Його вчителем був знаменитий грецький вчений Арістотель. Історик Плутарх писав: “Александр схилявся перед Арістотелем і любив учителя, за його власними словами, не менше, ніж рідного батька. Він повторював, що Філіппові зобов'язаний тим, що живе, а Арістотелю – тим, що живе гідно, як належить людині”. Арістотель Геракл бореться з левом
Александр змалку виховувався в грецьких традиціях, вивчав не тільки воєнну справу, а й музику, математику, літературу; пізніше, ставши царем, у свої походи він брав “Іліаду”. З 13 років його виховував Арістотель, який намагався прищепити майбутньому царю Македонії ідею про перевагу всього еллінського.
Робота з текстом: із твору Плутарха «Александр»«Коли за відсутності Філіпа II до Македонії прибули посли перського царя, Александр, не розгубившись, прийняв їх… розпитував про довжину доріг. Про способи подорожі до Персії, про самого царя… а також про те, які сили і могутність у персів… кожного разу, як приходила звістка, що Філіп II завойовував якесь відоме місто або здобував славну перемогу, Александр … говорив своїм одноліткам: «Хлопчики, батько встигне захопити все, так що мені разом з вами не вдасться зробити нічого величного й блискучого… він хотів успадкувати владу, багату не на розкіш, задоволення й багатство, а на битви, війни і боротьбу за славу».
У 340 р. до н. е., коли Александрові було 16 років, він уперше взяв на себе управління державою. Він досить успішно впорався з цією нелегкою задачею. Його батько Філіпп II побачив в діях Александра загрозу своїй могутності і замислив позбавити сина прав на престол. З цією ж метою він відлучив від Александра його друзів. Під час одного з бенкетів Філіпп II був убитий. Казали, що вбивцю підіслав Александр, хоча не всі вірили у це. Александр намагався подати смерть Філіппа як результат змови персів. Проте вбивство царя настільки природно випливає з сімейного конфлікту, що ці твердження Александра здаються спробами зняти з себе звинувачення у вбивстві батька і звалити провину на чужі плечі.
Загибель Філіппа відкрила Александрові шлях до влади. Йому було на цей час 20 років, і він збирався утворити наддержаву, об’єднавши Грецію з Персією. Усіх родичів, що могли претендувати на престол, Александр наказав стратити. Його зведена сестра, декількох днів від народження, була вбита на руках у матері — другої дружини Філіппа, яку потім примусили повіситися. Александр був нетерплячий і хотів будь-що домогтися свого. Він зухвало нехтував не тільки людськими, але й божественними настановами. Йому все було по силах і все дозволено.
Похід на Схід (основні напрямки): Західна частина Перського царства 334 р. до н. е. – (Мала Азія, Сирія, Фінікія, Палестина, Єгипет)Східна частина Перського царства 331 р. до н. е. – (Межиріччя, Ассирія, Вавилон, Мідія)Середня Азія 330 р. до н.е. – (Бактрія, Согдіана)Індія 327 р. до н. е.
Користуючись документом, доведіть, що Александр був не тільки талановитим полководцем, а й хоробрим воїном. Плутарх про битву на річці Ґранік... Парменіон не радив йому ризикувати... Але Александр відповів, що йому буде соромно перед Геллеспонтом, якщо після переправи через морську протоку він побоїться Ґраніка. І сам першим кинувся в річку з тринадцятьма відділами кінноти. Він вів військо на ворожі стріли й списи, на стрімкі скелі, вщерть заповнені піхотою і кіннотою ворога, через бурхливу річку, яка несла і топила коней і людей... Перси втратили там убитими 20 тисяч піхотинців і 2,5 тис. кіннотників. ... Втрати Александра становили всього 34 чоловіки, у тому числі 9 піхотинців.
Під час походу до Александра надійшло два листи від Дарія ІІІ, в яких той спочатку пропонував мир, а потім запропонував поділити свою державу і віддати Александру всі землі до Євфрату. Він хотів також викупити за 10 тис. талантів срібла свою сім´ю. Александр зібрав раду командирів і запитав, що вони думають з цього приводу. Старий полководець Парменіон порадив прийняти умови Дарія ІІІ. Але Александр відповів: “Якби я був Парменіоном, я б так і зробив”. Всі зрозуміли, що війна триватиме.
Плутарх “Порівняльні життєписи”. Уривок з біографії Александра. Македонські полководці з жахом дивилися на величезну рівнину, звідки як шум хвиль, доносився гомін голосів. Правильні ряди перських вогнищ починалися зовсім поруч і тягнулися вдалину. Налякані чисельністю ворожого війська, полководці на чолі з Парменіоном благали Александра негайно напасти, не чекаючи ранку, скориставшись темрявою, яка приховає малочисельність македонського війська. “Я не краду перемог!” – відповів Александр та, відпустивши наближених, заснув міцним сном.
По дорозі їм зустрівся караван, і погоничі налили царю в його шолом трохи води. Та коли Александр побачив, як жадібно дивляться на нього воїни, він не став пити воду, а вилив її у пісок. Після цього випадку авторитет полководця зріс ще більше. Під час походу в Середню Азію македонське військо йшло безводною пустелею. Навколо пекло сонце, і воїни дуже хотіли пити. Та води ніде не було.
У Гордіоні він продемонстрував, як слід вирішувати складні проблеми: у цьому місті знаходився знаменитий віз , до дишла якого було прив´язане ярмо, надто заплутаним вузлом (гордіїв вузол). Пророцтво віщувало, що той хто розв´яже цей вузол, буде володарем світу. Александр після кількох невдалих спроб розрубав вузол мечем.
Про похід Александра в Індію.… Ми стоїмо вже майже на самому краю світу… Ти ж готуєшся йти в інший світ і хочеш проникнути в Індію, невідому самим індам, хочеш підняти з затишного ложа людей, що живуть серед диких звірів та змій, і своєю перемогою висвітлити більше земель, ніж освітлює сонце. Це задум, гідний твого генія, але він нам не до снаги…
Результати Східного походу Александра Македонського. Було ліквідовано Перську імперію, утворилася нова імперія Александра Македонського. Засновано нові міста (більшість з яких назвали Александріями), які мали стати центрами об´єднання греків з місцевим населенням. Встановлене жорстке панування греко-македонян над місцевими народами Сходу. Похід сприяв розвитку світової торгівлі. Поширилася грецька культура і спосіб життя, відбулася еллінізація персів. Греки познайомилися з досягненнями науки та культури народів Сходу. На руїнах імперії Александра Македонського виник елліністичний світ.