Презентація фольклорної експедиції "Шевченко на Кривоозерщині"

Учні Кривоозерської ЗОШ І-ІІступенів №1 здійснили експедицію до села Голоскове з метою дослідження фактів перебування Т. Шевченка на території села. Прибувши на місце, ми зустрілися з вчителькою Голосківської школи Яровою Тамарою Іванівною, яка ознайомила з матеріалами шкільного музею, та запропонувала зустрітися з ентузіастом цієї справи С.М. Барганом, який згодився на роль своєрідного провідника і познайомив нас з цікавими людьми села, які і розповіли нам напівлегенди про перебування Кобзаря на Кривоозерщині.

М. Яшовський "Спомин про Т . Шевченка з 1859 року", „Записки наукового товариства ім. Шевченка”, Т.199-120. Батько Шевченка чумакував, відвідуючи великі й малі населені пункти. Разом з ним їздив іноді і малий Тарас. Про свої мандрівки разом з батьком-чумаком Шевченко розповів у повісті „Наймичка”; свій вік („мне біло тогда 13 лет”) він тут зазначив невірно: останню подорож з батьком хлопець міг відбути не пізніше літа, або ранньої осені 1824 року, бо в березні 1825 року, досить довго прохворівши після поїздки до Києва ( див. Повість „Княгиня”, ІІІ,170), батько помер; отже, це „ чумакування хлопчика відбувалося до десятирічного року.

Про те, як любив пізніше геніальний поет копатися на сільському ярмарку в книжках,розповідає М.Ф. Яшовський у своїх спогадах про Шевченка. На великому ярмарку у містечку Голоскові ( на Одещині над Бугом),тільки вийшовши на „торговицю ,де було много-много возів, коней і волів”, - Тарас Григорович найперше почав шукати, де продаються книжки: „Я зауважив,що поет зірко оглядався навкруги, як би когось шукав, а потім нараз сказав: „ Онде він”. І ми підійшли під мур одного дому, а там я увидів під стіною розстелену велику білу плахту, а на тій плахті книгар розкладав рядками свої книжки на продаж”. Чи не з дитинства у Шевченка збереглася ця звичка шукати на сільському ярмарку „книгаря” з його „великою білою плахтою”?.. Після смерті батька ( весною 1825 року) Шевченко вже не мав, звичайно, можливості купувати собі книжки, але потяг до книг у нього вже був і дедалі міцнів: книжка ставала для малого хлопчика вже такою річчю, без якої він вже не міг існувати; це відбилося у відомому епізоді з Шевченкової біографії, де поет розповідає, як втік від дяка Богорського : „ Из всех пожитков пьяницы- дьячка драгоценнейшею вещью казалась мне всегда какая-то книжечка с кунштиками, то есть гравированными картинками, вероятно самой плохой работы. Я не счел грехом или не устоял против искушения – похитить эту драгоценность, и ночью сбежал...”   М. Яшовський. Спомин про Т . Шевченка, з 1859 року., „Записки наукового товариства ім. Шевченка”, Т.199-120,    

Учні також поцікавились історією села Голоскове і ось що вони записали: "Голоскове отримало свою назву від слова „голос”, який часто тут подавався біля парома чумаками, які їздили з рибою та сіллю. І тут переправлялись через річку. Нагорі біля переправи було два заїзних двори, які служили місцем відпочинку для чумаків. Село Ониськово слід віднести до кінця 18 століття. У жителів села Ониськове збереглася легенда,за якою першим жителем був виходець з Київської губернії Онисим.Він першим поселився на місці, де розкинулось село.Жителі Ониськова були православні, в той час , як в Голоскові мешкало багато євреїв та валахів, виходців з Молдавії.".

"Млин було побудовано відставним генералом паном Монастирським , на початку 19 століття, який володів навколишніми землями. Шевченко, подорожуючи цими краями, зупинявся у сина мельника , милувався краєвидами села, відвідував місцевий базар, неподалік від гатки. Млин був водяний,міцний,п”ятиповерховий, він мав 12 вальців і 4 бурати,що просівають борошно,давав помелу з 1000 пудів на добу. Борошно було дуже високої якості. У 1904 році напередодні революційних подій млин було спалено під час загострення класової боротьби на селі.

Також Петро Григорович розповів про колишній базар, який знаходився на перехресті шляхів, неподалік від переправи через Буг. Місцева вчителька Надія Гроздіцька булу ініціатором відродження ринка, навіть встановила стовп із портретом Кобзаря, прикрасила його вишитим рушником, однак ринок так і не відродився,мабуть, місце втратило своє пріоритетне значення, чи не захотіли люди змінювати своїм звичкам, але сьогодні на цьому місці квітує степ".

Зі свідчень місцевого жителя Чечельницького Миколи Максимовича, 1926р.н., колишнього працівника культури, місцевого аматора- художника: "Цю напівлегенду він знає з вуст дідуся Голинського Гаврила,який на власні очі бачив Тараса Шевченка, коли той разом із сином мельника ходив по базару,а Гаврило з батьком теж там були. Вони нібито бачили, як Шевченко підійшов до книгаря,який на ряднині розкладав книжки. Одна жінка запитала у книгаря,чи нема у нього книги Шевченка, той запропонував їй подивитися самій, але книг було багато і жінка ніяк не могла знайти потрібної, раптом біля неї зупинився незнайомець і , дізнавшись, що саме жінка шукає, швидко віднайшов їй потрібну книжку. Жінка здивувалась як хутко він упорався, а Шевченко відповів їй, що він і є автором цієї книги. Кажуть, що він купив і подарував їй книгу. Згодом дід Гаврило спостерігав, як Шевченко сидів на кручах біля Бугу і замріяно дивився на тиху гладь води. А ще поета можна було часто бачити під старою вербою, де він любив дивитись на острівець,що геть сховався у зарослях верболозу.      

Тамара Іванівнарозповіла, що Шевченко, перебуваючи в Голосковому, зустрів хлопчика , який знав напам”ять багато віршів з „Кобзаря”. Вдячний поет подарував хлопчикові томик „Кобзаря”.(захалявну книжечку) Той хлопчина був предком колишнього директора школи Іщенка Валентина Хомича. Книга зберігалась у родині, а по смерті Валентина Хомича перейшла у спадок його дітям, які нині мешкають на Черкащині.  

У 2003 році за ініціативи дитячої організації “Мала районна рада” (керівник Коваль А.І.), депутатів районної ради, жителів сіл Ониськове та Голоскове було вирішено зібрати кошти на встановлення погруддя Тарасові Шевченку. Знаменна подія сталася 9 Березня 2004 року . Народний художник України, член Спілки художників України Наталія Деригуста з донькою Мариною увіковічнили поета в бронзі.Шевченко знову повернувся на Кривоозерщину .Тепер у бронзі і назавжди.

Матеріали зібрали та опрацювали учні 9-Б класу Кривоозерської ЗОШ№1 І-ІІІ ступенів №1 під керівництвом вчителя художньої культури Біднюк Юлії Геннадіївни.