Ігри в корекційній роботі соціального педагога

ІГРИ В КОРЕКЦІЙНІЙ РОБОТІ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА

Одна з основних функцій системи освіти полягає в підготовці підростаючого покоління до самостійного життя. Але підготувати до самостійного життя здорову дитину і дитину з особливими потребами – різні речі. В нашій країні існує мережа спеціальних навчальних закладів. Для дітей, які потребують корекції розумового і фізичного розвитку це може бути і звичайна школа. Основним завданням є підготовка дітей з особливими потребами до самостійного життя та діяльності в соціальному оточенні у відповідності до суспільних норм.

Діяльність соціального педагога в навчальному закладі спрямована на розв’язання навчально-виховної проблеми школи, основним напрямком якого є його соціально-педагогічний супровід навчально-виховного процесу. Тільки постійна стимуляція пізнавальної активності та створення умов для пізнавальної діяльності дітей з особливими проблемами сприяє зменшенню різниці між відхиленнями та нормою, забезпечує в подальшому успішну інтеграцію їх у суспільство.

Основними завданнями корекції психічного розвитку є, по-перше, корекція відхилень в психічному розвитку з урахуванням створення оптимальних можливостей та умов розвитку особистісного і інтелектуального потенціалу дитини, по-друге, профілактика небажаних негативних тенденцій особистісного і інтелектуального розвитку.

Корекційна робота з дитиною повинна будуватися не як просте тренування вмінь і навичок, не як окремі вправи по вдосконаленню психологічної діяльності, а як цілісна усвідомлена діяльність. При цьому необхідно проводити корекційну роботу як із самою дитиною по зміні її окремих психологічних утворень, так і з умовами життя, виховання і навчання, в яких знаходиться дитина.

Виділяють такі форми та методи роботи:

– комунікативні ігри;

– рухливі ігри;

– вправи на розвиток моторики;

– образотворча діяльність;

– релаксаційні вправи;

– вправи на розвиток пізнавальної сфери.

Корекційна робота може бути реалізована як в груповій формі так і через індивідуальні заняття. Підбір вправ залежить від індивідуальних особливостей дитини.

Обов’язковою умовою корекційної роботи є участь кожної дитини у кожній грі чи вправі, жодна дитина не має бути обділена увагою. Під час виконання завдань не треба сварити дитину за неправильні дії, обов’язково потрібно знайти за що можна було б похвалити: активність, старанність. Необхідно уникати примусу, якщо діти відволікаються, помиляються. Це означає, що вони просто втомилися і тому краще переключити їхню увагу, дати їм можливість відпочити. Не забувайте постійно проявляти увагу та любов до кожної дитини.

Під час проведення соціальним педагогом ігрової терапії треба враховувати основні її функції. Так, О. Васильченко в організації терапевтичного процесу виділяє діагностичну, терапевтичну і повчальну функції гри [1].

1. Діагностична функція полягає в уточненні особливостей характеру дитини і міжособистісних стосунків. Спостереження за грою дозволяє отримати додаткову інформацію. У грі дитина на сенсомоторному рівні демонструє те, що вона колись переживала. Діти більш повно і безпосередньо виражають себе в спонтанній, ініційованій ними самими грі, ніж в словах.

2. Терапевтична функція гри полягає в наданні дитині емоційного і моторного самовираження, відреагування напруги, страхів і фантазій. В процесі гри зміцнюються і розвиваються психічні процеси, підвищується фрустраційна толерантність і створюються адекватні форми психічного реагування.

3. Повчальна функція гри полягає в перебудові відносин, розширенні діапазону спілкування і життєвого кругозору, реадаптації і соціалізації.

Процес ігрової психотерапії складається з чотирьох взаємопов’язаних етапів: об’єднання дітей в групу, розповідей, гри, обговорень.

Головним критерієм переваги групової ігротерапії є наявність у дитини соціальної потреби в спілкуванні, яка формується на ранній стадії дитячого розвитку. Висновок про наявність у дитини соціальної потреби, яка вирішальним чином визначає успіх проведення групової терапії, виноситься на підставі аналізу історії кожного випадку.

Серед основних методів ігрової терапії треба відзначити методи корекції агресії дитини за допомогою іграшкових засобів (іграшкова зброя, сюжетно-рольова гра), арт-терапевтиних методів корекції агресії проти близьких і значимих людей (малюнкові методи, методи роботи з пластиліном, глиною і піском).

За допомогою гри дитина емоційно переживає негативні конфліктні ситуації в родинних стосунках, усвідомлює і проживає образу, гнів, ненависть. Гра дозволяє не тільки пережити ситуацію на символічному рівні, але й допомагає вербалізувати внутрішні переживання і почуття, виконуючи функцію фасілітації і функцію навчання виражати власні емоції і почуття.

Структуровані ігри з введенням в сюжет обмежень і правил сприяють формуванню у дитини почуття відповідальності, соціально нормованої поведінки, поваги до інших.

Таким чином, важливість і значимість використання методів ігрової терапії в соціальній роботі з дітьми важко переоцінити. Саме цей метод найбільш відповідає цьому віковому періоду і сприяє ефективності взаємодії соціального педагога з дитиною.

Список використаних джерел

1. Васильченко О.А. Ігрова терапія як метод соціальної роботи з дітьми шкільного віку/О.А.Васильченко – [Електронний ресурс] – Режим доступу: file:///C:/Documents%20and%20Settings/Админ/Мои%20документы/VKPI_soc_2013_3_17.pdf