Індивідуальна корекційно-розвивальна програма «Подолання агресивних проявів в поведінці. Безпечні способи відреагування почуттів»

Індивідуальна корекційно-розвивальна програма

«Подолання агресивних проявів в поведінці. Безпечні способи відреагування почуттів»

Підвищений рівня агресії дітей був і залишається однією із проблемних питань у роботі практичного психолога. Її прояви спостерігаються на різним вікових етапах і спричинюються різними факторами. Агресія може виявлятись як реакція на придушені переживання таких почуттів, як злість, гнів, роздратування, відчуття психічного чи фізичного дискомфорту, стрессу. Вона може виступати в якості засобу досягнення якоїсь значущої мети за рахунок самоствердження.

Завдання програми:

   діагностувати рівень агресивності, ворожості, тривожності, самооцінки, володіння комунікативними навичками, емпатії та співчуття.

   знизити рівень тривожності;

   підвищити та стабілізувати самооцінку;

   мотивувати до вдосконалення власної особистості та роботи над собою;

   знизити емоційне напруження  та рівень ситуативної агресії;

   сприяти усвідомленню власних емоцій та поведінки;

   сформувати навички регуляції емоційних станів та самоконтролю;

   сприяти засвоєнню прийомів емоційного відреагування;

   періодично моніторити рівень напруженості дитини, агресії, самоконтролю;

   сформувати уміння та навички конструктивного спілкування та поведінки в конфліктних ситуаціях.

Структура корекційної програми.

Програма включає 12 занять.

Тривалість заняття – 45 хвилин.

Форма проведення – індивідуальна.

 У програмі використовуються наступні види діяльності: проективні діагностичні методики, медитації, ігри, читання та складання казок, малювання, ліплення з пластиліну, складання орігами, робота з ситуаційними малюнками, релаксаційні вправи, вправи на відреагування агресії, дихальні вправи.

Очікувані результати:

   знижений рівень агресивності;

   володіння навичками самоконтролю та емоційної саморегуляції;

   стабільна адекватна самооцінка;

   сформовані навички конструктивної комунікації;

   висока мотивація до вдосконалення власної особистості.

 висока мотивація до вдосконалення власної особистості.

ЗАНЯТТЯ 1

Мета: познайомитись з батьками та дитиною; зібрати інформацію про проблему; визначити запит батьків; визначити мотивації дитини та батьків; проспостерігати поведінку дитини при батьках та батьків при дитині; провести комплексну діагностику дитини.

Матеріали: аркуші паперу, кольорові олівці, стимульний матеріал тесту «Руки».

Знайомство: у форматі бесіди психолог розповідає про себе та свою діяльність, цікавиться актуальним станом дитини, причиною звернення до психолога, характер проблеми. Спостерігає чи згодна дитина з висловленими батьками скаргами, питає у неї її думку.

   «Неіснуюча тварина»

Психолог просить батьків відсісти в сторону подалі і не відволікати дитину від роботи. Дитині пропонується методика «Неіснуюча тварина»: «Намалюй істоту, яка ніколи і ніде до цього часу не існувала. А потім вигадай для неї ім’я». Психолог звертає увагу на поведінку дитини, батьків. Після закінчення малювання психолог розпитує дитину про її малюнок. Якщо вона захоче, батьки також можуть поцікавитись історією малюнка. 

«Руки»

Психолог пропонує зробити пальчикову гімнастику, розім’яти руки після малювання. Потім пропонується тест «Руки»:  «Уважно розглянь ці зображення і скажи, що, на твою думку, робить ця рука?» Якщо дитина вагається з відповіддю, їй пропонується запитання: «Як ти думаєш, що робить людина, якій належить ця рука? Нa що здатна людина з такою рукою? Назви всі варіанти, які можете собі уявити».

Казка про вулкан

Психолог разом з дитиною складають казку про вулкан та малюють ілюстрації до неї. Психолог звертає увагу на головних героїв казки, ситуації, загальних настрій. Задає уточнюючі запитання. Може провокувати головного героя на вияв агресії та ставити його у складні ситуації, що вимагають емоційної реакції. На середині роботи психолог запитує у дитини чи хоче вона аби батьки прочитали цю казку, доповнили її, взяли участь у створенні. Якщо так – спостерігає за їх спільною роботою не втручаючись у процес. Після завершення казки та ілюстрацій усі роботи, що сьогодні зробила дитина психолог кладе у спеціальну коробку, яку підписує імям дитини та пояснює, що в цій коробочці будуть зберігатися усі його роботи. Вона добре захована і ніхто її не знайде без його дозволу.

Зворотний зв'язок та прощання: психолог цікавиться у дитини чи сподобалось їх сьогодні працювати, що сподобалось найбільше. Психолог наголошує, що йому було дуже цікаво працювати з дитиною та він з нетерпінням чекає наступної зустрічі.

ЗАНЯТТЯ 2

Мета: налагодити контакт з дитиною; визначити правила роботи з психологом; провести комплексну діагностику.

Матеріали: аркуші паперу, кольорові олівці,  наліпки, фігурні ножиці, матеріали для декорування «контракту».

«Склади ім’я»

Дитині пропонується з будь-яких матеріалів, що вона бачить навколо себе скласти своє ім’я. Психолог також долучається до роботи і складає власне ім’я.

«Золота рибка»

Дитині пропонується уявити, що в її руках золота рибка, яка може виповнити 3 бажання. Вона має добре подумати і озвучити ці три бажання, а також, розказати як ця рибка тут опинилася і що на неї очікує далі. Психолог звертає увагу на локус бажань, з якими людьми ці бажання перетинаються, від кого залежать, кому завдають добра, а кому зла.

«Контракт»

Психолог пояснює дитині на скільки важливо дотримуватись певних правил. Він пропонує скласти контракт, але незвичайний. Психолог готує різноманітні матеріали, якими можна прикрашати контракт, вирізати якісь форму, наклеїти наліпки тощо. Але головним залишається завдання визначення правил, які не можна порушувати дитині: не причиняти біль іншому, не псувати речі, не ламати без дозволу тощо. Після закінчення визначення правил та їх запису на папері внизу ставиться підпис психолога і дитини та закріплюється спеціальною дитячою печаткою. Далі контракт кладеться у файл та в коробку дитини.

Тест «Подорож»

Дитині пропонують закрити очі і уявляти. Психолог м’яко задає запитання, не перебиваючи, стежить за тим, щоб запитання не містили “підказки” і не нав’язували дитині поведінку (наприклад, слово “перейти” має менше емоційне забарвлення, ніж слово “подолати”; “опинитися” – менше , ніж “досягти”, і т. д.). Психолог записує усі моменти подорожі, про які розповідає дитина.

Інструкція: « Уяви собі …

Ти йдеш по лісу. Який це ліс? Яка пора року? Сонячно чи вітерець? Ти один або з кимось? Що ти робиш?

Ти виходиш на галявину і бачиш джерело. Ти до нього підійдеш? Будеш пити воду?

Раптом на галявину вискакує тварина. Яка вона? Що вона робить? А ти що робиш?

Ти йдеш далі, попереду – річка. Яка? Як ти будеш перебиратися на інший берег?

Ти опинився на іншій стороні – і бачиш будинок. Який це будинок? Хочеться тобі туди йти? Ти підходиш до будинку, прямо до дверей. Опиши двері. На дверях табличка, як вона виглядає? На ній написано твоє ім’я – прочитай “напис”.

Ти заходиш в будинок. Озирнись навколо і опиши, що ти бачиш. У яку кімнату ти підеш спочатку? Опиши її. Які ще кімнати в будинку? Ти підеш в підвал? Опиши підвал. Що там лежить чи хто там живе? Опиши горище. А там хто чи що? Що ти там робиш?

Одна з кімнат у будинку – абсолютно біла. У ній немає вікон, ніяких виїмок на стінах. Коли ти потрапив туди, двері зачинилися. Що ти будеш робити? Що ти відчуваєш?

Ти виходиш з дому з іншого боку і йдеш по стежці. Попереду тебе – паркан. Як ти опинишся на тому боці?

Близько дороги, по якій ти йдеш, є нора. Як ти поведеш себе?

Нарешті стежка виводить тебе до моря. Над морем літають чайки. Далеко вони чи близько? Як вони поводяться?

У морі ти бачиш корабель. Який він? Як далеко він від берега? Ти будеш до нього добиратися?

От і все, твоя подорож щасливо закінчилася. Ти повертаєшся додому відпочилим, свіжим і радісним. Не поспішаючи відкривай очі. Скажи, тобі сподобалося?

Зворотний зв'язок та прощання: психолог цікавиться у дитини чи сподобалось їй сьогодні працювати, що сподобалось найбільше. Психолог наголошує, що йому було дуже цікаво працювати з дитиною та він з нетерпінням чекає наступної зустрічі.

ЗАНЯТТЯ 3

Мета: налагодити контакт з дитиною; провести комплексну діагностику; зменшити психічну напруженість дитини.

Матеріали: аркуші паперу, кольорові олівці,  стимульний матеріал ТАТ, ДДЛ, тесту Розенцвейга.

«Погода за вікном. Погода на душі»

Дитині пропонується подивитися у вікно та описати погоду, яку він має змогу спостерігати. Потім психолог пропонує уявити яка погода у дитини в душі зараз, детально описати її, порівняти з погодою за вікном.

ТАТ

Психолог пропонує роздивитися картинки та пояснити, що на них відбувається. Можна задавати уточнюючі питання, зокрема направлені на визначенні агресії героїв, співчуття, причин їх поведінки тощо. Усі відповіді дитини занотовуються та потім аналізуються.

ДДЛ

Дитині пропонується трохи відпочити та помалювати. Дається інструкція: «Намалюй на одному аркуші дім, дерево і людину. Ти можеш малювати як тобі захочеться, але постарайся це зробити якнайкраще». Психолог звертає увагу на поведінку дитини, послідовність дій, паузи, перемальовування тощо. Після закінчення малюнку психолог задає ряд питань про кожен з елементів. Відповіді краще занотовувати, пояснивши дитині, що історія малюнка дуже цікава і не хочеться щось забути. Але цей записник ніхто крім психолога прочитати не зможе.

Тест Розенцвейга

Дитині пропонується знову попрацювати з картками, але на цей раз на них зображені не тварини, а люди. Психолог дає інструкцію: «На малюнках зображені два персонажа. Уяви, що ті слова, які каже батько, учитель або одноліток, звернені до тебе. Що б ти відповів в такій ситуації? І потім, форма відповіді може бути одна, а почуття ти можеш відчувати інші, що не збігаються з формою відповіді. Тому скажи що б ти відповів в реальності, а що б – подумки». Психолог може задавати уточнюючі питання в напрямку діагностики актуального стану рівня агресії, тривожності, самооцінки, емпатії.

Вільне малювання

Психолог дякує дитині за її роботу і пропонує відпочити і малювати те, що вона забажає. Нехай відчує себе вільним художником. Психолог спостерігає за поведінкою дитини непомітно, не відволікаючи її та не коментуючи.

Зворотний зв'язок та прощання: психолог цікавиться у дитини чи сподобалось їй сьогодні працювати, що сподобалось найбільше. Психолог наголошує, що йому було дуже цікаво працювати з дитиною та він з нетерпінням чекає наступної зустрічі.

ЗАНЯТТЯ 4

Мета: зміцнити емоційний контакт з дитиною; знизити рівень тривожності; забезпечити безпечний простір; сприяти психофізичному розвантаженню дитини; підвищити самооцінку дитини.

Матеріали: дві заготовки скриньки та матеріали для їх оздоблення, пристрій для програвання музики, заготовлені аудіо-треки зі спокійною музикою, звуками природи, невеликі аркуші паперу.

 «Пташка на дереві»

Психолог: «Давай уявимо, що ми зараз знаходимось не в приміщенні, а на великому дереві, а ми з тобою пташки. Можеш заплющити очі та увити яка ти пташечка. Як ти виглядаєш? Уяви розмір, колір, можливо, ти належиш до певного виду пташок. Які звуки здатний видавати? А як ти переміщуєшся: літаєш, стрибаєш, бігаєш?Як ти потрапив на це дерево? Що тобі зустрічалось  на шляху?». Психолог може задавати додаткові питання для діагностики емоційного стану дитини, обстановки в родині тощо.

 «Дві скриньки»

Психолог пропонує дещо змайструвати, а саме – дві скриньки. Вони будуть незамінним елементом кожної наступної зустрічі. Одна скринька називається «Я цим пишаюся», а інша «Я шкодую про це». Психолог пояснює, що на кожному занятті дитина буде поповнювати ці скриньки записками, де вказуватиме дії, які вона здійснила протягом тижня і якими вона пишається та дії, за які їх соромно і вона про це шкодує. Але перш ніж у скриньки щось покласти, їх необхідно зробити. Наголошується, що дитина може робити і оздоблювати скриньки як завгодно. Якщо їй знадобиться допомога або участь психолога, вона може звернутись до нього та робити скриньки разом.

Після закінчення роботи обирається місце для скриньок, дитина ставить їх туди. Потім вона на одному з аркушів пише те хороше, що вона зробила на цьому тижні і пишається цим. А на другому – те нехороше, що зробила на цьому тижні і шкодує про це. Психолог має можливість продіагностувати стан моральних цінностей та емпатії дитини. Можна поговорити про те, як можна виправити ті негативні вчинки, про які вона шкодує.

Примітка: на час роботи включити спокійну музику або звуки природи.

 «Острів спокою»

Психолог пропонує навчити дитину розслаблятись в ті моменти, коли їй тривожно чи страшно, знайти всередині себе місце спокою та безпеки, яке завжди буде з ним і куди завжди відкритий шлях.

«Знайди місце в кімнаті, аби тобі було зручно. Можеш сісти або лягти, займи таку позу, щоб тобі було максимально комфортно. Тепер закрий очі та слухай мій голос. Уяви собі море. Воно глибоке і безмежне. Інколи воно буває тихе, але зараз бурхливі хвилі піднімаються високо до неба. Море шумить, вода піниться. Але є посеред моря острів. Цей острів дуже особливий, адже він знаходиться так, що великі хвилі доки до нього доберуться, стають все менші, менші  і ось вже до берега доходять лише малесенькі тихенькі хвильки, які приємно заколисують своїм звуком. Ти можеш опинитися на цьому острові лише силою думки – раз, і ти вже там. Відчуваєш, як твої ніжки торкаються піску? Він такий теплий і приємний, що навіть не хочеться взуватися. Приємна водичка торкається твоїх ніг. Ті дивися за обрій, де вирує буря і розумієш, що їй ніколи тебе не дістати. Адже шлях до острова перетворить її на маленькі приємні хвильки. Ти обертаєшся і бачиш яскравий тропічний ліс. Там літають чудові папуги та інші пташки. Усі тварини на цьому острові живуть у злагоді. Пройдись трошки по цьому лісу, подивись навкруги. Ти йдеш і бачиш річку, невеличку річку з кришталево чистою водою. Ти відчуваєш, що це найбезпечніше і найкрасивіше місце на всьому острові. Роздивись навколо. Знади там місце, де можна сісти відпочити, або полежати. Зверни увагу на звуки, що ти чуєш. На кольори, які бачиш. Запам’ятай це місце. Ти можеш повернутись туди коли завгодно, лише тобі відомо де воно знаходиться. Побудь там, на острові, а потім, як будеш готовий, повертайся до мене і розплющуй очі».                            

Після вправи психолог цікавиться відчуттями та враженнями дитини.

 «Музичне дзеркало»

Психолог пропонує разом порухатись аби розім’яти м’язи та покращити самопочуття. Він пояснює, що зараз кожен по черзі буде виконувати роль дзеркала, яке має відображати усі рухи, які здійснює партнер. Він запитує у дитини хто буде дзеркалом спочатку. Включається спокійна музика і починається вправа. Можна рухатися по кімнаті і робити будь-які рухи під музику. По закінченні музики (3 хв) міняються ролями.

 «Кабінет зубного лікаря»

Інструкція: подумай про те, що ви з мамою/татом записалися до зубного лікаря. Настав день, коли призначений ваш візит, ви збираєтеся і йдете в стоматологічну клініку. Ти заходиш в парадні двері, піднімаєшся на потрібний поверх і відчиняєш двері в зубний кабінет. Годинник показує, що ти прийшов вчасно. Ти проходиш і сідаєш в крісло. Праворуч - столик з медичними інструментами, ти дивишся на них і відчуваєш, як ніби ці холодні металеві предмети неприємно торкаються твоїх ясен і зубів. Зліва - бормашина, неприємний звук якої, як тобі здається, ти вже чуєш. Ти все більше непокоїшся. Очікування стає нестерпним і ось позаду відчиняються двері,  хтось входить. Ти не встигаєш обернутися, як медсестра каже: «Сьогодні лікар не прийде. Він трохи застуджений. Давайте, я перепишу вас на інший день. Ти з полегшенням зітхаєш і виходиш з кабінету і ви з мамою/татом йдете додому.»

 Далі психолог бесідує з дитиною, питає про її відчуття. Психолог К. Шрайнер, автор цієї вправи, писав, що в житті багато з нас ведуть себе так, ніби вони в стоматологічному кріслі. Ми нервуємо, хвилюємося, напружені, тривожимося, що попереду щось погане і неприємне. Ще нічого не сталося, а ми заздалегідь вже переживаємо і боїмося негараздів. Психолог на цьому наголошує дитині, пояснює, що непокоїтись часто не варто. А потрібно всього лише почекати і подивитися, чи відбудеться подія, яка може нас засмутити. Можливо, нічого поганого не буде, і ми тільки потім зрозуміємо, що даремно хвилювалися.

 Примітка: психолог попередньо має дізнатися чи боїться дитина зубного лікаря. Якщо ні – обрати іншого лікаря або іншу роль.

Зворотний зв'язок та прощання: психолог цікавиться у дитини чи сподобалось їй сьогодні працювати, що сподобалось найбільше. Психолог наголошує, що йому було дуже цікаво працювати з дитиною та він з нетерпінням чекає наступної зустрічі.

ЗАНЯТТЯ 5

Мета: зміцнити емоційний контакт з дитиною;  стабілізувати  та підвищити самооцінку дитини, впевненість у свої силах; підвищити мотивацію до вдосконалення власної особистості та роботи над собою; діагностувати комунікативні навички та рівень напруженості, ситуативної агресивності; сприяти усвідомленню наявності підтримки інших людей та важливості вміння просити про допомогу у скрутних становищах.

Матеріали: «Дві скриньки», аркуші паперу А4, кольорові олівці, зображення гір.

«Називай мене…»

Психолог пропонує дитині вигадати якесь нове цікаве ім’я на час сьогоднішньої зустрічі. Наприклад, індіанці давали імена зважаючи на визначні якості та таланти людини: Швидкий вітер, Дикі води тощо. Можна скласти з двох слів одне або просто додати прикметник. У ході заняття можна змінити ім’я або повернутися до свого справжнього, потрібно лише сказати фразу, що починається зі слів: «Називай мене…» .

 «Дві скриньки»

Психолог нагадує, що на минулому занятті вони змайстрували «Дві скриньки», куди потрібно кожного заняття класти записки. Одна скринька називається «Я цим пишаюся», а інша - «Я шкодую про це». На останньому занятті усі записочки будуть підраховуватись та аналізуватись, про це повідомляється дитині. Вона на одному з аркушів пише те хороше, що зробила на цьому тижні і пишається цим. А на другому – те нехороше про що шкодує. Потім кладе їх у скриньку.

Психолог має можливість продіагностувати стан моральних цінностей та емпатії дитини. Можна поговорити про те, як виправити ті негативні вчинки, про які вона шкодує. Якщо дитина виправила те, про що шкодувала, вона кладе додаткову записку у скриньку «Пишаюся».

«Переваги та недоліки»

Дитині пропонується взяти будь-яку кількість сірників з коробки, не пояснюючи навіщо і як багато потрібно брати. Після цього вона має розділити свої сірники на дві частини, можна не порівну,  одну покласти зліва, іншу – справа, після чого назвати стільки своїх недоліків, скільки сірників зліва і стільки переваг, скільки сірників справа.

 «Я - супергерой»

Дитині пропонується вияснити, яким супергероєм вона могла б стати, опираючись на свої позитивні і негативні сторони. Психолог має наголошувати та звертати увагу більше на позитивні якості. Після обговорення пропонується намалювати себе-супергероя.

«Шлях на гору з перешкодами»

Психолог розпитує дитину про її досвід з горами. Потім дає можливість обрати одне із зображень гір, з яким вони будуть працювати. Далі дитина може домальовувати різні елементи в ході бесіди-подорожі. Психолог цікавиться у дитини чого б вона дуже хотіла, що може чекати її на вершині гори. Обравши мету, вони починають «підніматися». Психолог пропонує різні перешкоди: обвал каміння, впало дерево, переходить стадо козлів тощо. Питання мають бути посильними дитині, аби вона могла знайти ефективне подолання перешкод і досягла вершини з відчуттям впевненості в своїх силах. Також варто звернути увагу на те, що дитина може попросити допомоги у психолога, який грає роль провідника в гори. Разом вони зможуть подолати перешкоди, які одному долати важко.

Після вправи обговорити самопочуття дитини, стан її самооцінки.

Зворотний зв'язок та прощання: психолог цікавиться у дитини чи сподобалось їй сьогодні працювати, що сподобалось найбільше. Психолог наголошує, що йому було дуже цікаво працювати з дитиною та він з нетерпінням чекає наступної зустрічі.

ЗАНЯТТЯ 6

Мета: зміцнити емоційний контакт з дитиною; знизити емоційне напруження  та рівень ситуативної агресії.

Матеріали: різнокольорові капелюшки (мінімум 10 кольорів), «Дві скриньки», подушки для биття різного розміру,  аркуші паперу А4, кольорові олівці, липка стрічка, ножиці.

«Капелюшок настрою»

Психолог пропонує дитині розповісти про свій настрій за допомогою вибору капелюшка того кольору, який він зараз бажає та який відповідає його внутрішньому самопочуттю. Обравши капелюшок, дитина надягає його на себе та пояснює свій вибір. Психолог також може обрати собі капелюшок і розповісти про свій настрій для зміцнення емоційного контакту та довіри дитини.

«Дві скриньки»

Психолог нагадує дитині про їх традицію кожної зустрічі поповнювати скриньки «пишання» та «шкодування». Дитині пропонується взяти аркушики паперу і написати записки. Вона на одному з аркушів пише те хороше, що зробила на цьому тижні і пишається цим. А на другому – те нехороше про що шкодує, обговорює це з психологом. Потім кладе їх у скриньку. Якщо дитина виправила те, про що шкодувала раніше, вона кладе додаткову записку у скриньку «пишання».

 «Вибивання пилу»

Психолог демонструє подушки і дає завдання дитини – якнайкраще вибити з них пил. Можна бити руками, ногами, іншою подушкою, спеціальними битками, але так, щоб не задіяти шкоди собі, психологу та іншим предметам в приміщенні. Подушку можна не жаліти, бити з усіх сил.

 «Апельсин»

Психолог пропонує розслабитись і виконати вправу. Вони з дитиною сідають один навпроти одного на відстані 1,5-2 м. Дитині пропонується сісти так, щоб вона змогла розслабитись, опертись спиною на якусь поверхню тощо. Психолог просить уявити, що вони кататимуть один одному апельсини, ловити його одною рукою та вичавлювати з нього сік: стискати руку в кулак з усієї сили 5 секунд. Потім треба розслабити руку, взяти нею новий апельсин та характерним руком покатити його партнеру. Ловити апельсини потрібно кожний раз різними руками.

«Здуй чоловічка на місце»

Вправа складається з 3 етапів.

1. Дитині дається 5 аркушів паперу та різнокольорові олівці. Вона має обрати 5 кольорів, інші відкласти. Після цього їх пропонується повністю замалювати аркуш паперу одним кольором. Робити це потрібно швидко, активно, добре натискати на олівець, можна малювати не дуже акуратно, шумно – усе це дозволяється. Головне – замалювати весь простір якомога швидше.

2. Тепер, маючи 5 різнокольорових аркушів дитині пропонується вирізати з них чоловічка та коло, але так, щоб чоловічок був трошки менший за коло.

3. Отримавши 5 різнокольорових чоловічків та 5 відповідних кольорів кіл, психолог з дитиною прикріплює кола на стіл (якщо він великий), або підлогу за допомогою липкої стрічки. Кола мають бути на відстані мінімум 50 см один від одного. Далі розташовуються чоловічки подалі від кола, з яким співпадає колір. Завдання дитини здути кожного чоловічка в коло його кольору.

Примітка: на час роботи включити приємну музику або звуки природи.

Зворотний зв'язок та прощання: психолог цікавиться у дитини чи сподобалось їй сьогодні працювати, що сподобалось найбільше. Психолог наголошує, що йому було дуже цікаво працювати з дитиною та він з нетерпінням чекає наступної зустрічі.

ЗАНЯТТЯ 7

Мета: зміцнити емоційний контакт з дитиною; сприяти усвідомленню дитиною власних емоцій та поведінки, причин та наслідків.

Матеріали: «Дві скриньки», аркуші паперу А4, кольорові олівці.

«Метелик»

Психолог пропонує уявити, що в руках дитини є метелик. Нехай він складе руки так, ніби метелик там дійсно є і опише його: колір, вигляд, розповість як він себе почуває і чого хоче, як він потрапив сюди і що на нього чекає далі. Психолог може задавати уточнюючі питання про відчуття безпеки метелика, його ворогів тощо.

«Дві скриньки»

Психолог нагадує дитині про їх традицію кожної зустрічі поповнювати скриньки «пишання» та «шкодування». Дитині пропонується взяти аркушики паперу і написати записки. Вона на одному з аркушів пише те хороше, що зробила на цьому тижні і пишається цим. А на другому – те нехороше про що шкодує, обговорює це з психологом. Потім кладе їх у скриньку. Якщо дитина виправила те, про що шкодувала раніше, вона кладе додаткову записку у скриньку «пишання».

Малюнок «Як виглядає мій гнів»

Дитині пропонується згадати ту ситуацію, коли вона відчувала сильний гнів. Її просять уявити цей гнів та на малювати його на аркуші паперу. Після роботи малюнок обговорюється.

Казка-драма «Жив був гнів»

Отримавши візуальний образ гніву дитині пропонується показати сценку про нього, починаючи зі слів «Жив був гнів..» Вона має розказати та показати де саме в її тілі живе гнів, як він проявляється, як рухається, яка в нього міміка та жести. Наголосити дитині про те, що вона має задіяти своє тіло, може рухатись, видавати будь-які звуки. Головне – показати гнів. Після сценки проводиться бесіда з дитиною про те, як воно бачити іншим її гнів, чи варто давати йому владу нас собою.

 «Стани моря»

Психолог дякує за старання дитині та пропонує розслабити тіло, він буде говорити стан моря, а дитина має його показати: штиль: нерухомо застигти, дихати тихо і спокійно; тихе: легкі хвилі, можна трохи покачуватись; свіже: хвилі малі, але активні, можна збільшити амплітуду рухів, але не напружуючи м’язи; шторм – активні рухи, велика амплітуда рухів; ураган – можна бігати по приміщенню активно розмахувати руками, стрибати. Стани спочатку пояснюються, а потім називаються у стихійному порядку. Перевагу надавати варто спокійним станам для релаксу.

Після вправи проводиться бесіда, проводячи аналогії зі станами моря та станами дитини, який стан є соціально схваленими, який безпечний, який небезпечний.

Зворотний зв'язок та прощання: психолог цікавиться у дитини чи сподобалось їй сьогодні працювати, що сподобалось найбільше. Психолог наголошує, що йому було дуже цікаво працювати з дитиною та він з нетерпінням чекає наступної зустрічі.

ЗАНЯТТЯ 8

Мета: зміцнити емоційний контакт з дитиною; навчити дитину прийомам емоційного відреагування.

Матеріали: «Дві скриньки», велика миски для «салату», аркуші різнокольорового паперу, ножиці, окуляри (агресивного вигляду, чорні), іграшки, аркуші паперу А4, фарби, вода, кисті, банка з кришкою.

«Кулінари»

Психолог питає у дитини чим вона сьогодні снідала/обідала та пропонує зробити салат. Він ставить перед дитиною миску та вказує на різнокольоровий папір, який потрібно порвати на маленькі шматочки для салату. Наприклад, зелені шматочки можуть біти великі, як листя салату, а оранжеві – зовсім маленькі, які шматочки моркви і так далі. Завдання дитини нарвати салат, а завдання психолога буде вирізати оздоблення до салату.

 Після того, як салат готовий, дитині пояснюється мета заняття - навчити її вправам емоційного відреагування, і що такий салат вона може робити коли розлючена або відчуває бурхливі емоції. Така діяльність  розслабляє та дає можливість  енергії виплеснутись назовні.

«Дві скриньки»

Психолог нагадує дитині про їх традицію кожної зустрічі поповнювати скриньки «пишання» та «шкодування». Дитині пропонується взяти аркушики паперу і написати записки. Вона на одному з аркушів пише те хороше, що зробила на цьому тижні і пишається цим. А на другому – те нехороше про що шкодує, обговорює це з психологом. Потім кладе їх у скриньку. Якщо дитина виправила те, про що шкодувала раніше, вона кладе додаткову записку у скриньку «пишання».

«Окуляри агресії»

Дитині пропонується відіграти певні ситуації через іграшки. Але кожну ситуацію вони програють двічі: дитина в «окулярах агресії» та без них. Коли дитина в окулярах, вона дивиться на дії і поведінку героя з точки зору агресивної дитини. Що б не зробив один герой (іграшка, якою діє психолог) іншому (іграшка дитини), вона має бачити в цьому негатив, агресію, провокацію і реагувати так, як би відреагувала агресивна дитина. Потім вона знімає «окуляри агресії» та вони з психологом програють ту саму ситуацію, але з погляду справжньої дитини і її набутих знань та вмінь.

Після виконання вправи відбувається рефлексія. Психолог акцентує увагу на тому, що дитина може використовувати дану вправу для відреагування емоцій через окуляри та дарує їй їх.

Розтирання і розфарбовування паперу

Психолог пропонує спробувати ще одну вправу, в якій потрібно також взаємодіяти з папером, але не рвати його, а терти. Необхідно розтерти, пом’яти його, але не рвати. Після цього розвернути аркуш, взяти фарби та розфарбувати  його як захочеться. В результаті фарби гарно розтечуться пом’ятий аркуш.

Після вправи психолог також акцентує увагу на практичному використанні цієї вправи, яка складається з двох етапів: емоційної розрядки та релаксації.

«Банка крику»

Психолог пропонує наступну вправу для відреагування емоцій. Він вказує на її простоті але не меншій ефективності. Є спеціальна банка – «банка крику». Коли дитина злиться і їй хочеться покричати, вона відкриває цю банку та направляє крик у неї. Психолог пропонує спробувати згадати ситуацію, коли дуже хотілось на когось накричати чи побити і направити свій крик в банку. Після цього банку закрити, піднести до вікна та випустити крик назовні, щоб він розвіявся і не завдав шкоди нікому.

Зворотний зв'язок та прощання: психолог цікавиться у дитини чи сподобалось їй сьогодні працювати, що сподобалось найбільше. Психолог наголошує, що йому було дуже цікаво працювати з дитиною та він з нетерпінням чекає наступної зустрічі.

ЗАНЯТТЯ 9

Мета: сприяти усвідомленню дитиною власних та чужих особистих кордонів.

Матеріали: «Дві скриньки», склянка, кілька пляшок з водою різного кольору, вода, аркуш паперу А4, ручки, олівці, конверт, схема «Айсберг».

«Дві скриньки»

Психолог нагадує дитині про їх традицію кожної зустрічі поповнювати скриньки «пишання» та «шкодування». Дитині пропонується взяти аркушики паперу і написати записки. Вона на одному з аркушів пише те хороше, що зробила на цьому тижні і пишається цим. А на другому – те нехороше про що шкодує, обговорює це з психологом. Потім кладе їх у скриньку. Якщо дитина виправила те, про що шкодувала раніше, вона кладе додаткову записку у скриньку «пишання».

«Склянка води»

Психолог ставить перед дитиною порожню склянку і починає наливати кольорову воду з різних пляшок, супроводжуючи дії розповіддю про те, як ми реагуємо на позитивні чи негативні зміни в нашому житті, а також впливи інших людей на нас. Мірою наповнення склянки водою різних кольорів, вода в склянці стає мутною та темного неприємного кольору. Психолог проводить паралель із почуттями та емоціями, що наповнюють і переповнюють людину. Коли рідина почне виливатися, акцентується увага на шкоді, яку вона завдає столу, килиму (якщо виллється). Запитує у дитини чи бувало з ним таке і як цьому запобігти? До яких наслідків може привести таке емоційне переповнення?

 «Гнівний лист»

Дитині пропонується згадати людину, яка викликає у неї сильний гнів та агресію та написати їх листа, виразивши усі свої почуття до неї.

Після написання листа відбувається розмова з психологом про цю людину, задаються питання: чи можеш ти сказати їх те, що написав? Чому? Чи усі почуття можна висловлювати? В яких умовах? Що таке особисті кордони і як їх можна порушити ? До чого це може призвести?

Після обговорення психолог запитує у дитини що вона хоче зробити з цим листом і вони за можливості це здійснюють.

«Айсберг: почуття, думки, поведінка» 

Продовжується бесіда про особисті межі людини, соціальні правила та норми. На прикладі схеми «Айсберг» психолог поясню відмінність почуттів, думок та поведінки, їх прояв і контакт з навколишнім світом та іншими людьми. Як важливо знати про свої почуття, направляти думки та керувати своєю поведінкою. Який зв'язок поведінки та спілкування, що таке конструктивне спілкування та взаємодія.

«Мій світ»

Психолог пропонує створити кожен свій світ, використовуючи ті предмети, що на його частині кімнати (проводиться уявна лінія, що відмежовує частини). Якщо комусь знадобиться предмет чи будь-яка річ, яка знаходиться на частині іншого – необхідно попросити так, щоб цю річ дали із задоволенням. Дозволяється відмовляти давати річ зі своєї території. Так психолог має можливість продіагностувати рівень напруженості та ситуативної агресивності дитини а також вміння конструктивної поведінки та комунікації.

Після завершення побудови «світу» уявна лінія стирається і кожен запрошує іншого подивитися на його «світ», розповідає про нього і про ті предмети, що використав. Психолог акцентує увагу на сприйнятті особистих меж та вміннях спілкуватися, вести конструктивний діалог.

Зворотний зв'язок та прощання: психолог цікавиться у дитини чи сподобалось їй сьогодні працювати, що сподобалось найбільше. Психолог наголошує, що йому було дуже цікаво працювати з дитиною та він з нетерпінням чекає наступної зустрічі.

Примітка: попросити дитину принести на наступну зустріч «окуляри агресії».

ЗАНЯТТЯ 10

Мета: сформувати вміння та навички конструктивного спілкування та поведінки в конфліктних ситуаціях;  розвиток емпатії та співчуття.

Матеріали: «Дві скриньки», ситуативні картинки, «окуляри агресії», короткометражний дитячий мультфільм з повчальним змістом.

Мімічна гімнастика

Психолог пропонує зробити розминку використовуючи лише м’язи обличчя. Психолог показує, а дитина, як дзеркало, повторює.

«Відгадай, що я відчув»

Після розминки психолог пропонує продовжити вправу, але цього разу дитина має розказати про свій день та стан за допомогою міміки, а психолог буде вгадувати його емоції.

Після вправи дитина розповідає про те, чим хотіла поділитися. Психолог акцентує увагу на вмінні звертати увагу на емоційні прояви на обличчі людей для ефективної взаємодії.

«Дві скриньки»

Психолог нагадує дитині про їх традицію кожної зустрічі поповнювати скриньки «пишання» та «шкодування». Дитині пропонується взяти аркушики паперу і написати записки. Вона на одному з аркушів пише те хороше, що зробила на цьому тижні і пишається цим. А на другому – те нехороше про що шкодує, обговорює це з психологом. Потім кладе їх у скриньку. Якщо дитина виправила те, про що шкодувала раніше, вона кладе додаткову записку у скриньку «пишання».

«Відгадай, що він відчув»

Психолог пропонує подивитися короткометражний мультфільм. Його дивляться два рази. Перший – без коментарів, під час другого дитина має відповісти на питання «що відчуває зараз цей герой?».

«Віддай мені»

 Психолог нагадує дитині, як вони працювали з «окулярами агресії». Зараз вони будуть виконувати вправу за тією ж схемою: в окулярах дитина агресивна, без – така, яка є насправді. Її завдання отримати предмет, який тримає в руках психолог (будь-який) діючи відповідно образу в окулярах та без них. Психолог наголошує на тому, що пройшло вже 10 занять і вона має згадати усі знання та вміння, які отримала. Починати вправу з ролі в окулярах, аби психолог зміг прослідкувати вміння зупинятися та контролювати дитиною свої емоції та поведінку в момент переходу в іншу роль.

Зворотний зв'язок та прощання: психолог цікавиться у дитини чи сподобалось їй сьогодні працювати, що сподобалось найбільше. Психолог наголошує, що йому було дуже цікаво працювати з дитиною та він з нетерпінням чекає наступної зустрічі.

ЗАНЯТТЯ 11

Мета: здійснити повторну комплексну діагностику.

Матеріали: «Дві скриньки», аркуші паперу А4, кольорові олівці, стимульний матеріал методик «ТАТ», «Кактус», «Дерево»,  пластилін.

«Дві скриньки»

Психолог нагадує дитині про їх традицію кожної зустрічі поповнювати скриньки «пишання» та «шкодування». Дитині пропонується взяти аркушики паперу і написати записки. Вона на одному з аркушів пише те хороше, що зробила на цьому тижні і пишається цим. А на другому – те нехороше про що шкодує, обговорює це з психологом. Потім кладе їх у скриньку. Якщо дитина виправила те, про що шкодувала раніше, вона кладе додаткову записку у скриньку «пишання».

«Неіснуюча тварина»

Дитині пропонується методика «Неіснуюча тварина»: «Намалюй істоту, яка ніколи і ніде до цього часу не існувала. А потім вигадай для неї ім’я». Після закінчення малювання психолог розпитує дитину про її малюнок. Усі відповіді дитини занотовуються та потім аналізуються, порівнюються з результатами першого  тестування.

ТАТ

Психолог пропонує роздивитися картинки та пояснити, що на них відбувається. Можна задавати уточнюючі питання, зокрема направлені на визначенні агресії героїв, співчуття, причин їх поведінки тощо. Усі відповіді дитини занотовуються та потім аналізуються, порівнюються з результатами першого  тестування.

«Кактус»

Психолог пропонує намалювати на аркуші паперу кактус таким, яким дитина його уявляє. Після закінчення малювання психолог задає уточнюючі питання, наприклад:

Цей кактус домашній або дикий?
Цей кактус сильно колеться? Його можна помацати?
Кактусу подобатися, коли за ним доглядають, поливають, удобрюють?
Кактус росте один або з якою-небудь рослиною по сусідству? Якщо зростає з сусідом, то, яка це рослина?
Коли кактус підросте, то, як він зміниться (голки, обсяг, відростки)?

 Далі дитині пропонується зліпити кактус із пластиліну. Ві може бути таким самим, як на малюнку або відрізнятися. Після завершення  роботи психолог запитує чим схожі кактус виліплений та намальований, чим відрізняються. Коментарі дитини занотовуються і аналізуються.

«Що відчуває чоловічок?»

Психолог пропонує подивитися на дерево з чоловічками, знайти там такого, який схожий на неї. Потім дитина має постаратися відчути те, що відчуває кожен з чоловічків та розказати про ці почуття.

Зворотний зв'язок та прощання: психолог цікавиться у дитини чи сподобалось їй сьогодні працювати, що сподобалось найбільше. Психолог наголошує, що йому було дуже цікаво працювати з дитиною та він з нетерпінням чекає наступної зустрічі.

ЗАНЯТТЯ 12

Мета: підвести підсумки роботи, закріпити результати.

Матеріали: «Дві скриньки», аркуші паперу А4, кольорові олівці, схема орігамі.

«Дві скриньки»

Психолог з дитиною відкривають скриньки та підраховують кількість записок у них, роблять висновки, читають та обговорюють, говорять про зміни, що відбулися.

«Дай пораду собі в минулому»

Дитина обирає кілька записок зі скриньки «шкодування», описує ту ситуацію та думає, яку пораду він дав би собі.

«Я-до, я – після»

Дитині пропонується намалювати на одному аркуші себе до зустрічей з психологом та після. Обговорюють це з психологом.

 «Валіза»

Психолог пропонує «зібрати валізу», з якою дитина може покинути його кабінет. Схематично валізу малюють на аркуші паперу. У неї збирають те, що потрібно і хочеться забрати з собою: вміння, знання, навички, емоції тощо. Не забувають вилучити і те що заважатиме дитині, чого їй слід позбутися (пишуть за межами валізи). Малюнок дитина забирає з собою.

«Орігами в подарунок»

Психолог пропонує зробити один одному подарунок, який буде надихати, нагадувати про зустрічі та знання і вміння, що були отримані на них. Психолог висловлює бажання виготовити птаха, який буде завжди поряд, нагадуватиме про внутрішню силу контролю, якою вже володіє дитина (або іншу фігура з обов’язковим ресурсним посилом). Дитина в свою чергу або обирає сама фігуру, яку хоче зробити, або питає у психолога, що він хоче отримати. Заздалегідь необхідно підготувати декілька варіантів схем або книгу.

Зворотний зв'язок та прощання: психолог та дитина обмінюються подарунками-орігамі, психолог говорить надихаючі слова, висловлює вдячність за роботу та нагадує про те, що він завжди прийде на допомогу у скруті, дає свою візитку і просить зберегти її у себе.