міжнаціональні відносини

Види міжнаціональних відносин у державі

Ідеалом кожного народу є національна держава на власній етнічній території

На політичній карті світу таких держав з’являється дедалі більше

Моноетнічна держава. Моноетнічна або однонаціональна держава — держава, в основі якої етнічна територія одного етносу за незначної частки національних меншин і малих корінних народів.

У деякої частини держав, які мають федеративний устрій і значну кількість населення, проживають різні народи переважно на своїй етнічній території. Історично склалося так, що у більшості унітарних держав за національним складом населення неоднорідне. У таких випадках одна нація бере на собі функції провідної, державної нації, яка нав'язує представникам інших націй свою мову, культуру, ментальність.

КОНФЕДЕРА́ЦІЯ (від. лат. confoederatio – спілка, об'єднання) – об'єднання або союз держав, за якого країни, що утворюють конфедерацію, повністю зберігають свою самостійність, мають власні вищі й місцеві органи влади, управління та правосуддя.{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Конфедерації25 Боснія і Герцеговина 226 Швейцарська конфедерація 327 Союзна Держава Росії та Білорусі 428Європейський Союз 5

Здоровому націоналізму протиставляється шовінізм – національне, майнове, релігійне, культурне гноблення. Назрівають міжетнічні конфлікти, які призводять до напруження, громадянських воєн, силового, а в окремих випадках – добровільного розпаду штучних федеративних утворень та багатонаціональних імперій. Шовіні́зм (фр. chauvinisme, в англ. версії — джингоїзм) — ідеологія, суть якої полягає в пропагуванні переваги одного народу (нації) над іншими народами (націями) з метою обґрунтування свого «права» на їхню дискримінацію або пригнічення.

Щоб протистояти намаганням націй до самовизначення та утворення національних держав, ідеологи імперіалізму, колоніалізму, які підкорюють народи, вдаються до боротьби з націоналізмом за допомогою різних теорій і концепцій, зокрема теорії універсалізму.

Ідеології державІмперіалі́зм (від лат. imperare — правити) — державна політика, практика і пропаганда розширення і панування держави, звичайно, шляхом прямого захоплення території або за рахунок отримання політичного і економічного контролю. Імперіалізм як державна політика завжди передбачає використання сили: прямої військової або у якийсь іншій формі. Імперіалізм часто вважається морально негожим, тому термін часто використовується в міжнародній пропаганді, щоб засудити і дискредитувати зовнішню політику противника[1]. Колоніалі́зм (фр. colonialisme, від лат. colonia — поселення) — політика країни чи групи країн, спрямована на підкорення іншої держави, території або народу за допомогою методів військового, політичного чи економічного примусу. Політичну основу колоніалізму становило насильницьке позбавлення населення колоній можливостей реалізовувати свої суверенні права, узурповані метрополіями[1]. Колоніалізм означає принципову нерівноправність відносин між метрополією і колонією (провінцією). 

Універсалізм-це ідеї та доктрини, згідно з якими рушієм розвитку людства є не нація і націоналізм, а позанаціональні фактори тощо. С. Рудницький виділив чотири види універсалізму: державно-правовий, релігійний, капіталістичний, соціалістично-комуністичний.. За його словами, всі вони схожі до того, що їх доктрини спрямовані до більшої чи меншої нівеляції різниць між індивідами, племенами, народами, расами тощо

Державно-правовий універсалізм("синій", "блакитний", "голубий")вийшов із примітивних держав середньовіччя. Його ідея полягає в "ярижному" патріотизмі, часто шовінізмі, "загальнодержавності, загальнолюдськості", а для Росії - в "єдинонеделимости". Такий універсалізм у масах поневолених народів є лише сліпим копіюванням денаціоналізованих, винародовлених королівських (царських), аристократичних родів та нижчої шляхти

Релігійний ("чорний") універсалізмвикористовує панівну релігію для денаціоналізації та нівеляції підкорених народів з метою їхньої повної асиміляції. Таку політику, зокрема, проводила і далі веде Російська православна церква, а в Польщі - Польська католицька церква. З цією метою були придумані теорії "третього Риму", місії для спасіння і поширення християнства тощо.

«Третій Рим»Теория «Москва — Третий Рим;» была выдвинута в XVI веке при великом князе Василии III. Ее автором стал Филофей — старец Елеазарова монастыря в городе Пскове. Суть концепции в том, что наследником Римской империи и Византии является Россия — как оплот православия. Кратко появление теории изучают в школьном курсе истории 7 и 10 классов. Подробнее: https://obrazovaka.ru/istoriya/teoriya-moskva-tretiy-rim.html

Капіталістичний універсалізм ("золотий", або "жовтий")намагається ощасливити людство, даючи кожному індивідуумові необмежену свободу збагачуватися і економічно панувати над іншими. Економічна ж свобода є джерелом політичної та духовної незалежності.

Соціалістично-комуністичний ("червоний") універсалізмє найнебезпечнішому для націй і націоналізму. Відповідно до його доктрин, поділ на нації є другорядним фактором у розвитку людства. Головне – це наявність антагоністичних класів та класова боротьба, а кінцевою метою є вселюдська рівність і ліквідація тих самих класів, націй, народів.

Крайньою його формою є марксизм, більшовизм, які стали релігією, дуже близькою до ісламу "марксистський фундаменталізм". Для марксиста, як і для фундаменталіста, світ чорно-білий. Як один, так і другий пропонує дуже просту й однозначну доктрину. Буржуазія – зло, пролетаріат – носій добра. Вирішення просте, як два плюс два – знищення буржуазії, ліквідація приватної власності, владу робочим. Одне слово, романтика. А якщо чесно, то вкрай квадратна картина світу. Гностична, можна сказати. З чіткою поляризацією і чорно-білими тонами. Народ це любить. Тому й називається вона популізмом. Джерело: https://slovoproslovo.info/fundamentalizm-i-marksyzm

Космополітизм - це система поглядів, що обґрунтовує байдуже ставлення до батьківщини, свого народу, національної культури, проповідує створення "всесвітньої держави та уряду".

Космополіти не мають батьківщини, їхні власні чи кланові інтереси вище нації та держави, громадянами якої вони собі вважають. Космополітизм завжди йде у парі з політичним расизмом (великодержавним шовінізмом, фашизмом, нацизмом, войовничим мілітаризмом), які нібито є його антиподами, а насправді - зворотами однієї і тієї ж медалі.Іншу пару взаємин між людьми різних націй складають націоналізм та інтернаціоналізм. Образно про роль у житті людей і людства цих двох факторів висловився І. Франко: націоналізм для людини - як ґрунт для дерева, з якого воно бере живильні соки, а інтернаціоналізм уособлює повітря, яким дихає крона дерева.

Фаши́зм (італ. fascismo, від італ. fascio — «зв'язка», «об'єднання») — різновид політичного режиму, а також радикальна авторитарна імперіалістична політична ідеологія, характерними ознаками якої є сильний культ особи, мілітаризм, тоталітаризм, імперіалізм та ідея єднання, мобілізації нації й держави проти ворогів, ідея постійної війни і панування. Націона́л-соціалі́зм (нім. Nationalsozialismus), скорочено нацизм (нім. Nazismus[1][2]) — тоталітарна політична ідеологія, яка була політичною доктриною керівництва Німеччини та керівної Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини у 1930—40-х роках, а також у деяких інших країнах.

Мілітари́зм (фр. militarisme, від лат. militaris  — військовий)  — державна ідеологія, направлена на виправдання політики постійного нарощування військової міці держави і одночасно з цим, допустимості використання військової сили при вирішенні міжнародних і внутрішніх конфліктів.

Мілітаризму властиві перегони озброєнь, зростання військових витрат бюджету держави, нарощування військової присутності з політичними цілями за кордоном, військове силове втручання в справи інших суверенних держав (як з боку держав-агресорів, так і з боку агресивних військово-політичних блоків), посилення впливу військово-промислового комплексу в економіці країни і її зовнішній і внутрішній політиці, і, частіше, як наслідок всього цього - наростання ознак внутрішньої економічної кризи, що виражається в збагаченні привілейованої військово-політичної еліти країни, а також у виснаженні бюджетних ресурсів самої мілітаристичної держави, падінні внутрішніх економічних його показників, особливо життєвого рівня основної маси населення, відставання держави в області соціальної сфери, особливо в частині загальнодоступної освіти і охорони здоров'я. Приклади такої політики – діяльність урядів Німеччини та Японії перед Другою світовою війною

Інтернаціоналізм Інтернаціоналізм (від лат. inter — «між» і natio — «народ», «нація») — це політичний рух, який прагне створити співпрацю націй. Виступає за посилення економічної та політичної взаємодії між країнами, що вважається корисним для всіх партій. Попри це, кожна країна зазвичай, як і раніше, зберігає певний ступінь незалежності, і санкції проти учасників можуть бути прийняті лише після взаємної консультації. Визначення «інтернаціоналізм» увів в обіг англійський соціолог Джеремі Бентам (1780), котрий органічно вписав ідею солідарності у теорію досягнення загальної користі, добра та щастя[1].