ІНФОРМАЦІЯ " ЗЕМЛЯ І МІСЯЦЬ"

ЗЕМЛЯ І МІСЯЦЬ

Планета Земля

Планетарні характеристики

Земля обертається навколо Сонця по еліптичній орбіті (дуже близько до кола) із середньою швидкістю 29 785 м/с, середньою відстанню 149,6 мільйонів кілометрів і періодом приблизно 365,24 дня (зоряний рік). У Землі є супутник - Місяць, який обертається навколо Землі на середній відстані 384 400 кілометрів. Період обертання планети навколо своєї осі становить 23 години 56 хвилин і 4,1 секунди. Обертання навколо земної осі викликає зміну дня і ночі, земна вісь нахиляється до екліптики, і в той же час вона обертається навколо Сонця - зміна пір року.

 Форма Землі — геоїд. Середній радіус Землі — 6371,032 км, екватора — 6378,16 км, а полярної області — 6356,777 км. Земля має площу поверхні 510 мільйонів квадратних кілометрів, об’єм 1083×1012 квадратних кілометрів і середню щільність 5518 кг/м2. Маса Землі 5976·1021 кілограм. Земля має магнітне поле і тісно пов’язане з ним електричне поле. Гравітаційне поле Землі визначає її приблизну сферичну форму та існування атмосфери.

Згідно з сучасною космологією, Земля утворилася з газу і пилу, розсіяних у протосонячній системі приблизно 4,7 мільярда років тому.

Будова Землі

Виділяють три головні області Землі:

1. Земна кора - верхня оболонка Землі, потужність якої змінюється від 6-7 км під глибокими частинами океанів до 35-40 км під рівнинними платформними територіями континентів, до 50-70(75) км під гірськими спорудженнями (найбільші під Гімалаями й Андами).

2. Мантія Землі, що поширюється до глибин 2900 км. У її межах по сейсмічним даним виділяються: верхня мантія - шар У глибиною до 400 км і З - до 800-1000 км (деякі дослідники шар З називають середньою мантією); нижня мантія - шар D до глибини 2700 з перехідним шаром D1 - від 2700 до 2900 км. 

3. Ядро Землі, що поділяється: на зовнішнє ядро - шар в межах глибин 2900-4980 км; внутрішнє ядро - шар  до 6971 км.

Атмосфера

3. Газова оболонка — атмосфера, що оточує Землю, містить 78 % азоту, 21 % кисню і мізерну кількість інших газів.

Відповідно до змін температури з висотою в атмосфері виділяють такі шари:

 тропосфера — до 8—10 км у полярних областях та до 18 км — над екватором. У тропосфері зосереджено майже 80% атмосферного повітря, майже всю водяну пару, тут утворюються хмари і випадають опади. Температура у тропосфері з висотою знижується в середньому на 6 °C на 1 км, а тиск — на 11 мм рт. ст. на кожні 100 м.

стратосфера — розташована на висоті близько 50-55 км. Характеризується незначним збільшенням температури з висотою, яка сягає локального максимуму на верхній межі. На висоті 20—25 км у стратосфері розташовано шар озону, який захищає живі організми від згубного впливу ультрафіолетового випромінювання.

мезосфера — розташована на висотах 55-85 км.

термосфера — пролягає на висотах від 85 до 400—800 км.

Атмосфера відбиває чи поглинає більшу частину випромі­нювання, що надходить до Землі з космічного простору. Напри­клад, вона не пропускає рентгенівське випромінювання Сонця. Атмосфера захищає нас і від безперервного бомбардування мікрометеоритами, і від руйнівної дії космічного проміння.

За сучасними уявленнями, тільки завдяки існуванню гідро­сфери та атмосфери на Землі змогло зародитися життя. Тому проблеми екології, охорони природи нашої унікальної планети набувають особливого значення.

Магнітне поле Землі

Магнітне поле – силове поле, виникнення якого зумовлене джерелами, що знаходяться в земній кулі та навколоземному просторі (магнітосфері та іоносфері).

Розрізняють:

§   головне (зумовлене механіко-електромагнітними процесами у зовнішньому шарі ядра Землі);

§   аномальне (пов’язане головним чином з намагніченістю гірських порід земної кори);

§   зовнішнє магнітне поле Землі (зумовлене електричними струмами, що існують у навколоземному космічному просторі, та індукованими у мантії Землі).

У навколоземному космічному просторі магнітне поле Землі утворює магнітосферу.

Магнітне поле Землі змінюється в межах від 30 мкТ в районі екватора до 60 мкТ в районі полюсів.

Місяць – природний супутник Землі

 Планетарні характеристики Місяця. Радіус = 1738 км. Велика піввісь орбіти – 384 400 км.Орбітальний період – 27,321 661 діб. Температура поверхні від −160° до +120 °C. Доба = 708 годин. Середня відстань від Землі – 384 400 км

Сила тяжіння на поверхні Місяця в шість разів менша, ніж на Землі. Світіння Місяця спостерігається за рахунок відбитого сонячного світла або промені, відбиті Землею.

 Поверхня Місяця. Поверхня Місяця гориста, вкрита численними кратерами. Кількість кратерів діаметром понад 1 км на видимій частині Місяця — 300 тис. Великі вкриті лавою рівнини — так звані місячні моря, які молодші за іншу поверхню супутника і вкривають близько 25 % його поверхні

Місячні гори — це краї великих кратерів або ударних басейнів зі слідами повторних метеоритних ударів, в результаті чого часто залишаються тільки частини стін кратерів. Місяць — перше найвірогідніше місце позаземних гірничих робіт при очікуваній експансії людства в космос.

Атмосфера на Місяці. Атмосфера на Місяці практично відсутня. Це зумовлює різкі перепади температур в декілька сотень градусів. У денний час температура на поверхні досягає 130 ° C, а вночі вона опускається до -170 ° C. У той же час на глибині 1 м температура майже завжди постійна. Небо над Місяцем завжди чорне, оскільки для утворення блакитного кольору неба необхідне повітря, який там відсутній. Немає там і погоди, не дують і вітри. Крім того, на Місяці панує повна тиша.

Приплив і відплив – періодичні вертикальні коливання рівня океану або моря, що є результатом зміни положень Місяця і Сонця відносно Землі укупі з ефектами обертання Землі та особливостями даного рельєфу і проявляється в періодичному горизонтальному зсуві водних мас. Припливи і відливи викликають зміни у висоті рівня моря, а також періодичні течії, відомі як приливні течії, які роблять пророкування припливів важливим для прибережної навігації.

Інтенсивність цих явищ залежить від багатьох факторів, однак найбільш важливим з них є ступінь зв'язку водойм з світовим океаном. Чим більш замкнутий водоймище, тим менше ступінь прояву приливо-відливних явищ.

Людина на Місяці. 20 липня 1969 року на Місяці побував Ніл Армстронг – американський астронавт .

Сьогодні дослідникам доступно 382 кг місячного ґрунту, зібраного в ході здійснення проекту "Аполлон" (1969 - 1972 рр.) і близько 300 г ґрунту, доставленого радянськими автоматичними станціями Луна-16, Луна-20 і    Луна-24. Цей ґрунт являє собою близько 2200 різних зразків з дев'яти місць Місяця. Близько 45 кг зразків NASA безкоштовно передало в ряд науково-дослідних організацій у США та в інших країнах. Зразки для дослідження може отримати будь-яка наукова установа, що складе обґрунтовану заявку.

Фахівці прогнозують, що у 2012 р. настане час масового запуску автоматизованих місяцеходів, а до 2015 р. буде створено докладну карту корисних копалин Місяця. У 2020 р. планується послати на Місяць пілотну експедицію і розпочати будівництво населеної місячної бази, яка буде виконувати не тільки місію освоєння Місяця, але і забезпечувати полегшення польотів на Марс та інші планети Сонячної системи.