Ілля Ілліч Мечников (Презентація)

Твій заклад. Практична робота студентки 2 курсу групи 1-Г ПІБ

Ілля Ілліч Мечников 15.05.1845 –15.07.1916). Народився у Харківській губернії, с. Іванівка, у дворянській родині. Видатний фізіолог, ембріолог, лауреат Нобелівської премії в галузі фізіології та медицини, почесний доктор Імператорського Харківського університету.

1862 році закінчив із золотою медаллю Другу Харківську гімназію. У 1864 року закінчив природниче відділення фізико-математичного факультету Харківського університету.

1865 — переїхав для продовження досліджень у Неаполь, де спільно з молодим російським зоологом Олександром Ковалевським проводив досліди над ембріональним розвитком морських безхребетних. За роботу, в якій вони показали, що зародкові структури багатоклітинних тварин є, по суті, гомологічними (демонструють структурну відповідність), як і повинно бути у форм, пов'язаних спільним походженням, вони в 1867 р. отримали премію імені Карла Бера, що присуджується Академією наук за роботи з ембріології.

1867 — обраний доцентом Новоросійського університету в Одесі, а за рік — доцентом Петербурзького університету.

Разом з Олександром Ковалевським Мечников поклав початок новій науці — порівняльної ембріології (порівняльній історії розвитку тварин)

Мечников захистив магістерську та докторську дисертацію у Санкт-Петербурзькому університеті, приват-доцентом якого він став. У 1870–1882 роках він займав посаду професора у Новоросійському університеті, де плідно співробітничав з багатьма відомими науковцями

Мечниковим було організовано першу в Україні і Російській імперії бактеріологічну станцію. Протягом 28 років він завідував лабораторією Пастерівського інституту.

  Він створив першу вітчизняну школу мікробіологів, імунологів та патологів. Він є автором багатьох наукових праць у галузі біології та медицини, а також одним із засновників еволюційної ембріології.

У 1882 році винайшов явище фагоцитозу і у подальшому розробив фагоцитарну теорію імунітету. За ці високі досягнення у 1901 році він був удостоєний Нобелівської премії в галузі фізіології та медицини.

1888 — переїхав до Франції для роботи в Пасткрівському інституті там отримав лабораторію, займався загальнопатологічними питаннями, вивчав проблеми довголіття і ввів в медичний обіг термін «геронтологія», створивши однойменну науку. З 1905 р. — заступник директора Пастерівського інституту.

1908 — Мечникову (спільно з німецьким вченим Паулем Ерліхом) було присуджено Нобелівську премію у галузі фізіології та медицини за праці про імунітет.

Помер у Парижі 15 липня 1916 року у віці 71 року після кількох інфарктів міокарда. Урну з прахом поставили в Пастерівськом інституті.