Ічнянський національний природний парк

Національний природний парк “Ічнянський”Підготувала Кирієнко Маргарита

Галявини весняних квітів і біле латаття на водоймах, барвисте різнотрав’я на луках і зелений затишок лісів – це Ічнянський національний природний парк. Тут заслухаєтеся пташиними співами та затамуєте подих, спостерігаючи за обережними козулями на узліссі… Cаме сюди приїжджають зустрічати весну. Адже окрасою та своєрідною візитівкою парку є первоцвіти. Підсніжник білосніжний, проліски сибірська і дволиста, різні види рясту. Барвистим килимом вони вкривають територію парку, даруючи захопливе відчуття пробудження і оновлення природи.

Ічня́нський націона́льний парк — національний парк в Україні. Розташований неподалік від міста Ічня Чернігівської області, у верхів'ї річки Удай. Парк створено з метою збереження, відтворення та раціонального використання характерних типових лісостепових природно-ландшафтних та історико-культурних комплексів. Загальна площа парку становить 9665,8 га, у тому числі 4686,1 га земель, що надані парку в постійне користування, та 4979,7 га земель, включених до його складу без вилучення у землекористувачів (дендрологічний парк загальнодержавного значення «Тростянець» — 204,7 га та Прилуцьке державне лісогосподарське підприємство 4775,0 га). У парку працюють 55 осіб, у тому числі в науковому підрозділі — 1, у службі охорони — 5.

Історія створення. Територія парку та його околиць має багату і давню історію – старовинні церкви, кургани, городища, об'єкти декоративного та садово-паркового мистецтва... Ідея створення національного парку зародилася ще в 1970-х роках. Спочатку планували відвести під нього в два рази більше території, ніж зараз. Але до створення справа дійшла лише в 2004 році, і зараз парк займає близько 10 тисяч гектарів. У планах його розширення – планують приєднати кілька заказників. Зараз у парку працюють над створенням еколого-пізнавального центру та музею природи. Хочуть облаштувати місце для відпочинку, де влітку зможуть жити вчені, волонтери, діти. Ремонтні роботи розпочали вже в 2016 році, але дата їх закінчення поки не відома.

Територія та рельєф. Національний парк розташований на північному заході Лівобережно-Дніпровської лісостепової провінції в басейні річки Удай. Згідно з функціональним зонуванням у парку виділено: заповідну зону (площа 2140,0 га), зону регульованої рекреації (площа 7324,7 га), зону стаціонарної рекреації (площа 35,0 га) та господарську зону (площа 166,1 га). У системі фізико-географічного районування основна територія національного природного парку розташована в межах Ніжинсько-Бахмацького району Північно-Дніпровської терасової низовинної області Лівобережно-Дніпровської лісостепової фізико-географічної провінції Лісостепової зони, а територія дендрологічного парку «Тростянець», який розташований на відстані близько 50 км від основної території,— в межах Ічнянсько-Лохвицького району Північно-Полтавської підвищеної області Лівобережно-Дніпровської лісостепової фізико-географічної провінції.

За геоботанічним районуванням України Ічнянський національний природний парк розташований у Прилуцько-Лохвицькому геоботанічному районі Роменсько-Полтавського геоботанічного округу лучних степів, дубових, грабово-дубових (на заході) та дубово-соснових (на терасах річок) лісів і евтрофних боліт Лівобережнопридніпровської підпровінції Східноєвропейської провінції Європейсько-Сибірської лісостепової області Лісостепової зони. Рельєф території парку рівнинний. На заході — плоскохвиляста, слабо розчленована рівнина з незначною кількістю балок та річкових долин, проте на сході місцевість поступово підвищується і переходить у відроги Середньоросійської височини. Території природно-заповідного фонду у складі НПП «Ічнянський». Нерідко, оголошенню національного парку або заповідника передує створення одного або кількох об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення. В результаті, великий НПП фактично поглинає раніше створені ПЗФ. Проте їхній статус зазвичай зберігають.

До складу території національного природного парку «Ічнянський» входять такі об'єкти ПЗФ України: Гідрологічний заказник місцевого значення «Князьки»Гідрологічний заказник місцевого значення «Довгий Яр»Ландшафтний заказник місцевого значення Урочище «Кути»Ландшафтний заказник місцевого значення «Волик»Лісовий заказник місцевого значення «Кути»Лісовий заказник місцевого значення «Луги»Лісовий заказник місцевого значення «Софіївка-Романівщина»Заповідне урочище «Софіївка»Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення «Багатовіковий дуб»

Екологічні стежки Зараз у парку їх дві: еколого-пізнавальна стежка «Долиною річки Іченьки» та еколого-туристична «Садове». Прогулянка по кожній з них у середньому займе близько 2 годин. «Долиною річки Іченьки». Маршрут лежить недалеко від села Хаєнки. Найкраще сюди вирушати влітку, адже це період різнотрав'я, коли на веселих луках розквітають яскраві квіти. А пейзажі річки Іченька і навколишнього лісостепу радують око. Протяжність маршруту – 2,5 км, він займе близько 2 годин. Можна тут зупинитися з наметом. Екостежка «Садове». Пізнавальний маршрут, на якому ми вже побували разом з екскурсоводом і можемо розповісти все в деталях. Тут, за погодженням з адміністрацією парку, можна розташуватися з багаттям. По дорозі зустрінеться ось цей ставок. Він примітний тим, що його дно вимощене цеглою. При царській владі власником земель був генерал Садов – в його честь і названа екостежка. Коли до генерала приїжджали високі гості, до обіднього столу подавали рибу, виловлену саме з цього ставка. А в повоєнний час, у 1948 році, рибу глушили протитанковими мінами. І при вибуху з дна ставу почали вилітати цеглини...

Ґрунти. Територія парку складена переважно осадовими породами неогенового віку, представленими пісками та глинами. Трапляються чорноземні та підзолисті ґрунти. Клімат. Клімат території парку, як і решти Полісся, помірно континентальний, з м'якою зимою та теплим літом. Середньорічна температура повітря становить +6°С, середня температура січня −7°С, липня +19°С, кількість днів з температурою понад +10° — 158, а з температурою −10°С і нижче — 45. Територія парку характеризується помірною зволоженістю. Середня кількість опадів становить 566 мм на рік, з яких 70 % випадає в теплий період року. Висота снігового покриву взимку становить 15—17 см.

Рослинність. Рослинний покрив на 60 % складають лісові комплекси, що фрагментарно поширені по всій території парку і займають близько 16 % його загальної площі. За складом порід переважають дубово-соснові, дубові та грабово-дубові ліси. На території парку трапляється біологічний феномен співдомінування дуба, граба, клена та липи. Така комбінація порід в інших регіонах України не трапляється. Рідкісним угрупованням є дубово-грабовий ліс барвінковий. Велике наукове значення мають види, занесені до Червоної книги України: пальчатокорінник м'ясочервоний та травневий, коручка чемерникоподібна, лілія лісова, плаун річний тощо, а також регіонально-рідкісні види. Великої уваги заслуговують види лікарських рослин, що зростають на території парку. Рідкісні рослини парку:території ростуть 52 рідкісних види. Три з них занесені до Додатку І Бернської конвенції. Це маточник болотний, сон широколистий, альдрованда пухирчаста. Є рослини з Червоної книги України – їх 14, серед них улюблений усіма підсніжник білосніжний, дволистий любисток, осока богемська та інші. І ще 37 видів рослин визнані регіонально рідкісними, такі як анемона лісова, білозір, болотний, вужачка звичайна.

Мешканці парку. Цей парк особливо цікавий для слідопитів. Тутешній піщаний ґрунт дозволяє добре роздивитися сліди, залишені лісовими мешканцями. Серед них є червонокнижні тварини. Наприклад, борсук, видра річкова, така пташка, як вертка очеретянка, і дуже грізний жук-олень. По стежках цікаво ходити з екскурсоводом. Знаки тваринного світу непосвяченій людині нічого не говорять. А екскурсовод може вказати на слід лисиці, яка полювала на мишу. Звернути увагу на слід від копит, що належать дикій свині або сліди рідкісного борсука. Фауна парку налічує бл. 300 видів хребет. тварин і до 5 тис. видів комах. Із ссавців трапляються лось, козуля, лисиця, куниці лісова та кам’яна, бобер та ін. Серед тварин, занес. до Червоної книги України, – горностай, борсук, видра річкова.

Дякую за увагу! Сподіваюсь вам було цікаво!)