Ілюстрований фотоальбом "Сторінками життя і творчості Лесі Українки".

Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів с. Матейки

Маневицького району Волинської області

 

 

 

 

 

 

                                        Ілюстрований фотоальбом

                                                                                                    

 

 

                                                                                                                              Автор розробки:

                                                                                                              вчитель української

                                                                 мови та літератури

                                                                 Харчук Юлія Василівна
                                                                                                 Вступ

                                                                                                                                     Дайте дитині свою дуже і дуже елементарну

                                                                                                                                     творчість, і вона в неї буде все більше і більше

                                                                                                                                     розвиватись, дайте їй матеріал – розвивайте

                                                                                                                                     уявлення дитини, і її творчі сили будуть

                                                                                                                                      зміцнюватись.

                                                                                                                                                                                 Софія Русова

            Мета сучасної школи – сформувати особистість. Література, яка доба за добою супроводжувала історичний розвиток людини, так само крок за кроком, клас за класом має додавати учням поживу для духовного зростання. Як допомогти дітям в процесі вивчення літератури реалізувати потенціал закладений від природи, навчити сміливо і творчо долати шлях пізнання, збагатити їх радістю відкриття? У Плутарха є вислів: «Розум дитини – це не посудина, яку слід заповнити , а смолоскип , який треба запалити». Тому на своїх уроках намагаюсь створити ситуації зацікавленості, емоційного підйому.

          Даний навчальний посібник, який оформлено у вигляді фотоальбому, буде цікавим  доповненням до уроків української літератури під час вивчення життя і творчості нашої  славної землячки – Лесі Українки. Тут подано біографічні відомості з життя поетеси, які супроводжуються ілюстрованими фотографіями. На мою думку, учням буде цікаво почути та  прочитати факти з біографії Лесі Українки і разом з тим, подивитися фотографії самої Лесі та членів її сім’ї. Адже, Леся Українка  - найславніша українська поетеса, послідовний та енергійний борець за утворення українського народу. Вся сукупність її творів – це образ ідеальної землі, земного краю, що зветься «Україною». З’явився цей образ – і цілі маси людей збагнули, що вони не просто обивателі, а українці, що це звання їх зобов’язує, що їм є за що боротись і віддавати життя. В багатьох її віршах часто повторюються два слова «крила» і «пісня». Можливо, від того, що найбільшою мрією її було злетіти, переборюючи невгамовний біль всього тіла, а рядки її віршів, сповнені м’якими і сумними співами рідної землі, де б вона не знаходилась. Леся Українка – співець мужності і боротьби здобула найпочесніше імення поетеси народної.

 

 

        25 лютого 1871 року в Новограді-Волинському, у білій хатині над Случчю, народилася Лариса Петрівна Косач-Квітка, відома світові, як велика українська поетеса, драматург, громадська діячка Леся Українка. Родина Косачів прожила у  Новограді- Волинськом 11 років, зокрема, у цьому                                                                                                                                будинкові – два роки.

 

 

 

                       

                 Це перше відоме фото

                 Лесі Українки. Вона

                 змалечку товаришувала з                                                                

                 селянськими дітьми, бувала

                 в селянських хатах, слухала                                                                                                           

                 народні пісні, казки,                                                                              

                 знайомилась з сільським

                 побутом, звичаями. Мала

 Леся досить гарно співала,

 брала участь в літературних

                 іграх старших дітей.
 

З боку матері рід сягає в бурхливі           козацькі часи. Один із предків Лесиної матері свого часу служив у Переяславі за перекладача при війську козацькому. Дядьки Лесі Яків та Петро цікавились літературою, навіть друкували свої поезії та оповідання. Яків належав до декабристів. Сама ж Лесина мати Ольга Петрівна Драгоманова, палко кохалася в народному мистецтві, збирала вишивки, орнаменти, пісні, казки. На свій час це була видатна письменниця. Вона друкувалася під ім'ям Олени Пчілки.

    Лесин батько - Петро Антонович Косач - чоловік освічений і для свого часу передовий, мав лагідну й добру вдачу. Спочатку він навчався в Петербурзькому університеті, але за участь у демонстраціях його було виключено з другого курсу. Потім вчився в Київському університеті.  У Новограді-Волинському був головою мирових посередників, що займалися різними селянськими справами. Селяни поважали і симпатизували всій його родині.

 

 

      Леся Українка та її брат Михайло були найщирішими друзями. Разом розважалися, разом читали художні твори. За нерозлучність, в родині Косачів, їх звали спільним ім'ям Мишолосіє. Влітку Леся разом з братом виїздила в село Жаборицю. Тут вперше фантазію юної Лесі полонив образ казкової Мавки, який потім втілився у високопоетичний філософський образ героїні в драмі-феєрії «Лісова пісня». Саме в атмосфері народної творчості, в якій зростала Леся, народились її перші поезії.

              Перший Лесин вірш народився як відгук на досить знаменну подію. 1879 рік - по Росії покотилася хвиля замахів на життя царських сатрапів і навіть на життя самого царя. У зв'язку з замахом на шефа жандармів Дрентельна було заарештовано рідну сестру Лесиного батька - Олену Антонівну Косач. Цю молоду дівчину було вислано в Сибір на п'ятирічне заслання. Дізнавшись про арешт і заслання любої тітки, Леся дуже засумувала. А на початку 1880 року написала вірш «Надія».

 

 

 

 

                              НАДІЯ

Ні долі, ні волі у мене нема,

 Зосталася тільки надія одна:

          Надія вернутись ще раз на Вкраїну,

       Поглянуть ще раз на рідну країну,

Поглянуть ще раз на синій Дніпро,—

Там жити, чи вмерти, мені все одно;

Поглянуть ще раз на степ, могилки,

                   Востаннє згадати палкії гадки...

              Ні долі, ні волі у мене нема,

                 Зосталася тільки надія одна.

                                                1880 р.

 

 

 

                                                                                                                                                                                              1882 року родина Косачів перебралася на постійне місце проживання до села Колодяжного, що недалечко від повітового містечка Ковеля.У Колодяжному діти потрапили в справжню народну стихію. Минуло два-три тижні, і їх уже не відрізнити було від сільської дітвори. Разом з іншою малечею Леся бігала по вулиці, грала у квача, гусей, хрещика або ходила у гурти сільських дітей зустрічати череду.
 

 

 

       1884 рік був знаменний у житті    поетеси. У 22 номері Львівського журналу «Зоря» з'явився її перший друкований вірш «Конвалія», за підписом «Леся Українка», а в наступному номері цього журналу опубліковано її поезію «Сафо». З 1884 року, власне починається творча біографія письменниці.

 

Цей будинок   збудовано  влітку 1890 року. Колони  ганку були зроблені з білих стовбурів беріз. При сонці чи в місячну ніч будиночок аж світився своїми стінами, тому й назвали його «білим». Це був окремий флігель для старших дітей. В ньому жили Леся і Ліля, а також   Михайло.                                                                                                                                                                                                                                                                               

 

 

 

                Перша кімната «білого будиночка»       була просторою і скромною. Ліворуч стояло дерев'яне ліжко, туалетний столик, овальне дзеркало. Перед вікном стояв письмовий стіл, на ньому - гасова лампа і свічка. На етажерці розмістилися твори письменників. Кімната була спальнею і робочим кабінетом.

 

 

      У вересні 1894 року Олена Пчілка з дітьми переїхали до Києва, куди з Болгарії повернулася Леся. Тут, в Києві, глибокий слід в Лесиній душі лишила дружба з родинами батькових і материних товаришів: Миколи Лисенка та Михайла Старицького. Дружба старших перейшла й на молодших - на дітей. Діти Лисенків любили ходити до Косачів, коли вдома була Леся.

 

          Лесю Українку зі старшим братом Михайлом єднало не лише родинне почуття дружби, але й літературні інтереси. Вони задумали підготувати до видання велику бібліотеку світової літератури. Незважаючи на хворобу, на неминучість складної операції, 1890 рік був для Лесі дуже плідним. Вона створила цикл поезій «Сім струн», працювала над циклом «Кримські спогади» і написала ряд віршів.

 

 

 

        Ці дві чудові письменниці самовіддано любили свій народ, присвятили йому своє життя, відчували його дихання і пульс. Проте в житті і літературі вони чимало різнилися між собою. Кобилянська - нерішуча, не завжди певна себе. Леся -відверта й безкомпромісна, стримана, але гостра,  як  лезо меча.

            Останнє фото Лесі Українки, зроблене у травні 1913 року, за два місяці до смерті. У спогадах Лесина сестра Ізидора Косач-Борисова назвала цю фотографію «Лесиним прощанням із життям». «Тоді в поетеси були надзвичайно голубі очі. Жаль, що на чорно-білій фотографії цього не розгледіти», - каже Тамара Скрипка, співробітниця Української вільної академії наук у Нью-Йорку. Вона знайшла документи поетеси.

 

 

 

       Померла відома поетеса 19 липня 1913 року. Похована на Байковому кладовищі поряд з батьком та братом Михайлом. Ім'я Лесі Українки - гордість України. її творче життя - найкращий приклад для сучасних і майбутніх поколінь.

«Як я умру, на світі запалає

Покинутий вогонь моїх пісень,

І стримуваний промінь засіяє,

Вночі запалений, горітиме удень».

 

 

Використана література

 

1. Леся Українка. Зібрання творів. – К.: Наукова думка, 1975р.
2. Спогади про Лесю Українку. К. 1963 р. 2 вид. 1971 р.