Вчитель: Уявіть собі, що ми з вами не в класі, а в затишному кафе Полтави початку XIX століття. За сусіднім столиком сидить пан із дуже знайомим обличчям, який хвилюється, час від часу визирає у вікно і щось бормоче собі під ніс. Ви впізнали його? Це ж Іван Петрович Котляревський! Але чому він переодягнений і ховається? Учень (в образі Котляревського, звертаючись до класу): Тихіше, пани-учні! Нікому не кажіть, що бачили мене! Цензура на п'ятах ходить, мою «Енеїду» шукають. Кажуть, що я з античних героїв насмішку зробив! А я просто... українську душу в старі міфи вдихнув. Вчитель: Ось таке диво! Давайте допоможемо Івану Петровичу сховати його «Енеїду» від цензорів, розібравши її так ретельно, щоб вони нічого не зрозуміли. А для цього нам потрібно стати експертами з цієї поеми. Погоджуєтесь?