів: сонця, повітря і води.

- Давайте послухаємо виступ ще однієї учениці.

 

Вода - джерело життя

Без їжі людина може прожити більше місяця, та без води вона навряд чи проживе кілька днів. В аварійній ситуації наявність чи відсутність води, її якість відіграють вирішальну роль у збереженні життя та здоров'я потерпілих.

Найбезпечніша в медичному відношенні, і до того ж найсмачніша, джерельна вода. Пройшовши крізь товщу землі, вода очищається від шкідливих домішок та мікроорганізмів. Гаку воду можна пити без усякого побоювання.

Воду з більшості проточних водойм зі шкідливим плином - струмків, невеликих рівнинних лісових річок і гірських річок для вживання достатньо довести до кипіння. Більшість із них живляться за рахунок опадів чи ґрунтових вод, течуть вони серед лісу і тому забруднитися просто не встигають.

Інша річ - водойми зі слабкою течією чи зовсім не проточні: широкі рівнинні ріки, озера, ставки, болота. Тут вода застійна і крім того насичена різними хвороботворними мікроорганізмами.

Є безліч способів дезинфекції води. Найнадійніше використовувати спеціальні таблетки, що випускаються промисловістю для знезаражування води - пантоцид.

Бережіть здоров'я, носіть із собою запаси питної води й не пийте забрудненої.

 

Заключне слово вчителя.

 

- Вода є найціннішим даром природи, вона забезпечує життя на землі.

Наші предки дуже шанували воду. Вважалося великим гріхом кинути у річку чи озеро сміття, каміння. Не можна було бити по воді. Вода, вважалось, має велику цілющу силу.

"Тобою насолоджуються, не відаючи, чим ти є", - звертався до води французький письменник Антуан де Сент-Екзюпері.

Три чверті поверхні земної кулі вкриті водою.

Якщо розподілити воду рівномірно по всій поверхні земної кулі, матимемо плівку завтовшки не більш трьох кілометрів. До того ж основну частину нашого водного потенціалу становить та вода, яку не можна пити, використовувати у промисловості та сільському господарстві, побуті - це солоні води морів та океанів. Трохи більше двох відсотків - прісна вода, половина якої законсервована у льодових шапках. Майже стільки ж води знаходиться у земній корі - це підземні води. А об'єм справді доступної прісної води дорівнює вже не мільйонам, а тисячам кубічних метрів.

Вода несе і небезпеку. Шторм у морі, повінь, сильна злива може завдати шкоду не тільки природі, але і людині, тому необхідно мати не тільки певні знання про воду, але також знати правила дії у надзвичайних ситуаціях, та засвоїти норми безпечної поведінки на воді та біля неї.

Тож живімо в злагоді, дбаючи про майбутнє своєї країни, своєї планети. Не робімо шкоди природі, не забруднюючи її. Якщо кожен із нас житиме в гармонії з природою, то світ змінеться в кращу сторону. Пам’ятаймо про це завжди!

 

- А тепер звернімося до наших очікувань.  Перевіремо, чи отримали ми те , чого б хотілося, чого очікувалося?

 

- І на кінець, я б хотіла, щоб зараз кожен з вас заспокоївся, сів зручно на парті, а то краще ще й покласти голову на парту, закрити очі, розслабитись і згадайте про все почуте на занятті, прокрутіть ще раз все почуте, побачене, написане вами і запам’ятайте це.

/ Відводиться хвилинка/.

 

Вчитель. Вода – джерело життя! Пам'ятайте про тих, хто йде за нами! Збережемо здоров'я нинішніх і прийдешніх поколінь!

 

Людино! Запам'ятай назавжди:

символ на землі - вода!

Економ і бережи - ми ж на планеті не одні!

Давайте ж бо митись,

Купатись,

Пірнать, хлюпотать,

Полоскатись.

У ночвах, у мисці,

У ванні,

В струмку, у ставку,

В океані,

У річці і в бані,

Старі й молоді, -

Слава довічна воді!

 

 

 

 

 

 

Використана література

1. Вишня Остап. Біля річки //Світ дитини. - 1995. - №2. -С. 10-11.

2. Диктанти з теми "Охорона здоров'я" для учнів 2-4 класів.// Бібліотека вчителя початкової школи. - 2003. -№12. - С.8-11.

3. Дітям про стихійні лиха і про виживання людини в екстремальних ситуаціях: Пам'ятки, правила, поради. - Дніпропетровськ: Школа безпеки, 2001. - 60 с.

4. Допоможи собі сам / Холодова Н.О., Прокопенко Т.С. - Харків: ХОНМІБО, 2003.-С. 9-10, 19, 22-23.

5. Ковальчук В.Т. Вода не прощає помилок // Безпека життєдіяльності. - 2003. - №1.- С. 14-15.

6. Куріпта В. І. Слава довічна воді: виховне заняття // Розкажіть онуку. – 2010.- №10.- С. 67.             

7. Пискунова И.Н. Берегитесь бед, пока их нет. - М.: Всероссийское общество спасання на водах, 1980. - 30 с.

8. Правила дотримання техніки безпеки та поведінки на воді при навчанні дітей плавання // Все для вчителя. - 2003. - червень (№16).