ХУДОЖНІЙ ШРИФТ. СТВОРИТИ ШРИФТОВУ КОМПОЗИЦІЮ «БУКВИЦЯ».

ТЕМА: ХУДОЖНІЙ ШРИФТ.

 СТВОРИТИ ШРИФТОВУ КОМПОЗИЦІЮ «БУКВИЦЯ».

Мета: ознайомити учнів з особливостями шрифту як різновиду гра­фічного мистецтва; поглибити знання про сферу його застосування; розвивати творче мислення, уяву в процесі розробки буквиці, мо­нограми; ознайомити з різними шрифтами, їхнім написанням; удо­сконалювати композиційні навички в процесі виконання декоративно-графічних робіт, уміння використовувати художньо-виражальні засоби прикладної графіки; розвивати прагнення до творчого пошу­ку та самовдосконалення; виховувати естетичний смак; виховувати любов до рідного краю, національно-патріотичну свідомість, любов до книги, дбайливе ставлення до неї, повагу до її творців.

Тип уроку: комбінований.

Форма уроку: творча майстерня.

Обладнання: для вчителя — наочна презентація навчального матері­алу до уроку, тренажер, комунікаційні технічні засоби, відео файли; для учнів — альбом, простий олівець, гуаш, фломастери, туш, гумка. Практична робота: малювання буквиці, створення шрифтової ком­позиції.

Хід уроку

1. Організаційний етап . Підготовка учнів до уроку.
2. Актуалізація мистецького досвіду, опорних знань учнів Відгадування загадки

Д. Білоус

***

З однієї ми родини від Андрія до Ярини.

Як по одному, самі; ми буваємо німі, хоч і маєм різні назви й добре знаєте всіх нас ви.

Певним станемо рядком — заговоримо ладком.

Ми — писемності основа.

А без нас ніхто ні слова!

Що це таке?

(Літери абетки.)

3.   Мотивація образотворчої діяльності учнів

Повідомлення теми та мети уроку.

4.   Навчальна соціалізація

Інформаційний кластер

Як ви гадаєте, як люди зберігали інформацію, передавали її від покоління до покоління, коли ще не було письма? (Відпові­ді учнів.)

У давні часи люди робили невеличкі малюнки на камені або де­ревині й передавали їх іншим. А на малюнках вони зображували те, про що хотіли сповістити. Скажімо, поруч із твариною нама­льовані стріла і чотири палички. Це мало означати: до тварини до­рога займе чотири дні.

У такий спосіб намалювати можна було тільки дуже прості ко­ротенькі повідомлення. А довгі речення малювати довго й важко, та ще й не всі вміли зобразити що-небудь так, щоб було зрозуміло. У якогось невмілого малювальника мамонт був схожий на крокоди­ла, а людина — на жабу. От і розберись, що він хотів сказати! По­ступово люди почали робити малюнки простішими — кожен міг їх намалювати та зрозуміти. Для цього складні зображення намагали­ся перетворити на позначку з двох-трьох ліній. Кожна така позна­чка означала одне слово, і всі їх треба було запам’ятати. Наприклад, хвиляста лінія означала слово вода, а квадратик — камінь. Такі по­значки називались ієрогліфами. У Китаї їх ретельно виводили ду­же тоненькими пензликами, намагаючись писати якомога точніше та красивіше. Ієрогліфами й зараз користуються в деяких країнах.

Але запам’ятати, як пишеться кожне слово, дуже важко, адже слів у мові надзвичайно багато. Тому люди придумали знаки, що позначали окремі склади, а пізніше — окремі звуки. Такими зна­ками — літерами, або буквами, — ми користуємось і зараз. На території Київської Русі алфавіт виник понад тисячу років тому. Болгарський учений-просвітитель Кирило разом із братом Мефоді­єм створили азбуку для слов’янських народів. Коли ви читатимете свої улюблені книжки, уявіть, скільки змін випало пережити бук­вам, перш ніж вони стали такими, як зараз.

У давнину книги писали вручну. Це був великий труд, писарі працювали від світанку до темряви. У кожного був свій почерк, ко­жен прикрашав книгу за своїм розумінням, і тому кожна книга бу­ла унікальним витвором мистецтва. Рукопис прикрашали малюн­ками — книжковими мініатюрами, по краю сторінки часто йшла облямівка з декоративним візерунком.

Текст книги починався з багато прикрашеної великої літери — буквиці. Буквиця повинна була відображати настрій усього твору, бути яскравою і виразною.

У буквиці було кілька етапів розвитку, кожен із яких приніс у її створення щось нове і незвичайне. Найдавнішим стилем оформ­лення буквиці був так званий давньоруський (давньовізантійський) орнамент. Буквиці прикрашені найпростішими геометричними мо­тивами (півколо, коло, ромб) поєднаними з мотивами рослинного царства (гілки, листя, стебла, квіти). Часто букви прикрашали зо­браженнями тварин або їхніх голів.

На зміну давньоруському стилю в XII ст. прийшов «жахливий» орнамент. У буквиці «жахливого» періоду відсутні чіткі контури літери. Сила і боротьба — ось теми цього періоду. У багатьох бук­вах відображалися побутові мотиви. Так, літеру М зображували у вигляді двох рибалок, які тягнуть сіть із рибою. Літеру Р було представлено як людину, що тримає за ноги зайця. Буква Д зобра­жувала царя Давида, який грає на кобзі.

З початку XV ст. розвиваються два нових стилі — джгутовий, або плетений, та рослинний. Буквиці плетеного періоду ніби стяг­нуті в різних частинах вузлами.

У XVI ст. починають широко використовувати давньодрукарський орнамент, де біле листя і трави зображуються на чорному тлі, заповнюючи все поле. Оригінальність цього орнаменту полягає також у застосуванні штрихування, завдяки якому літера набуває об’єму.

Починаючи з XVII ст. буквиця оформлюється відповідно до тих стилів, які панували в той час: бароко, рококо, стиль Людовика XVI, ампір. У буквицях цих стилів використовувалися складні гео­метричні узори, всілякі химерні лінії, різноманітні рослинні моти­ви, рельєфні зображення.

Так буквиці дійшли й до наших днів. їх часто можна побачи­ти в художніх творах, у газетних або журнальних статтях. Букви­ці використовуються на початку статті або на початку кожної з її частин і допомагають пожвавити читацький інтерес, підтримуючи його в ході розвитку статті.

Але у книгодрукуванні існує ще поняття «ініціал». Багато хто вважає, що ініціал та буквиця — одне й те саме, хоча це не так. Слово «буквиця» походить від буква, тобто літера, а ініціал як по­чаткова буква імені — від латинського initialis — «початковий». Але найголовніша відмінність у тому, що буквиця може існувати тільки в книзі, а ініціал може позначати належність предмета влас­никові імені, яке починається на цю літеру, і водночас прикрашати предмет. Тобто у кожного з вас може бути свій художньо оформле­ний і єдиний у своєму роді ініціал.

Ініціал має свої особливі характерні риси написання. У XV ст. ініціали були переважно одноколірні, спрямовані на гармонію чорної фарби і білого тла паперу. Ренесанс став другою добою розквіту в іс­торії ініціалу. Графікою ініціалів займалися такі великі майстри, як Паоло Веронезе, Урс Граф, Лукас Кранах, Ганс Гольбейн Молодший, Жоффруа Торі, Жан ле Роє та ін. У XVI ст. дуже поширеними були ініціали, поставлені в рамку. їх робили зазвичай чорними чорнилами.

Запитання до учнів

Що таке буквиця?

Чим відрізняється буквиця від ініціалу?

Що в наш час зустрічається частіше — буквиця чи ініціал?

Понятійний кластер

Шрифт (нім. schrift, від schreiben — «писати») — це літери, об’єднані одним стилем графічного написання. Це графічне відо­браження наших слів, думок, почуттів.

Шрифтова композиція — це гармонійно пов’язаний між собою набір букв, блоків тексту та інших його деталей, із яких склада­ється композиція.

Буквиця — декоративно оздоблена, заголовна літера в книзі.

Ініціал (від лат. initialis — «початковий») — початкова буква імені, яка прикрашає речі власника.

АБВГҐД ЕСЖЗИІІЙ КЛМНОПРСТ УФХЦЧШЩЬЮЯ

Зразки шрифту і буквиць

Інформаційний кластер

Шрифти діляться на групи, а в кожній групі за характером ма­люнка їх об’єднують у гарнітури. Кожна гарнітура має свою назву, наприклад: журнальна, академічна, шкільна та ін.

Букви кожного шрифту ділять на три групи: вузькі, нормальні і широкі. До вузьких належать Б, В, Г, Е, Р, Ь, до нормальних — А, Д, З, И, К, JI, Н, Т, У,

X, Ц, Ч, Я, а до широких — Ж, М, О, С, Ф, Ш, Щ, Ю. Крім того, букви поділяють на прямокутні і круглі.

Залежно від техніки накреслення шрифти бувають рукописні, мальовані, рельєфно-об’ємні або гравіровані.

Запитання до учнів

Якими бувають літери у шрифтах?

У яких сферах використовуються великі за розміром букви, а в яких — маленькі?

Чи можна уявити сучасне оформлювальне мистецтво без вико­ристання шрифту?

Чи можна одні й ті самі літери писати по-різному? Чому?

5. Практична майстерня

Творче завдання 1. Намалювати буквицю.

Алгоритм виконання роботи

1. Намалювати крупно букву (друковану чи письмову — за ба­жанням).
2. Декорувати її, використовуючи рослинні, геометричні або тваринні елементи.
3. Виконати буквицю в кольорі, звертаючи увагу на акурат­ність, барвистість буквиці, зрозумілість для читання.

6. Підсумки уроку Бесіда

Що називається шрифтом?

Які види шрифтів ви запам’ятали?

Де можуть знадобитися вам знання, які ви отримали сьогодні на уроці?

VI. Домашнє завдання

Розглянути шрифти, які є у програмі Microsoft Word. Визначи­ти їхні відмінності та спільні риси.