Ігрова школа Кароліни Пратт (доповідь)

Ігрова школа Кароліни Пратт

Рухаючи бажанням реформувати існуючу шкільнус истему загальної освіти, К. Пратт у 1914 р. реалізовує свою давню мрію і відкриває в Нью-Йорку перший експериментальний освітній заклад для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, який отримав назву «Ігрова школа» (The Play School). У школі навчались діти від 4 до 9 років.

Провідним методом навчання та виховання учнів у школі стає гра, яку педагог розглядала як основне та найбільш природного виду дитячої діяльності.

У Ігровій школі дітям надавалась можливість отримати різноманітний життєвий досвід, для чого влаштовувались екскурсії до магазинів, зоопарку, до майстерень, на будівництво, на фабрики тощо. В своїх іграх діти відтворювали побачені ситуації. В цілому навчальний процес базувався на неструктурованій ігровій діяльності дітей.

Важливо, що сама назва «Ігрова школа» для К. Пратт - це аж ніяк не спосіб представити створений їй заклад для дітей найбільш привабливим і оригінальним чином. Це був спосіб донести до батьків, вчителів та дітей її школи, що єдиним оптимальним та ефективним методом навчання підростаючого покоління є гра, а вчаться діти, граючи. Такий інноваційний погляд на організацію навчально-виховного процесу школи багато в чому зумовив виникнення у К. Пратт власного бачення дитячої гри, яку вона розглядала як основний вид діяльності, що організується дітьми та для дітей.

«Вільна від вказівок педагогів гра, – пише автор, – це складна робота, яку виконує дитина добровільно… вона несвідомо спрямовано підготовку до життя у дорослості…»

Керівники школи надавали великого значення організації самовиразу дітей у процесі гри. Як вважала К.Пратт, коли дитина грає з іграшками, пластиліном, іншими матеріалами, її емоції "вивільнюються"', що є основою для "створення мистецтва". Такий творчий самовираз, на думку педагогів школи, посилював мотивацію навчання, що позитивно впливало на його результати.

Її розуміння дитячої гри співзвучне сучасному розумінню дослідників у галузі дитячої психології та педагогіки, проте відзначимо, що такі ідеї значною мірою суперечили поширеній на той час фребеліанській теорії, яка активно впроваджується у практику роботи дошкільних закладів.

Ґрунтовно критикуючи традиційну систему за зайвий дидактизм і відсутність належного ставлення до природи та інтересів дитини, К. Пратт вважає, що метою гри є не тільки розуміння дитиною яких-небудь понять, а й відтворення в процесі ігрової діяльності реального життя «Відтворення у процесі гри отриманого досвіду, – розмірковує мислитель, – є найкращим засобом шляху до навчання». Крім того, гра, на думку автора, – це засіб формування та розвитку у дитини демократичних цінностей та ідеалів, укорінення яких відбувається на всіх етапах ігрової діяльності, починаючи від її організації та закінчуючи її змістом та вибором сюжетної лінії.

Таке розуміння дитячої гри пояснюється прихильністю мислителя до соціально-реформаторських поглядів. «Дитячі спільноти, які об'єднуються для спільної гри, – пише К. Пратт, – пізнають навколишню дійсність, вчаться взаємодіяти з людьми різного типу, які мають жити і працювати один з одним, отримуючи цим величезний досвід взаємодії». З цього стає очевидним, що для К. Пратт соціальна функція освіти є першорядною, тому діти, починаючи з ранніх років життя, за підтримки педагогів мають у процесі гри навчитися створювати «демократію у мініатюрі».

Ігрова школа Кароліни Пратт та її розуміння природи та специфіки ігрової діяльності дітей не могли залишитися непоміченими та привернули увагу Евелін Дьюї, яка на той момент займалася підготовкою до видання книги «Школи майбутнього» у співавторстві зі своїм знаменитим батьком. У своїй роботі автори, наголошуючи на неординарному підході міс Пратт до втілення ідей прогресивного освіти, дали високу оцінку педагогічної діяльності експериментатора та присвятили кілька сторінок опису маленької школи, де діти вчаться жити у вигляді гри.

Переваги:

• гра залучає до активної пізнавальної діяльності кожного учня окремо і всіх разом, тим самим, є ефективним засобом управління навчальним процесом;
• навчання у грі здійснюється за допомогою власної діяльності учня, що є особливим видом практики, в процесі якого засвоюється до 90% інформації;
• гра – вільна діяльність, що дає можливість вибору, самовираження, саморозвитку для її учасників; гра має певний результат і стимулює учня до досягнення мети(перемоги) й усвідомлення шляху досягнення мети;
• у грі команди або окремі учні спочатку рівні(немає поганих і гарних учнів, а тільки гравці);
•  результат залежить від самого гравця, рівня його підготовленості, здібностей, витримки, умінь і характеру;
• задоволення, отримане від гри, створює комфортний стан на уроках і підсилює бажання вивчати предмет.

Поряд з позитивними якостями  є  ряд недоліків:

• учень не може приділити праці стільки часу, скільки необхідно, він змушений пристосовуватись до ритму гри.
• учень надто збуджується, часто виходить на межу емоційної тривалості.
• коли учень не повірить у реальність “запропонованих обставин” всі зусилля викладача будуть змарновані, а гра перетвориться на звичайний семінар.

Отже, метою створеної  Ігрової школи було дослідження можливостей застосування гри у навчальному процесі як засобу задоволення потреб розвитку дитини, стимулювання її діяльності, орієнтації на життя і вчинки, які відповідають відповідним правилам оточуючого світу.