Ідеали й образи Ренесансу. Інтерпретація образу "Давида" різними авторами.

Назва

Давид

Автор

Донато ді Нікколо ді Бетто Барді (Донателло)

Андре́а дель Верроккйо

Мікеланджело Буонаротті

Джованні Лоренцо Берніні

Час створення

1430 - 1440

1473

1501-1504

всього за сім місяців

Вид мистецтва

Скульптура .Статуя розрахована на обхід навколо і огляд з усіх точок зору

Розмір

Висота 1,58 м

125 см

Розміри: 5,17 м

Висота: 417 см

Ширина: 199 см

170 см

Жанр

Ню

Портрет

Ню

Портрет

Матеріал

Бронза

Бронза

Мармур

Мармур

Композиція

Бронзовий Давид — майже хлопчик з гнучким, юнацьким тілом і довгим волоссям. Він абсолютно оголений, якщо не вважати широкополий пастушоий капелюх, увінчаний лавровим вінком, і сандалій з поножами.

Вільна поза героя- приклад контрапосту: тяжкість тіла спочиває на правій нозі, в той час як ліва, напівзігнута. Він топче голову переможеного ним Голіафа.

Тіло юнака злегка відхилене від центральної осі;

діагональ меча, на який спирається переможець, підкреслює нестійкість і внутрішню динаміку фігури.

В лівій руці він тримає камінь з пращі— знаряддя перемоги.

Статуя, що зображає слабкого юнака, що стоїть над переможеним ворогом, говорить про невидиму присутність Бога в цій сцені.

Майже  повторює позу Давида Донателло, але цей хлопчик не скромничає і не занурений в себе. Давид Верроккьо-впевнений у собі, завзятий і пустотливий. Він явно пишається тим, що здолав такого супротивника і торжествує перемогу.

Герой Мікеланджело ще не здійснив свого подвигу. Він зосереджений і напружений, він спрямований вперед і зібраний, і зібраність ця не стільки тілесна, скільки духовна.

Фігура Давида, зображеного сильним юнаком, скручується в потужному Русі. Емоції зчитуються безпомилково: гнів, зосередженість, напруженість і впевненість у перемозі.

Давид дивиться на гігантського вбивцю, відчуває Голіафа, що стоїть вище його плеча. Глядач майже піднятий рухатися по траєкторії польоту приготованого до кидка снаряда. Місце перед статуєю стає частиною концепції.

Гримаса на обличчі представляє абсолютно певний намір. Величезна напруженість викривленого тіла передає силу, яку Давид готовий випустити. Його мускулиста нога впирається в основу статуї, щоб утримати напруженість тіла. Давид завмер в момент, коли камінь готовий бути випущеним.

Це - диво драматичної дії, заморожене в камені

Сюжет

Біблійний (Див.: 1 Цар. 16–31; 2 Цар. 1)

Якось, коли царював Саул, у євреїв була війна з филистимлянами. Перед битвою війська вишикувались одне навпроти одного, і з филистимського табору вийшов велетень на ім`я Голіаф. Зріст Ґоліята був 2 метра 89 сантиметрів. Він кричав євреям: "Навіщо нам усім воювати? Нехай хтось з ваших вийде і побореться зі мною, і якщо він уб`є мене, филистимляни будуть вашими рабами; якщо ж я поборю його і вб`ю, то ви будете нашими рабами". Сорок днів вранці і ввечері виходив цей велетень і глузував з євреїв, лаючи полки ізраїльські. Цар Саул обіцяв велику нагороду тому, хто поборе Голіафа, та ніхто з євреїв не насмілювався виходити проти Голіафа.

У цей час у табір єврейський прийшов Давид відвідати своїх старших братів і приніс їм їжу від батька. Почувши Голіафові слова, Давид зголосився вийти на поєдинок з цим велетнем і просив царя, щоб той дозволив йому. Однак Саул відповів: "Ти ще молодий, а він сильний і з дитячих років звик до війни". Давид же сказав: "Коли я пас овець у свого батька, то траплялось, що приходив лев чи ведмідь і хапав вівцю із отари; я здоганяв його і видирав з пащі вівцю, а якщо він кидався на мене, то я вбивав його. Якщо Господь раніше спасав мене від лева і ведмедя, то спасе і тепер від руки цього филистимлянина". Саул погодився і сказав: "Іди, і нехай буде Господь з тобою". Давид поклав п`ять гладеньких каменів у свою пастушу торбину, взяв пращу, тобто знаряддя для кидання каміння, і пішов проти Голіафа. Голіаф з презирством поглянув на Давида, тому що він був дуже молодим, і з насмішкою сказав: "Хіба я пес, що ти йдеш на мене з камінням і палкою?" Давид відповів: "Ти йдеш проти мене з мечем, списом і щитом, а я йду проти тебе в ім`я Господа Саваофа, Бога воїнств ізраїльських, які ти ганьбив. Господь допоможе мені, і вся земля узнає, що не мечем і списом спасає Господь". І ось коли Голіаф став підходити, Давид поспішив йому назустріч, вклав камінь в пращу і кинув його у велетня. Камінь влучив Голіафу прямо в лоб, і він упав на землю. Давид підбіг до Голіафа, витяг у нього меч і його ж власною зброєю відсік йому голову. Побачивши це, филистимляни, охоплені жахом, кинулися тікати, а ізраїльтяни гнали їх аж до їхніх міст, убивши багатьох.

Цікаві факти

Символ  епохи Відродження.

Мікеланджело приступив до скульптури, коли йому було двадцять шість років. Скульптор взявся за величезну брилу мармуру, з якою не впоралися кілька його попередників.

Втілила  в собі риси свого автора.

Дзеркало тримав патрон Берніні, Кардинал Барбериник,

у той час як 24-річний скульптор вирізав обличчя Давида

Написи

"Перемагає той, хто бореться за Вітчизну. Господь руйнує гнів могутнього ворога. Хлопчик здолав страшного тирана. Торжествуйте, громадяни!»

Зберігається

Національний музей Барджелло, Флоренція

Галерея Академії витончених мистецтв у Флоренції

Галерея Боргезе , Рим